§ 12. Міжнародні відносини. Тридцятилітня війна 1618-1648 рр.
Пригадайте:
1. Яку роль у подіях європейської історії відігравали Карл V та Філіпп II Габсбурги?
2. Які суперечності могли виникнути між країнами Європи на початку XVII ст.?
Тридцятилітня війна була першою загальноєвропейською війною між двома великими угрупованнями: габсбурзьким союзом (іспанські та австро-німецькі Габсбурги, католицькі князі Німеччини, Річ Посполита) та антигабсбурзькою коаліцією (Франція, Швеція, Данія, протестантські князі Німеччини та ін.).
Основним змістом війни було загострення суперечностей між католицизмом і протестантизмом, хоча в її перебігу зміст цих суперечностей ускладнювався і поглиблювався, а сама війна поступово перетворювалася на боротьбу за панування в Європі.
1. Міжнародне становище в Європі у XVI ст. Загострення суперечностей між європейськими державами
Міжнародне становище в Європі у ХVІст. було напруженим і складним.
Іспанська та австро-німецька гілки династії Габсбургів після періоду суперництва вирішили об'єднати зусилля у боротьбі за встановлення свого панування в Європі.
Франція, яка на той час посилилася, прагнула не допустити цього і надала підтримку протестантам у Німеччині. До того ж Франція бажала утвердити своє панування в Італії та була невдоволена посиленням тут впливу іспанських Габсбургів.
Уряд Англії також не бажав залишатись осторонь. З одного боку, Англія не хотіла посилення впливу католицьких Габсбургів у Нідерландах і Німеччині, з іншого — посилення Франції не відповідало її торговельним інтересам. Двозначність позиції Англії вимагала від неї постійного лавірування між Габсбургами та їхніми противниками.
Данія, будучи пов'язаною з Північною Німеччиною політичними та економічними зв'язками, теж не бажала посилення в Німеччині Габсбургів.
Король Швеції Густав II Адольф, як і король Данії Крістіан IV, намагався посилити вплив своєї країни на північних морських шляхах. Експансія Іспанії заважала його намірам.
Московське царство тоді вело боротьбу за вихід до Балтійського моря. Габсбурги надавали підтримку католицькій Польщі з метою перешкодити просуванню Московії на захід.
Водночас у більшості країн Європи спостерігалося падіння авторитету католицької церкви. У частині країн відбувалася Реформація, в інших почалася Контрреформація. Обидві сторони не бажали домовлятися, прагнули знищити супротивника. Наслідком загострення цих протиріч стала Тридцятилітня війна (1618-1648 рр.).
Мал. Тридцятилітня війна
2. Політика Габсбургів у Європі. Причини війни
Династія Габсбургів відігравала значну роль у житті тогочасної Європи. Від середини XV ст. Габсбурги постійно обирались імператорами Священної Римської імперії. Розпад держави Карла V не пом'якшив гостроти міжнародних протиріч у Європі. Обидві гілки династії Габсбургів вели боротьбу з протестантами, підтримували католиків і намагалися утвердити своє панування над країнами Європи. На початку XVII ст. Габсбурги дійшли висновку, що спільні дії підуть їм на користь. У багатьох країнах Європи це викликало велике занепокоєння.
Габсбурги продовжували, як і раніше, мріяти про створення світової католицької імперії під їхнім верховенством. Спираючись на підтримку католицької церкви, Габсбурги збиралися знищити у підвладних їм землях не лише протестантський рух, а й будь-які рухи за звільнення від панування їхньої династії.
Активну боротьбу з протестантами розгорнув обраний імператором Священної Римської імперії Рудольф II Габсбург. За підтримки Рудольфа II єзуїти почали розширювати свої дії в Чехії та протестантських князівствах Німеччини. У відповідь на переслідування протестантські князі Німеччини об'єднались у Євангелічну унію, яку очолив курфюрст Фрідріх Пфальцський. Натомість католицькі князі створили 1609 р. свій союз під назвою Католицька ліга, очолюваний Максиміліаном Баварським. Обидва союзи шукали прихильників у Європі. Євангелістичну лігу підтримали протестантські країни Голландія, Данія, Швеція та Англія, а ще — Франція, яка хоча була католицькою країною, не бажала посилення впливу Габсбургів у Європі. Католицьку лігу підтримували австро-німецькі та іспанські Габсбурги.
