361 млн кв. км, або 71 % поверхні земної кулі вкрито водою. Суцільна водна оболонка Землі утворює Світовий океан. Об'єм води у Світовому океані становить 1 мільярд 338 мільйонів кубічних кілометрів, середня глибина становить 3795 м, а максимальна сягає 11 022 м (Маріанський жолоб). У залежності від будови дна, обрисів берегів материків, властивостей водних мас у Світовому океані виділяють окремі океани, моря, затоки, протоки. Океани утворюють найбільшу частину Світового океану. Межами океанів є материки, а в південних широтах – лінії меридіанів, проведені від крайніх точок материків до Антарктиди. Найбільшим з океанів є Тихий, який займає третину поверхні земної кулі. Води південних частин Тихого, Атлантичного та Індійського океанів за природними властивостями значно відрізняються від північних акваторій. Тому в останні роки вчені-гідрологи та океанологи виділяють приантарктичні водні маси в окремий Південний океан. Схожими за властивостями є води найменшого океану – Північного Льодовитого.
Морем називають частину океану, яка глибоко заходить у сушу або відокремлена островами та півостровами. Розрізняють моря: окраїнні, які мало вдаються в суходіл; середземні, які знаходяться всередині материка, або між материками та з'єднані з океаном однією або кількома протоками, та міжострівні моря. Затокою називають частину океану або моря, яка глибоко вдається в суходіл, але має широкий зв'язок з океаном. Протока – це відносно вузька частина водного простору, що сполучає дві сусідні водні акваторії і роз'єднує ділянки суходолу.
Поверхня Світового океану ніколи не буває спокійною.
Під дією вітру виникають хвилі, які зазвичай мають у висоту кілька метрів, однак у окремих випадках, при надто сильному вітрі, висота океанських хвиль може сягати десятків метрів. При цьому вода практично не рухається горизонтально. Відбуваються лише вертикальні коливання. Лише під дією постійних вітрів водні маси здатні переміщуватися горизонтально, утворюючи вітрові течії. Течії переміщують значні водні маси з одних районів Світового океану в інші, в результаті чого властивості принесених мас води можуть суттєво відрізнятися від навколишніх вод. Розрізняють холодні та теплі течії. Однак це поняття є відносним. Якщо температура води в течії тепліша за навколишні океанічні води, то така течія є теплою, якщо вода в ній холодніша – холодною. Ось чому вода в теплих течіях може мати нижчу температуру, ніж у холодних. Наприклад, у липні води теплої Північноатлантичної течії мають температуру +8°С, а води холодної Бенґельської течії прогріті до +20°С.
Хвилі можуть виникати не лише під дією вітру, а і в результаті підводних землетрусів (моретрусів). Такі хвилі називають цунамі. Вони можуть сягати велетенських розмірів (до 30-35 м), і рухатись зі швидкістю 700-800 км за годину. Накочуючись на берег, цунамі завдають катастрофічних руйнувань. Найчастіше цунамі трапляються на узбережжі Тихого океану.
Як відомо, усі космічні тіла мають гравітаційну силу, яка притягує їх одне до одного. Гравітаційні сили наших "космічних сусідів" – Місяця і Сонця, притягують води Світового океану, спричиняючи періодичні коливання рівня води припливи і відпливи. Такі зміни рівня води відбуваються кожні 6 годин. Вони залежать не лише від взаємного розміщення Землі, Місяця і Сонця, а й від географічної широти місцевості, глибини моря, форми берегової лінії. У деяких місцях висота припливів сягає 18 м (затока Фанді в Атлантичному океані), тоді як у відкритому океані висота припливів не перевищує 0,5 метра.
Через те, що річкові води містять розчинені солі, вода Світового океану є солоною. Солоність океану повільно збільшується, оскільки вода випаровується, а солі залишаються в океані, випадаючи в осад і накопичуючись. Солоність води вимірюють у проміле – тисячній частці величини. Отже, солоність води у проміле – це кількість грамів солі, що розчинена в 1 літрі води. Якщо солоність води не перевищує 1 проміле, то така вода вважається прісною. Солоність вод Світового океану у різних місцях різна, але в середньому вона становить близько 35 проміле.
Температура води в Світовому океані суттєво змінюється, в залежності від широти місцевості та від глибини. У верхніх шарах біля екватора вода прогрівається до +28°С, біля полюса – усього до -2°С . З глибиною температура води знижується, але лише перші 700 м, оскільки глибше відсутній вплив сонячних променів. На великих глибинах уся вода має однакову температуру, близьку до 0°С. Але біля самого дна вода знову стає теплішою, позаяк нагрівається теплою речовиною мантії, що залягає порівняно неглибоко. Часто по тріщинах у земній корі з дна океану вириваються гарячі води, розігріті до +400°С.
Ще й досі океан залишається маловивченим. Особливо це стосується його природних багатств. Людина далеко не в повній мірі навчилася використовувати ресурси Світового океану. Всі живі організми, які людина використовує для власних потреб, називають біологічними ресурсами. Мінеральні ресурси – це корисні копалини, які залягають на дні та під дном океану та цінні речовини, які можна видобути з морської води. Океан має практично невичерпні енергетичні ресурси, такі як енергія припливів та відпливів, вітрових хвиль та течій. У майбутньому людина зможе більш повно освоїти багатющі ресурси океану.
ОБОЛОНКИ ЗЕМЛІ
Українська