§ 51. Римська культура
1. Культура доби республіки
На становлення та розвиток культури Римської республіки великий вплив мали греки, особливо після об'єднання Італії під владою Риму і захоплення ним грецьких колоній на півдні Апеннінського півострова. Римляни завжди цікавилися досягненнями різних народів, які можна було практично застосувати у землеробстві, будівництві, корабельній та військовій справі, тому здобутки грецької цивілізації викликали надзвичайний інтерес у громадян Римської республіки.
Освіта. Першим щаблем в освіті римлян було сімейне виховання. Дітей виховували в повазі до вірувань і звичаїв пращурів. Вони мали беззаперечно підкорятися волі батька. Вважалося, що справжній громадянин – це слухняний син і дисциплінований воїн. Зазвичай, порушення батьківської волі суворо каралося.
Наступним кроком у здобутті знань була школа. За доби республіки у римських школах вивчали так звані сім вільних мистецтв: граматику, логіку, риторику, геометрію, арифметику, астрономію, музику. Згодом до них додали архітектуру.
Існувало три типи шкіл: початкова, граматична і риторична. У початковій школі навчалися діти віком від 7 до 12 років. Вони опановували письмо, читання та лічбу. Навчитися писати було нескладно, оскільки слова писали так, як вони й звучали. Якщо учень пропускав хоча б одну літеру в слові, його били різками. Цінувалась не краса написання, а швидкість. Дівчатка теж ходили до школи і вивчали навіть більше дисциплін, ніж хлопчики.
У граматичній школі юнаки 12-16 років вивчали римську й грецьку літературу, латинську і грецьку мови.
Вищою школою можна вважати риторичну, де молоді люди 16-20 років студіювали філософію, історію, риторику та право. Як і в греків, школи були приватними, за навчання доводилося платити. Престижним вважалося навчання в Афінах або на острові Родос.
Наукові знання. Тогочасні знання з медицини, продовжуючи грецькі наукові традиції, узагальнив Авл Корнелій Цельс (І ст. до н.е.) у творі «Про медицину».
Філософ Тит Лукрецій Кар (95-55 рр. до н.е.) у книжці «Про природу речей» виклав вчення грецького мислителя Епікура, який заперечував існування богів. Основними ідеями твору були ідеї про смертність душі, про незалежність природи від волі богів, про нескінченність Всесвіту. Тит Лукрецій Кар першим поділив історію людства на кам'яний, мідний та залізний віки. Але найбільший внесок у світову наукову скарбницю зробили римляни тим, що створили новий напрям у наукових знаннях – правознавство. Його «батьком» називають Гнея Флавія (VI ст. до н.е.). У II ст. до н.е. з'явилися перші трактати з права. У часи занепаду республіки, коли закони часто скасовувалися, доповнювалися або змінювалися, виникла потреба інформувати про ці зміни громадян. З часів Юлія Цезаря на центральну площу виставляли дошку «Щоденні відомості римського народу», на якій розміщували повідомлення про воєнні перемоги та зміст нових законів. Копії розсилали в усі римські провінції. Цю дошку можна вважати пращуркою сучасних газет.
Література і театр. Рідна для римлян латинська мова внаслідок римських завоювань перетворилася на мову міжнаціонального спілкування у стародавньому світі. Вона стала основою для виникнення сучасних мов: італійської, англійської, іспанської, французької. Латинська мова тривалий час була мовою науки, а в медицині збереглася і до сьогодні. Відомими є латинські крилаті вислови: «Карфаген має бути зруйнований», «Прийшов, побачив, переміг» та багато інших. Латинською мовою були написані найкращі твори римських авторів.
Римська художня література виникла із записів переказів і міфів у III ст. до н.е. Одним із її засновників був Лівій Андроник (? - бл. 204 р. до н.е.), який переклав латинською мовою «Одіссею». Література римлян мала на меті виховати громадянина та патріота. Але римляни любили й розважатися, тому популярним жанром була комедія. Батьком комедії вважається Тит Макцій Плавт (250 - бл. 184 р. до н.е.), який написав улюблені віршовані твори латинян «Горщик», «Віслюки», «Хвалькуватий воїн», де висміював сліпе наслідування грецьких зразків.
Справжнє життя комедії починалося, коли її ставили на сцені. У 240 р. до н.е. відбулася перша вистава латинською мовою. Цей час вважається початком римського театру.
Засновником римської прози вважають Марка Порція Катона (234-149 рр. до н.е.). Йому належить один з перших прозаїчних творів літератури доби республіки, який зберігся в повному обсязі. Присвячений він землеробству і містить корисні поради землеробам, а також оспівує сільський спосіб життя і селян. Саме селяни, на думку Катона, стають найсильнішими й наймужнішими воїнами. Твір Катона «Начала» був першим викладом історії Риму.
