§ 30. Війна за незалежність (1775—1783 рр.). Створення США
Пригадайте:
1.Що таке причина і привід до війни та чим вони різняться?
2.Які форми державного правління існували тоді у країнах Європи?
1. “Бостонське чаювання”. Привід до війни
Конфлікт між Англією та її північноамериканськими колоніями зрештою призвів до відкритого протистояння та війни.
Восени 1773 р. до портів Америки рушили кораблі Ост-Індської компанії з чаєм. Тим часом “комітети зв`язку”, що здійснювали коордиеацію антианглійських виступів, фактично взяли владу в колоніях, примусили агентів Ост-Індської компанії відмовитися від вантажу. Проте бостонські агенти рішуче відмовилися виконати розпорядження комітету. Тоді бостонський комітет постановив заборонити вивантаження чаю, повідомивши про це англійський уряд і комітети інших міст. Упродовж 20 днів натовп у порту не дозволяв розвантажити кораблі. Зрештою, декілька чоловіків в одязі індіанців проникли на корабель і на очах натовпу викинули ящики з чаєм у море.
Мал. "Бостонське чаювання"
В Англії “Бостонське чаювання” сприйняли як оголошення війни. Парламент ухвалив рішення закрити порт, відшкодувати збитки Ост-Індській компанії та передати управління колонією Массачусетс, де знаходився Бостон, головнокомандувачеві англійських військ в Америці генералові Хейджу. Англійські війська увійшли до Бостона. Англійська окупація паралізувала економічне життя міста й колонії. Одначе мешканці колонії вирішили йти до кінця. Законодавчі збори (конвент) Массачусетсу ухвалили низку рішень: Хейджа звільнили з посади; замість губернатора, якого призначав Лондон, було створено тимчасовий уряд; призначено скарбничого, якому сплачували податки. Збори винесли рішення про скликання континентального конгресу — зібрання представників колоній.
Розпочалося створення збройних загонів (міліції), відбувалися перші сутички з англійцями.
2. Декларація незалежності. Перебіг воєнних дій
Наприкінці 1774 р. зібрався І континентальний конгрес, який ухвалив рішення про бойкотування англійських товарів.
ІІ континентальний конгрес (1775 р.), в умовах війни, що фактично розпочалася, перебрав функції центрального уряду, констатував стан війни і виніс рішення про організацію спільної армії колоній. На чолі армії став Джордж Вашингтон (1732—1799).
Мал. Джордж Вашинґтон
Постать в історії
Джордж Вашингтон був багатим віргінським плантатором, який раніше неодноразово брав участь у воєнних діях проти індіанців і французів та зажив слави полководця. В очах американців він був уособленням постаті, яка зможе вести тяжку та безкомпромісну боротьбу за незалежність Батьківщини. Про це свідчив навіть його зовнішній вигляд: обличчя з різкими, рішучими рисами, могутня фігура, впевненість у власних силах. Вирішальну роль у призначенні Вашингтона на посаду головнокомандувача відіграло й те, що він був заможною людиною, а більшість американців уважала, що тільки заможна людина може бути справді незалежною у своїх поглядах і діях.
Конгрес запропонував усім колоніям утворити власні уряди. Першою це зробила Віргінія. У червні 1776 р. вона проголосила Декларацію незалежності. Слідом за Віргінією незалежність проголосили й інші колонії.
Ці події відбувалися на тлі бойових дій, що розгорталися. Англійські війська прагнули ізолювати північні колонії від південних, де англійці зберігали сильні позиції. Армія Вашингтона в 1776—1777 рр. відчувала значні труднощі з постачанням і зазнавала поразок. За цих умов більшість членів конгресу не наважувалася на остаточний розрив з Англією. Конгрес звернувся до Георга ІІІ з петицією про примирення і припинення війни. Замість відповіді король надіслав до колоній нові війська.
Це поклало край ваганням конгресу. Він обрав комісію, яка виробила Декларацію про незалежність. Її авторами стали видатні американські політичні діячі Томас Джефферсон (1743—1826) і Джон Адамс (1735—1826).
