ВСЕСВIТНЯ IСТОРIЯ
9 КЛАС
(О. Гісем, О. Мартинюк)
ВСТУП
§1. Основні тенденції економічного і політичного розвитку світу від кінця XVIII ст. до 1870 р.
1. Основні риси історії людства у попередні часи
Історію прийнято поділяти на стародавню, середніх віків, нову і новітню. Від появи людини та людського суспільства, виникнення перших держав і цивілізацій, панування рабовласництва до аграрно-ремісничого суспільства і християнського світосприйняття в епоху середньовіччя і далі до індустріального й постіндустріального суспільства в період нової та новітньої історії - такий поступальний розвиток людства. У попередні роки ви вивчали стародавню історію (з найдавніших часів до кінця V ст. ), історію середніх віків (кінець V - кінець XV ст. ) та період нової історії - від початку XVI ст. до французької революції кінця XVIII ст.
До кінця XVIII ст. в історії людства сталися значні зміни. Найбільші зрушення відбулись у Західній Європі (західнохристиянському світі), яка через Відродження, Реформацію, великі географічні відкриття вийшла на якісно новий рівень не лише власного, а й загальнолюдського розвитку. Західнохристиянський (новоєвропейський) світ домігся випереджального розвитку у всесвітньому масштабі. Навколо нього людство почало згуртовуватися в економічному, політичному, культурному плані.
У 9-му класі ви завершите вивчення нової історії. Це той період в історії людства, в якому воно зробилося єдиним цілим, зі спільною взаємопов'язаною долею. У цьому розумінні XIX ст. було епохальним для людської цивілізації'.
2. Технічний прогрес і капіталізм
Період з 1789 р. по 1870 р., який становить основний зміст історичного матеріалу курсу всесвітньої історії в 9-му класі, - це епоха становлення індустріального суспільства. У розвитку продуктивних сил відбувся перехід від ручної праці до машинної, від мануфактури до фабрики, що зумовило величезне зростання продуктивності праці. Так, коли у XVIII ст. для одержання 10-15 тонн заліза потрібно було два тижні, то в 1870 р. - 10 хвилин. Значно посилилася влада грошей. У суспільстві розпочалася гонитва за накопиченням капіталів будь-якими засобами, оскільки вони були головним виміром соціального статусу особи. Прагматизм і меркантильність охопили всі верстви населення і насамперед - правлячу верхівку.
Винахід і вдосконалення парової машини дали потужний двигун не тільки для фабричних верстатів, а й для транспорту. У 1830 р. залізнична мережа всього світу становила лише 332 км.
Через п'ять років довжина її зросла до 8 тис, а 1870 р. вона перевищувала 200 тис. км.
У середині XIX ст. великого поширення набув електричний зв'язок - телеграф.
У 60-х рр. XIX ст. було збудовано перші двигуни внутрішнього згоряння, які відіграють велику роль і нині. Електрика тоді ще не набула значного поширення в техніці, за винятком зв'язку, проте в галузі електрики було зроблено важливі винаходи. Англійський учений Майкл Фарадей відкрив електромагнітну індукцію. На основі цього відкриття згодом було створено генератори змінного струму (динамо-машини).
За нової епохи сталися зрушення і в рільництві. У середні віки воно провадилося на невеликій частині придатної для обробітку землі з перелоговою і трипільною системами. Відтоді дедалі більше поширювалася багатопільна система. На селі почали застосовувати добрива відповідно до певних наукових дослідів, вносити в землю більше гною, штучних добрив - кісткового борошна, вапна та ін.
У першій половині XIX ст. в Англії та в північних штатах СІЛА, а згодом і в інших країнах почали застосовувати сільськогосподарські машини: для обробітку землі - багатолемішні плуги замість однолемішних, для сівби - кінні сівалки, для збирання зернових - жниварки на кінній тязі, для молотьби - іонні молотарки.
А втім, машини впроваджувались у сільське господарство набагато повільніше, ніж у промисловість. Адже тільки великі господарства, які працювали на ринок, могли використовувати їх. А в більшості країн переважало дрібне селянське господарство.
Індустріалізація докорінно змінила соціальну структуру суспільства, поглибила прірву між багатими та бідними. Якщо буржуазія намагалася перевершити щодо розкоші аристократію, то робітники були заклопотані тим, щоб не втратити роботи і не вмерти з голоду.
3. Політичне життя
Ґрунт для революцій у Північній Америці та Франції, розвитку капіталістичних відносин у країнах світу та європейської суспільно-політичної думки підготувала просвітницька ідеологія XVIII ст. Прогрес людства просвітителі пов'язували зі свободою приватного підприємництва і недоторканності власності, ліквідацією станових привілеїв. Ці принципи визначили подальший соціально-економічний і політичний розвиток більшості країн світу.
Абсолютна монархія еволюціонувала до просвітницького абсолютизму, який прагнув зберегти необмежений характер влади монарха, посилаючись на необхідність створення суспільства "загального добробуту" через реформи "згори".
