🚚 🚁 Збираємо на пікап та ремонт дрона аутел

⛑ 🛡 🥾 Шоломи, форма, взуття

Тема 1. ПОЧАТОК НОВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ (1900–1921 рр. ) (підручник)

Тема 1. ВСТУП
ПОЧАТОК НОВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ (1900–1921 рр.)

  • Основні терміни та поняття періоду

Індустріальне суспільство, прискорена модернізація, Українська Центральна Рада, універсал, Українська Народна Республіка, Українська Держава, Директорія, Західноукраїнська Народна Республіка, Соборна Україна.

  • Основні дати періоду

1900–1903, 1905–1907, 1910–1914, 1914–1917, 1917–1921 рр.

1
  • У складі яких держав перебували українські землі наприкінці ХІХ ст.?
  • Як це позначилося на їхньому розвитку?
  • Що означають терміни: промислова революція, ринкові відносини, конкуренція, модернізація суспільства?

1. Завдання і структура курсу

2
  • Що вам відомо про події перших двох десятиріч ХХ ст.?
  • Якими є ваші очікування від нового курсу історії нашої Батьківщини?
  • Порівняйте їх із цілями й завданнями курсу, що передбачені у державній навчальній програмі.

Курс історії України у 10-му класі складає хронологічно послідовну систему відомостей з історії ХХ ст., що є органічною частиною шкільної історичної освіти. Він охоплює історію 1900–1921 рр., які були багато в чому переломними для всього людства і нашої країни. Метою курсу, за визначенням державної програми, є не тільки знайомство з подіями і процесами, що розгорталися, не тільки розуміння історії та культури нашої країни в контексті світового історичного процесу, що розвивається в часі та просторі, а й подальше усвідомлення вами власної приналежності до України та її народу, розвиток громадянськості, відповідальності за збереження традицій та майбутній розквіт Батьківщини.
Курс складається із вступу і п’яти розділів: 1.Україна на початку ХХ ст. 2. Україна в роки Першої світової війни. Початок Української революції. 3. Українська державність у 1917–1921 рр. 4. Культура і духовне життя в Україні в 1917–1921 рр. 5. Наш край у 1900–1921 рр. Як бачимо, структура курсу відображає основні події та процеси періоду в хронологічній послідовності.
Курс має допомогти вам:

  • усвідомити і розвинути в собі цінності, притаманні духовності нашого народу;
  • зрозуміти сутність і навчитися цінувати полікультурність і багатоманітність українського суспільства;
  • розвинути уміння здійснювати історичний аналіз, історичну критику, реконструкцію історичних подій, явищ, процесів, історичне прогнозування та інтерпретацію історичних явищ, орієнтуватися в історичних джерелах;
  • підвищити рівень вашої загальної культури через залучення до духовних і культурних надбань українського та інших народів, до історико-культурної традиції людської цивілізації.

Сподіваємося, що в цьому вам допоможе підручник.

8Як працювати з підручником Для полегшення орієнтації підручник переділено на розділи і теми. Після назви кожної теми вміщено план, за яким вона викладається. На початку викладення кожної теми в рубриці «Основні терміни і поняття. Основні дати» містяться основні поняття і терміни, чільні для цієї теми. В основному тексті їх вирізнено жирним шрифтом. На них треба звертати увагу і намагатися засвоїти, не тільки запам’ятовуючи їх, а й пояснюючи та оперуючи ними. На початку теми також уміщено запитання, які допоможуть вам пов’язати попередні знання та уявлення з матеріалом, що вивчається.
Основний текст теми містить питання і завдання, розташовані перед кожним підпунктом, які допоможуть вам переділяти текст на смислові частини, вирізняти в них головне, стежити за логікою викладення, розуміти зміст тексту і вступати в діалог з авторами з приводу оцінки того чи того факту.
Під рубрикою «Звернімося до джерел» вміщено історичні документи, свідоцтва і спогади сучасників подій, оцінки та інтерпретації явищ істориками. Кожна така руб- рика містить також запитання, на які треба відповісти, опрацьовуючи джерело. Це сприятиме розвиткові вашого критичного та історичного мислення, вмінь орієнтуватися в інформаційних потоках, характерних для сучасного етапу розвитку людства, що його часто називають інформаційним*.
Крім основного тексту, який описує події та процеси, що відбувалися, ви знайдете в тексті рубрику «Знайомимось ближче». Це біографічні дані видатних діячів епохи, які суттєво впливали на розвиток подій. Така інформація допоможе вам зрозуміти погляди або позиції людини, її поведінку в конкретній ситуації тощо. Майже у кожній темі ви знайдете рубрику «Як працюватимемо», що міститиме поради відносно способів діяльності, якими вам бажано оволодіти, щоб навчатися легше та ефективніше.
Наприкінці кожної теми розташовано рубрику, працюючи з якою ви можете оцінити, наскільки вами засвоєно даний матеріал. Завдання цієї рубрики орієнтовані на середній і достатній (перша група завдань) та високий (друга група, подана курсивом) рівні навчальних досягнень і потребують як розуміння і логічного відтворення подій і фактів, так і їх порівняльного аналізу, класифікації, узагальнення, пояснення причин і взаємозв’язків історичних подій, процесів. Наприкінці кожного розділу є тести і завдання для узагальнення вивченого. Ви можете використати їх для самоконтролю і самоперевірки, готуючись до відповідного заняття.
Звертайте увагу на визначення понять у самому тексті, а також на слова, позначені зірочкою (*). Це означає, що термін пояснюється у словнику в додатках до посібника.