Постать в історії
Томас Джефферсон походив із родини багатого віргінського плантатора. Здобув гарну освіту. Працював адвокатом. Змолоду Джефферсон захоплювався політикою, філософією, сповідував ідеали Просвітництва. У 26-річному віці його обрали до законодавчих зборів Віргінії. Політичною метою Джефферсона було досягнення незалежності англійськими колоніями в Північній Америці та створення власної державності. Новоутворена держава повинна формуватися на засадах верховенства влади народу і природної рівності людей. У 1775 р. Джефферсона було обрано депутатом континентального конгресу. До Декларації незалежності, яку за дорученням конгресу розробляв 33-річний Джефферсон (наймолодший із депутатів), він увів пункт про скасування рабства. Проте цей пункт під час редагування документа спеціальна комісія викреслила. Джефферсон відіграв значну роль у становленні державності США — обіймав посади губернатора Віргінії, державного секретаря США в першому уряді Дж. Вашингтона, віце-президента і президента США.
4 липня 1776 р. Декларацію незалежності з виправленнями, внесеними комісією, було затверджено конгресом. Декларація проголосила створення нової незалежної держави — Сполучених Штатів Америки.
Мал. Підписання Декларації незалежності США
Тим часом бойові дії розгорталися не на користь американців. У серпні 1776 р. англійці захопили Нью-Йорк, Філадельфію. Армія Вашингтона не мала ні гармат, ні достатньої кількості рушниць і набоїв. Спроби організувати регулярну армію замість добровільної наражалися на опір населення.
За таких умов навіть вороги Англії (Іспанія, Франція, Голландія) не наважувалися на відкритий союз із США. Проте до Америки прибували добровольці, надходили гроші, зброя. Особливо значну допомогу надавала Франція, де, як представник північноамериканських колоній, знаходився Б. Франклін. У квітні 1777 р. один із палких прихильників боротьби англійських колоній 18-річний маркіз Лафайєт спорядив на власні кошти фрегат і разом зі своїми друзями вирушив до Америки воювати за незалежність, захищати ідеали демократії. В Америці Лафайєт став одним із помічників генерала Вашингтона. На допомогу американцям прибули, зокрема, поляк Тадеуш Костюшко і прусський генерал Вільгельм Штейбен.
Барона Вільгельма Штейбена вважали одним із найкращих помічників Вашингтона. Саме він зумів із кепсько одягнених цивільних людей створити справжнє боєздатне військо.
Першу значну перемогу американська армія здобула в битві поблизу Саратоги (штат Нью-Йорк) восени 1777 р. Після цього нову державу визнали Франція, Іспанія, Голландія. Росія оголосила збройний нейтралітет — опір англійцям, які перешкоджали торгівлі зі США.
Діставши допомогу від союзників, американська армія перейшла в рішучий наступ і під Йорктауном оточила головні сили англійців, які 1781 р. капітулювали.
Мал. Війна за незалежність Англійських колоній в Америці. Утворення Сполучених Штатів Америки
3. Версальський мир. Наслідки війни
3 вересня 1783 р. між Англією та США було підписано мирний договір у Версалі (Франція). Англія визнала незалежність США і віддала їм територію від північного кордону Массачусетсу до південного кордону Джорджії, а на заході — до річки Міссісіпі.
У 1785 р. англійський король Георг III прийняв нового посла Сполучених Штатів Америки Джона Адамса. Звертаючись до посла, Георг III сказав: “Сер, я був останнім, хто погодився на відокремлення колоній; тепер, коли це сталося, я першим шукатиму приязні Сполучених Штатів як незалежної держави”. Так починалася нова епоха у відносинах двох держав.
Після війни молода держава опинилась у тяжкому становищі. Економіку було підірвано тривалою війною та втратою зв'язків із колишньою метрополією. Не вистачало золота і срібла. Зате вдосталь було знецінених паперових грошей. Південні штати страждали від нестачі робочої сили. Зросла вартість життя. Майже не було людини, яка не мала б боргів. За таких умов розгорнулася гостра політична боротьба, загострилися соціальні проблеми.
Радикально налаштована частина населення вимагала подальших змін і прагнула майнової рівності. Люди консервативних поглядів почали шукати порозуміння з колишньою метрополією. У військах, які впродовж тривалого часу не отримували платні, відбувалися заворушення, зріла змова з метою встановити монархію.
