Утворена 3 червня 1938 року
Площа - 26,7 тис. кв. км, 4,4 % території України, 10 місце серед її областей
Адміністративний центр - м. Луганськ
Територія - 284 кв. км
Населення міста – 503,0 тис. жителів
Кількість адміністративних районів - 18
Міст - 37, у тому числі міст обласного підпорядкування - 14
Найбільші міста області: Луганськ, Сєверодонецьк, Алчевськ, Лисичанськ, Красний Луч, Стаханів, Свердловськ
Селищ міського типу - 109
Сільських поселень - 782
Кількість населення - 2 320,0 тис. жителів (на 1.08.09 р.)
Густота населення – 86,9 жителів на 1 кв. км
Міське: 2 009,3 тис. жителів
Сільське: 310,7 тис. жителів
Національний склад: українці – 58%, росіяни – 39%, білоруси – 0,8%
Лежить на сході України у басейні Сіверського Дінця. Північна частина області – пологохвиляста лесова рівнина (120-240 м, відроги Середньоруської височини, розчленовані річковими долинами, балками та ярами), південна частина – хвиляста, увалиста, платоподібна лесова рівнина, дуже розчленована річковими долинами та крутосхилими балками (Донецька височина – 200-250 м; найвища точка всієї Лівобережної України – г. Могила-Мечетна, 367 м). Рельєф ускладнений куполами, гривами, пасмами та антропогенними формами – териконами, кар'єрами, курганами. Область багата на кам'яне вугілля: коксівне, довгополуменисте, газове (частина Донецького кам'яновугільного басейну). Є родовища природного газу, будівельних матеріалів: мергелю, крейди, флюсових вапняків, пісковиків, пісків, глин. Відкрито джерела мінеральних вод. Клімат помірно-континентальний з сухим жарким літом (+21°, +22° у липні) та холодною малосніжною зимою (-7°, -8° у січні). Опадів 400-500 мм на рік, 70% опадів випадає в теплу пору року. В області близько 120 річок, 6 мають довжину понад 100 км. Головна річка – Сіверський Донець (265 км у межах області) з притоками: Айдаром, Деркулом, Красною (ліві), Луганню, Великою Кам'янкою (праві). На півдні тече р. Міус з притоками. На території області близько 60 озер, 60 водосховищ, 298 ставків. Ґрунти – переважно чорноземи звичайні (81% площі області), дернові щебенюваті з еродованістю 50-80%, в долині Сіверського Дінця – чорноземні, дернові піщані ґрунти (еродованість 54-64%). Лісами вкрито 8,6% території. Природних лісів мало, більшість з них насаджено. Є байрачні ліси (дуб, ясен, клен, берест, груша, яблуня), заплавні (вільха, осика, тополя, верба) та вододільні (дуб, ясен, клен, груша). Площа полезахисних смуг 20,5 тис. га (акація, дуб, клен та ін.). Фауна бідна. Налічується близько 250 видів птахів, 60 – ссавців, 9 – плазунів та 47 – риб. Сучасні негативні природні процеси: лінійний розмив та площинний змив, зсуви, вітрова ерозія, засолення, замулювання річок. На 80-90% площі вуглевидобування інтенсивно розвиваються ерозійні процеси та денудація. Меліоративні заходи: насадження лісозахисних смуг, створення протиерозійних ставків, водозатримувальних валів, затерасовування схилів, рекультивація земель. В області 124 території та об'єкти природно-заповідного фонду, з них державного значення: природний заповідник, заказник, 2 пам'ятки природи, 2 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва та 15 заповідних урочищ.
За часів мідного та бронзового віку край заселяли скотарсько-землеробські племена. Знайдено численні пам'ятки скіфо-сарматського часу (VII ст. до н. е. – III ст. н. е.). З X ст. частина донецьких земель була під впливом Київської Русі, але тут проживали, переважно, кочові племена. У XIII ст. ці землі захопили монголо-татари. В кінці XV – на початку XVI століть почалося освоєння донецьких степів козаками. Більш інтенсивне заселення краю почалося у XVII ст. Провідна роль належить козацтву і в освоєнні земель на північ від Сіверського Дінця, які стали називатися Слобідською Україною. В першій чверті XVIII ст. тут почалися роботи з використання кам'яного вугілля. У 1795 р. почалося будівництво Луганського ливарного заводу, на потреби якого стали видобувати вугілля в Лисячому буєраці (сьогодні Лисичанськ). У 1795 р. на місці сучасного Луганська було закладено гарматно-ливарний завод, що мав забезпечувати потреби Чорноморського флоту. При заводі було створено поселення під назвою "Селище Луганський Завод". У 1882 р. разом з прилеглим поселенням Кам'яний Брід їх об'єднали і перетворили на місто Луганськ. У червні 1938 р. було утворено Ворошиловградську область, а 1990 р. її перейменовано в Луганську область.
Українська