§ 33. Китай та Індія в XVI—XVII ст.
Пригадайте:
1. Що ви знаєте про економічний та політичний розвиток Китаю у XIII — XV ст.?
2. Яких успіхів у розвиткові науки і техніки було досягнуто в середньовічному Китаї?
3. Пригадайте, коли та як відбулося завоювання Індії.
4. Хто першим з європейців знайшов шлях до Індії?
1. Економічне й політичне становище Китаю
У XVI ст. в Китаї панувала імператорська династія Мін. Китайська імперія охоплювала територію сучасних внутрішніх провінцій Китаю та частину Маньчжурії. Залежними від імперії країнами були В'єтнам, Корея й Тибет. Вища влада належала імператорові, який управляв величезною країною, спираючись на силу-силенну чиновників. Всю територію було переділено на 15 великих адміністративних одиниць.
Головне місце в економіці Китаю посідало сільське господарство. Імператори династії Мін на початку свого правління провадили політику, спрямовану на зміцнення селянського господарства. У ті часи було значно вдосконалено знаряддя праці та агротехніку, з одного поля стали збирати два врожаї — навесні та восени, в землю почали вносити добрива. Виникло прислів'я: “Берегти гній — те саме, що купити ще одне поле”. Великих успіхів досягла іригаційна техніка. Китайці прокладали водогони з бамбукових труб, лаштували водяні колеса, зводили дамби.
Усі землі в імперії Мін поділялися на державні та приватні. Переважна більшість державних земель передавалась у довічне користування селянам, які за це мусили сплачувати податки державі й виконувати повинності. Приватними землями володіли переважно великі землевласники. Найбільші землеволодіння в XVI — XVII ст. мали імператори; загалом їм належала третина всіх приватновласницьких земель. Величезними були володіння імператорської родини, знаті, чиновників, які отримували землі від імператорів. Із земель, що знаходились у приватному володінні, податки сплачували землевласники, які здавали землю дрібними ділянками в оренду селянам.
В імперії Мін було створено розгалужену і всеохопну податкову систему. Кожні десять років складалися списки платників податків, які зберігались у відомстві фінансів. Селяни мусили виконувати повинності, працювали на будівництві міст, палаців, каналів. Від повинностей можна було відкупитися чи найняти замість себе когось іншого, але це могли дозволити собі тільки заможні люди.
У Китаї було добре розвинене ремісниче виробництво. Існували дрібні ремісничі майстерні, де працював сам майстер зі своєю родиною та учнями; у великих державних майстернях використовувалася праця прикріплених до них ремісників. У XVI ст. приватних мануфактур ставало дедалі більше, особливо у ткацькому виробництві. За своїм характером вони наближалися до західноєвропейських. Їхніми володарями ставали багаті купці й ремісники, а дрібні ремісники або селяни, які не мали інших засобів до існування, — найманими робітниками.
Відносини між імператором та підданими були традиційними відносинами господаря і рабів. На аудієнції в імператора всі міністри повинні були стояти навколішки. Імператор міг самочинно стратити або усунути з посади будь-кого.
2. Проникнення європейців до Китаю
Перші спроби проникнути до Китаю європейці здійснили в XVI ст. У першій половині XVI ст. португальці намагалися силою заснувати свої поселення на Китайському узбережжі. У 40-х рр. XVI ст. вони, підкупивши місцеву владу, заснували торговельну базу на північ від провінції Гуандун. Відверто колонізаторська політика, яку провадили португальці, ігноруючи всі місцеві закони, змусила китайців до рішучих дій, і 1549 р. їх вигнали з Китаю. Португальці зуміли за великі хабарі місцевим чиновникам залишити за собою порт Макао. У другій половині XVI ст. до Китаю стали проникати іспанські колонізатори, а наприкінці століття — голландці. Коли Англія здобула перемогу над Іспанією в боротьбі за панування на морях, вона також виявила зацікавленість у проникненні до Китаю. Династія Мін на той час остаточно занепала і не могла зупинити озброєні ескадри. Силою зброї англійці змусили китайців дати дозвіл на право вести торгівлю через порт Гуанчжоу. Вторгнення XVI—XVII ст. започаткували перетворення Китаю на країну, залежну від європейських колонізаторів. А втім, це сталось аж у XIX ст.
3. Селянська війна XVII ст. Повалення династії Мін і початок правління династії Цин
У 20-х рр. XVII ст. внутрішнє та зовнішнє становище імперії Мін значно погіршилося. Всередині країни наростало безвладдя, викликане нескінченною боротьбою за владу. Кинута напризволяще армія розвалювалася. Надмірні податки для додаткового фінансування війська і витрат імператорської сім'ї повністю зруйнували господарства селян, які вже не могли не лише платити податки, а й навіть підтримувати своє існування.
Наприкінці 20-х рр. XVII ст. у північно-західних районах Китаю почастішали стихійні лиха, посухи змінялися повенями, влітку врожай нищила сарана. За свідченнями мешканців Північно-Західного Китаю, на тисячі кілометрів розпросторювалися землі, полишені людьми. Селяни вмирали від голоду, але власті не тільки не подавали їм жодної допомоги, а й постійно збільшували податки. Доведені до відчаю селяни почали бунтувати.
Такими були причини боротьби селян, що почалась у 20—30-х рр. XVII ст. в північній частині провінції Шаньсі.
