Основними факторами, що визначають специфічні риси клімату континенту, є значна протяжність Північної Америки з півночі на південь, рівнинність його центральних областей, а також близьке до меридіонального простягання гірських хребтів.
Для континенту характерні значні відмінності температур різних його частин і, як наслідок, – велика різниця атмосферного тиску, що зумовлює переміщення повітряних мас із Північного Льодовитого океану і Мексиканської затоки вглиб материка.
На континенті була зафіксована найвища температура Західної півкулі 56,7°С (Долина Смерті). Найнижчі температури сягають 70°С (Ґренландія). Взимку центральні області часто стають місцем зіткнення арктичних і тропічних повітряних мас, що супроводжується значною мінливістю погоди і різкими коливаннями температур.
Домінуючим на континенті є західне перенесення повітряних мас. Однак його вплив найбільше відчувається на навітряних схилами Кордильєр. Саме тут випадає до 3 000 мм (на окремих ділянках хребтів – до 6 000 мм) опадів.
Вплив Атлантичного океану на формування клімату Північної Америки обмежується переважно прибережною смугою. Причина цьому – гірська система Аппалачі на сході материка.
Морські течії мають значний вплив на формування клімату прибережних територій Північної Америки. Завдяки теплій Аляскинській течії відчутно пом'якшується клімат тихоокеанського узбережжя помірного поясу. Разом із тим для розташованого в цих же широтах східного узбережжя материка характерним є значно суворіший клімат внаслідок впливу холодної Лабрадорської течії.
Підсумовуючи можна сказати, що для материка характерним є надзвичайна контрастність температурних умов, переважання західного перенесення повітряних мас у помірних широтах і обмежений прибережними територіями вплив океанів.
Розподіл природних зон у Північній Америці має свої особливості, пов'язані з особливостями рельєфу: в центральній частині материка природні зони мають меридіональне поширення.
Для Ґренландії та островів Канадського архіпелагу, що лежать у зоні арктичних пустель, характерними є суворі кліматичні умови, дуже небагатий рослинний і тваринний світ. Рослинність представлена в основному мохами і лишайниками, що трапляються на вільних від криги ділянках суходолу. Життя переважної більшості тварин (морж, тюлень) пов'язане з океаном.
У розташованій на крайній півночі материка зоні тундри крім мохів та лишайників зростають трави і чагарники, а також карликові берези та вільхи. Такої небагатої рослинності, що вкриває тундрово-болотні ґрунти, все ж вистачає для невибагливих оленя карібу та вівцебика. Трапляються тут також білі ведмеді, песці. Далі на південь, у лісотундрі рослинний світ поповнюється чагарниками з верби та вільхи, ялинами і модринами, що ростуть по долинах річок.
Зона тайги характеризується довгою і суворою зимою та коротким і досить теплим літом. Тут на перезволожених підзолистих і мерзлотно-тайгових ґрунтах достатньо комфортно себе почувають деякі види сосни й модрини, ялини, ялиці. Різноманітніший і тутешній тваринний світ (вовк, ведмідь, лисиця, олень, лось, рись тощо).
Зони мішаних і широколистяних лісів поширені у східній частині материка. Поряд із хвойними деревами тут досить широко представлені листяні породи: дуб, бук, липа, осика, береза, а також клен, що завдяки незвичайному забарвленню листя надає виняткової краси тутешнім лісам.
У лісах мешкають олені, дикобрази, бурі ведмеді та чимало інших представників фауни.
Значні території центральної частини континенту займають зони лісостепів і степів. Значна кількість тепла, достатнє зволоження і родючі ґрунти сприяли інтенсивному господарському освоєнню прерій (саме так називались колись тут лісостепи). Найяскравішими представниками тваринного світу є бізони, які раніше тисячами паслись на цих родючих землях.
Тепер цих красивих тварин можна зустріти тільки в заповідниках. Тваринний світ тут також представлений гризунами (ховрах, бабак), плазунами (гадюка, гримуча змія) та пернатими (білоголовий орлан).
Зони напівпустель та пустель сформувались у внутрішніх плоскогір'ях Кордильєр. На бідних сіроземних ґрунтах тут ростуть переважно кактуси та деякі інші невибагливі до вологи рослини. Тваринний світ представлений плазунами (гримуча змія) та різними гризунами.
Далі вузькою смугою на тихоокеанському узбережжі простягається зона твердолистих лісів і чагарників (середземноморська) на коричневих ґрунтах якої можна зустріти різні види сосен, секвой та реліктові види вічнозелених дубів.
Значний масив південно-східної частини материка займає зона перемінно-вологих (у тому числі мусонних) лісів. Характерними ознаками цієї зони є жовто- і червоноземні ґрунти з різноманітною рослинністю (сосна, вічнозелений дуб, магнолія, пальма). Тваринний світ представлений алігаторами, черепахами, гримучими зміями, великою кількість птахів.
Висотна поясність найбільш чітко простежується в Кордильєрах. Набір поясів Кордильєр змінюється як із півночі на південь, так і зі заходу на схід, що обумовлено протяжністю гірської системи через весь материк та значними відмінностями режиму зволоження західних і східних схилів гір.
ПІВНІЧНА АМЕРИКА
Українська