Утворена 17 липня 1932 року
Площа - 26,5 тис. кв. км, 4,4 % території України, 12 місце серед її областей
Центр області - м. Донецьк
Територія - 358,3 кв. км
Населення міста – 985,9 тис. жителів
Кількість адміністративних районів - 18
Міст - 52, у тому числі міст обласного підпорядкування - 28
Найбільші міста області: Донецьк, Маріуполь, Макіївка, Горлівка, Краматорськ, Слов'янськ, Єнакієве, Костянтинівка
Селищ міського типу - 131
Сільських поселень - 1 124
Кількість населення – 4 480,1 тис. жителів (на 1.08.09 р.)
Густота населення - 169 жителів на 1 кв. км
Міське: 4 053,7 тис. жителів
Сільське: 426,4 тис. жителів
Національний склад: українці – 56,9%, росіяни – 38,2%, греки -1,6%, білоруси – 0,9%, татари – 0,4%
Лежить на південному сході України, на півдні омивається Азовським морем. Поверхня – переважно хвиляста рівнина (до 200 м), інтенсивно розчленована річковими долинами, балками, ярами. На північному сході – Донецька височина, яка на заході області переходить у Придніпровську низовину, а на південному заході - у Приазовську височину. На вапняках і соленосних відкладах поширені карстові форми рельєфу, провалля, кар'єри. Головним багатством надр є кам'яне вугілля Донецького басейну, а також поклади кам'яної солі, бурого вугілля, мінеральної сировини чорної металургії та промисловості будівельних матеріалів (доломіти, флюсові вапняки, мергель, гіпс, крейди, трепел, піски, кварцит, граніт). Є запаси для хімічної промисловості та металургії (нефеліонові сієніти, флюорит, вермікуліт, залізна руда – у Приазов'ї, давсоніт, калійні солі). Всесвітньо відоме Микитівське родовище ртуті. Клімат області помірно-континентальний з порівняно холодною та сніжно зимою (-7,8° у січні), жарким і посушливим літом (+20,8°, +22,8° у липні). Опадів – 375-556 мм на рік. Близько 110 річок належать до басейнів Чорного та Азовського морів, 47 з них завдовжки понад 25 км. Найбільша річка – Сіверський Донець з притоками (Казенний Торець, Бахмут). Інші річки: Вовча (басейн Дніпра), Кальміус, Кринка (басейн Азовського моря). Багато річок пересихає. 20 водосховищ, 1 011 ставків та канал Cіверський Донець-Донбас дещо компенсують дефіцит водозабезпечення області. Бальнеологічне значення мають солоні озера та лікувальні джерела мінеральних вод. 72% площі займають чорноземи звичайні. В долинах річок – лучно-чорноземні та лучні ґрунти, на височинах – чорноземи малопотужні і дернові щебенюваті ґрунти, подекуди солончаки і солонці. Природна степова рослинність збереглася в заповідниках та подекуди на схилах височин. Ліси байрачні і діброви (дуб, клен, ясень, берест), соснові бори тягнуться вздовж Сіверського Дінця, є й заплавні ліси (вільха, берест). Тваринний світ складається з 400 видів, з них 300 видів птахів. Природні процеси – ерозія, денудація, площинний змив, прискорені техногенним навантаженням. Розвинений соляний карст. Техногенно-екологічна ситуація характеризується: самозагорянням вугілля на териконах, забрудненням повітря, ґрунту, води. Меліоративні заходи: рекультивація земель, заліснення схилів ярів та балок, озеленення териконів, створення лісосмуг, лісонасадження вздовж річок та інших водоймищ. В області налічується 106 територій та об'єктів природно-заповідного фонду, з них державного значення: заповідник, національний природний парк, 5 заказників, 10 пам'яток природи, ботанічний сад, 4 регіональні ландшафтні парки, 13 заповідних урочищ.
Вперше сліди людини кам'яного віку на території області виявлено в районі Амвросіївки. Природне середовище сприяло розвитку кочового тваринництва на цих землях. Степами Донеччини протягом століть пересувалися численні кочові племена: кіммерійці, скіфи, сармати, гуни, авари, болгари, хозари, угри, печеніги, половці. А у XIII-XVIII ст. тут панували татари. Північна частина області у XVI–XVIII ст. входила до Слобожанщини, а її південна частина – до складу Кримського ханства та Земель Війська Запорозького. У 1734 р., за часів існування Нової Січі, частина земель (біля теперішнього м. Артемівська) увійшла до складу Самарської та Кальміуської паланок. У XIX ст. на Донеччині почали будувати перші шахти, металургійні заводи. У складі Російської імперії землі Донеччини входили до Харківської та Катеринославської губерній і до області Війська Донського. У 1921 р. тут утворено Донецьку губернію у складі радянської України з центром у м. Бахмут (Артемівськ). Місто Донецьк виникло у 1869 р. і до 1924 р. називалося Юзівка (у 1924-1961 рр. – Сталіно).
Українська