§ 9. Іспанія
Пригадайте:
1. Що таке реконкіста і коли вона завершилася?
2. В якому році Колумб відкрив Америку?
3. Хто такі конкістадори? Яка їх роль в історії?
1. Соціально-економічний розвиток Іспанії
ХVІ ст. інколи називають „століттям Іспанії”. Це було зумовлене тим, що завдяки відкриттю Америки іспанські монархи отримали небачені до того ресурси для здійснення своїх чистолюбивих планів. Але ці багатства відіграли для Іспанії більш негативну роль.
Ревні католики Фердинанд та Ізаделла прагнули викорінити будь-яку єресь і домогтися релігійної єдності у своїх володіннях, де поряд з католиками проживало багато мусульман і іудеїв. З цією метою була реформована інквізіція, яка стала зброєю у руках королівської влади і церкви проти іновірців. Першого удару було завдано по євреям. Королівським указом 1492 р. їм наказувалося або змінити віру, або залишити країну. Згодом гонінь зазнали і ті євреї, що прийняли християнство.
Потому переслідувань зазнали мусульмани. Більше того гонінням були піддані і ті араби, що прийняли християнство (в Іспанії їх називали моріски). Їм заборонялося носити арабські імена, розмовляти рідною мовою, дотримуватися своїх звичаїв. Все культурна спадщина мусульман нищилася. Згодом моріски теж були вигнано з країни.
Вигнання євреїв та морісків завдало величезної шкоди екоміці країни, яка позбулася сотень тисяч працелюбних землнробів та ремісників, які виробляли основні експортні товари країни. Колись плодючі пола і цвітучі міста Півдня Іспанії були занедбаніні. У країні утвердилося становище нетерпимості і фанатизму, і не випадково, що Іспанія стала ударною силою Реформації.
Завдавши удару по економіці іспанські королі попервах не відчули негативного впливу, який компенсувався великим напливом золота з Нового Світу. „Дешеве” золото, що спричинило „революцію цін”, підірвало і решту галузей виробництва. Так, було зруйноване зернове господарство, встановленням максимуму цін. В результаті селяни розорювалися. На догоду грандам, які займалися розведенням міліонних стад овець і експортом вовни, королівська влада відмовилася запровадити закони, які б огороджували від іноземної конкуренції іспанську промисловість, що тількм но почала розвиватися. До цієї картини слід додати постійно зростаючі податки.
2. Іспанія за Карла V
Завершення реконкісти і відкриття Колумба створили передумови до перетворення Іспанії в одну з наймогутніших держав світу. Король Ферденанд і королева Ізабелла своєю політикою заклали підвалини того, що Іспанія могла претендувати на першість у католицькому світі. Крім того вони заклали підвалини іспанського абсолютизму. Продовжувачем їх політики став іх онук Карл Габсбург, який правив в Іспанії під ім`ям Карлос І. Ставши королем, він отримав під свою владу величезні володіння: Іспанію, володіння в Італії і Новому Світі. А за батьківською лінією німецькі володіння австрійських Габсбургів, Нідерланди тощо. У 1519 р. молодого іспанського короля Карла І Габсбурга обрали імператором Священної Римської імперії під ім'ям Карл V (1519—1556 рр.). Таким чином він об`єднав під своєю владою величезну імперію. Про яку улеслики говорили, що „над нею ніколи не заходить сонце”.
Постать в історії
Карл V був гарною, атлетичної статури людиною; дістав блискучу освіту; володів іспанською, німецькою, італійською, французькою, фламандською мовами. Ці якості вельми знадобилися імператорові Священної Римської імперії, котрий вів виснажливу боротьбу за збереження єдності своєї неозорої імперії, прагнув створити світову християнську державу, вирішувати всі справи в Європі, володіти більшою частиною Америки та Африки.