Почалися виступи фермерів і мешканців міст. Найбільший виступ стався в Массачусетсі під керівництвом героя визвольної війни Деніеля Шейса (1786—1787).
Конгрес США, не маючи реальної влади, відчайдушно шукав виходу з ситуації, що склалася. Було конфісковано землі англійської корони, англійців-землевласників та їхніх прихильників; армію розпущено; солдатам у рахунок платні видавалися сертифікати на земельні ділянки.
Подібні заходи були тимчасовими і не могли вивести суспільство з кризи. Молода країна потребувала сильної центральної влади, єдиного захищеного ринку.
4. Становлення органів влади
Водночас із Війною за незалежність відбувалося становлення державних структур. З 1776 р. по 1783 р. у всіх штатах було сформовано уряди й парламенти, діяв загальносоюзний конгрес. Завершення війни поставило на порядок денний проблему співвідношення повноважень загальносоюзних органів і державних органів штатів.
Щоб якось вирішити цю проблему, 1777 р. було прийнято “Статті Конфедерації” (перша конституція США). Згідно з ними загальносоюзному конгресові відводилася роль арбітра в суперечках між штатами, передавалося керівництво армією та зовнішньою політикою. За штатами визнавалося право: збирання податків, випуску власних грошей, затведження митних тарифів, складання торговельних угод. Кожен штат посилав до конгресу одного депутата. Зміни до політичного устрою штатів вносилися лише за їхнім одностайним рішенням.
5. Конституція США
“Статті Конфедерації” мало кого влаштовували. За таких умов у травні 1787 р. у Філадельфії зібралися 55 делегатів від усіх штатів (крім Род-Айленда) з метою виробити конституцію молодої держави. Делегати утворили конституційний конгрес, який у палких дискусіях протягом чотирьох місяців узгоджував основні положення конституції. Нарешті, 17 вересня 1787 р. більшість делегатів прийняла компромісний варіант і підписала текст Конституції США, яка діє й понині.
За Конституцією США з нечіткої конфедерації перетворювалися на сильну федеративну державу. Її суб'єкти — штати зберегли за собою значну частину прав, але головні загальнодержавні функції було передано Федеральному (центральному) урядові. Так, Федеральний уряд вирішував питання зовнішньої політики, оборони, фінансів, загальнодержавного законодавства.
Конституція передбачала принцип поділу влади на гілки (законодавчу, виконавчу, судову) та систему стримувань і противаг, яка не дозволяла посилюватись одній гілці влади за рахунок іншої та попереджала спроби встановлення одноосібної влади.
Виконавча влада в країні передавалася президентові США, який обирався строком на чотири роки, був головою держави, уряду, а також головнокомандувачем збройних сил. Він призначав міністрів, яких затверджував Конгрес (парламент), але підпорядковувалися вони лише президентові, а також послів, членів Верховного суду. На випадок хвороби, смерті або нездатності президента керувати державою вводилася посада віце-президента, який одночасно виконував функцію головуючого в сенаті (верхній палаті Конгресу). Конгрес мав право висловити президентові недовіру (імпічмент).
Законодавча влада належала Конгресові. Він мав право встановлювати і збирати податки, регулювати торгівлю (зовнішню та між штатами), карбувати гроші, вводити мито, набирати армію і флот.
Конгрес складався з двох палат. Верхня — сенат — обиралася на засіданнях місцевих законодавчих зборів. Кожен штат, незалежно від розміру й кількості населення, посилав двох представників. Сенат обирався строком на шість років з обов'язковою заміною третини складу через кожні два роки. Сенат затверджував призначення на вищі державні посади, вирішував питання зовнішньої політики, в разі необхідності виступав як судовий орган вищих державних службовців, аж до президента. Якщо державного службовця визнавали винним, на нього чекали суд або відставка.
Нижня палата — палата представників — обиралася терміном на два роки пропорційно кількості виборців у штаті. Вона обговорювала законопроекти, утверджувала бюджет і податки, але свої рішення мала узгоджувати з сенатом.
Право голосу було надано тільки білим чоловікам, які досягли 21-річного віку і мали певне майно. Так у Конституції закріплювалося існування расового та майнового цензу.
Конституція встановлювала і Верховний суд — вищу судову інстанцію, яка призначалася з 6 (згодом із 9) юристів на довічний термін.
