§ 26. Культура українських земель у другій половині ХІV—ХV ст.
Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь:
· як розвивалася культура українських земель і якими були її особливості в другій половині ХІV—ХV ст.;
· які видатні пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва тієї доби збереглися до теперішнього часу;
· чому серед архітектурних споруд тієї доби домінують замки й фортеці.
Завдання на повторення
1. Які основні риси культури Галицько-Волинського князівства? Чи наслідувала вона культуру Київської Русі?
2. У чому особливості релігійної ситуації на українських землях у другій половині ХІV—ХV ст.?
3. Назвіть видатні архітектурні пам’ятки часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.
1. Особливості розвитку культури українських земель у другій половині ХІV—ХV ст. Розвиток культури українських земель у другій половині ХІV—ХV ст. відбувався в суперечливих умовах. Безпосередній вплив на нього мали політичні, суспільні та господарські відносини.
Так, українські землі потрапили під владу іноземних держав: Польщі, Угорщини, Литви, Османської імперії й Московської держави. Умови розвитку культури в цих державах були різними. Попри негативність цього процесу, він мав і позитивний момент: культура українських земель стала відкритою для зовнішнього впливу. Так, через Польщу сюди проникли західноєвропейські форми — ідеї гуманізму, Відродження тощо. Проте, українська культура повністю не запозичувала якісь ідеї, а поєднувала різні елементи культурних впливів на основі давньоруської спадщини, у результаті чого поставали справжні шедеври світового рівня, які мали чітко визначене національне забарвлення. Також українці, не маючи власної вищої школи, отримали можливість навчатися в європейських університетах, долучаючись до загальноєвропейського культурно-освітнього розвитку.
У другій половині ХІV—ХV ст. почалася активна експансія католицької церкви, особливо в Галичині та на Поділлі, що перетворило українські землі на арену протистояння між католиками й православними. Православна церква, що втрачала підтримку держави, могла спертися лише на власний народ, на його творчі сили.
Крім того, через Україну проходила межа між християнською й мусульманською цивілізаціями, що теж впливало на культурні процеси.
Ікона Божої Матері з Ченстохова.
Іноді нові правителі вдавалися до відкритого пограбування культурних цінностей. Зокрема, у 1382 р. князь Владислав Опольський вивіз із міста Белз ікону Божої Матері та подарував її монастирю в Ясній Горі під Ченстоховою. Згодом ця ікона стала головною святинею Польщі.
Руйнівними для українських культурних надбань були набіги татар та турків, які знищували архітектурні пам’ятки, книги, а головне, людей, що їх створювали. У той же час небезпека й завзята боротьба надихали нових митців на творчість. Удосконалювалися оборонні споруди, розвивалося воєнне мистецтво, створювалися літературні твори, складалися думи й пісні.
В Україну переселялося чимало іноземців — поляків, німців, євреїв, вірмен, окремі з яких зробили вагомий внесок у розвиток культури своєї нової батьківщини.
Таким чином, навіть за загальних несприятливих умов відбувався процес становлення та розвитку української культури, яка все більше набувала рис самобутності.
2. Освіта. Юрій із Дрогобича. У ХІV—ХV ст. на українських землях продовжувала розвиватися освіта, яка, спираючись на давньоруську традицію, активно запозичувала західноєвропейський досвід. У цей період учителями продовжувало залишатися духовенство, яке навчало дітей при церквах, монастирях, єпископських палатах. Заможні люди наймали дяків для домашнього навчання. Богослужебні книги (особливо «Псалтир» — книга релігійних пісень та молитов) використовувалися як підручники. Дітей навчали читання, письма й церковного співу. Подальшу освіту бажаючі здобували самостійно. Насамперед вивчали грецьку та латинську мови. Із ХІV ст., за відсутності власних вищих навчальних закладів, українці активно починають здобувати освіту в європейських університетах: Краківському (упродовж ХV—ХVІ ст. його закінчили 800 вихідців з українських земель), Паризькому, Падуанському, Болонському, Гейдельберзькому, Празькому та ін.
У цей період помітно активізувалася діяльність українських учених на території європейської культури. Найвизначнішим серед них уважався вчений-астроном (астролог), перший із відомих докторів медицини й філософії, ректор Болонського університету Юрій Котерман (Дрогобич) (бл. 1450—1494). Він був автором першої друкованої книги «Прогностична оцінка поточного 1483 р.» обсягом у 10 сторінок, що являє собою астрологічний прогноз на 1483 р., написав сім трактатів, ряд віршованих промов і послань до Папи Римського. Усі вони написані латиною, але незмінним залишався підпис: «Юрій із Дрогобича, русин».