 

2. Початок століття: доба бурхливих перетворень

3

  • Якими були основні тенденції розвитку українських земель на початку ХХ ст.?
  • Охарактеризуйте кожну з них своїми словами.

На початку ХХ ст. український народ не мав своєї держави. Його землі було переділено між Російською імперією та Австро-Угорською монархією. Економічні, політичні, соціокультурні процеси в кожному з регіонів значною мірою визначалися особливостями держави, до складу якої вони входили. Межа століть була характерною для українських земель завершенням промислової революції та переходом до індустріалізації*, суть якої полягала в розбудові великої машинної індустрії, якісних змінах у структурі господарства (насамперед промисловість мала переважати над сільським господарством, а важка промисловість над легкою).
9Ці широкомасштабні, кардинальні зміни відбувалися у надзвичайно складних умовах, адже обидві держави, як і більшість країн світу, в 1900–1903 рр. пережили економічну кризу, 1904–1908 рр. позначалися депресією, і лише в 1910–1914 рр. – економічним піднесенням.
Рух до індустріального суспільства супроводжували суперечливі процеси модернізації суспільного та повсякденного життя.
Якщо характерною рисою економічного життя провідних європейських країн на початку століття стало завершення модернізації суспільства, то Російська імперія та Австро-Угорська монархія ще були на стадії початку реформ. Це надавало модернізації в цих країнах прискореного наздоганяючого характеру та обумовлювало певні диспропорції в економічному та суспільному розвитку: відставання аграрної сфери від індустріальної, різке розшарування населення, соціальне напруження тощо.
Попри швидкі темпи промислового розвитку, українські землі, як і держави, до складу яких вони входили, залишалися порівняно відсталими у техніко-економічному аспекті. Хоча розвиток промисловості в українських землях на початку XX ст. був прискореним, та, якщо виходити з можливостей, які відкривав тогочасний рівень науки, техніки, культури, слід визнати, що в українській економіці не відбулося достатніх якісних змін. Індустріалізацію не було завершено, її перервала Перша світова війна.


1
Економічний розвиток українських земель на початку ХХ ст.

4

  • Порівняйте економічний розвиток Наддніпрянщини й західноукраїнських земель на початку ХХ ст.


Модернізаційний процес у Наддніпрянщині та західноукраїнських землях розпочався майже одночасно, однак його перебіг на цих територіях мав свої особливості та динаміку.
На початку ХХ ст. Наддніпрянська Україна перетворилася на основний вугільно-металургійний регіон Російської імперії з великими промисловими центрами: Донецький вугільно-металургійний, Криворізький та Нікопольський залізорудний і марганцевий басейни, Південно-Західний цукровий район. Економіка дедалі більше інтегрувалася в загальноросійську, розширювалися зв’язки з іншими регіонами країни. Проте їхній економічний розвиток був суперечливим, адже їхня частка становила 70% видобутку сировини і лише 15% готової продукції Російської імперії. А оскільки вартість готової продукції значно перевищувала ціни на сировину, то економіка Росії отримувала від цього значну економічну вигоду. До того ж більшість населення проживала в селі, тому продукція сільського господарства переважала над промисловими товарами. Це впливало і на соціальний розвиток суспільства.