Селянські загони почали об'єднуватися. З-поміж керівників повстання вирізнялися Чжан Сяньчжун і Лі Цзичен. Рушійною силою виступали селяни, дрібні ремісники, міська біднота, солдати. Попервах повстанці не мали єдиного керівництва та чіткої організації, але після наради керівників селянських загонів 1635 р. в Хенані було вирішено реорганізувати всі загони в єдину армію. Ця армія поділялася на чотири великі об'єднання, що діяли на окремих напрямках, і резервний загін для допомоги в тяжких ситуаціях. Об'єднання сил дало змогу повстанцям перейти до активної боротьби проти урядових військ.
Невдовзі між Лі Цзиченом і Чжан Сяньчжуном виникли суперечки, що призвели до роздроблення сил і неузгодження дій. Це дало змогу урядовим військам спершу розбити загони Лі Цзичена, який після поразки відступив у гори, а затим і Чжан Сяньчжуна. Проте повстанці не припинили боротьби, використавши час для того, щоб переформувати свої сили.
У 1639—1641 рр. розпочалося нове піднесення повстанського руху. Вплив і популярність Лі Цзичена зростали. У захоплених місцевостях землі роздавали селянам і звільняли їх від податків на три або п'ять років. До Лі Цзичена приєднували інші загони. У 1643 р. Лі Цзичен прийняв титул “Великого полководця, що керується веліннями неба й відроджує справедливість”.
Армія повстанців вирушила в похід на столицю імперії — Пекін. 25 квітня 1644 р. повстанці зайняли місто. Останній імператор династії заподіяв собі смерть, а Лі Цзичен став імператором.
Скинувши династію Мін і підкоривши Північний Китай, повстанська армія Лі Цзичена виявилася втягнутою в боротьбу проти маньчжурів.
У першій половині XVII ст. в північно-східній частині Китаю існувала маньчжурська держава Маньчжоу-го. Маньчжури вирішили скористатися ситуацією для того, щоб захопити Китай.
200-тисячна армія Лі Цзичена зазнала поразки від величезного війська маньчжурів у червні 1644 р. Маньчжурська армія захопила Пекін. Ця подія вважається початком періоду правління маньчжурської династії Цин.
Маньчжури, спираючись на чиновників, які перейшли до них на службу, поступово розширювали зону окупації, витісняючи повстанців на захід. Лі Цзичена було схоплено і вбито. Повстанські загони продовжували боротьбу проти маньчжурів і припинили її лише 1683 р.
У Китаї остаточно встановилася влада маньчжурської династії Цин, яка правила до 1912 р.
4. Розвиток ремесел і науки. Винаходи
XVI—XVII ст. у Китаї були періодом неабиякого розквіту культури.
Високого рівня досягло ремесло. У часи імперії Мін розвивалися такі галузі, як виробництво шовку, порцеляни, паперу, ювелірна справа, виплавка металу, видобуток солі та ін. Для виробництва паперу використовувався водяний двигун.
Віддавна Китай славився своєю порцеляною. Порцелянові майстерні були державними; величезні прибутки від виробництва надходили до імператорської скарбниці.
Цікаві винаходи було зроблено в морській справі. Для боротьби проти ворожих кораблів китайські майстри винайшли водолазний скафандр та найпростіші міни.
У XVI ст. швидко розвивалась архітектура. Будувалися нові й реставрувалися старі палаци, було добудовано й частково відновлено Велику Китайську стіну, створено чимало мостів великої міцності; деякі з них збереглися до наших днів. На будівництві палаців, де працювало водночас до 200 тис. робітників, використовувалися такі винаходи, як лебідка. Було вдосконалено водопідіймальне колесо для зрошування землі, для плавлення металу широко використовувалися ковальські міхи.
Рівночасно з подорожами Колумба та інших європейських мореплавців китайці теж здійснили низку подорожей до берегів Африки та до островів Тихого океану. Але китайці, на відміну від європейців, здійснювали ці подорожі з метою звеличити ім'я імператора, а не для того, щоб захопити нові землі та знайти нові ринки збуту.
Технічні відкриття, розвиток мануфактур, подорожі до далеких країн стимулювали розвиток наукових знань.
Для розвитку медицини велике значення мали праці вчених Чжин Чжунцзина “Про тиф”, багатотомний “Трактат про дерева і рослини” Лі Шичженя, де було вміщено описи лікувальних властивостей трав, дерев і мінералів.
Китайські вчені почали вивчати наукові праці, що з'являлись у Західній Європі, латину, математику, перекладали китайською математичні терміни.
Наприкінці правління династії Мін у Китаї було видано кілька фундаментальних енциклопедій, що узагальнювали досвід і знання, накопичені в країні. Так, велика енциклопедія Сюй Гуанці “Зібрання книг із сільського господарства” висвітлювала розвиток рільництва не лише в Китаї, а й у Європі; Сун Інсин у своїй технічній енциклопедії розповідав про розвиток ремісничого виробництва у Китаї, а Фан Ічжи створив енциклопедію природничих наук під назвою “Початок законів природи”.
Набули розвитку й історичні науки. Тривало написання літопису “Загальне дзеркало, що допомагає управлінню”, розпочатого ще в XI ст. За часів династії Цин здійснювалися редагування й перегляд історичних книг з метою створення такого їх варіанта, який був би прийнятним для маньчжурів.
У XVI—XVII ст. в Китаї видавались і праці з географії, де узагальнювалися відомості про особливості окремих провінцій, міст, давався опис історичних пам'яток цих місцевостей. Важливе значення для розвитку китайської географії мала праця Гу Яньу “Книга про вади і вигоди областей та уділів Піднебесної”.
5. Образотворче мистецтво
До нашого часу збереглося чимало пам'яток архітектури XVI—XVII ст. Давню монументальність заступала вишуканість. Дахи будинків почали прикрашати орнаментами, кам'яними та дерев'яними скульптурами, з'явилися мармурові мости й різноманітні балюстради. До найвідоміших архітектурних пам'яток династії Мін належать архітектурний ансамбль Забороненого міста і храм Неба в Пекіні.