Французька революція 1789-1799 рр. внесла величезні зміни в усі аспекти життя суспільства, стала своєрідним історичним Рубіконом в європейській та світовій історії, прискорила її ходу. Вона зламала становий устрій і поставила соціальний і національний конфлікти в основу, подальшого розвитку країн Європи і світу.
Початок XIX ст. був пов'язаний з наполеонівськими війнами. Прагнення Наполеона Бонапарта перекроїти карту Європи зазнало невдачі. Завершення наполеонівських війн поставило перед монархами Європи завдання реставрації королівських династій, створення дійової системи забезпечення миру і стабільності в Європі, попередження нових революцій. Віденський конгрес (вересень 1814 р. - травень 1815 р.) започаткував систему міжнародних відносин в Європі, засновану на принципах рівноваги. її сутність становило зміцнення власної безпеки через формування союзів і відволікання уваги противника на потенційних ворогів. Крім реставрації та підтримки монархічних правлінь, країни-переможниці, насамперед Росія, Австрія, Пруссія, намагалися максимально задовольнити власні інтереси за рахунок територіальних надбань.
Наприкінці XVIII - на початку XIX ст. не менш поважним претендентом на панівне становище в європейській політиці стала Велика Британія - така собі "майстерня світу", де на той час вироблялася найбільша в Європі кількість вугілля, чавуну, бавовняних тканин, машин та обладнання.
Промислова революція, яка розпочалася в Англії, згодом охопила всі інші країни Західної Європи та Північна Америки, забезпечила англійське (згодом європейське) економічне домінування у світі. Це дозволило європейським державам створити колоніальні імперії (найбільшою серед яких стала англійська).
Західна Європа та Північна Америка на підмурку основних економічних і технічних досягнень зробилися виробниками основної маси промислової продукції, тоді як Східна Європа з Росією та Латинська Америка виявилися сировинними придатками Західної Європи і СПІА. Така структура світу спричинила становлення у Західній Європі та на Півночі США економічних механізмів регулювання виробництва і демократії, а в Східній Європі, Латинській Америці, на Півдні США - розвиток позаекономічних методів експлуатації (рабство, кріпацтво, пеонат) і посилення диктаторських, абсолютистських традицій.
У політичному плані головними претендентами на лідерство у світі виступали Англія, Франція, Росія, а згодом Німеччина, США, Японія.
Цивілізації країн Сходу - мусульманська, індійсько-південноазіатська, китайсько-далекосхідна - завдяки "викликові" європейців зазнавали значних змін - як позитивних, так і негативних. Спираючись на свою економічну перевагу, європейці жорстоко
нищили підвалини традиційних суспільств у країнах Азії та Африки.
Наприкінці 40-х рр. Францію, Німеччину, Австрію, Угорщину, Італію охопила хвиля революцій, які, хоч і закінчилися поразкою, мали велике значення для формування національної свідомості народів Європи, прискорення темпів соціального та економічного розвитку європейських країн, становлення демократичних інститутів влади.
Не менш насиченою важливими подіями виявилася друга половина XIX ст. Для більшості країн світу цей час став періодом радикальних "соціально-політичних реформ, які створили передумови для прискорення темпів їхнього розвитку. Світ вступив у період промислового капіталізму з характерними для нього рисами; динамічним економічним розвитком на основі досягнень науково-технічного прогресу, концентрацією виробництва і капіталу, загостренням соціальних протиріч і конкурентної боротьби за ринки збуту.
Ще однією рисою XIX ст. стало поширення нових поглядів на місце і роль націй у суспільно-політичному житті. Французька революція кінця XVIII ст. вперше визнала націю найвищою цінністю і джерелом державної суверенності. Ця подія знаменувала завершення донаціональної ери в історії людства і початок нової ери - періоду формування націй та національного існування народів. XIX ст. стало добою розгортання національно-визвольних рухів у різних регіонах світу. Процеси національного відродження надзвичайно активно розгорнулися в той час серед слов'янських народів Центрально-Східної Європи. Наслідком пробудження національної свідомості стало також успішне завершення об'єднання італійської та німецької націй у другій половині XIX ст.
Весь той період був часом майже безперервних війн у різних регіонах світу. Найбільшими у XIX ст. за розмахом битв, кількістю жертв і політичними наслідками були наполеонівські війни (кінець XVIII ст. - 1815 р.), громадянська війна у США (1861-1865 рр.) та Інтервенцій розвинених держав у Китай (1851 -1865 рр.), Кримська (Східна) війна (1853-1856 рр.), війни з участю Пруссії (1866 р. і 1870-1871 рр.), Росії (1877-1878 рр.), колоніальні війни Франції та Великої Британії тощо.