Юрій Дрогобич.
Постать в історії
Майбутній учений народився близько 1450 р. в місті Дрогобич у родині міщан. Спочатку він здобував освіту в Дрогобичі та Львові. Для продовження навчання Юрій поїхав до Краківського університету. У 1470 р. здобув ступінь бакалавра, а через два роки — магістра. Після цього продовжив навчання в Болонському університеті (перший університет у Європі). Тут він здобув учені ступені доктора вільних мистецтв та доктора медицини. У 1481—1482 рр. його обрали ректором університету «медиків і артистів». 1487 р. Юрій Дрогобич переїхав до Кракова, де почав викладати астрономію (астрологію) й медицину. Тоді ці предмети студіював майбутній славетний астроном Микола Коперник. Паралельно з викладанням та науковою працею Юрій займався й медичною практикою і навіть здобув титул «королівського лікаря». Помер видатний учений у Кракові 4 лютого 1494 р. По смерті Юрія його будинок став своєрідним гуртожитком для викладачів медицини.
3. Література. Літописання. Початок українського книгодрукування. У ХІV—ХV ст. продовжує розвиватися світська й церковна література. Книги, як і раніше, були рукописними. Основним центром книгописання залишався Київ.
Із творів світської літератури привертає увагу збірник «Ізмарагд» (ХІV—ХV ст.), який містить близько ста «слів» (повчань) на різну тематику: книжну мудрість, повагу до вчителів, багатство й бідність, доброчинність і гріхи тощо. Досить великого поширення набули перекладні повісті про Троянську війну Александра Македонського.
Церковна література представлена переробками давніших Євангелій, житій святих, проповідницьких творів. Найвідомішою книгою цього періоду є Київський Псалтир (переписаний у 1397 р. протодияконом Спиридоном на замовлення смоленського єпископа Михаїла), який ілюстрований майже 300 мініатюрами. Прикметною рисою книг даного періоду є те, що жива народна мова відіграє значно більшу роль, ніж раніше. Особливо помітні її елементи в Королівському Євангелії 1401 р., переписаному Станіславом «Граматиком многогрішним» у селі Королеве на Закарпатті. Книга оформлена з великим для свого часу мистецьким смаком, містить багато виконаних яскравими фарбами заставок й орнаментів. Вплив народної мови досить помітний і в редакції 1489 р. збірки житій святих «Четьї-мінеї», створеної на західноукраїнських землях.
У цей же час продовжуються й традиції літописання. До старих центрів додаються нові: Холм, Луцьк, Кам’янець-Подільський, Острог, Львів та ін. Найвизначнішими літописами того часу були: Короткий Київський літопис, що оповідає про події 1491—1515 рр., та «литовські» або «західноруські» літописи, що відомі в багатьох редакціях.
Післямова до видань Швайпольта Фіоля «Октоїха» й «Часослова» (1491)
Від середини ХV ст. після винаходу Ґутенберґа у Європі почало швидко поширюватися книгодрукування. На українські землі стали потрапляти друковані книги латинською мовою з друкарень Лейпциґа, Нюрнберґа та інших міст.
Наприкінці ХV ст. почалося друкування книг церковнослов’янською мовою. Першодрукарем став німець Швайпольт Фіоль, котрий у 1491 р. надрукував кирилицею в Кракові чотири книги для церковної служби в православних церквах: «Октоїх», «Часослов», «Тріодь Постна», «Тріодь Квітна». За це Фіоль зазнав переслідувань із боку католицької церкви й навіть потрапив за ґрати. Після звільнення виїхав із Польщі.
Франциск Скорина. Гравюра
У 1517—1519 рр. білоруський учений Франциск Скорина надрукував кирилицею в Празі «Псалтир» і Біблію. Вони мали значне поширення на українських землях навіть у рукописних копіях.
4. Усна народна творчість. Усна народна творчість продовжувала розвиватися на основі давніх традицій, що сягають часів докиївської і Київської Русі, Галицько-Волинського князівства. Найбільшого поширення набула обрядова поезія, яка була тісно пов’язана з народним побутом і несла в собі магічні культові мотиви. Незважаючи на переслідування з боку церкви, зберігалися давні дохристиянські обряди, наприклад святкування Івана Купала. Особливо життєстверджуючими були обряди новорічного циклу: колядування й щедрування. Крім того, популярними були веснянки, русальні пісні та обряди. Проте, у давніх сюжетах починають з’являтися нові герої та відбиватися тогочасні події.