У живопису XVI—XVII ст. зберігалися традиції, притаманні минулим часам. Найвідоміші майстри тієї епохи — Люй Цаї, Бянь Веньцзін.
Надзвичайної майстерності досягли китайські майстри розпису порцеляни. Вони розробили технології багатокольорового розпису, завдяки чому кожен виріб став невеликим, але неповторним шедевром мистецтва. Колекції порцеляни династії Мін прикрашають найвідоміші музеї світу.
Швидко розвивалося мистецтво книжкової гравюри. Уперше в світі в Китаї за часів династії Мін почали виконувати кольорові гравюри по дереву.
У XVII ст. китайська культура почала інтенсивно проникати до Європи. Поширилися китайські методи лікування — адже китайська медицина завжди розглядала людину як єдине ціле, вважаючи, що лікувати треба не лише хворобу, а ввесь організм. Ця засада мала величезне значення для розвитку медичної науки.
В усьому світі набули популярності китайська філософія, література, вишукані порцелянові вироби й шовкові тканини. В Європі стало ознакою доброго смаку і вишуканості мати вироби китайських майстрів.
Китайська культура XVI—XVII ст. є невід'ємною складовою світової цивілізації.
6. Держава Великих Моголів
На початку XVI ст. Індійський султанат, створений на початку ХІІІ ст., розпався на безліч ворогуючих між собою князівств. Прагнення верховного правителя — делійського султана підкорити непокірних князів супроводжувалися жорстокими війнами. Найбільше “уславився” цим султан Ібрахім Лоді. Налаштовані проти нього васали об'єдналися й запросили на допомогу Захіруддіна Мухаммада Бабура — правителя Кабула.
Постать в історії
Бабур, який був нащадком Чингізхана і Тімура, правив Ферганою. Після невдач у міжусобних війнах і поневірянь наприкінці XV ст. йому поталанило захопити Афганістан, а Кабул перетворити на свою резиденцію. Великий полководець і грізний воїн, він водночас був талановитим літератором. Знаними у світі стали його мемуари “Бабур-наме”, де він яскраво й талановито описав не лише свої походи й завоювання, а й флору та фауну Індії.
Бабур, маючи сильне військо, оснащене артилерією, у битві біля Паніпата (1526 р.) розгромив війська делійського султана.
1526 р. вважають датою заснування держави Великих Моголів, яка проіснувала 200 років. Бабур прийшов до Індії з Моголистану, тому його і всіх тих, хто був із ним, називали моголами.
Бабур правив недовго. У 1530 р. він помер, а його наступником став син Хумаюн, якому протягом 25 років довелося обстоювати право на державу, створену батьком. Хумаюн помер після невдалого падіння з мармурових східців. У 1556 р. престол наслідував його 13-річний син Акбар.
Постать в історії
Акбар був одним із найвидатніших імператорів Індії. За його правління імперія Великих Моголів досягла найвищої могутності. У 1561 р., коли Акбару виповнилося 18 років, він розпочав підкорення Індостану. Землі тих племен, які чинили опір, безжалісно спустошував, а тим, хто підкорявся, дозволяв зберігати місцеве самоуправління за умови сплати щорічної данини. Внаслідок таких дій створив величезну імперію. Одним із найвизначніших досягнень Акбара була адміністративна реформа, внаслідок якої він створив міцну централізовану систему управління. Будучи неписьменним, Акбар сприяв розвиткові науки та культури.
Правління Акбара було встановлено жорстокими методами, але, як вважають історики, його можна було вважати взірцем для майбутніх правителів імперії.
З 1568 р. по 1592 р. Акбар завоював долини річок Інду і Гангу. Будучи мудрим правителем, він розумів, що для підтримання спокою в державі необхідно домогтися лояльності всіх підданих, тому він скасував податок на немусульман (джизію). У 1575 р. за його наказом було збудовано молитовний дім для релігійних дискусій. Там християни, буддисти, індуси, іудеї вели дискусії в присутності Акбара. Він запровадив у палаці деякі їхні звичаї. Така релігійна толерантність викликала обурення мусульманського духовенства, яке 1580 р. підняло повстання. Придушивши його, Акбар проголосив нову релігію — “дін-і-ілахі” (“божественна віра”).
За часів сина Акбара — Джахангіра імперія жила у спокої та мирі. Розвивалися культура, мистецтво, архітектура, наука.
Після смерті Джахангіра розпочалася боротьба за владу між його чотирма синами. Переможцем став Аурангзеб (1658—1707 рр.) — сильний, вольовий правитель, жорстокий і підступний. Будучи правовірним мусульманином, він ліквідував релігійну толерантність, а 1679 р. відновив джизію. Попри те, що за роки його правління територія імперії значно збільшилася, її з кожним роком стрясали повстання. За своє довге правління Аурангзеб так і не спромігся втихомирити суспільство. Імперія почала розвалюватись. У 1674 р. було проголошено державу Маратхів, а після смерті імператора утворилися три держави, що вели між собою непримириму боротьбу. Ця міжусобиця підготувала ґрунт для завоювання Індії англійськими колонізаторами.
7. Устрій держави Великих Моголів та її розвиток
Моголи створили блискучу еклектичну цивілізацію, що поєднала релігійні та культурні традиції як Стародавньої Індії, так і ісламських країн, особливо Ірану та Середньої Азії.
Моголи, завоювавши Індію, не порушили її традиційного способу життя, а лише влились у правлячу еліту, органічно поєднавшись із нею завдяки віротерпимості. Як тільки гармонію між завойовниками і завойованими було порушено, держава Великих Моголів загинула.
