§ 29. Англійські колонії в Північній Америці
Пригадайте:
1.Що таке колонія, метрополія?
2.Які країни колонізували Американський континент?
1. Створення американських колоній Англії
Англія пізніше від інших європейських держав приступила до колонізації Америки. Англійці, на відміну від іспанців, не шукали багатих родовищ золота і срібла або, як португальці й голландці, ринків для купівлі й вивозу до Європи рідкісних і цінних товарів. Вони прагнули знайти вільні землі, придатні для обробітку. Північна Америка стала саме тим, чого шукали англійці. Місцевий клімат нагадував європейський, тут були багаті землі, ліси. Басейни річок Міссісіпі та Св. Лаврентія давали змогу великим суднам досягати районів континенту, віддалених від узбережжя на 1000 км. Крім того, тут не було численного осілого тубільного населення, як в іспанських колоніях. Англійцям довелося зустрітися з нечисленними (200 тис. душ) племенами, головним заняттям яких було полювання. Тому англійські колоністи своєю працею, а не пограбуванням, як це робили іспанці, освоювали природні багатства нового континенту.
Перше постійне поселення англійці заснували 1607 р. у гирлі річки Джеймс (Віргінія). Згодом нові поселення виникли на північ і південь, уздовж узбережжя від іспанської Флориди до Нової Англії. Кожна з цих колоній утворилася незалежно одна від одної зі своїм виходом до моря.
Засновниками колоній попервах були торговельні компанії, що брали на себе перевезення та облаштування колоністів на нових територіях, а також великі власники, які купували чи отримували в дар землі від короля.
Компанії та власники призначали губернаторів, збирали податки. Колоністи користувалися правами англійських громадян.
2. Соціально-економічний та політичний розвиток колоній
Будучи англійськими громадянами, колоністи почувалися вільніше, ніж у самій Англії. Тут, на нових землях, не існувало тих традиційних звичаїв, що оплутували життя звичайного англійця. Будь-хто міг за незначну орендну плату отримати земельну ділянку чи оселитися в неосвоєних районах. Будь-які здобутки колоністів були результатом їхньої наполегливої праці, тому дуже швидко вони ставали незалежними від компаній і лордів-власників. У вирішенні якихось проблем вони віддавали перевагу самоорганізації, а не сподівалися на заступництво губернатора, компанії тощо. Таке становище швидко привело до демократизації всіх аспектів суспільного життя. Збори, представництва, обговорення розпоряджень губернатора, законів, прийнятих англійським парламентом, стали нормою життя.
За наявності таких спільних тенденцій розвитку кожна колонія мала свої порядок і звичаї. У південних колоніях був значний прошарок негрів-рабів, завезених туди для роботи на великих плантаціях. У північних переважала вільна праця, але пуританська мораль суворо регламентувала поведінку колоністів: заборонялись азартні ігри, суворо слідкували за додержанням релігійних норм, влаштовувалися страти чаклунів, відьом тощо. А втім, існували колонії, де церква була відокремлена від держави і всі громадяни мали рівні права.
Різним було ставлення колоністів і до місцевого (тубільного) населення — індіанців. У деяких колоніях, особливо пуританських, відбувався процес їх повного винищення: пуритани, вважаючи себе богообраними, дивилися на тубільців як на людей, заражених духом сатани, котрих необхідно знищувати. В інших колоніях ставлення до тубільців було лояльнішим: з ними укладалися торговельні угоди, союзи і т. ін.
В економічному розвитку колонії також суттєво різнилися. Так, південні колонії, де природні умови дозволяли розвивати плантаційне господарство, стали постачальниками тютюну, цукрової тростини, рису, бавовни тощо. У північних колоніях розвивалися фермерське господарство та різні промисли. Економічний розвиток колоній стримувався метрополією. Англійський уряд, починаючи з Навігаційного акта, послідовно провадив політику меркантилізму. Це призвело до того, що англійські колонії перетворилися на сировинний придаток метрополії. Приміром, продукти з колоній дозволялося вивозити лише до Англії, а все необхідне колонії мали отримувати або з метрополії, або за її посередництва. Колоністам заборонялось обробляти залізо та хутро. Англія стримувала розвиток мануфактур.
Торгівля з колоніями давала величезні прибутки метрополії. Вона стала основним двигуном зростаючої англійської промисловості.