Стосунки між двома таборами загострювалися, і не вистачало лише приводу для того, щоб почалася війна.
3. Чеський період війни (1618—1623 рр.)
Події, які стали приводом до початку війни, стались у Чехії, яка перебувала під владою австро-німецьких Габсбургів. Більшість верств населення Чехії була незадоволена національними утисками, відсутністю політичних прав. У 1617 р. королем Чехії було обрано прихильника Габсбургів Фердинанда Штірійського (після смерті Рудольфа II він став імператором). Ця подія викликала в Чехії вибух народного невдоволення.
У столиці Празі спалахнуло повстання. Натовп протестантів захопив замок Празький град і викинув з вікна трьох королівських радників (“празька дефінестрація”), які керували країною за відсутності короля. На королівський престол чехи запросили голову Євангелічної унії Фрідріха Пфальцського. У відповідь на це Фердинанд Штірійський, не бажаючи втрачати чеський престол, розпочав за підтримки Католицької ліги воєнні дії.
Мал. Празьке повстання. Австрійських чиновників було викинуто з вікон ратуші
Чехи мужньо воювали і здобули декілька перемог. Проте їхня армія була набагато меншою, ніж війська Католицької ліги, очолювані досвідченим полководцем Й. Тіллі. У битві біля Білої Гори 8 листопада 1620 р. він розгромив чеських протестантів. У Чехії розпочався католицький терор: запалали багаття інквізиції, заборонялася чеська мова, нищилися праці чеських вчених. “Епохою темряви” назвали ті часи чехи.
Тим часом Тіллі рушив далі на німецькі землі й захопив володіння Фрідріха Пфальцського. Успіхи католиків на першому етапі війни вкрай занепокоїли протестантських володарів країн Північної Європи.
4. Датський період війни (1624—1629 рр.)
На боці Євангелічної унії у війну проти Габсбургів вступив датський король Крістіан IV. Тепер сил у Євангелістичної ліги стало значно більше, ніж у Фердинанда Штірійського, якому не вистачало коштів на утримання армії Тіллі. Вихід із цієї ситуації Фердинанд знайшов, прийнявши пропозицію про створення нової армії від Альбрехта Валленштейна (1583—1634).
Мал. Альбрехт Валленштейн
Альбрехт Валленштейн — одна з найцікавіших постатей часів війни. В його особі поєднувалися безпринципний авантюрист і талановитий полководець. За походженням А. Валленштейн — чеський дворянин. Виховувався єзуїтами, став ревним католиком. Був талановитою, честолюбною та надзвичайно цинічною людиною. Брав участь у розгромі чехів під Білою Горою. Вдячний імператор Фердинанд допоміг Валленштейнові за символічну ціну скупити землі, конфісковані в чехів, і той став власником найбільших земельних володінь у Чехії (9 міст, 57 замків, кілька сотень сіл). У 1624 р. імператор надав йому титул герцога Фрідландського.
Валленштейн командував загонами найманців-професіоналів і запропонував імператорові створити 20-тисячне наймане військо (причому коштом Валленштейна), якщо Фердинанд дозволить утримувати цю армію за рахунок реквізицій (пограбування) місцевого населення. Імператор з радістю погодився і призначив Валленштейна головнокомандувачем. Уся воєнна здобич, за домовленістю з імператором, лишалася Валленштейну. За короткий термін було набрано 100-тисячну армію, в якій Валленштейн установив жорстку дисципліну. Саме завдяки армії Валленштейна католики розбили датську армію Крістіана IV. Вдячний імператор винагородив свого головнокомандувача Мекленбурзьким герцогством і титулом “генералісимуса Балтійського та Океанічного морів”. Успіхи Валленштейна викликали заздрість у керівників Католицької ліги. За їхнім наполяганням імператор усунув Валленштейна від командування армією та наказав розформувати його війська.
Успіхи Католицької ліги першого міністра Франції кардинала Рішельє. Він почав заохочувати шведського короля Густава II Адольфа (1611—1632 рр.) до війни проти неї.
Мал. Густав ІІ Адольф
Густава II Адольфа називали “північним левом”. Завдяки успішним війнам проти Польщі та Московської держави він значно посилив позиції Швеції в Балтійському регіоні, перетворивши Балтійське море на “Шведське озеро” (все його узбережжя, крім південної частини, знаходилось у власності Швеції). Густав II Адольф був палким прихильником протестантів і не бажав посилення позицій католицьких Габсбургів у Європі. Рішельє надавав королю Швеції щедрі субсидії та обіцяв усіляку підтримку, якщо він почне війну проти Католицької ліги.