Опорою влади верховного правителя (шаха) були землекористувачі, які за службу отримували землі з сільськими громадами в умовне володіння. Кожен землекористувач повинен був споряджати кінний загін воїнів, збирати податки. Якщо він порушував договір із шахом, то його земля передавалася іншому. Через це землекористувач не сприяв розвитку свого господарства, а отримані з селян податки витрачав на спорудження палаців, розкішне вбрання, коштовності, розваги. За такої системи управління селянська громада потерпала так само, як і тисячу років тому.
Розвиток ремесла в імперії Великих Моголів був зумовлений тим, що шахи й землекористувачі надавали великі замовлення ремісникам і вимагали від них товару високої якості й художньої цінності. Отож, індійський ремісник, на відміну від європейського, працював на замовлення, а не на ринок, і виробляв не товар для масового споживача, а твори мистецтва для вишуканого покупця.
Значного розвитку набула торгівля з іншими країнами. По-перше, іслам прихильно ставився до торгівлі, по-друге, існував великий попит на індійські товари, особливо після проникнення до Індії європейців. Торгівля в Індії була настільки розвиненою, що там уже існували розгалужена банківська система і векселі.
А втім, ремесло і торгівля, які обслуговували переважно потреби шаха і багатої верхівки, із занепадом держави Великих Моголів також занепали.
8. Проникнення європейців до Індії
Початок XVI ст. в Індії знаменувався проникненням європейців. Першими прибули на Індійське узбережжя португальці з експедицією Васко да Гами 1498 р. Вдавшись до воєнної сили на початку XVI ст., вони захопили декілька портів на західному узбережжі. Португальські володіння в Індії управлялися віце-королем, який розширяв сфери панування, захоплюючи володіння місцевих феодалів. Разом із португальськими гарнізонами й купцями в Індії з'явилися монахи-місіонери.
З XVII ст. європейська експансія посилилася. Англійці та голландці заснували в 1600 р. й 1602 р. Ост-Індські торгові компанії та поступово витісняли португальців. Торговельні бази голландців знаходилися на Коромандельському березі, у Бенгалії, Біхарі, Гуфлаті. Але постійні міжусобні війни в цих регіонах, а головне — конкуренція з англійцями привели до послаблення позицій голландських купців в Індії.
У 1639 р. англійці закріпились у місті Мадрасі, а потім у Бомбеї. Одночасно французи захопили місто Пондішері. Боротьба англійських і французьких колонізаторів тривала десятки років. Остаточно витіснити французів з Індії англійці зуміли лише в 60-х рр. XVIII ст.
Отже, величезна країна з багатомільйонним населенням через феодальну роздробленість і міжусобиці втратила незалежність, перетворившись у XIX ст. на колонію Англії — найрозвиненішої капіталістичної країни Європи.
9. Розвиток культури
Індійська культура за правління Великих Моголів досягла високого рівня. Цьому сприяла політика підтримки діячів мистецтва, яку вони провадили. Найвидатнішим письменником Індії часів Акбара став Абу-ль-Фазл. Він створив кількатомну історію правління Акбара, яка стала джерелом знань про події в тогочасній Індії. Свій твір Абу-ль-Фазл написав перською мовою, яка була державною в імперії Моголів.
Одним із шедеврів могольської культури стало мистецтво мініатюр, яке згодом служило взірцем для творчості Рембрандта.
Два перські майстри — Мір Сід Алі та Абдус Самад, які прибули до Індії разом із шахом Хумаюном, очолили імператорську майстерню живопису (“кітаб-хан”), засновану Акбаром. Акбар відіграв важливу роль у створенні оригінального могольського стилю. Він вимагав од майстрів реалізму й відмови від перських традицій. У майстерні як мусульмани, так і індуси працювали над створенням ілюстрацій до історичних творів, портретів і живописних сцен. Так було створено живописні мініатюри до мемуарів Бабура та Акбара.
Іншим досягненням стала обробка напівкоштовного та коштовного каміння. Справжнім витвором мистецтва став всесвітньовідомий “трон Павича”, оздоблений коштовностями, на якому майже 100 років сиділи могольські імператори.
За Акбара та його наступників в Індії споруджувалися величні й грандіозні монументальні будівлі: храми-мечеті, палаци-фортеці, усипальниці. Один із величезних палаців-фортець Акбара було побудовано в Делі. Фортечні мури, складені з великих кам'яних брил, були заввишки до 20 м. Інший палац-фортеця, що його Акбар звів поблизу міста Агри, стояв майже в пустелі та скидався на місто-привід із будинками, парками, ставками й альтанками, що з'єднувалися між собою брукованими дорогами.
Шедевром архітектурного стилю імперії Великих Моголів стала славнозвісна мечеть-мавзолей Тадж-Махал в Агрі. Її було збудовано за наказом шаха Шах-Джахана у 1631—1642 рр. на спомин про його дружину, яка померла, народивши чотирнадцяту дитину. Мечеть споруджено з прекрасного білого мармуру, її прикрашають білі бані та мінарети, що віддзеркалюються в басейні, спорудженому поряд.
Культура Індії доби Великих Моголів поєднала в собі елементи й традиції індійської, перської, середньоазійської, арабської культур і залишила нащадкам пам'ятки неповторної краси.
Документи. Факти. Коментарі
1. Китайський чиновник про становище в Китаї напередодні селянської війни
“В окрузі Яньань протягом року не було дощів. У серпні—вересні народ у містах їв полин, у жовтні стали їсти кору з дерев, на кінець року всю кору було обдерто, — почали їсти крейду. Через кілька днів по тому розпухав живіт, люди падали та були приречені на смерть... В усіх повітах за містом викопано великі ями, в кожній з яких ховають по декілька сотень осіб”.
