У 80-х роках XVIII ст. населення Франції становило 26 млн чоловік. У країні стрімко зростали міста, виникали нові мануфактури і торгівельні компанії. З банкірів, володарів мануфактур, купців і торговців, адвокатів, багатих селян сформувалася нова соціальна верства - буржуазія. Однак, незважаючи на свою заможність вони, як приналежні до непривілейованого третього стану, залишалися осторонь політичного життя.
Панівне становище в суспільстві належало представникам першого і другого станів - дворянству і духівництву, - які не сплачували податків, але мали можливість домагатися від короля зручних для себе законів. Обурені буржуа висловлювалися за проведення справедливих реформ, але в умовах абсолютної монархії навіть не могли вимагати цього від короля.
За правління Людовіка XVI (1774-1793 рр.) ситуація в країні загострилася. Державний борг зріс до 4,5 млрд ліврів. Для його покриття було необхідно запровадити нові податки. Людовік XVI вирішив скликати Генеральні штати, щоб отримати від них згоду на це.
5 травня 1789 р. у Версальському палаці під Парижем розпочали свою роботу Генеральні штати. Однак, уперше в історії депутати висловили непокору королю. Спочатку з Генеральних штатів виокремилися Національні збори, що оголосили себе представниками усієї нації, а через деякий час вони заявили про своє перетворення на Установчі збори, покликані встановити в країні нові порядки.
Уряд Людовіка XVI став стягувати до Парижа війська. У відповідь на це парижани повстали. 14 липня 1789 р. вони здобули штурмом фортецю-в'язницю Бастилію в центрі Парижа, яка вважалася символом необмеженої влади короля. Це стало початком революції, що поступово охопила всю Францію.
Відповідно до ідеалів Просвітництва, Національні збори прийняли "Декларацію прав людини і громадянина", яка проголосила принцип свободи і рівності у правах усіх громадян країни (26 серпня 1789 р.). Абсолютна монархія, що існувала впродовж століть поступилася місцем конституційній. Однак, і ця форма правління проіснувала недовго, і внаслідок повстання 10 серпня 1792 р. Франція стала республікою.
Революційні події та викликані ними внутрішні заворушення послабили Францію. Цим скористалися її зовнішньополітичні суперники, які почали боротьбу з французькими революціонерами під гаслом монархічної солідарності. На військову допомогу з-за кордону розраховували також французькі контрреволюціонери. Революціонери ж відповіли на це рішенням боротися з усіма тиранами під гаслом "Мир - хатинам, війна - палацам". 20 квітня 1792 р. Франція оголосила війну Австрії. Розпочалися революційні війни.
Війна загострила економічну і фінансову кризу в країні. Внаслідок повстання у Парижі до влади доступилися прихильники радикальних заходів - члени Якобінського клубу. В країні розпочався терор, встановився режим диктатури, який протримався до перевороту 27-28 липня 1794 р.
За часів Директорії, яка прийшла до влади після падіння якобінської диктатури у Франції відбулися суттєві зміни. Влада зосередилась у руках "нових багатіїв", що піднялися за роки революції. Опорою Директорії стала армія, збільшився вплив генералів. Одним із таких був Наполеон Бонапарт.
Революційні війни, які вела Франція в цей період, поступово перетворилися на завойовницькі. Генерал Бонапарт здійснив декілька успішних військових кампаній, захопивши 1797 р. Північну Італію.
Перешкодою французьким завоюванням була Англія. Директорія вирішила не розпочинати з нею боротьби на морі, а захопити Єгипет, що входив до складу Османської імперії і лежав на шляху до англійської Індії.
У травні 1798 р. розпочався єгипетський похід Наполеона Бонапарта. Спочатку він розгортався успішно, але потім ускладнився. З далекого Єгипту Наполеон уважно слідкував за подіями в Парижі.
У цей час серед "нових багатіїв" виник план державного перевороту. Вони хотіли замінити Директорію на міцну владу. 1799 р. Наполеон раптово повернувся до Парижа. Зі своєю репутацією блискучого полководця і рішучої людини він став прийнятним лідером для реалізації цього плану. 18 брюмера (9 листопада) 1799 р. Наполеон Бонапарт здійснив у Франції державний переворот. Директорію було замінено Консульством, а першим консулом став Наполеон Бонапарт. Цією подією завершилася Французька революція.
Українська