Атлантичний океан є другим за площею після Тихого океану. В меридіональному напрямку він простягається через всі географічні пояси на 16 000 км і цим пояснюється значне різноманіття природно-кліматичних умов. Води океану дуже теплі, хоча на крайньому півдні і півночі температура опускається нижче 0° С, і саме тому для тутешніх акваторій звичайним явищем є плаваючі айсберги.
Ширина Атлантичного океану в районі екватора найменша, тому тут найбільше відчувається вплив материків на океан.
Рельєф дна представлений Північноатлантичним і Південноатлантичним хребтами, а також меншими хребтами та окремими улоговинами. Максимальна глибина океану сягає 8 742 метрів (жолоб Пуерто-Рико).
Берегова лінія Атлантичного океану дуже розчленована в Північній півкулі: тут знаходяться великі затоки, більшість морів та островів. У тропічних широтах деякі з островів утворені внаслідок інтенсивного нарощування шельфів коралами.
Через великі розміри та значну протяжність клімат океану надзвичайно різноманітний. Температура води знижується в напрямку від екватора на південь і на північ. Солоність вод коливається від 8 ‰ в Балтійському морі до 37 ‰ в тропічних широтах. Внаслідок значної циркуляції повітряних і водних мас спостерігається порушення зонального розподілу температур і розподілу солоності води.
Органічний світ Атлантичного океану багатий рибою (скумбрія, тунець, тріска, оселедець), ссавцями (кити, котики, морські слони) та багатьма іншими представниками живої природи. У водах океану ведеться інтенсивний вилов риби та морепродуктів.
Через те, що води океану омивають береги багатьох країн (серед яких США, Канада, країни Західної Європи), саме тут пролягають головні морські шляхи. Водами океану здійснюється левова частка світових пасажирських і вантажних перевезень. Атлантичний океан з'єднаний з Індійським Суецьким каналом, а з Тихим – Панамським каналом. Відкриття цих каналів відповідно в 1869 і 1914 роках значно скоротило морські шляхи між країнами і континентами, а також пожвавило мореплавання.
Інтенсивне господарське використання океану має і свої негативні наслідки. Великі акваторії його центральної частини сильно забруднені внаслідок аварій нафтових танкерів, затоплення атомних човнів та захоронення різних відходів. Усе це завдає великої шкоди океану і спонукає міжнародні екологічні організації вести послідовну боротьбу за зменшення техногенного навантаження на океан та збереження його біологічного різноманіття.