Поміркуйте:
Визначте за цим свідченням одну з причин селянської війни.
2. Франсуа Берньє про діяльність християнських місіонерів в Індії
“В Агрі в отців-єзуїтів є церква та будинок, що його вони називають коледжем. Там вони навчають християнському вченню дітей 25—30 християнських сімей. Їх закликав сюди Акбар під час найбільшої могутності португальців в Індії, він призначав їм пенсію для харчування і дозволив побудувати церкви в головних містах — Агрі та Лахорі. Його син, Джахангір, ще більше протегував їм...
Добрі отці-єзуїти мали великі сподівання на поширення християнства за царювання Джахангіра, враховуючи його зневажливе ставлення до магометанської віри і повагу, яку він виявляв до нашої. Він дозволив двом своїм племінникам стати християнами...
Ті ж отці-єзуїти стверджують, що Джахангір, почавши з дозволу християнства, мав намір одягти весь двір, як одягаються франки (європейці). Зробивши для цього всі необхідні приготування і, зокрема, одягнувшись сам таким чином, він покликав до себе одного зі своїх панів та обернув усе на жарт.
...На основі всього, що я бачив, на основі багатьох бесід і роздумів з багатьма невірними я дозволяю собі сказати, що я майже зневірився у можливості... важливих апостольських діянь...
Знаючи з власного досвіду і побувавши майже в усіх містах, де є місії на Сході, я скажу, що всі місіонери, які є не тільки в Індії, а й в усіх магометанських державах, могли б, звісно, своїм навчанням, поєднаним із роздаванням милостині та благодійними справами, мати деякий успіх в індусів, але їм не до снаги хоча б раз на десять років своїм вченням і своїми аргументами обернути у християнство бодай одного мусульманина...”
Поміркуйте:
1. Як оцінює можливості місіонерської діяльності Франсуа Берньє і чому?
2. Чим можна пояснити сприяння Джахангіра християнству?
Запитання і завдання
1.Охарактеризуйте особливості економічного й політичного становища Китаю в XVI—XVII ст.
2.Що ви знаєте про проникнення європейців до Китаю? Якою була мета європейців?
3.Складіть план доповіді “Селянська війна XVII ст. в Китаї”.
4.За яких умов доступилася до влади династія Цин?
5.Складіть таблицю “Розвиток культури в Китаї” за схемою:
Галузь культури |
Найвизначніші досягнення |
|
|
|
6.Порівняйте розвиток ремесел і науки в Китаї та відомих вам країнах Європи. Зробіть висновки.
7.Схарактеризуйте розвиток образотворчого мистецтва в Китаї. Яким був внесок Китаю до світової культури?
8.Чому Бабур зумів досить легко оволодіти Індією?
9.Яку внутрішню політику провадив шах Акбар?
10.Назвіть причини релігійної реформи Акбара.
11.Що зумовило занепад імперії Великих Моголів?
12.Яка система управління існувала в цій імперії?
13.Визначте особливості розвитку ремесла й торгівлі в Індії за тих часів.
14.Що притягувало європейців до Індії?
15.Які наслідки для Індії мало відкриття шляху до неї європейцями?
16.Які здобутки індійської культури за часів імперії Великих Моголів ви знаєте?
17.Порівняйте розвиток Індії та Китаю в XVI—XVII ст.
Запам'ятайте дати:
1526 р. — Заснування держави Великих Моголів в Індії.
1644 р. — Початок правління маньчжурської династії Цин у Китаї.
Закінчення
Минули три століття світової історії. Це була доба великих змін у житті людей та їхньому світогляді. Завдяки великим географічним відкриттям кордони світу, відомого європейцям, значно розширилися. Нові торговельні, політичні, культурні зв'язки пролягли через океани, з'єднуючи континенти.
Виникли нові релігійні напрями, які інакше, ніж раніше, визначали місце церкви в суспільстві, відносини людини з Богом та відповідальність людини за свою долю. Такі віровчення були необхідними для формування новоєвропейської цивілізації.
Економічною основою нової цивілізації стали капіталістичні суспільні відносини. Вона потягла за собою зміни і в структурі суспільства. Людину почали шанувати не стільки за її походження, скільки за підприємливість, працьовитість, знання. Формувався новий тип — людина, яка прагнула дізнатися про все сама, своїм розумом, яка брала під сумнів незаперечні істини та авторитети. Ця жага до пізнання всесвіту стала поштовхом до великих наукових відкриттів, здійснених у ранній новий час. Унаслідок цих відкриттів людство переконалося в можливості пізнання світу та його законів. Людина почала вірити в силу науки. Так формувалася найважливіша передумова майбутнього поступу людства — віра в науку як силу, що пізнає закони світу і сприяє технічному прогресові. Потреби виробництва і розвиток науки стимулювали прогрес у розвитку знарядь праці. Ручні знаряддя праці замінялися машинними. Ремісничу майстерню заступила спершу мануфактура, а потім фабрика. Нові суспільні відносини поступово затвердились і в сільському господарстві.
Змінилась і політична карта світу. Виникли нові держави. Карта Європи стала більше нагадувати сучасну. У Європі з'явилися нові національні держави, громадяни яких усвідомлювали себе французами, іспанцями, австрійцями, англійцями тощо, а не просто мешканцями міст і сіл. Для керівництва цими державами правителі створювали спеціальні установи, провадили реформи управління. Там, де більшість народу бажала змінити державний устрій і своє життя, спалахнули перші революції. Це теж було однією з ознак нового часу — народ сам почав вирішувати, як йому жити.