У казках улюбленими героями були богатирі, що билися зі зміями.
У ХV ст. зароджується епічна поезія — історичні пісні, балади та думи. Історичні пісні прославляли боротьбу героїв із татарами й турками.
Новим оригінальним жанром усної народної творчості стали думи. Вони виникли в козацькому середовищі. До найстаріших творів цього жанру належать «Плач невільників», «Маруся Богуславка», «Втеча трьох братів з міста Азова» та ін. Головна ідея дум — любов до Батьківщини, необхідність її захисту від ворогів. Думи виконувалися під музичний супровід на кобзі чи бандурі. Вони мають своєрідну поетичну мову. У текстах часто вживаються метафори, порівняння, нерідко — прийоми гіперболізації, образи-символи. Музичний стиль теж оригінальний: речитативна мелодія завжди підпорядковується тексту. Виконавці дум часто вдавалися до імпровізацій, тобто незмінними залишалися лише тема й головні елементи сюжету, а все інше вигадувалося під час виконання твору. Думи є важливим історичним джерелом історії та культури України, адже нерідко вони з документальною точністю й конкретністю відображують події нашого минулого.
5. Архітектура й містобудування. Забудова більшості міст на українських землях склалася під впливом традицій Київської Русі. Один із польських мандрівників, що побував у Києві на початку ХVІ ст., зазначив, «що місто забудоване не так, як це в нашій батьківщині Польщі». У той же час гість говорив, що Київ був добре забудований, хоча й дерев’яними спорудами. Крім того, він писав: «...йдеш між дерев’яними будівлями і парканами неначе у багатолюдному селі... Кожен двір має великий садок, город і багато будівель для худоби і людей».
Із поширенням маґдебурзького права в плануванні українських міст з’являються нові риси, що були типовими для міст Західної Європи. У центральній частині міста відповідно до норм маґдебурзького права розташовувалася прямокутна торгова (ринкова) площа. У ХІV—ХV ст. середину ринку щільно забудовували. Тут була ратуша, торгові лавки, міська вага, інколи майстерні ремісників і житлові будинки. У містах, що були засновані пізніше, ринкову площу залишали незабудованою. Її облямували вузькі фасади мурованих будинків, що повинні були мати в ряд лише три вікна. У містах формувалася прямокутна сітка вулиць, головні з яких ішли до ринкової площі. Поряд із площею були розташовані головні храми.
Упродовж ХІV—ХV ст. на українських землях активно продовжується будівництво оборонних споруд. Так, будуються дерев’яні замки в Києві, Житомирі, Вінниці, Черкасах тощо. Київський замок, зведений за князювання Володимира Ольґердовича, витримав облогу військ монголо-татарського хана Едигея в 1416 р. У той же час зростала кількість мурованих оборонних замків і фортець. Це одна з провідних рис розвитку культури цього періоду. Вогнепальна зброя й нові способи ведення воєнних дій спричинили необхідність будувати укріплення з каменю або цегли. У цей час такі оборонні споруди будуються в Луцьку, Львові, Хотині, Кременці, Кам’янці-Подільському, Олеську, Білгороді-Дністровському та інших містах. Від початку ХV ст. внаслідок постійних татарських нападів оборонне будівництво стає провідним. Найгустіша мережа замків постає на Поділлі та Волині.
Хотинський замок
Цікаві факти
Однією з найвизначніших пам’яток замкового будівництва в Україні є Верхній замок у Луцьку. Його будівництво почалося ще в ХІІІ ст. Він був зведений на пагорбі в долині річки Стир із великоформатної цегли, що було типовим для волинської архітектурної школи. За мурами замку розташовувалися князівський та єпископський палаци, собор, будинки шляхти. У замку були три прямокутні муровані вежі — Надбрамна, Стирова (Свидриґайлова), Владича.
У будівництві храмів і монастирів також з’являється тенденція зводити їх одночасно як культові та оборонні споруди, обмуровуючи міцними стінами. До найбільш досконалих належить церква Покрова в селі Сутківці: центральне приміщення церкви оточене чотирма баштами, що мають по два ряди бійниць. Монастирі теж обмуровуються кам’яними стінами, перетворюючись на фортеці.
Церква в Сутківцях.
