Материк Південна Америка разом із Північною Америкою складають частину світу Америку. Площа Південної Америки разом з островами – 17 830 тис. км2. Материк знаходиться у Західній півкулі відносно нульового меридіану. Відносно екватора більша його частина знаходиться у Південній півкулі, менша – у Північній.
Південну Америку омивають два океани: зі сходу – Атлантичний, із заходу – Тихий.
Берегова лінія розчленована слабо, великі затоки є лише на південно-східному узбережжі (Ла-Плата, Сан-Хорхе, Баія-Ґранде), а біля південно-західного узбережжя багато дрібних островів, проток і заток із крутими скелястими берегами. Атлантичний океан на південь від м. Горн з'єднується з Тихим океаном протокою Дрейка. Численні острови (найбільші з них Чилое та Вогняна Земля), бухти та протоки є лише на півдні тихоокеанського узбережжя материка.
Середня висота материка над рівнем моря 590 м, найбільша – 6 959 м (г. Аконкаґуа), найменша – 42 м нижче рівня моря. Форми поверхні материка обумовлені його тектонічною будовою. На давній Південноамериканській докембрійській платформі розташовані Амазонська, Ла-Платська та Орінокська низовини. На північ від Амазонської низовини на кристалічному щиті лежить Ґвіанське плоскогір'я. На сході материка є велике за площею Бразильське плоскогір'я, також пов'язане з виходами на поверхню кристалічних порід докембрійської платформи. На тихоокеанському узбережжі простягаються високі молоді гори Анди, які утворилися в епоху кайнозойської складчастості. На півночі Анди мають висоти понад 5 тисяч метрів, а біля екватора вони сягають 6 і більше тисяч метрів.
В Андах знаходиться найвища вершина материка г. Аконкаґуа. Від неї на південь гори поступово знижуються. Анди разом із Кордильєрами Північної Америки формують східну частину Тихоокеанського поясу сейсмічності. На півдні материка, на схід від Анд, лежить Патаґонія з висотами від 500 до 3 000 м. Ця географічна область сформувалася під впливом гороутворювальних процесів епохи байкальської складчастості, яка в окремих осередках омолодила структури чохла докембрійської платформи.
Неоднорідну за висотами поверхню материка розчленовують потужні річкові системи, найбільшою з яких є система річок в басейні Амазонки. Амазонка (разом з Мараньйоном) є другою річкою у світі за довжиною, а її басейн за площею – найбільший на планеті (понад 7 млн км2). Тече Амазонка через весь материк із заходу на схід. У річковій системі Оріноко є найвищий на планеті водоспад Анхель. На західному узбережжі материка річок небагато і всі вони мають невелику довжину.
Анди з Кордильєрами Північної Америки складають східну частину Тихоокеанського поясу сейсмічності. Процеси горотворення, що супроводжуються розломами, виверженнями вулканів та руйнівними землетрусами, відбуваються і в наші дні.
Тропічна частина материка омивається теплими водами, що створюють сприятливі умови для формування коралових рифів. Із півдня вздовж тихоокеанського узбережжя материк охолоджує Перуанська течія, а вздовж атлантичного узбережжя – Фолклендська. Також холодна течія Західних вітрів у протоці Дрейка відганяє плавучу кригу від берегів материка в напрямку Антарктиди не лише влітку, а й узимку. На материку льодові явища спостерігаються у високогір'ях навіть влітку. Перезволожені й заболочені території характерні для Ла-Платської низовини, дельти р. Оріноко та північно-східного узбережжя материка. У Південній Америці знаходиться найпосушливіша пустеля планети Атакама.
ПІВДЕННА АМЕРИКА
Українська