Темпи розвитку країн Заходу і Сходу почали різнитися. На Заході формувалася нова цивілізація, яку згодом назвуть індустріальною. У країнах Сходу зберігалися традиційні суспільства.
Щоправда, більшість населення, як і раніше, жила в селах, працювала на землі. Одначе промислова революція дуже швидко все змінила. Формування індустріальної цивілізації стало основним змістом наступного періоду світової історії.
Плани-схеми для самостійної роботи учня з підручником і додатковою літературою
1. Як написати реферат?
1.Уважно розберіться, на яку тему слід підготувати реферат.
2.Вивчіть літературу з цієї теми.
3.Визначте, в якій послідовності будете висвітлювати. Складіть план реферату.
4.Реферат пишеться за таким планом:
у вступі ви пояснюєте важливість і актуальність обраної теми. Звертаєте увагу на те, що і як будете описувати;
в основній частині розкриваєте зміст реферату;
у закінченні формулюєте головні підсумки та висновки, яких ви дійшли;
наприкінці реферату подається список літератури, яку ви використовували.
2. Як скласти історичний портрет?
1. Як відбувалося становлення особистості історичного діяча?
1.1. Де і коли він народився?
1.2. Де і в яких умовах жив, зростав, виховувався?
1.3. Як формувалися його погляди?
2. Особисті якості й риси характеру.
2.1. Як особисті якості діяча впливали на його діяльність?
2.2. Які з його особистих якостей вам подобаються, а які ні?
3. Діяльність історичного діяча.
3.1. Схарактеризуйте основні справи його життя.
3.2. Які успіхи й невдачі були в його справах?
3.3. Які верстви населення підтримували його діяльність, а які ні, і чому?
3.4. Хто був його друзями, а хто ворогами, і чому?
3.5. Якими були наслідки його діяльності:
а) для сучасників;
б) для нащадків.
3.6. За що людство пам'ятає цю людину?
4. Яке ваше особисте ставлення до історичного діяча?
4.1. Які почуття викликає у вас його діяльність?
4.2. Як ви ставитеся до засобів і методів його діяльності? Обґрунтуйте свою позицію.
3. Як скласти тези?
(Тези — стисло сформульовані основні положення статті, лекції, повідомлення, доповіді.)
1.Прочитайте текст, тези якого необхідно скласти.
2.Переділіть його на логічно завершені частини і дайте їм назву, тобто складіть план.
3.Знайдіть у тексті основні положення, які дають відповідь на запитання плану.
4. Як порівнювати різноманітні оцінки історичних явищ?
1.Визначте сутність кожної оцінки історичної події або явища.
2.Спробуйте з'ясувати, на що спирався автор, даючи цю оцінку, і визначте об'єктивність його висновків.
3.Проаналізуйте наведені аргументи і логіку наведених доказів.
4.Зробіть свій вибір на користь однієї з наведених оцінок і поясніть, чому ви зробили саме такий вибір.
5. Як скласти повідомлення?
1.Прочитайте в підручнику матеріал, до якого ви складаєте повідомлення.
2.Прогляньте літературу, за якою ви будете його готувати.
3.Складіть план своєї розповіді.
4.За планом запишіть зміст повідомлення або складіть його тези.
5.Подумайте над тим, який ілюстративний матеріал доцільно використати.
6.Під час виступу з повідомленням не забувайте про виразність і правильність своєї мови.
6. Як працювати з історичним документом?
1.З'ясуйте походження документа.
1.1. Хто його автор?
1.2. За яких історичних обставин він з'явився?
1.3. Що являє собою документ за змістом і формою (опис історичної події сучасником, оцінка події істориком, законодавчий акт тощо).
2.З'ясуйте, яке завдання до документа ви повинні виконати і що для цього потрібно.
2.1. Якщо документ має поглибити ваші знання про якесь історичне явище, подію чи особу, — пригадайте, що вам уже відомо про це.
3.Прочитайте текст документа, визначте значення понять і термінів, що містяться в ньому.
4.Спробуйте виконати завдання. Якщо ви не можете це зробити, визначте, що вам заважає.
4.1. Зверніть увагу на те, як сформульовано завдання; можливо, ви не зрозуміли поставленої задачі.
4.2. Прочитайте уважно й повільно документ іще раз, звертаючи увагу на зміст окремих речень.
Словник-довідник
Абсолютизм — форма державного правління, за якої монархові належить необмежена верховна влада. У Московській державі А. існував у формі самодержавства.
Абсолютна монархія — форма державного правління, за якої монарх наділений необмеженою владою.
Аграрна революція (переворот) — зміни в сільському господарстві, основним змістом яких є встановлення капіталістичних виробничих відносин. Внаслідок А. р. в сільському господарстві відбувається перехід від натурального до товарного виробництва; дрібні селянські господарства ліквідуються, земля зосереджується у великих землевласників; запроваджується наймана праця.
Агресія — збройний напад однієї чи кількох держав із метою загарбання нових територій.
Англіканська церква — церква, яка виникла в Англії в XVI ст. внаслідок Реформації. Головою А. ц. був король. Усі католицькі догмати та обряди зберігалися, землі й цінності монастирів конфісковувались і переходили у власність короля.
Бояри — вища верства феодального суспільства в Московській державі. У X — XVII ст. Б. — васали (залежні люди) великого князя, а згодом — царя. Вони були повними господарями у своїх вотчинах (спадкових володіннях) і мали своїх васалів. У XVI ст. за Івана IV вплив і значення боярської знаті в державі значно зменшилися, посилилося значення дворянства. У XVII ст. Б. перетворилися на вищих посадових осіб, призначуваних царем.
