Утворена 4 грудня 1939 року
Площа - 20,1 тис. кв. км, 3,3 % території України, 21 місце серед її областей
Адміністративний центр - м. Рівне
Територія - 44,3 кв. км
Населення міста – 249,0 тис. жителів
Кількість адміністративних районів - 16
Міст - 11, у тому числі міст обласного підпорядкування - 4
Найбільші міста області: Рівне, Дубно, Кузнецовськ, Костопіль, Сарни, Здолбунів
Селищ міського типу - 16
Сільських поселень - 1 000
Кількість населення – 1 151,6 тис. жителів (на 1.08.09 р.)
Густота населення – 57,3 жителів на 1 кв. км
Міське: 548,3 тис. жителів
Сільське: 603,3 тис. жителів
Національний склад: українці – 95,9%, росіяни – 2,6%, білоруси - 1,0%, поляки - 0,2%
Лежить на північному заході України. Більша, північна частина області розкинулась у межах Поліської низовини (132-200 м), що являє собою низовинну, плоскохвилясту акумулятивну рівнину з широкими терасованими долинами річок, з невиразними заболоченими вододілами. Південна частина області, що лежить в межах Волинської височини (200-342 м), – підвищена, хвиляста лесова рівнина, розчленована густою мережею річок на окремі плато (Мізоцький кряж), а також ярами та балками. На крайньому південному заході – рівнина Малого Полісся. З корисних копалин найбільш поширеним є торф (найбільші поклади в Україні) – розвідано близько 300 родовищ, 135 з яких площею понад 1 тис. га. Є значні запаси будівельних матеріалів: граніти (ясно-рожеві та сірі), гранодіорити, каоліни, лес, глини, крейда, пісковики. У Костопільському та Володимирецькому районах – запаси базальту. Не мають промислового значення родовища міді, болотних залізних руд, запаси бурштину. Є джерела мінеральних вод на кшталт миргородської, трускавецької. Клімат помірно-континентальний з вологим теплим літом (+18,1°, +18,6° у липні) та м'якою зимою (-4,8°, -5,6° у січні). Опадів – 600-650 мм на рік. Річок, озер, ставків та водосховищ багато. 171 річка – завдовжки понад 10 км. Всі річки належать до басейну Дніпра, течуть з півдня на північ. Головна водна артерія – Горинь з притоками (Случ зі Ставами, Бобером, Вілією, Устею, Стублою). На північному заході в межі області заходять Прип'ять, Стир, а на північному сході плинуть Льва і Ствига. Долини річок мають широкі, заболочені заплави, в яких багато озер. Озер різного походження (карстові, заплавні та ін.) понад 500, ставків – понад 300, споруджене 31 водосховище. У південній частині області найпоширенішими є опідзолені ґрунти (світло-сірі, сірі лісові, темно-сірі та опідзолені чорноземи), на Поліссі – дерново-підзолисті (піщані, глинисто-піщані, оглеєні). Чорноземи вкривають вододіли лісостепової зони. На знижених ділянках вододілів, терасах та у заплавах річок – лучні, лучно-чорноземні, дернові, болотні та торфово-болотні ґрунти. Майже третину території області займають ліси, переважно, хвойні, луки (15%), болота (10-20%). Серед боліт переважають низинні, менше поширені перехідні та верхові. Фауна представлена понад 300 видами: ссавців – 66, птахів – 186, риб – 33 види. Перезволоження, заболочування, оглеєння та окислення, замулювання осушувальних систем, вторинне заболочування осушених земель – це головні несприятливі природні процеси. На переосушених землях активізується дефляція. Місцями проявляється карстоутворення та суфозійно-просадні явища, на півдні – ерозійні процеси. Меліорації: осушувально-зволожувальні, ґрунтозахисні, хімічні, воднорегулюючі та лісовідновлювальні. В області 267 територій та об'єктів природно-заповідного фонду, з них державного значення: природний заповідник, 13 заказників, 8 пам'яток природи, зоопарк, дендропарк, 2 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, регіональний ландшафтний парк з філією, 90 заповідних урочищ.
На території Рівненської області сліди перебування людини відносять до найдавніших часів. У II-III ст. тут жили ранньослов'янські племена зарубинецької та черняхівської культур. Виявлено близько 100 залишків стародавніх поселень. У X ст. ці землі входили до складу Київської Русі. Дорогобуж і Пересопниця (тепер села) в XI-XII ст. були центрами удільних князівств. У XIII-XІV ст. Рівненщина входила до Галицько-Волинського князівства, а з другої половини XIV ст. підпала під владу Литви. Після прийняття Люблінської унії у 1569 р. – під владою Польщі. У XVI ст. важливим політичним та культурним центром стало м. Острог. Біля с. Пляшева влітку 1651 р. відбулася Берестецька битва між козацьким військом Б. Хмельницького та поляками. До 1793 р. край перебував під владою Польщі, потім – Росії. У 1921 р. Рівненщина відійшла до Польщі у складі Волинського воєводства. У 1939 р. – приєднана до СРСР. Під час Другої світової війни м. Рівне було адміністративним центром рейхскомісаріату „Україна”.
В роки незалежності України на Рівненщині відроджуються історичні та етнографічні традиції, реставруються церкви, монастирі та стародавні замки.
Українська