Під впливом західноєвропейської архітектури споруджуються католицькі костьоли: кафедральні у Львові й Кам’янці-Подільському, Святого Миколая в Рогатині тощо.
Також чимало було збудовано церков вірменської громади, єврейських синагог та караїмівських кенафів.
6. Малярство й книжкова мініатюра. Образотворче мистецтво цієї доби продовжувало розвиватися на традиціях Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Але в ньому з’явилося нове явище: малярі стали відходити від традиційних візантійських канонів іконографії, намагаючись передати реальні почуття людини. Загальна тенденція — глибше передати душевний стан людини, надати позам й обличчям виразності та індивідуальності. Майстри стали опановувати техніку світлотіньового моделювання, що свідчило про вплив західноєвропейського гуманізму. Малярство було широко представлене фресками та іконописом.
Фрескові розписи мали широке поширення до середини ХVІ ст. Найбільш відомими є фрескові розписи каплиці в Горянах під Ужгородом (фрески «Благовіщення», «Тайна вечеря», «Втеча до Єгипту», «Св. Катерина»), Вірменської церкви у Львові, Бокатського монастиря на Поділлі. Відомі також розписи українськими майстрами храмів і палаців у Польщі. Так, розписи каплиці святої Трійці в Любліні (1418 р.), які зробила група майстрів на чолі з Андрієм, є великими за обсягом і мають цікаву схему — розмальовані в три яруси. Не менш уражаючими є розписи каплиці святого Хреста Вавельського замку в Кракові (1470 р.). Загалом порівняно з попередньою добою нам відомо багато тогочасних майстрів розпису: Гайль та Тимофій Дробиш із Перемишля, Іоанн, Андрій Русин, Максим Воробій зі Львова, Герман із Самбора та ін.
Цікаві факти
Гайль був священиком у Перемишлі. За королівським наказом, у 20-х рр. ХV ст. він розписав багато костьолів у Сандомирській, Краківській та Середзькій землях. У 1426 р. король Яґайло «за численні заслуги» подарував Гайлеві та його нащадкам парохію на передмісті Перемишля, установив повинності на його користь, а також звільнив Гайла від усіх повинностей та податків.
У писанні ікон продовжують розвиватися три центри: Київ, Волинь та Львів. Ікони, як і фрески, набувають нових рис під впливом ідей гуманізму. В іконах також з’являються зображення рослин, архітектурного оточення, предметів побуту. Іконописці для більш реалістичного зображення починають використовувати світлотінь і пряму перспективу. Із ХV ст. поширюються ікони, намальовані на дошках. Кращими зразками іконописання є ікона Богородиці Одигітрії із села Красів, ікони Оплакування Христа із села Трушевичі, Покров Богородиці із села Річиці, Святий Микола з Радружі тощо. Наприкінці ХV — на початку ХVІ ст. набувають поширення ікони на сюжети Страшного Суду, у яких утілені народні уявлення про Рай і Пекло.
У ХІV—ХV ст. із розвитком рукописних книг продовжуються традиції книжної мініатюри. Найбільш яскраво книжкова мініатюра тієї доби представлена в Київському Псалтирі, створеному в 1397 р., де вміщено 301 ілюстрацію. Вона характеризується сюжетною розмаїтістю (від біблійних до побутових), виразністю та індивідуалізованістю облич, свіжістю кольорів. Зображення й колорит надзвичайно вишукані. Чудові ілюстрації містять також Київське євангеліє (1393 р.), Луцьке євангеліє (ХVІ ст.) тощо.
Висновки. У культурному розвитку України ХІV—ХV ст. відбувалися неоднозначні суперечливі процеси, обумовлені різними історичними чинниками. Стримуючими, дестабілізуючими культурний процес чинниками були: падіння Візантійської імперії, що позбавило православ’я зовнішньої опори, відсутність власної державності, наступ католицької церкви, татарські напади. Проте зникнення візантійського впливу спричинило початок активного засвоєння на ґрунті києво-руської духовності надбань західноєвропейської культури. Піднесенню української культури сприяли технічний прогрес, виникнення друкарства, розвиток в Україні гуманістичної думки під впливом європейського Відродження.
Запам’ятайте дати
ХІV—ХV ст.— масове замкове будівництво.
1397 р.— Київський Псалтир.
1450—1494 рр.— життя та діяльність Юрія Котермана (Дрогобича).
1483 р.— видання в Римі першої друкованої книги українського автора Ю. Дрогобича (Котермана) «Прогностична оцінка поточного 1483 р.».
