Розділ ІІІ. Земля – наш спільний дім
Ніколи за всю історію Землівплив людини на природу не був таким значним, як нині. Ми викопуємо гігантські кар’єри, а з пустої породи створюємо штучні гори– терикони. Димлять тисячі труб різних підприємств, які насичуютьоколиці отруйними речовинами. Річки несуть забруднену воду в моря. Марношукають прихистку тварини на місці зрубаних лісів. Уплив людини охопив усю земну кулю від Арктики до Антарктиди. Активноперетворюючи планету, ми провокуємо екологічні проблеми. Чи не ставимо ми підзагрозу планету? Чи не руйнуємо природну комору, яка має стати економічноюбазою і для майбутніх поколінь? Відповідіна подібні запитання дає географія,озброюючи нас знаннями, необхідними для передбачення наслідків втручання вприроду.
Тема 1. Взаємодія людини і природи
§ 58. Природні ресурси і природокористування
1. Пригадайте, на які групи поділяють корисні копалини за використанням у господарстві.
2. Які бувають природні ресурси за вичерпністю?
ПРИРОДНІ УМОВИ І РЕСУРСИ. Без природи життя людини неможливе. Вся історія людства – це історія їх взаємодії. Природа, що оточує нас, створює природні умови нашого існування. У цьому „беруть участь” усі її компоненти – гірські породи, вода, повітря, ґрунти, рослинність і тваринний світ. З природними умовами тісно пов’язані наше життя і стан здоров’я, особливості побуту і господарська діяльність. Залежно від своїх потреб людина використовує ті чи інші компоненти природи. Тоді вони стають для неї природними ресурсами (багатствами).
ПОДІЛ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ. Серед різноманітних природних ресурсів розрізняють мінеральні, земельні, водні, кліматичні, біологічні.
Мінеральні ресурси – це різноманітні за походженням корисні копалини. Багато матеріалів для наших будинків, машин, побутових речей, а також сучасні блага життя ми дістаємо з надр планети. Нафта, природний газ, вугілля використовуються як паливо на теплових електростанціях для виробництва електроенергії. Ці ж корисні копалини є сировиною і для хімічної промисловості, яка, переробляючи їх, отримує пластмаси, синтетичні волокна, добрива та іншу продукцію. Залізні і марганцева руди – сировина для майбутнього металу (чавуну і сталі), які виплавляє чорна металургія. А з руд кольорових металів (алюмінієвих, мідних, олов’яних, свинцево-цинкових та ін.) виплавляють алюміній, мідь, олово, свинець, цинк та інші метали, які широко використовуються у машинобудуванні. Неметалічні корисні копалини (пісок, глина, щебінка, солі, гіпс, азбест тощо) знаходять широке застосування як будівельні матеріали та як сировина для хімічної, скляної, фарфоро-фаянсової та інших галузей промисловості. Нині в господарську переробку пущені майже всі відомі речовини, що складають земну кору.
Отже, без мінеральних ресурсів неможлива сучасна господарська діяльність людини. Проте з дедалі більшими обсягами видобутку мінеральних ресурсів пов’язане їх виснаження. Запаси корисних копалин мають свої межі і є невідновними.
Земельні ресурси – це площі, необхідні для життя і діяльності населення. Близько 1/3 всього суходолу займають землі, що використовуються у сільському господарстві – орні землі, сади, луки, пасовища. Вони забезпечують людину продуктами харчування. На інших територіях розташовуються кар’єри, промислові підприємства, шляхи та міста і села. Тобто для людини земельні ресурси є життєво необхідними. Проте нині на планеті має місце виснаження ґрунтів, що значно знижує врожайність культур.
Водні ресурси – це запаси насамперед прісних вод, що зосереджені у річках, озерах, водосховищах і під землею. З усіх видів природних ресурсів люди найбільше використовують воду. Особливо багато (до 70 %) йде на зрошення полів. Величезна кількість води використовується в промисловості на охолодження турбін електростанцій, печей, де виплавляють чавун і сталь, при виготовленні паперу та ін. Зростає і витрата води на побутові потреби населення.
Загальний запас прісних вод, що є на нашій планеті, достатньо великий. Проте розподіляються вони вкрай нерівномірно. Тому на Землі є багато місць (посушливі райони Африки, Австралії, Америки, Азії), де люди потерпають від нестачі прісної води. Крім того, внаслідок надмірного водозабору вода стає дефіцитною і в районах, де ще нещодавно її було вдосталь.
Кліматичні ресурси охоплюють сонячну енергію, вологу і енергію вітру. Їх необхідно враховувати при веденні сільського господарства. Ви вже знаєте, що від клімату залежить вирощування тих чи інших рослин. Там, де сприятливий клімат (достатньо тепла й вологи), отримують по два і навіть три врожаї сільськогосподарських культур на рік. В окремих місцях земної кулі кліматичні умови з комфортними температурами і вологістю повітря є сприятливими для лікування і відпочинку людей.