Буддизм — одна з трьох світових релігій (поряд з ісламом і християнством). Основні положення Б.: життя — це страждання; щоб уникнути страждань, треба відмовитися від усіх бажань і досягти повного заспокоєння — нірвани.
Буржуазія — початкова назва городян на противагу вищим станам феодального суспільства (дворянству і духовенству). У період становлення капіталізму перетворилася на панівну соціальну верству. Володіє основними засобами виробництва, експлуатує найману робочу силу.
Виробничі відносини — суспільні відносини, що виникають між людьми в процесі матеріального виробництва.
Відродження — епоха в розвитку культури країн Західної та Центральної Європи. Характеризувалася поширенням ідеалів гуманізму, піднесенням суспільно-політичного і культурного рухів.
Гези — прізвисько, яким іспанці наділили нідерландських дворян, які з 1565 р. стали в опозицію до іспанської влади. Перегодом ця назва поширилася на всіх тих, хто боровся проти іспанців.
Громадянська війна — організована збройна боротьба за владу всередині держави між різними соціальними верствами.
Гугеноти — прихильники кальвіністської віри у Франції.
Гуманізм — течія в західноєвропейській культурі епохи Відродження, спрямована на утвердження поваги до гідності й розуму людини, її права на щастя в житті, вільний вияв природних почуттів і здібностей.
Дворянство — привілейована верства суспільства, землевласники.
Декларація — документ, офіційна заява, де проголошуються основні принципи зовнішньої та внутрішньої політики держави чи програмні положення партій та організацій.
Демократія — форма політичної системи суспільства, побудована на визнанні народу як джерела державної влади. Передбачає поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки, вибори органів державної влади.
Десятина — десята частина прибутків, яку отримувала церква з населення.
Диктатура — необмежена влада в державі особи, групи осіб, суспільної верстви, що спирається на пряме насильство.
Династія — ряд монархів того самого роду, які заступають один одного на троні способом спадкування.
Догмат — основні положення, що їх слід сприймати як незаперечну істину і виконувати.
Духовенство — служителі культу; верства суспільства, представники якої здійснюють релігійні обряди і служби. Д. зазвичай об'єднане в особливу ієрархічну спільноту.
Експлуатація — привласнення економічними чи позаекономічними методами чужих результатів праці.
Експорт — вивезення за межі країни товарів, цінних паперів, капіталів.
Єресь — релігійна течія, ворожа панівній церкві; відхилення від офіційного віровчення.
Єретик — у християнстві людина, яка відступила від догм церкви; послідовник єресі.
Імпорт — ввіз до країни товарів, цінних паперів, капіталів.
“Індекс заборонених книг” — перелік заборонених книг, складений за дорученням папи римського. Містив твори літератури, наукові праці, а також імена окремих авторів, які виступали проти католицької церкви. Останній “І. з. к.” було видано 1948 р.
Індустріалізація — процес створення великого чи просто машинного виробництва в усіх галузях народного господарства, насамперед у промисловості.
Індустріальне суспільство — суспільство, в якому завершено процес створення великої, технічно розвиненої промисловості (як основи і провідного сектора економіки) та відповідних соціальних і політичних структур.
Інквізиція — судово-слідча організація, створена католицькою церквою в XI ст. для боротьби проти єресі. Боротьба церкви проти єресей перетворилася в розправи над передовими мислителями і вченими.
Інтервенція — втручання однієї чи кількох держав до внутрішніх справ іншої держави або до її взаємин із третіми державами. І. буває воєнною, політичною, економічною та дипломатичною.
Іслам — одна з трьох світових релігій (поряд із буддизмом і християнством). Основні положення І.: віра в єдиного бога Аллаха та його пророка Мухаммеда, вчення про цілковиту залежність усього існуючого від волі Аллаха.
Кальвіністська церква — один із напрямів протестантської церкви, що виник у Швейцарії в XVI ст. На відміну від католицької церкви, К. ц. засуджує марнотратство, обстоює ощадливість, не визнає бідність як ознаку святості, вимагає сумлінної праці заради накопичення багатства. Кальвіністи, як і католики, переслідували та нищили своїх ворогів.
Капітал — термін, яким стали називати у період становлення капіталізму гроші, що їх підприємці вкладали в розвиток свого виробництва з метою отримання прибутку.
Капіталізм — суспільно-економічний лад, за якого основними суспільними верствами стають буржуазія та наймані працівники; основні засоби виробництва знаходяться у приватній власності буржуазії, яка використовує найману робочу силу.
Капіталістичне підприємство — підприємство, що базується на приватній власності на засоби виробництва, експлуатації найманих працівників.
Каравела — швидкий легкий вітрильник, що його винайшли португальці в XV ст. К. мала три щогли з прямими та косими вітрилами, що дозволяло рухатися за будь-якого вітру і здійснювати далекі мандрівки.
Кардинал — у католицькій церкві духовна особа, за ієрархією вища від єпископа, але нижча від папи римського.
Католицизм — один із головних (поряд із православ'ям і протестантизмом) напрямів у християнстві. Виник після поділу християнської церкви 1054 р. на католицьку (західну) і православну (східну). Основні особливості: визнання того, що Святий Дух виходить не тільки від Бога Отця, а й від Бога Сина, віра в існування чистилища (крім пекла і раю), в непогрішимість папи римського як намісника Бога на землі.
Коаліція — угода між державами про ведення спільних дій.
Колонія — територія чи країна, що позбавлена незалежності та знаходиться під владою іншої держави — метрополії.