2


Західноукраїнські землі в економічному аспекті належали до найбідніших у Європі. Найбільш розвиненими галузями промисловості були: нафтова, деревопереробна, горілчана, видобуток бурого вугілля, кам’яної солі, гірського воску, розвивалися метало-оброблення та машинобудування. Продовжували розвиватися традиційні галузі промисловості: текстильна, шкіряна, тютюнова, паперова, скляна, керамічна, а також виробництво фарб, мила, соди, де переважали дрібні підприємства ремісничого типу. Найпоширенішою галуззю залишалося ґуральництво. Одначе застосування передової техніки і в цих галузях відбувалося вкрай повільно. Так само набагато повільніше відбувались і зміни у соціальній сфері.
Розвиненіша в промисловому аспекті Наддніпрянщина, як і більшість індустріальних районів світу, в 1900–1903 рр. опинилася в економічній кризі, яка проявилась у скороченні виробництва, зменшенні робочих місць, зниженні платні, збільшенні робочого дня, зростанні безробіття тощо. Економічне піднесення знов відбулося лише у 1910–1914 рр. Тоді значно збільшилися видобуток вугілля, виробництво чавуну і сталі. На той час Наддніпрянська Україна виробляла майже 70% продукції важкої промисловості та 80–85% цукру всієї Росії.
У сільському господарстві українських земель зберігалося поміщицьке зем­леволодіння. Водночас в умовах розвитку капіталізму постійно відбувався процес соціального розкладу селянства: одні багатіли, інші бідніли. З 1906 р., з аграрною реформою у підросійській частині України, швидко зміцнювалась селянська приватна власність на землю і розвивались ринкові відносини. У Наддніпрянщині заможні селяни становили близько чверті сільського населення, у західноукраїнських землях 2/5 з усіх селянських господарств вважалися заможними. Водночас майже половина селянських господарств у всій Україні вважалися бідняцькими: їхні земельні ділянки не перевищували 3 десятин* на західноукраїнських землях і 5 десятин у підросійській частині.
Як у Наддніпрянщині, так і на західноукраїнських землях панування напівфеодальних форм господарювання та обезземелювання більшості селянства створювали додаткову дешеву робочу силу, яка не знаходила попиту. Наслідком цього була еміграція сільського населення на Кавказ, Далекий Схід, до Сибіру, а також до США, Канади, Бразилії, Аргентини та інших країн.

5
  • Визначте головні явища та процеси політичного життя і визвольного руху в українських землях у 1900–1914 рр.

 

На початку ХХ ст. зростає політизація українського суспільства, виникають численні політичні партії та громадські організації й рухи, висуваючи різноманітні цілі: від культурно-національної та політичної автономії до незалежності України.
Для більшості партій та організацій гаслом була боротьба за демократичні свободи, деякі намагались поєднати національно-демократичні погляди з ідеями марксизму.
Розстріл мирної демонстрації у Петербурзі на початку 1905 р. започаткував буржуазно-демократичну революцію, що охопила Російську імперію. Наддніпрянська Україна відразу долучилася до цих подій. Проте, поряд із загальноросійськими гаслами: ліквідація самодержавства, поміщицького землеволодіння, викупних платежів, встановлення демократичних свобод, восьмигодинного робочого дня, – українське населення намагалось розв’язати національне питання. Його вимогами були: скасування будь-яких національних привілеїв і встановлення рівноправності всіх народів, вільного розвитку української мови й культури. Ці вимоги були значною мірою реалізовані під час революції. Активно працювали над проектами надання Україні автономії українські депутати створеного під час революції представницького органу – Державної Думи Росії.

Україна в роки Першої російської революції 1905-1907 рр.
Україна в роки Першої російської революції 1905-1907 рр.

Проте влітку 1907 р. революція зазнала поразки. Розпочалися політичні репресії. Численні партії, які діяли в Україні в період революції 1905–1907 рр., після її поразки занепали або опинились у підпіллі. Були заборонені «Просвіти», український друк, українська мова як мова навчання, вживання слів «Україна», «український народ», а 1914 р. – навіть святкування 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка.
Нове піднесення визвольного руху було зупинено війною.

Україна в 1907-1914 рр.
Україна в 1907-1914 рр.

5Автономія (від грец. auto – сам і uomo – закон) – право самостійного здійснення державної влади чи управління, надане якійсь частині держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом або конституцією.
Культурно-національна автономія – надання етнічній спільноті, що становить меншість у державі, певної самостійності в питаннях організації освіти, інформаційних форм культурного життя (право створення націо- нальних шкіл, бібліотек, театрів тощо), реалізується через такі організаційні форми, як національні культурні центри, громадські ради, асоціації, земляцтва.

3. Україна в Першій світовій війні та під час революції


6

  • Яким було становище українських земель в умовах Першої світової війни?