До біологічних належать рослинні ресурси і ресурси тваринного світу. Величезну роль відіграють ліси, які здавна давали людині деревину, лікарські рослини, гриби, ягоди, горіхи. Для господарської діяльності особливо важливою є деревина. Важко назвати таку галузь господарства, де б не використовувалась та чи інша продукція, виготовлена з неї. Проте цим значення лісів не обмежується. Ліси називають „легенями” планети, адже вони забезпечують атмосферу киснем. Зелені насадження виконують ґрунтозахисну і водоохоронну роль, зберігають тваринний світ. Дерева очищують повітря міст від пилу та шкідливих газів. Ліси мають оздоровчі та естетичні властивості.
Нині лісами вкрито близько 1/3 поверхні суходолу. Проте площі під ними на всіх материках невпинно скорочуються. Так, екваторіальні ліси в Африці, Південній Америці й Азії знищені майже наполовину. Це призводить не тільки до катастрофічного зменшення кількості деяких видів рослин, а й до зникнення тварин, які втрачають звичні для них умови проживання.
Знищення природної рослинності у степах і саванах унаслідок надмірного випасання худоби та вирубування нечисленних дерев і чагарників призвело до виникнення ще однієї проблеми. Пустелі, які є невід’ємною частиною природи материків, в останні роки ніби збунтувалися, ожили і вийшли за свої межі. Ви вже знаєте, що на десятки кілометрів далі на південь просунулася Сахара в Африці. І там, де ще недавно випасали худобу і займалися землеробством, нині панують піски.
З усіх ресурсів Землі невичерпними є тільки водні та кліматичні. Мінеральні, земельні (ґрунти) та біологічні ресурси належать до вичерпних, тому вони скорочуються внаслідок використання. Земельні і біологічні ресурси людина може відновити, або вони самовідновлюються, мінеральні ж – невідновлювані.
НАСЛІДКИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ. Природокористування, тобто використання природних умов і ресурсів, супроводжується негативними для природи і людини наслідками. Видобування мінеральних ресурсів веде до зменшенням запасів корисних копалин і порушення земель шахтами, кар’єрами, відвалами породи. Надмірне використання земель призводить до зниження родючості ґрунтів, розвитку ерозії, підтоплення і заболочення. Посилений водозабір прісних вод спричиняють погіршення санітарно-гігієнічних умов життя людини. Хижацьке використання біологічних ресурсів загрожує зникненням окремих видів. Усе це свідчить про нераціональне природокористування – нерозумне, споживацьке використання природних ресурсів. Наприклад, неправильне розорювання угідь на Великих рівнинах у США призвело до втрати великих ділянок родючих земель. Вони перетворилися на так звані бедленди – “погані землі”. Або інший приклад: ще 30 років тому Аральське море-озеро було четвертим за розмірами серед озер світу. Його поповнювали водою великі річки – Сирдар’я і Амудар’я. Після втілення в життя необдуманого проекту зрошувальної системи, води річок відвели каналами на поля, де вирощували бавовник. До Аралу, що лежить серед пустелі, річкові води майже не доходили. Тому колись повноводне, надзвичайно рибне море стало катастрофічно мілішати і зменшуватися в розмірах, тобто фактично зникати.
Натомість раціональне природокористування передбачає таке використання ресурсів, при якому людина отримує необхідні їй природні багатства, а природному середовищу не завдається шкода. Наприклад, понад 150 років тому на заході Франції люди засадили соснами піщані пасма і болота. Нині уздовж узбережжя Атлантичного океану на місці пустищ на сотні кілометрів простягаються чудові соснові ліси. В Японії і Філіппінах на схилах гір створені високопродуктивні тераси для вирощування рису. В Ізраїлі на безводні та безплідні землі проведені зрошувальні канали, і тепер у пустелі вирощують фрукти та овочі. На жаль, приклади нераціонального природокористування значно чисельніші.
ЗМІНИ ПРИРОДНИХ КОМПЛЕКСІВ. З курсу, що вивчався у 6 класі, ви вже знаєте, що природний комплекс (ПК) – це поєднання взаємопов’язаних компонентів природи (гірських порід, повітря, води, ґрунту, рослин і тварин) на певній ділянці. У природному комплексі його компоненти не перетворені, не змінені діяльністю людини. Такими комплексами є, наприклад, арктичні пустелі, тундра, тайга, які не порушені господарською діяльністю. Зміна ж хоча б одного природного компонента веде до утворення природно-антропогенного комплексу. Прикладами таких комплексів можуть бути степи і савани Америки, Африки, Євразії, де замість природної рослинності панують сільськогосподарські культури: пшениця, кукурудза, соняшник, сорго та ін.
Отже, на нашій планеті дедалі більше виникає природно-антропогенних комплексів, натомість суто природні комплекси зникають. Тому на людину покладається відповідальність за ті перетворення, які вона привносить у земну природу.
Запитання і завдання
1. Як поділяють природні ресурси, необхідні людині?
2. Яке природокористування називають раціональним?
3. Наведіть приклади зміни природних комплексів внаслідок господарської діяльності людини.
4. Чим природний комплекс відрізняється від антропогенного?
Українська