5. Шведський період війни (1630—1634 рр.)
Влітку 1630 р. Густав II Адольф висадився в Північній Німеччині й розпочав воєнні дії. Шведська армія складалася з вільних селян-протестантів, які вірили, що захищають своїх братів по вірі від ненависних католиків. До моральних ідеалів додавалися високі бойові якості армії Густава II Адольфа: вона була озброєна за останнім словом тогочасної військової техніки — мала кремінні мушкети, швидкострільну польову артилерію, добре організовану піхоту і кінноту. Успіхам на цьому етапі війни протестанти зобов'язані діям шведської армії.
Армія Густава II Адольфа розбила війська Тіллі та вдерлася до Баварії — центру зосередження католицьких сил у Німеччині.
Аби врятувати ситуацію, імператор Фердинанд повернув Валленштейна і надав йому необмежені повноваження.
Знаходячись в опалі у своїх чеських володіннях, Валленштейн уважно стежив за розгортанням подій. Коли він побачив, що Густав II Адольф почав перемагати, то без вагань запропонував йому свої послуги. Тим, що шведський король воював на боці протестантів, Валленштейн не переймався. Король Швеції відмовив; це мало для нього фатальні наслідки.
Валленштейн швидко сформував нову армію й розпочав наступ проти шведів. Війна почала набувати затяжного характеру. Сили сторін були фактично рівні. У листопаді 1632 р. неподалік Лейпцига, біля невеликого містечка Лютцена сталася вирішальна битва армій Валленштейна і Густава II Адольфа. Обидві армії зазнали великих втрат і змушені були відступити. Шведський король загинув у битві, і протестантський табір залишився без талановитого ватажка. Валленштейн відійшов до Чехії та розпочав переговори з протестантами про мир. Заздрісні керівники Католицької ліги використали це як привід, щоби звинуватити Валленштейна у зраді. На початку 1634 р. Валленштейна було усунуто від командування, звинувачено в державній зраді, а по деякім часі вбито змовниками, які діяли за наказом Католицької ліги.
Мал. Убивство Валленштейна
Імператорська армія завдала поразки ослабленій шведській армії у битві біля Нердлінгена в Південній Німеччині у вересні 1634 р. Здавалося, що воєнне щастя знов усміхнулося Габсбургам. Проте перший міністр Франції кардинал Рішельє вирішив, що настав час Франції взяти участь у війні. Він розрахував усе точно, як у шахах: вступ Франції у війну ускладнив становище Габсбургів і привів до їхньої остаточної поразки.
6. Французький період війни (1635—1648 рр.)
Воєнні дії розгорталися переважно на території Німеччини, Іспанії та Іспанських Нідерландів. Уже в перші роки цього періоду визначилася вирішальна перевага антигабсбурзької коаліції. Керівна роль у коаліції перейшла до Франції. Кардинал Рішельє хотів, використовуючи ослаблення обох сторін, отримати всі можливі політичні переваги.
Для забезпечення переваги у війні Рішельє вирішив прийняти на службу загони українських козаків, слава про мужність яких була відома далеко за межами їхньої Батьківщини. Уряд Франції через свого посла у Варшаві де Брежі найняв на службу 2—2,5 тис. козаків на чолі з полковником Богданом Хмельницьким та сотниками Сірком і Солтенком. У 1645—1646 рр. козаки під керівництвом І. Сірка брали участь в облозі захопленої іспанцями фортеці Дюнкерк на березі Ла-Маншу. Мужність і рішучі дії козаків відіграли вирішальну роль у її здобутті.
Одначе жодна зі сторін не мала достатньо сил для перемоги. Лише на початку 40-х рр., уже після смерті кардинала Рішельє, визначилася перевага Франції та Швеції. Тим часом габсбурзький союз спробував змінити перебіг війни на свою користь.