Наприкінці ХІХ ст. – на початку ХХ ст. у світі формуються два військово-політичні блоки: Троїстий союз та Антанта. Після серії локальних збройних конфліктів 38 держав втягуються у Першу світову війну, в якій загинуло 10 млн осіб, а понад 20 млн було скалічено. Війна призвела до розпаду таких великих держав, як Австро-Угорщина та Росія. На карті Європи з’явилися нові незалежні країни.
Не обминули ці процеси й Україну, яка під час Першої світової війни стала осереддям геополітичних інтересів трьох держав (Німеччини, Австро-Угорщини, Росії) і театром воєнних дій. Тягар війни гостро відчув на собі український народ, що за відсутності власної держави, яка захищала б його конкретні інтереси, опинився у двох протиборчих таборах. Близько 3,5 млн українців у російській армії та 250–300 тис. в австрійському війську боролися і гинули за чужі для них інтереси. Але найгіршим було те, що сини одного й того ж народу, переділеного двома державами, змушені були вбивати один одного.
Значна частина території України опинилась у прифронтовій зоні, а в Галичині, Буковині, Закарпатті, на Поділлі точилися запеклі бої.
Війна справила руйнівний вплив на економіку воюючих країн, які опинилися на межі виснаження. Найтяжчих втрат зазнала Російська імперія, а відповідно й українські землі в її складі. Припинилася зовнішня торгівля, завмерли величезні чорноморські порти. Війна відірвала від продуктивної праці мільйони українських селян і робітників. Заводи і фабрики виконували дедалі більше військових замовлень і скорочували виробництво предметів широкого вжитку. Жорстока війна та її наслідки спричинили гостре невдоволення серед багатьох верств українського народу, зростання революційного визвольного руху. Наприкінці 1916 – на початку 1917 рр. назріла глибока економічна та політична криза. Український народ, витримавши на початку XX ст. чималі випробування, швидко наближався до нових соціальних потрясінь.
Умови війни привели не до згортання українського національно-визвольного руху, а, навпаки, до його зміцнення й піднесення. Як писав Михайло Грушевський, «…На загальнім тлі всеросійської реакції й спаду революційної хвилі, в порівнянні з пониженнєм громадянської енергії, яке давало себе знати в сих роках в громадянстві російськім, український рух з його неослабною волею до розвитку і боротьби ставав явищем все більше яскравим і політичним».

7

  • Які були найбільш важливі події, що визначили періоди Української революції 1917–1921 рр.?

Аналізуючи ситуацію в Україні на початку 1917 р., вчені історики справедливо стверджують, що Українська революція 1917–1921 рр. була закономірним результатом розвитку визвольного руху в Україні і зумовлена як складним становищем населення в українських землях, що загострилось із війною, так і загальною кризою політичних систем у Російській імперії та Австро-Угорській монархії.
У лютому 1917 р. у результаті перемоги буржуазно-демократичної революції в Російській імперії було повалено самодержавство. Вже перші повідомлення про демократичні зміни викликали і в українському суспільстві прагнення якнайшвидше наблизити розв’язання назрілих проблем національного розвитку. Як писав історик Т.Гунчак, «зрушення в українському суспільному житті віддзеркалювали динаміку передусім політичного розвитку української спільноти... виникла ідея самобутності українського народу, концепції української держави і, нарешті, відбулося практичне створення такої у формі Української народної республіки, а згодом – держави гетьмана Павла Скоропадського».

6

На тлі загального піднесення і створення громадських комітетів, рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, як писали тодішні газети: «Представники всіх українських груп, товариств і гуртків вибрали і призначили Українську Центральну Раду у Києві, щоб вона орудувала справами нашими». Так виникла організація, якій судилося відіграти визначну роль в історії України. Її видатними діячами були В. Винниченко, С. Єфремов, Б. Мартос, С. Петлюра, Д. Антонович, Д. Дорошенко, М. Грушевський та ін.

7
В. Винниченко
6
С. Єфремов
7
Б. Мартос
4
С. Петлюра
2
Д. Антонович
3
Д. Дорошенко
1
М. Грушевський
Революційний 1917 р. для України був доленосним. У березні утворилася Ук­раїнська Центральна Рада (УЦР), а вже у червні, після проголошення її Першим універсалом* автономії України у складі Росії, наш народ став на шлях творення втраченої колись власної державності. Майбутнє виглядало світлим та безхмарним, у кольорах світової соціальної справедливості й інтернаціонального братерства. Але дуже скоро райдужні тони почали розвіюватися життєвими реаліями – як політичними, так і фінансово-економічними. Жовтневий переворот у Петрограді та узурпація влади більшовицькою партією зруйнували уявлення провідників українського національного революційного відродження про соціалістичну демократію в Росії та змусили Україну дистанціюватися від північної столиці на федеративну відстань. У листопаді 1917 р. Третій універсал УЦР проголосив, що «Україна стає Українською Народною Республікою» і заявляє своєю подальшою політичною метою, «щоб уся республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів». Утім, більшовицьке партійне керівництво розглядало питання самовизначення поневолених царатом народів в іншому ракурсі.