Отримавши таку спадщину, Карл V опинився у вельми скрутному становищі. Йому довелося вести боротьбу з трьома головними противниками. Першим з них була Франція, яка опинилася оточеною володіннями Карла V і не бажала мати такого могутнього сусіда. До того ж Франція сама була на піднесенні і прагнула утвердити своє панування у континентальній Європі. Другим противником була Османська імперія, яка продовжувала свій наполегливий наступ на християнську Європу. Саме володіння Габсбургів були тією перешкодою, в яку вперлася турецька армія. Третім ворогом імператора стала Реформація, яка почалася у час початку правління Карла V.
У війнах з цими трьома противниками і прошло довге правління Карла V. Хоча він не раз домагався перемог, зрештою був змушений полишити корону. Найгучнішою його перемогою стала оборона Відня 1529 р. від турків. Величний план Карла V щодо відродження Священної Римської імперії як всесвітньої християнської монархії запізнився в часі. Піднесення національного руху й поширення Реформації виключали можливість для будь-якого правителя утримати владу на величезних територіях з народами, різними за культурою і віросповіданням.
Карл V був володарем найбільшої за розмірами й водночас найслабшої політично імперії. Окремі частини цієї імперії провадили самостійну політику, не завжди рахуючись з імператором. Після поразки від німецьких лютеранських князів у 1555 р. Карл V зрікається влади на користь свого брата Фердинанда, якому віддав австрійські, угорські володіння, і сина Філіппа, який отримав іспанську корону, колонії у Новому Світі, Нідерланди і Південну Італію.
3. Повстання комунерос в Кастилії 1520-1522 рр.
Доступившись до влади Карл V відразу мав серйозне зіткнення з містами Кастілії, які отримали таємну допомогу від Франції. Міста Іспанії, що були комунами (по іспанськи – комунерас), вкрай негативно поставилися до політики молодого короля, який намагався зміцнити абсолютну владу і обмежити права міст. Приводом до повстання стало призначення намісником короля кардинала Адріана Утрехтського, що прибув з Нідерландів. Він мав забезпечити разом з прибувши ми фінансистами стабільне надходження податків для здійснення широких планів Карла V. Повстання почалося у місті Толедо під гасло захисту вільностей королівства. До мешканців міста приєдналися дрібні дворяни (ідальго) і великі землевласники (гранди), які сподівалися на відновлення своїх привілеїв і ослаблення влади короля. Згодом повсталі утворили „Святу хунту” (союз), яка висунула Карлу V наступні вимоги: 1) щоб король жив в Іспанії; 2) щоб на вищі посади призначалися лише іспанці; 3) заборонити вивіз золота і срібла з Іспанії; 4) регулярно скликати кортеси – раз на 3 роки; 5) обкласти податками дворян; 6) повернути казні пограбовані багатства королеви Ізабелли. Останні вимоги відвернули від повстання грандів і більшість ідальго. Цим відразу скористався Карл V, який пообіцяв останнім врахувати їх вимоги. Розгорілась боротьба між містами і дворянами. Від „Святої хунти” відділилася частина міст і утворила „Хунту загонів”, яка заявила що „віднині війна проти грандів, кабальерас (дворян) та інших ворогів королівства, проти їх майна і палаців повинна вестися вогнем, мечам і руйнуванням”. Вирішальна битва між повсталими і прихильниками короля відбулася біля села Вільялар (1521 р.), де повстанні було вщент розгромлені, а полонені лідері страчені. Після цього лише одне місто – Толедо – продовжило боротьбу, тримаючи шестимісячну облогу. Але і вона зрештою пала.
Придушення повстання дало змогу Карлу V зміцнити свою абсолютну владу, приборкати міста і кортеси, яку втратили право приймати закони.