Характерною рисою культурно-історичного процесу, що відбувався в країнах Західної Європи і Північної Америки в XIX ст., був інтенсивний розвиток усіх галузей духовної культури, національних літератур і мистецтва. Риси, що втілювались у них, свідчили про формування в цих країнах нового суспільства з його мораллю та культурою, змінами в економічній та соціально-політичній сферах. Так відбулося становлення й утвердження індустріального суспільства, тих основних принципів, які в основних рисах діють і понині.
4. Світ людини XIX ст.
Становлення індустріального суспільства в європейських країнах і США спричинило значні зміни умов життя людини. Якщо раніше більшість населення мешкала в селах і працювала коло землі, то відтепер швидко зростало населення міст. Наприкінці XIX ст. за кількістю міського населення усі країни Європи обігнала Велика Британія, де дев'ять із десяти жителів мешкали у містах, В інших країнах населення міст також зростало дуже швидко, але все одно у селах мешкало ще 70-80% населення.
Високим рівнем урбанізації (зосередження населення та економічного життя в містах) вирізнялися промислові райони. Стрімке зростання населення у промислових містах загострювало соціальні проблеми. Відсутність елементарних санітарних умов (водогонів, каналізацій) в оселях міської бідноти перетворювала їх на джерело можливих епідемій. Жахливі умови життя у перенаселених міських кварталах спричиняли те, що для багатьох місто ставало уособленням руйнації традиційних суспільних відносин, загрозою для існуючих порядків І, водночас, сприятливим місцем для поширення революційних ідей.
Зростання міського населення протягом XIX ст. спричинили такі фактори:
• розвиток фабрично-заводської промисловості внаслідок розгортання промислової революції;
• покращання землекористування і запровадження нових методів ведення сільського господарства. Аграрна революція призвела до появи великої кількості сільського населення, яке опинилося без роботи і вимушене було шукати її у містах;
• значне зростання чисельності населення у країнах Європи. Внаслідок нього демографічного вибуху чисельність населення континенту (з Росією включно) зросла зі 190 млн осіб у 1800 р. до 420 млн у 1900 р.
Ознакою нової доби в історії людства стали значні за розмірами міграції (переселення людей як усередині країни, так і за її межі). Маси населення залишали рідні міста і рушали у пошуках кращої долі до великих міст або до інших країн.
Протягом попереднього століття вплив релігії та церкви на людину значно послабився. Під впливом Просвітительства поширювалися погляди на те, що церква повинна бути відокремленою від держави. Однак у цілому існування релігії та церкви не заперечувалося. "Нація без церкви, - проголошував Наполеон Бонапарт, - як король без компаса".
Французька революція кінця XVIII ст. започаткувала в європейських країнах рух жінок за зрівняння їх у правах із чоловіками. Боротьба жінок за емансипацію (звільнення від залежності, пригноблення, упередженого ставлення, скасування обмежень і надання рівних прав) тривала протягом усього XIX ст. Одначе суспільство ще не було підготовленим до громадянської та політичної емансипації жінок і ставилося до цих ідей вороже. Внаслідок цього вирішення жіночої проблеми зволікалося. У Великій Британії жінки отримали рівні з чоловіками права лише 1928 р. Зміни, що відбувалися в той час у Європі та США, мали всеохопний характер. Внаслідок цього XIX ст. в історії цих країн визначають як період великої модернізації - зміни в усіх сферах суспільного життя, відповідно до вимог часу.
Документи. Факти. Коментарі
1. Розвиток залізничної мережі країн світу
|
Роки |
Довжина залізниць (у км) |
|
1830 |
332 |
|
1840 |
7700 |
|
1850 |
38 600 |
|
1860 |
108 000 |
|
1870 |
210 000 |
|
1900 |
790 000| |
|
1913 |
1102 000 |
Поміркуйте:
Як наведені дані свідчать про зміну ролі залізниць у розвиткові транспорту ?
2. Населення країн Європи та США у XIX ст. (у млн осіб)
|
№ |
Країна |
1800 р. |
1900 р. |
|
1. |
Німеччина |
24, 5 |
56, 4 |
|
2. |
Велика Британія |
10, 5 |
37, 0 |
|
3. |
Франція |
26, 9 |
39, 0 |
|
4. |
Італія |
17, 2 |
32, 5 |
|
5. |
Росія |
37, 0 |
125, 6 |
|
6. |
США |
5, 3 |
76, 2 |
Поміркуйте:
В якій країні й чому темпи зростання чисельності населення були найбільшими ?
Запитання і завдання
1. Пригадайте з вивченого у попередніх класах: якими були особливості розвитку людства у стародавній історії, середньовіччі та в перший період нової історії?
2. Чим відрізняється аграрно-ремісниче суспільство від індустріального ?
2. Вкажіть основні економічні й технічні досягнення у країнах Європи та США.
3. Якими були особливості політичного життя країн Західної Європи та Північної Америки?
4. Визначте основні зміни, що відбулися у світі в XIX ст.
Українська