Початок визвольних змагань українського народу. Утворення Української  Народної Республіки (березень 1917 – березень 1918 рр.)
Початок визвольних змагань українського народу. Утворення Української Народної Республіки (березень 1917 – березень 1918 рр.)

На початку січня 1918 р. почався загальний наступ радянських військ на Київ. За цих умов УЦР затвердила Четвертий універсал, проголосивши Українську Народну Республіку (УНР) незалежною державою, проте змушена була залишити Київ.
Намагаючись знайти підтримку в боротьбі з більшовиками, делегація УНР підписала Брестську угоду з країнами Четверного союзу. Вона зобов’язалася продати Австро-Угорщині та Німеччині частину свого продовольства, а ті – допомогти УНР витіснити радянські війська з України. Завдяки приходові німецьких та австрійських військ Україну було звільнено від більшовиків.
Одначе місцеве населення вороже поставилось до присутності цих військ в Україні, оскільки сприймало їх як окупантів. Загальна незадоволеність політикою УЦР зумовила її падіння. Наприкінці квітня 1918 р. УНР було ліквідовано. В Україні постала Українська Держава П.Скоропадського, що проіснувала за підтримки німецьких і австрійських військ від кінця квітня до середини грудня 1918 р.

Українська Держава. Утворення Директорії та відновлення УНР (травень –  листопад 1918 р.)
Українська Держава. Утворення Директорії та відновлення УНР (травень – листопад 1918 р.)

Після революції в Німеччині та розпаду Австро-Угорської монархії гетьман утратив підтримку німецьких та австрійських військ. Партії, що були колишніми прибічниками Центральної Ради, утворили об’єднаний блок – Директорію та ініціювали повстання проти гетьмана, поваливши його режим. Війська Директорії вступили до Києва і відновили УНР.
Водночас у листопаді 1918 р. на уламках Австро-Угорської монархії у Львові було проголошено створення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), що проіснувала майже рік. Видатною подією цього року, важливою для обох частин України, стало підписання на початку 1919 р. представниками Директорії та ЗУНР Акта злуки, за яким ЗУНР і УНР об’єдналися в єдину соборну державу*.
Втім, уже на початку лютого 1919 р. Директорія УНР змушена була залишити Київ більшовикам. Частина військ УНР перейшла на їхній бік. У Києві було встановлено радянську владу.
Протягом 1919 і до початку 1920 р. на теренах Наддніпрянської України роз­горталася боротьба між радянськими та білогвардійськими арміями, а 1920 р. – між Польщею, до якої звернулися по допомогу представники УНР, і Радянською Росією. Наслідки цих тяжких для населення України подій виявилися трагічними. На більшості території УНР було встановлено радянську владу. Східна Галичина і Західна Волинь перейшли до складу Польщі. Інші західноукраїнські землі внаслідок розпаду Австро-Угорської монархії було переділено сусідніми державами: Північну Буковину і придунайські землі захопила Румунія, Закарпаття (Підкарпатську Русь) було приєднано до Чехословаччини.
Отже, Українська революція та український визвольний рух 1917–1921 рр. зазнали поразки.

2

  • Заповніть таблицю.

Основні події новітньої історії України у 1900–1921 рр.

Дата

Подія

Результат

  • Визначте основні етапи розвитку українських земель на початку XX ст.
  • Покажіть на карті території українських земель, охоплені процесом індустріалізації, та визначте їхню господарську спеціалізацію.
  • Опишіть становище українських земель під час Першої світової війни.
  • Якими були основні події визвольного руху 1917–1921 рр.?
  • Якою була доля українських земель на початку 20-х років ХХ ст.?
  • Визначте і поясніть хронологічні межі процесу індустріалізації українських земель.
  • Охарактеризуйте особливості економічного розвитку українських земель у 1900–1913 рр.
  • Назвіть і охарактеризуйте основні риси модернізації суспільного та повсякденного життя людей.
  • Визначте вплив подій Першої світової війни на життя населення.
  • Сформулюйте передумови Української революції.