Архітектура. Розвиваючи мистецтво архітектури, римляни багато в чому наслідували греків, але пішли далі від своїх учителів. В архітектурі римляни об'єднали етруську і грецьку традиції та додали східні елементи. Вони урізноманітнили будівельні матеріали. Саме римляни почали використовувати міцний з'єднувальний вапняковий розчин, винайшли бетон, який широко використовували з II ст. до н.е. У будівництві римляни широко застосовували арку, вдосконаливши її. Ця дугоподібна конструкція могла витримати на собі кілька поверхів. Втілюючи заклик «хліба і видовищ!», у містах будували театри, де місця для глядачів були розташовані півколом. Зводилися цирки, де влаштовували перегони на колісницях. Римляни першими почали будувати амфітеатри для жорстоких видовищ – гладіаторських боїв, цькування диких звірів, а також базиліки – великі криті зали для зборів.
2. Культура доби імперії
Освіта. На відміну від доби республіки, коли більшість навчальних закладів були приватними, імперія почала контролювати систему освіти. Вчителі були державними службовцями й отримували заробітну платню. Кількість учителів залежала від розміру міста і відповідно кількості учнів. У IV ст. н.е. всі, хто бажав навчати, повинні були отримати дозвіл імператора. Значну підтримку школам на давали заможні люди, зокрема імператори. Продовжували працювати грецькі осередки ученості: афінські Академій і Лікей, школи в Александрії Єгипетській.
Наукові знання. Свій внесок у розвиток різних галузей наукових знань зробив Пліній Старший (23(24)-79 рр.) Найвідомішою його працею є твір «Природнича історія» У зв'язку із завоюванням римлянами нових земель розвивалася географія. Відомою є праця «Географія», що належить перу Страбона. Він зібрав у своїй книжці всі наявні на той час відомості про країни і народи – від Британії до Індії.
У світову скарбницю увійшли твори Клавдія Птолемея (бл. 90 - бл. 160 рр.). Він узагальнив астрономічні спостереження і розробив модель світу. Птолемей вважав, що центром Всесвіту є планета Земля, яка має форму кулі. Навколо неї, на думку вченого, обертаються Сонце та різні планети. Його погляди були поширені у Європі протягом багатьох наступних століть.
Імператорський Рим міг пишатися своїми правознавцями. Сформувалися правничі школи – Сабініанська і Прокуліанська, названі за іменами видатних учених Сабіні і Прокула. Багато праць було присвячено устроєві держави. Серед них найбільш цікавими були праці Цицерош (106-43 рр. до н.е.) і Полібія (бл. 200 - бл. 120 pp. до н.е.) у яких вони розмірковували про переваги і недоліки республіканського устрою. Серед римських філософів помітні місце посідав Луцій Анней Сенека (бл. 4 р. до н.е. – 65 р.) Він був вихователем Нерона і політичним діячем. Але імператор, запідозривши філософа у змові, змусив його покінчити життя самогубством. Сенека розробив учення про гідність та самоповагу людини. Він стверджував, що ці якості можуть піднести раба над вільним, бідного над багатим. Значну увагу філософ приділяв питанням подолання страху перед смертю, моральної рівності людей, існування долі. Вчення Сенеки інколи вважають одним з джерел виникнення християнської етики.
Римляни дбайливо ставилися як до своєї держави, так і до її історії. Історична наука, завдяки якій історію Риму ми знаємо до найдрібніших деталей, досягла свого розквіту саме у період імперії. Істориками часто ставали люди, які посідали високе суспільне становище і були добре обізнані з подіями в країні та за її межами. Інколи істориками були навіть імператори. Так, Юлій Цезар написав твір «Записки про галльську війну». Майже єдиним джерелом для вивчення ранньої історії є твори Тита Лівія (59 р. до н.е. - 17 р. н.е.). Він залишив нащадкам твір «Історія Риму від заснування міста».
Історик Плутарх (46-120 рр.) настільки глибоко знав грецьку і римську минувшину, що першим зважився на порівняння життя, діяльності, здобутків та прорахунків найвідоміших державних діячів. У «Порівняльних життєписах» він розповів про Александра Македонського і Юлія Цезаря, Демосфена і Цицерона та ін.
Вершиною римської історичної думки вважають «Історію» й «Аннали» Таціта (бл. 58 – бл. 117 p.). У своїх творах він розповів про історію Риму часів імперії, про варварські племена, з якими боровся Рим у той час.
Література. Славнозвісним поетом Давнього Риму був Марон Публій Вергілій (70-19 рр. до н.е.). «Енеїда», «Поема про землеробство», «Пастуші пісні» – це твори, які прославили митця. У них він звеличує Римську імперію та мужність, працьовитість її громадян. «Енеїда» розповідала про Енея – сина царя Анхіза і богині Венери, одного із захисників Трої. Сюжет «Енеїди» не раз використовували у своїх творах письменники й поети, зокрема І.П.Котляревський.
Публій Овідій Назон (43 р. до н.е. - бл. 18 р. н.е.) у «Метаморфозах» розповідає про перетворення людей і богів на тварин і сузір'я, у «Фастах» – про римські релігійні свята, забуті його сучасниками. Овідій вважав, що найкращі часи – «золотий вік» – уже минули, але до них можна повернутися, якщо жити, як давні пастухи і землероби. Так само оспівував «золотий вік» Квінт Горацій Флакк (65-8 рр. до н.е.), але, на відміну від Овідія, вважав, що найкращі часи в майбутньому принесе божественний спаситель.