4. Правління Філіппа ІІ
Філіпп II підніс Іспанію на вершину її могутності. Як ревний католик, Філіпп II бачив себе захисником і оборонцем усього католицького світу. Він часто говорив: „Я краще зовсім не матиму підданих, ніж матиму їх в якості єретиеів”. Вся його діяльність була спрямована у цьому напрямкую. Проте, незважаючи на всі докладені зусилля, на його рахунку більше поразок ніж перемог. До перемог короля можна віднести такі події. У 1571 р. Філіпп II у союзі з Венецією вщент розгромив турецький флот під Лепанто і тимчасово зупинив просування Османської імперії в Європу. Другим важливим здобутком короля стало приєднання у 1581 р. до Іспанії Португалії. На 60 років Піренейський півострів перетворився на єдине ціле, а дві найбільші колоніальні імперії об`єдналися. До найбільшої його перемоги можна віднести підтримку Контрреформації і Папи Римського та забезпечення недоторканність католицької церкви в інших частинах своїх володінь. Проте забезпечити панування католицизму в Європі Філіпп II так і не зміг. Ціною цих перемог була сама Іспанія, яка по смерті короля дуже швидко перетворилася на третьорозрядну державу.
Філіпп ІІ майже весь час провів в Іспанії. За його правління столицею став Мадрит неподалік якого був збудований Ескоріал (палац, монастир і гробниця), в якому король провів майже весь час. Маючи фантастичну працездатність, король вважав, що строгими розпорядженнями можна управляти величезною країною. Щоб накази короля швидше доходили до підданих будувалися дороги, була організована пошта. Багато уваги приділялося армії. Влаштована за швейцарським зразком, вона була наймогутнішою в Європі.
Цікаво знати
Замок-монастир Ескоріал – величезна і строга будівля з сірога граніту. Вона цілком відбиває характер короля. Будівля зведена на часть святого Лаврентія, у день пам`яті якого іспанська армія здобула перемогу над французами. Замок-монастир був збудований у вигляді чотирикутника, який нагадував жаровню, на який загинув святий. Філіпп ІІ говорив, що він хоче побудувати „дворець для Бога і лачуга для короля”. Його покої були рзміщені так, щоб король міг з них пройти до церкви. Попри такий показний аскетизм короля, королівський двір вирізнявся вишуканістю і багатством і був взірцем для європейських правителів.
Коли в країнах Європи почалася Реформація, Філіпп II вступив із нею в непримиренну боротьбу. Саме за його правління інквізіція набула небачених масштабів. Він намагався придушити Реформацію та пов'язану з нею революцію в Нідерландах, надавав підтримку католикам Франції та наказав своєму флоту “Непереможній армаді“ вторгнутися в Англію, щоб знищити свого головного конкурента. Проте все скінчилося поразкою Іспанії. Вона втратила морську першість, а незабаром почався економічний занепад. До того ж Іспанія стала втрачати свої володіння. Філіпп II помер 1598 р.
Документи. Факти. Коментарі
Уривки зі звіту про засуджених до страти
„По-перше: Орбіан, фламандець... за професією палітурник, 30 років. Він спалив декілька картин з зображенням Господа нашого Ісуса Христа та інших святих і взагали дотримувався вчення Лютера, вважаючи його хорошим. Він, крім того, наважився вчити інших. Він показав себе впертим, а тому був проклятий і переданий представникам світського суду для спалення живцем з конфіскацією його майна, рухомого і нерухомого.
По-друге: Хуана де Перес, португалка... Вона дотримувалася іудейської віри і зберігала її упродовж довгих років, дотримуючись всіх приписів і церемоній тим самим спокушала інших. Вона висповідалася і примирилася з церквою. Вона карається відлученням і довічним ув’язненням. Її рухоме і нерухоме майно конфіскується...
У-тринадцятих: Хуан Корінео – моріск. Хотів виїхати у Берберію. Карається ста ударами різок.
У-тридцять других: Андрес Консено, селянин, казав, що перед священиками не слід сповідуватися у важких гріхах, бо вони такі люди як і він. Він повинен покаятися і отримати сто ударів різками.
Поміркуйте
1. Хто опинявся перед судом інквізиції?
2. За що людей судили?
3. Чи справедливими були покарання?
Запитання і завдання
Запам'ятайте дати:
1519—1556 рр. – правління Карла V
1520-1522 р. – повстання комунерос
1556-1598 рр. – правління Філіпа ІІ
1571 р. – битва при Лепанто
1581-1640 рр. – перебування Португалії у складі Іспанії
Українська