3. Формування північноамериканської нації
У середині XVIII ст. в англійських колоніях в Америці почалося формування єдиного внутрішнього ринку, посилювалися торговельні зв'язки між південними та північними колоніями. З південних колоній везли на північ бавовну, тютюн; із північних везли на південь зерно, промислові вироби, рибу.
Кількість населення напередодні Війни за незалежність у 13 англійських колоніях становила близько 2,5 млн душ (не рахуючи місцевого населення — індіанців). За час життя на американській землі у колоністів склалися своєрідні спільні культура і побут, відмінні від європейських. Спільною мовою стала англійська. Переважна більшість колоністів визначала свою національну належність не за країною походження, а за новою Батьківщиною; вони з гордістю казали про себе: “Ми — американці”.
Нова нація складалась як спільність ділових підприємливих людей, котрі досягли успіхів завдяки наполегливій праці. Популярною ставала “американська легенда” про людину, яка прибувала на континент з кількома монетами в кишені, наполегливо працювала, виконувала найтяжчу роботу і зрештою досягала успіху — ставала багатою й шанованою. Не кожен американець, певна річ, перетворювався на багатія, але такою була легенда юного американського капіталізму.
Формуванню нової ідеології сприяла діяльність американських просвітителів. Спираючись на ідеї європейського Просвітництва, вони творили нові ідеали для американської нації. Життя й діяльність американських просвітників — Бенджамена Франкліна, Томаса Джефферсона ставали прикладом утілення цих ідеалів. Видатного державного діяча, просвітника, геніального вченого-самоука Бенджамена Франкліна (1706—1790) називали великим наставником юного американського капіталізму. “Людина, — твердив Б. Франклін, — коваль власної долі, дуже багато залежить від неї самої, її духу, волі, прагнень...”
Мал. Бенджамін Франклін
Постать в історії
Батько Бенджамена Франкліна був прихильником протестантизму і приїхав на Американський континент у пошуках релігійної свободи. Родина оселилась у Бостоні. Батько був ремісником, виготовляв свічки. Із 17-річного віку Бенджамен розпочав самостійне життя. Працював у Нью-Йорку, Філадельфії простим робітником, з власного досвіду дізнався, що таке злидні, невдачі й розчарування. Щоб заробити гроші, він подався до Англії, де працював у друкарні. Після повернення до Америки оселився у Філадельфії та відкрив крамницю, де продавав книжки й папір. У Європі та Америці, після роботи і вночі, він наполегливо вчився — самотужки вивчав основи природничих наук, філософію та економіку. Згодом Б. Франклін написав в автобіографії, що він — “людина, усім зобов'язана собі самому”.
У 1731 р. на власні кошти Б. Франклін заснував першу у Філадельфії публічну бібліотеку. Це був лише початок діяльності великого американського просвітника. Потім він видавав власну газету, заснував Пенсільванський університет, американське філософське товариство. Приблизно з 1754 р. Франклін захопився політикою. Він був прихильником боротьби за незалежність англійських колоній у Північній Америці. Саме завдяки його діяльності Франція та інші європейські країни підтримали боротьбу англійських колоній за незалежність. Після здобуття незалежності він став першим послом США у Франції. Його останній політичний акт — підписання петиції про заборону рабства.
Франклін був людиною дії, яка пишалася тим, що досягла успіхів власною працею. Саме це він радив і своїм співвітчизникам. Одним із улюблених висловів Франкліна було: “На Бога сподівайся, а сам пильнуй!”. Людина повинна працювати, вважав Франклін, а не голосити про свої злидні. Так само марною є й гонитва за почесними посадами — це робить людину посміховиськом. Працюй для себе, а отже — для своєї держави. Будуть заможними громадяни — буде заможною й держава. Так Франклін сформулював нову ідеологію, що стала основою світосприйняття американської нації.
Отже, напередодні Війни за незалежність англійських колоній сформувалася північноамериканська нація. Вона мала всі ознаки нації, крім державної незалежності.
4. Причини конфлікту між колоніями та метрополією
Що багатшими й багатолюднішими ставали колонії, то важче було утримувати їх в економічній залежності. В обхід англійських законів до колоній контрабандним способом завозилося 9/10 необхідних товарів. Зверхність Англії колоністи визнавали лише тому, що вважалися англійськими підданими і метрополія захищала їх від зовнішніх ворогів (французів, іспанців).