Архітектура. За доби імперії відбувся розквіт архітектури. Кожен імператор намагався прикрасити столицю та інші міста величними спорудами – театрами, амфітеатрами, базиліками, форумами або термами. Найбільшими були терми імператора Діоклетіана, у яких одночасно могло розміститися 3 200 осіб, і терми Каракалли, де відпочивало до 1 800 осіб. Крім лазень, у термах облаштовували приміщення для спорту та гімнастики, зали для відпочинку, бесід, приміщення для виступів ораторів, басейни, бібліотеки, внутрішній двір з невеличким парком.
Терми Каракалли мали квадратну форму. У центрі одноповерхової тераси розташовувалася основна будівля. Тут були басейн з холодною водою, центральний зал, вестибюль, басейн з гарячою водою. По периметру розміщувалися індивідуальні ванни. Під ними на рівні землі облаштовували торговельні приміщення, до яких можна було зайти тільки з вулиці. Для терм потрібно багато води, і її подавали сюди за допомогою акведуків. Акведуки, що насичували водою величезне місто, мали довжину близько 440 км. Вода для терм підігрівалася в котлах, розміщених у підвалах, а пара нагрівала підлогу. Оздоблювали терми мозаїками та скульптурами.
Серед палаців розкішшю вирізнявся «Золотий будинок» Нерона. У тронній залі стояла золота статуя імператора. Складну і чудернацьку конструкцію мала стеля. Рухливі пластини, з яких вона складалася, приводилися в дію спеціальними механізмами, і відвідувачі могли бачити на стелі зміни візерунків. Найвідомішим амфітеатром був Колізей. У ньому могли розміститися 50 000 глядачів. Одночасно на його арені могли битися 2 000 гладіаторів. У підземних приміщеннях розташовувалися тренажерні зали, клітки для звірів, шпиталь для поранених.
Величним витвором римської архітектури був Пантеон – храм на честь усіх богів. Його збудували у 118-125 рр. за проектом архітектора Аполлодора Дамаського. Пантеон – круглої форми храм. Його купол у діаметрі сягає 43 м. Усередині він був оздоблений білим та коричневим мармуром.
Римляни прославилися будівництвом доріг. За доби імперії їх спорудили 372. Довжина шляхів становила понад 80 тис. км. Близько 30 доріг сходилися в Римі. Тому і виник вислів «Усі дороги ведуть до Риму». Дороги будували з тесаного каменю, гравію, кам'яної плитки, які викладали шарами. Навіть існували знаки, які повідомляли, на якій відстані від Риму перебуває мандрівник. Найвідомішою була «Аппієва дорога». Вона сполучала Рим з Капуєю і простягалася на 330 км. Досягненням римських будівничих вважається міст Траяна (98-117 рр.) через р.Дунай.
Образотворче мистецтво. Якщо грецька скульптура прославилася насамперед узагальненими образами, які втілювали людську красу, то в Римі значного розвитку набув жанр психологічного скульптурного портрета. Мистецтво «оживило» історію, залишивши портретну галерею її головних дійових осіб: Юлія Цезаря, Цицерона, Октавіана та ін.
Фресковий живопис і мозаїка – реалістичні, з багатою колірною гамою, відображенням об'єму і глибини простору – стали відомі після розкопок міст Помпеї і Геркуланума, знищених під час виверження Везувію в 79 р. до н.е. Ця трагедія, яка принесла загибель людям, зберегла життя творам мистецтва. Про живописні портрети тих часів дізналися з археологічних знахідок у Фаюмській оазі в Єгипті. Портрети було знайдено в похованнях. Написані на дошках (іноді – тканинах) на восковій основі, портрети вражають витонченістю, а також майстерністю передачі не тільки зовнішності, а й внутрішнього світу людини.
Театр. Виникнення театрального мистецтва в Римі пов'язане зі святами врожаю. Самобутнім римським театральним жанром були міми – побутові комічні сценки з діалогами, співом, музикою і танцями (своєрідний праобраз сучасної оперети). Пізніше ставили комедії і трагедії за грецьким зразком. Римські актори походили із середовища вільновідпущеників або рабів. Вони, як правило, посідали низьке суспільне становище. У Римі вперше виникають професійні акторські трупи й камерні (для невеликої кількості глядачів) театральні вистави.
Поняття і терміни
Базиліка – будівля, що має форму витягнутого прямокутника і поділена вздовж рядами колон.
Акведук – мостова споруда для переведення водопроводів через перешкоди.
Запитання і завдання
1. Порівняйте досягнення римської культури за доби республіки та імперії.
2. Опишіть римські терми.
3. Чим вирізнялися римські архітектурні шедеври – Колізей і Пантеон?
4. Доведіть, що римляни використовували культурні досягнення давніх греків.
Українська