Для свого часу Конституція США була найбільш передовою та демократичною. Вона різко контрастувала з абсолютистськими порядками Європи. Та хоча вона гарантувала права власності, в ній були відсутні гарантії демократичних свобод. Цю хибу було усунуто 1789 р. На вимогу всіх штатів Дж. Медісон сформував перші 10 поправок до Конституції — Білль про права. У них проголошувалися свобода зборів, слова, друку, релігії, недоторканність особи, суд присяжних, право кожного американця мати зброю для самозахисту та ін. Білль було затверджено 1791 р.
Згодом було затверджено й державну символіку. 14 червня 1777 р. Конгрес затвердив національний прапор США, 1782 р. — герб, а 1931 р. — гімн.
Документи. Факти. Коментарі
1. Витяг із Декларації незалежності
Коли перебіг подій примушує якийсь народ розірвати політичний зв'язок його з іншим народом і посісти нарівні з рештою держав незалежне становище.., то належна увага до думки людства зобов'язує його викласти причини, що спонукають його відокремитися.
Ми вважаємо за очевидні такі істини: всіх людей створено рівними і всі вони наділені від Творця деякими невід'ємними правами, до яких належать життя, свобода і прагнення щастя. Для забезпечення цих прав установлено серед людей уряди, наділені справедливою владою за згодою керованих. Та якщо ця форма урядування стає згубною для їхніх цілей, то народ має право змінити або скасувати її та встановити новий уряд.
...Ці колонії... довго й терпляче витримували всілякі утиски, і тільки необхідність змушує їх тепер змінити свою нинішню форму урядування. Історія теперішнього короля Великої Британії сповнена безперестанних несправедливостей.., що мали своєю безпосередньою метою встановити тиранію в цих штатах.
На доказ подаємо на суд безсторонньому світові такі факти:
Він, король Англії, відмовився затверджувати закони, якнайкорисніші та якнайпотрібніші для загального блага...
Він намагався чинити перешкоди заселенню цих штатів.
Він... прислав сюди юрби своїх урядовців, які розоряють народ і висмоктують з нього всі соки.
Він... затвердив такі акти:
Припинення нашої торгівлі з усіма частинами світу.
Оподаткування нас без нашої згоди...
Він відмовився управляти нами, позбавив нас свого заступництва та оголосив нам війну.
Він грабував нас на морі, спустошував наші береги, спалював наші міста і вбивав наших громадян...
Тому ми, представники Сполучених Штатів Америки, зібравшись на загальний конгрес, оголошуємо від імені та за вповноваженням народу колоній, що ці сполучені колонії є і за правом повинні бути вільними й незалежними штатами; що вони звільняються від будь-якого підданства британській короні, а будь-який політичний зв'язок між ними та державою Велика Британія зовсім поривається...
Поміркуйте:
1.Як у документі обґрунтовується право колоній на незалежність?
2.Що мали на увазі автори декларації, коли писали: “Всіх людей створено рівними”?
3.Які ідеали епохи Просвітництва знайшли відображення в документі?
4.У чому полягає загальнолюдське значення декларації?
Запитання і завдання
1.Що стало приводом до Війни за незалежність?
2.Які рішення було прийнято І і ІІ континентальними конгресами?
3.Як розгорталися бойові дії з 1776 р. по 1783 р.?
4.Назвіть причини перемоги США у Війні за незалежність.
5.Чому Франція, Іспанія, Росія допомагали США у Війні за незалежність?
6.Розкрийте основні положення Декларації незалежності.
7.Назвіть умови Версальського миру між США та Англією.
8.Якими були економічні, політичні та соціальні наслідки Війни за незалежність для США?
9.Якими були погляди на подальший конституційний устрій США?
10.Схарактеризуйте основні положення Конституції США.
11.Що зумовило прийняття Білля про права?
12.Яким чином у Конституції США було закріплено принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу й судову гілки?
Запам'ятайте дати:
1773 р. — “Бостонське чаювання”.
1775 — 1783 рр. — Війна за незалежність.
1776 р. — Прийняття Декларації незалежності.
1787 р. — Прийняття Конституції США.
1791 р. — Долучення до Конституції США 10 поправок (Білль про права).
Українська