У середині XVIII ст. ситуація змінилася. По-перше, після Семилітньої війни, внаслідок якої Англія за підтримки своїх колоній захопила французькі колонії в Північній Америці (Квебек), у колоністів зникла зовнішня загроза. По-друге, лояльна політика метрополії змінилася жорсткішою. Так, англійський парламент вирішив перенести частину державного боргу, що виник під час Семилітньої війни, на колонії. Першим кроком до цього стало введення незначного гербового збору. Всі документи в колоніях належало оформляти в англійських чиновників на спеціальному гербовому папері. Це нововведення мало створити прецедент, щоб у подальшому на колоністів можна було накладати нові податки. Також був встановлений жорсткий контроль над заборонами, що були запроваджені раніше: не відкривати мануфактури, на виробництво і вивіз шерстяних виробів, на торгівлю з іншими країнами тощо.
Введення гербового збору призвело до вибуху невдоволення населення. Гербовий папір навіть не дозволили вивантажити, а англійських чиновників виганяли з колоній. Тоді англійський парламент пішов на поступки і скасував гербовий збір, але ненадовго. Незабаром парламент запровадив мито на деякі товари, що ввозилися до колоній.
Це спричинило новий вибух невдоволення. Колоністи відмовлялися купувати товари, привезені з метрополії. У відповідь губернатори за допомогою англійських військ розпочали репресії, що призвело до збройних сутичок.
Зрештою, парламент скасував і цей закон, залишивши лише мито на чай. Проте й це викликало опір колоністів. У Бостоні спалахнув чайний бунт, який став приводом до боротьби колоній за незалежність і увійшов до історії під назвою “Бостонське чаювання”. Колонії розцінювали дії метрополії як прояв деспотії, проти якої самі англійці боролись 100 років тому під час Англійської революції.
Колоністи пояснювали несплату нововведених податків тим, що не мали свого представництва в англійському парламенті, який виносить ці рішення. Вони виступали під гаслом “Жодного податку без представництва”.
Документи. Факти. Коментарі
1. З листа губернатора Массачусетсу Ф. Бернарда військовому міністрові лорду Баррінгтону
“Слід було б передбачити, що такий захід, як парламентське оподаткування, викличе велике занепокоєння та енергійну опозицію в багатьох районах Америки... Американці заявляли про своє небажання коритися (гербовому) акту ще до того, як схвалив парламент; було очевидно, що для проведення його в життя колоніальні уряди повинні максимально зосередити владу в своїх руках. А вони в той час були навдивовижу слабкими та немічними... Чи варто було в такий час вдаватися до заходів, на кшталт введення внутрішніх податків в Америці, на основі рішення парламенту?!”
Поміркуйте:
1. Чим пояснює губернатор неуспіх з уведенням гербового збору?
2. Чому американці виступали проти введення податків?
2. Звернення законодавчих зборів Массачусетсу до Довгого парламенту
“... Накази, що надсилаються з Англії, суперечать нашим правам, забезпеченим хартією, так само, як нашому добробуту. Надано нашим батькам свободу, якою вони користувалися незважаючи на ворожнечу прелатів (представників папи римського. — Авт.) та інших могутніх ворогів, і тепер нам втрачати її, коли сама Англія відвоювала собі свободу?! Ми пережили всю небезпеку на морі, а тепер нам гинути в гавані?! Ваші рішення, хоч би як усіх нас переважали мудрістю, бідних, вирослих у дикості мужиків, неможливо застосувати, і вони непридатні тут”.
Поміркуйте:
1. Про що свідчить цей документ?
2. Які основні вимоги колоністів?
3. Які свободи батьків мали на увазі укладачі звернення?
Запитання і завдання
1.У чому полягають головні відмінності англійських колоній в Північній Америці від колоній іспанців, португальців, голландців, французів?
2.Хто був засновником англійських колоній?
3.Чим життя колоніста відрізнялося від життя звичайного англійця в метрополії?
4.Які основні відмінності існували між південними і північними колоніями?
5.Наведіть факти, що свідчать про формування в північноамериканських колоніях американської нації. (Використайте документ 2 і матеріал третього пункту).
6.Як складалися стосунки між колоністами і тубільним населенням?
7.Яку економічну політику провадила Англія стосовно колоній?
8.Яку роль відігравала колоніальна торгівля в розвиткові англійської промисловості? Відповідь аргументуйте.
9.З'ясуйте основні причини конфлікту між колоніями та метрополією.
10.Що стало поштовхом до відкритого конфлікту колоній з метрополією?
Українська