У травні 1643 р. 27-тисячна армія Габсбургів вторглася до Франції, маючи намір досягти вирішальної перемоги. Вирішальна битва сталася біля Рокруа. Армію Габсбургів було фактично знищено. Протягом наступних років Габсбурги зазнали нових поразок. У 1646 р. об'єднана шведсько-французька армія зайняла Баварію; виникла можливість поділу Німеччини між Швецією та Францією й захоплення столиці Австрії — Відня. За цих умов імператор Фердинанд III (1637—1657 рр.) мусив прийняти продиктовані Францією та її союзниками надзвичайно тяжкі для Німеччини умови мирного договору.
7. Вестфальський мир. Наслідки Тридцятилітньої війни для Європи
Переговори країн-переможниць із переможеними велись у двох містах Вестфалії: з 1644 р. в Мюнстері — між послами імператора та французьким урядом, і з 1645 р. в Оснабрюці — між послами імператора та делегацією шведського уряду й німецьких протестантських князів. Переговори просувалися дуже повільно, оскільки їх учасники проводили більше часу в банкетних залах, де з фонтанів лилося вино та засмажувалися цілі бики. А війна тривала аж до 1648 р.
24 жовтня 1648 р. було оголошено про підписання Вестфальського миру. Переможці здобули значні території: Швеція отримала Східну та частину Західної Померанії; Франція — землі Ельзасу та остаточне підтвердження прав на Лотарингію. Німеччина як держава фактично припинила існування, було закріплено її політичну роздробленість. Визнано незалежність Швейцарії та Голландії. Незважаючи на підписання Вестфальського миру, війна між Іспанією та Францією тривала аж до 1659 р., коли було підписано Піренейський мир.
Мал. Підписання Вестфальського миру
Тридцятилітня війна спричинила значні зміни в Європі. Держави-переможниці Франція та Швеція посилили свій вплив у європейських справах. Для Німеччини війна призвела до найтяжчих наслідків. На 200 років було закріплено її політичну роздробленість, населення скоротилося на 10 млн душ. У Чехії з 3 млн населення залишилося 700 тис. Більшу частину міст було зруйновано, землі перетворилися на пустища, торгівля і промисловість занепали. Вплив Габсбургів у Європі значно послабшав. Австрійські Габсбурги обмежили свій вплив Австрією, а в Німеччині його повністю втратили. Іспанська монархія також втратила вплив на європейську політику.
Документи. Факти. Коментарі
Історик Р. Віппер про особливості Тридцятилітньої війни
“Така тривала війна була можлива лише за особливих умов рекрутування солдат та їх утримання. Валленштейн висловив це словами “війна годує війну”. Солдатів наймали як робітників для будівлі; капіталом для їхньої винагороди ставали завоювання і здобич...
Цих солдатів не можна було утримати в дисципліні. Вони перетворювалися після перемоги або взяття міста на звірів. Часто вони вирізали або вішали все чоловіче населення і, забравши здобич, підпалювали поселення. Коли Тіллі взяв багатий Магдебург.., у соборі знайшли півсотні жінок з відрубаними головами, солдати з реготом настромлювали дітей на піки. На прохання громадян про помилування Тіллі заявив: “Почекайте ще годину; я подивлюсь, що можна буде зробити; треба ж дати солдатові щось після стількох небезпек та праці”. На думку іншого начальника, щоб утримати серед них порядок, потрібно було більше шибениць, ніж будинків, та більше мотузок, ніж дерев. Валленштейн приваблював понад усе тим, що надавав своїм солдатам повну свободу”.
Поміркуйте:
1. Що давало можливість країнам-учасницям вести таку тривалу війну?
2. Дайте свою оцінку діям солдатів армії Валленштейна.
Запитання і завдання
1. Які європейські держави брали участь у Тридцятилітній війні? Якою була їхня мета?
2. Схарактеризуйте міжнародне становище в Європі перед початком війни.
3. Схарактеризуйте політику Габсбургів у Європі напередодні Тридцятилітньої війни.
4. Чому конфлікт у Чехії став початком першої загальноєвропейської війни?
5. Назвіть основні періоди війни. Дайте характеристику воєнним діям кожного з періодів.
6. Складіть історичний портрет А. Валленштейна.
7. Схарактеризуйте наслідки Тридцятилітньої війни для країн Європи.
8. Складіть таблицю “Перебіг воєнних дій у роки Тридцятилітньої війни” за схемою:
|
Період |
Основні події |
Результати |
|
|
|
|
Запам'ятайте дати:
1618—1648 рр. — Тридцятилітня війна.
1648 р. — Вестфальський мир.
Українська