Утворена 10 січня 1939 року
Площа - 24,6 тис. кв. км, 4,1 % території України,14 місце серед її областей
Адміністративний центр - м. Кіровоград
Територія - 105 кв. км
Населення міста – 243,0 тис. жителів
Кількість адміністративних районів - 21
Міст - 12, у тому числі міст обласного підпорядкування - 4
Найбільші міста області: Кіровоград, Олександрія, Світловодськ, Знам'янка, Долинська, Новоукраїнка
Селищ міського типу - 27
Сільських поселень - 1 004
Кількість населення – 1 022,3 тис. жителів (на 1.08.09 р.)
Густота населення – 41,6 жителів на 1 кв. км
Міське: 629,6 тис. жителів
Сільське: 392,7 тис. жителів
Національний склад: українці – 90,1%, росіяни – 7,5%, молдовани – 0,7%, білоруси – 0,5%
Лежить у центральній частині України в межиріччі Дніпра та Південного Бугу, на Придніпровській височині (150-200 м). Поверхня – підвищена пологохвиляста лесова рівнина, розчленована долинами річок, ярами та балками. Найбільше розчленована північно-східна частина області, що прилягає до Дніпра та Тясмину. Кристалічні породи Українського щита виходять на поверхню у річкових долинах, утворюючи подекуди каньйони, скелясті крутосхили, а у річищах – перекати і пороги. Мінерально-сировинний потенціал області представлений понад 340 родовищами корисних копалин, з яких 100 розробляються: буре вугілля, залізна та нікелева руди, уран. Багато різноманітних будівельних матеріалів: гранітів, габро, лабрадориту, кварциту, мергелю, різних глин, каоліну, пісковиків і скляних пісків. Виявлено родовища платини, алмазів, міді, хрому, вольфраму. Є джерела мінеральних вод. Клімат помірно-континентальний з м'якою зимою, з частими відлигами (-5,4°, -6,5° у січні) та теплим, сухим літом (+20°, +21,5° у липні). Опадів 430-520 мм на рік. З південного заходу на північний схід область перетинає смуга високого атмосферного тиску (вісь Воєйкова), на північ від якої переважають вологі повітряні маси з Атлантики, на південь – континентальні. Річки області належать до басейнів Дніпра та Південного Бугу. Всього річок – 438, з яких 120 довжиною понад 10 км та 45 – понад 25 км. На південному заході – Південний Буг з притоками Інгулом, Синюхою, Синицею, на північному сході – Дніпро з Цибульником та Інгульцем. У межах області створено 77 водосховищ, 1 914 ставків. В лісостеповій частині області переважають чорноземи типові середньо- і малогумусні, чорноземи опідзолені (95% площі), ясно-сірі та сірі лісові ґрунти; у степовій – чорноземи звичайні середньо- і малогумусні (95% площі). У долинах річок – чорноземно-лучні і лучно-болотні ґрунти. Ліси та лісонасадження становлять 6,8% території (дуб, ясен, берест, клен, липа, граб). На вододілах у лісостепу (70% його розорано) є кілька великих лісових масивів (Чорний ліс), а у степовій частині області – невеликі байрачні ліси, степові чагарники (глід, терен, жостір тощо) і типчаково-ковилове різнотрав'я. Всього видів тварин в області 427, з них: ссавців – 64, птахів – 250, плазунів – 13, риб – 59. Серед несприятливих кліматичних явищ – посухи, суховії, пилові бурі, град, зливи; серед природних процесів: ерозія, обвали, зсуви. Найбільша еродованість земель (понад 50%) у прилеглій до Дніпра смузі. Спостерігаються абразія берегів водосховищ, по заплавах річок заболочування та засолювання. На території області збудовано 58 протиерозійних ставків, водорегулюючі вали. В області 150 територій та об'єктів природно-заповідного фонду, з них державного значення: 18 заказників, 2 пам'ятки природи, дендропарк, 2 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, 39 заповідних урочищ.
На території області археологи виявили чимало знахідок, що свідчать про поселення землеробів часів трипільської та чорноліської культур. У VII ст. до н.е. тут жили кочові племена скіфів. Відомо 50 пам'яток ранньослов'янських поселень. Від середини XIV ст. територія Кіровоградщини – під владою Литви, з 1569 р. – під Польщею. У XVI ст. частину цих земель опановують українські козаки. У XVII ст. кордон між "коронними" землями та Землями (Вольностями) Війська Запорозького Низового проходив по річках Вись, Синюха та Південний Буг. Тут проходили межі Буго-Гардівської козацької паланки. Після російсько-турецької війни 1735 – 1739 рр. ця територія увійшла до складу Росії і згодом отримала назву "Нова Сербія". Від 1764 р. – частина Новоросійської губернії. На початку XIX ст. територію сучасної області було поділено між Подільською, Катеринославською і Херсонською губерніями. З грудня 1917 р. край перебував у вирі бурхливих подій, пов'язаних з боротьбою за владу в Україні. За радянських часів Єлисаветград було перейменовано на Зінов'євськ, а потім на Кіровоград. До 1939 р. місто входило до Одеської області.
Українська