1491 р.— початок книгодрукування церковнослов’янською мовою. Швайпольтом Фіолем богослужебних книг «Октоїх» і «Часослов».
Запитання і завдання
Перевірте себе
1. У яких умовах розвивалася культура на українських землях у другій половині ХІV—ХV ст.?
2. Назвіть не менше п’яти представників української культури ХІV—ХV ст.
3. Коли почалося українське книгодрукування? Хто був першодрукарем?
4. Де здобували вищу освіту українці в другій половині ХІV—ХV ст.?
5. Чим уславився Юрій Дрогобич?
6. Які нові жанри української народної творчості виникли в період ХІV—ХV ст.?
7. Яка головна ідея дум? Як вони виконувалися?
8. Визначте нові риси містобудування.
9. Які жанри образотворчого мистецтва отримали подальший розвиток у ХІV—ХV ст.?
10. Чим цінний Київський Псалтир із точки зору образотворчого мистецтва?
Подумайте і дайте відповідь
1. Як іноземне панування вплинуло на розвиток культури українських земель у другій половині ХІV—ХV ст.?
2. Чому серед пам’яток архітектури ХІV—ХV ст. домінують оборонні споруди?
3. Визначте риси культури українських земель ХІV—ХV ст., що сформувалися під впливом культури країн Заходу.
4. Чому пам’ятки писемності Середньовіччя є водночас пам’ятками образотворчого мистецтва? Назвіть пам’ятки української рукописної книги.
Виконайте завдання
1. Опишіть одну з пам’яток культури другої половини ХІV—ХV ст.
2. Використовуючи додатковий матеріал, підготуйте розповідь за темою «Замки й фортеці України».
3. Визначте основні риси розвитку культури на українських землях у другій половині ХІV—ХV ст.
4. Заповніть таблицю «Особливості розвитку культури українських земель у другій половині ХІV—ХV ст.».
|
Чинники, що сприяли розвитку культури |
Чинники, що негативно впливали на розвиток культури |
|
|
|
Для допитливих
Які культурні традиції Київської Русі та Галицько-Волинського князівства відбилися в культурі українських земель ХІV—ХV ст.?
Запитання та завдання для узагальнення за темою «Українські землі в складі Великого князівства Литовського та інших держав (друга половина XIV—XV ст.)»
1. Складіть хронологічну таблицю основних подій історії українських земель у складі Великого князівства Литовського.
2. Визначте ключові події в історії українських земель ХІV—ХV ст. Дайте характеристику кожній із зазначених подій.
|
Подія |
Дата |
Характеристика |
|
|
|
|
3. Поясніть значення понять і термінів: удільне князівство, громадянська війни, Литовсько-Руська держава, українська шляхта, маґдебурзьке право, цехи, кріпацтво.
4. Порівняйте політику литовських князів Ольґерда, Вітовта та Свидриґайла щодо українських земель.
5. Виконайте завдання за історичною картою:
· Покажіть держави, до складу яких увійшли українські землі.
· З’ясуйте історико-географічні назви українських земель, що опинилися під владою Великого князівства Литовського.
· Зазначте подію, яка стала поворотною в ліквідації монголо-татарського панування на українських землях.
· Визначте землі, за які велася боротьба між Московською державою і Великим князівством Литовським.
· Покажіть межі Кримського ханства.
· Визначте напрямки походів кримських татар на українські землі.
6. Чому руська знать православного віросповідання в ХІV ст. була лояльною до литовських князів, а в ХV — на початку ХVІ ст. бунтує проти них або переходить до служби іншому володарю?
7. Чому боротьба удільних князів на українських землях завершилася поразкою? Поясніть значення князівської верстви для збереження державотворчих традицій.
8. Заповніть таблицю «Унії між Литвою та Польщею». Зробіть відповідні висновки.
|
Назва |
Дата |
Зміст |
Результат |
|
Кревська |
|
|
|
|
Віленська |
|
|
|
|
Городельська |
|
|
|
9. Визначте історичне значення: а) битви на Синіх Водах; б) Ґрюнвальдської битви; в) Кревської унії.
10. Порівняйте становище українських земель у складі Великого князівства Литовського, Польського королівства, Угорщини.
11. Складіть докладний опис однієї з найзначніших пам’яток архітектури й образотворчого мистецтва цієї доби.
12. З’ясуйте культурні досягнення українського народу ХІV—ХV ст.
Українська