Конкістадори — участники іспанських загарбницьких походів, які вирушали до Америки після її відкриття з метою загарбання цих земель і поневолення місцевого населення.
Конституція — основний закон, що закріплює суспільний і державний устрій країни, порядок утворення органів влади, основні права та обов'язки громадян.
Курфюрсти — князі-виборці у Священній Римській імперії німецької нації, за якими було закріплено право обрання імператора.
Лютеранська церква — один із напрямів протестантської церкви, що виник у Німеччині в XVI ст. за часів Реформації. В основі Л. ц. лежить учення Мартіна Лютера — заперечення папської влади, ікон, пишних обрядів, скорочення кількості релігійних свят.
Магнат — великий землевласник.
Мануфактура — форма промислового виробництва, що характеризується поділом праці між найманими працівниками та використанням ручної праці. М. передувала виникненню фабрик і заводів.
Меркантилізм — економічна політика періоду становлення капіталізму, яка виявлялася в активному втручанні держави в господарське життя. Крила в собі протекціонізм.
Метрополія — країна, що володіє колоніями.
Монархія — форма державного правління, за якої найвища державна влада повністю (абсолютна, необмежена М.) або частково (обмежена М.) належить одній особі — монархові.
Наймані працівники — суспільна верства, яка, не маючи інших засобів до існування, крім власної праці, працює на власника, що володіє основними засобами виробництва.
Нація — стійка соціально-етнічна спільність людей, що характеризується спільною територією, культурою, мовою, традиціями, міцними економічними зв'язками.
Окупація — тимчасове загарбання території іншої держави.
Опозиція — протиставлення одних поглядів чи дій у політиці іншим.
Опричнина — система заходів (репресії, страти, конфіскація земель), що здійснювались у Московській державі в XVI ст. царем Іваном IV з метою зміцнення царської влади, для боротьби з опозицією, залишками удільного сепаратизму.
Освічений абсолютизм — політика, здійснювана у XVIII ст. в деяких європейських монархічних державах. Її змістом було знищення або перетворення “зверху” найбільш застарілих феодальних порядків. Монархи, які здійснювали цю політику, зображували своє правління як союз королів і філософів.
Парламент — вищий виборний законодавчий орган, у якому здійснюється представництво основних політично активних груп населення країни.
Патріарх — глава православної церкви.
Православ'я — один із головних (поряд із католицизмом і протестантизмом) напрямів у християнстві. Виникло після поділу християнської церкви 1054 р. на католицьку (західну) та православну (східну) церкви. Основні особливості: визнання того, що Дух Святий виходить тільки від Бога Отця, віра в пекло та рай.
Президент — голова держави з республіканською формою правління або виконавчої влади в такій державі.
Промислова революція (переворот) — процес у розвитку продуктивних сил суспільства, під час якого відбувається перехід від мануфактурного до машинного виробництва.
Просвітництво — широка ідейна течія, яка відображала антифеодальні, антиабсолютистські настрої освіченої частини населення у другій половині XVII —XVIII ст. Представники цієї течії (вчені, філософи, письменники) вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до розуму; були прихильниками теорії природного права.
Протекторат — форма залежності однієї держави від іншої або суспільства від якоїсь особи, коли всі основні питання суспільно-політичного життя вирішує протектор.
Протекціонізм — економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки; сприяння розвиткові власної промисловості й торгівлі.
Протестантизм — один з головних (поряд із католицизмом і православ'ям) напрямів у християнстві. Виник унаслідок Реформації в XVI ст. Висловив прагнення буржуазного суспільства до спрощення релігійного культу (“дешева церква”). Основними формами прояву П. були лютеранська, кальвіністська та англіканська церкви.
Пуритани — послідовники кальвінізму в XVI — XVII ст. в Англії, які вимагали очищення англіканської церкви від старих католицьких обрядів.
Революція — докорінний переворот у житті суспільства, способі виробництва, науці.
Республіка — форма державного правління, за якої джерелом влади визнається народ, органи державної влади обираються на певний строк, а державна влада поділяється на законодавчу, виконавчу і судову гілки.
Реставрація політична — відновлення старого, поваленого суспільного устрою, династії чи релігії.
Реформа — поступове перетворення, поліпшення будь-чого.
Реформація — суспільно-політичний рух у країнах Західної та Центральної Європи в XVI ст., спрямований проти католицької церкви.
Терор — здійснення позасудової розправи з противниками через насильство.
Товар — продукт праці, що виробляється не для власного споживання, а на продаж.
Унія — об'єднання, союз. У. може бути державною, персональною, релігійною.
Установчі збори — представницькі збори, що скликаються з метою опрацювання та прийняття конституції, нового суспільного устрою.
Фабрика — промислове підприємство, засноване на використанні системи машин; форма великого машинного виробництва.
Фермери — категорія підприємців у сільському господарстві. Ф. — це власники чи орендарі земельних угідь, які ведуть своє господарство сімейними засобами або з використанням найманої робочої сили.
Християнство — одна з трьох світових релігій. Виникло в І ст. н. е. у східних провінціях Римської імперії (в Палестині). Головне у Х. — вчення про боголюдину — Ісуса Христа, який прийняв страждання і смерть заради спокутування первородного гріха. Поступово у Х. вирізнилося три напрями: католицизм, православ'я, протестантизм.
Цивілізація — спільність людей, яка протягом певного часу (зародження, розвиток, загибель чи перетворення) охоплює окрему територію, має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі, спільні духовні вартості та ідеали, ментальність.
Шляхта — суспільний стан, основним заняттям якого була військова служба, за що шляхтичі отримували землю і різні пільги.
Шовінізм — крайня форма націоналізму; проповідь національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації всім іншим.
Українська