🚚 🚁 Збираємо на пікап та ремонт дрона аутел

ВИНИКНЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА ТА ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ

ЗАСАДНИЧІ ТЕЗИ

Поява козацтва була спричинена як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками і засвідчила величезну життєздатність тогочасних українців. За умов, що загрожували самому існуванню українського народу, козацтво поступово перетворилося на силу, здатну боронити рідну землю від зазіхань чужинців, зберегти етнічну самобутність, а також створити власну державу.
Запорозька Січ - християнсько-православна демократична республіка.
Запорозька Січ відіграла винятково важливу роль в історії українського народу, насамперед, у його національно-визвольній боротьбі, в розвитку збройних сил України та військового мистецтва, в освоєнні й заселенні степових просторів Центральної та Південної України.
Наслідком господарської діяльності козаків була колонізація Дикого поля (степів між Дністром і Доном), а отже, розширення життєвого простору українського народу, яке відбувалося мирно, без завоювань чужих територій.

ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ

1478 р.	Перехід Кримського ханства у васальну залежність від Османської імперії.
1489 р.	Перша документальна згадка про українських козаків у писемних джерелах.
1556 р.	Заснування українським православним князем Дмитром Вишневецьким на о. Мала Хортиця першої Запорозької Січі.
1557 р.	Зруйнування Хортицької Січі кримським ханом Девлет-Ґіреєм.

ОСОБИСТІСТЬ

Дмитро Вишневецький походив із давнього українського князівського роду. Вперше згадується в джерелах під 1545 р. Замолоду покинув батьківський дім задля лицарської слави. Рано виявив неабиякий хист полководця: вже 1550 р. король Сигізмунд-Август призначив його старостою черкаським і канівським. Потім він отримав посаду прикордонного стражника на Хортиці. Там, на Малій Хортиці, за його ініціативою запорожці збудували фортецю, яка стала військовою базою козацтва на пониззі Дніпра. Протягом 1556 р. організував численні походи запорожців у володіння кримського хана і на турецькі фортеці. Згодом був запрошений до Москви і як московський воєвода здійснював походи на татар. Останній похід Дмитра Вишневецького розпочався влітку 1563 р. Із загонами козаків князь рушив до Молдавії. Там потрапив у полон і невдовзі був переданий туркам. Народна пам'ять береже про князя-звитяжця численні легенди, перекази, пісні, у яких він діяв під іменем Байди.

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА

Грабіжницькі походи кримських орд та султанських військ.

Опинившись в обставинах, що загрожували існуванню українців як окремого народу, українці змушені були опановувати складну військову професію. Постійна боротьба з нападниками виробила з хлібороба, ремісника, священика, особливий тип воїна - відважного і хитрого, який добре володів різними видами зброї, сповненого волелюбності й повсякчас готового до протесту проти будь-якого примусу.

Поширення панщини та запровадження кріпацтва спонукали українських селян до масових утеч - хоч на край світу, аби тільки подалі від визискувача. Важкі умови прикордоння здавалися втікачам меншим лихом, аніж втрата особистої свободи.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Кримський півострів, причорноморські та приазовські степи були здавна заселені. Перед монгольською навалою причорноморські степи належали половцям - тюркомовним кочовикам. Підкоривши їх, монгольські хани приєднали їхні землі до своїх безпосередніх володінь. Власне, якщо руські землі Лісостепу й Полісся змушені були визнати зверхність Орди, проте її територією не вважалися, бо не були придатними для кочового скотарства - основного заняття ординців, то терени Степу стали ординською землею, або Татарією, як казали за тих часів. Адже татарами звали нових завойовників наші предки. Так за тюркомовним населенням Причорномор’я закріпилася назва його завойовників. У XV ст. з посиленням боротьби за владу в Золотій Орді володарі Кримського улусу - так звали цю частину своїх володінь золотоординські хани - почали й собі прагнути одноосібного володарювання. Року 1449 Хаджи-Ґірей проголосив себе незалежним володарем Кримського ханства. Столицею своєї держави він обрав Бахчисарай (раніше центром Кримського улусу було м. Крим). Отже, Кримське ханство як незалежна феодальна держава утворилося внаслідок розпаду Золотої Орди й охопило території Кримського півострова, пониззя Дніпра, Приазов’я та Прикубання.

1475 р. безпосередньо до кордонів Кримського ханства підсунулися володіння Туреччини: межа між державами пролягла по узбережжях Чорного та Азовського морів. Сталося це внаслідок підкорення Туреччиною - за тих часів вона називалась Османською імперією - чорноморських портових міст. Туреччина протягом XIV – XVI ст. із невеликого князівства перетворилась на потужну імперію, володіння якої простяглися на трьох континентах (в Азії, Африці та Європі) від Атлантики до Індійського океану.

Зваживши на військову міць турецького султана, кримських хан Менглі-Ґірей 1478 р. визнав за краще бути його васалом. Васальна залежність виявлялася переважно в тому, що хан повинен був брати участь у воєнних кампаніях султана.

Зміна зовнішньополітичних орієнтацій Кримського ханства спричинила руйнівні грабіжницькі походи кримських орд на українські землі.

За кілька десятиліть українські землі перетворилися на головне джерело постачання рабів на невільницькі ринки Криму й Туреччини, де їх продавали у найвіддаленіші закутки Азії.

ПОЯВА ПЕРШИХ СІЧЕЙ

Постійна загроза нападів ординців спонукала козаків до створення надійної системи укріплень. Основу її становили січі.
Дослідники пов'язують походження слова січ із засіками - укріпленнями з дерев.
Великого значення надавали козаки місцю розташування січі. Найчастіше то був річковий острів. Можливо, за давніших часів розрізнені невеликі січі існували в багатьох місцях.
Згодом за порогами утворилася одна Запорозька Січ - своєрідна столиця запорозьких козаків.
Відомо вісім дніпровських січей. Перша розташовувалася на острові Мала Хортиця (нині на території міста Запоріжжя). Вона була зведена 1556 р. українським православним князем Дмитром Вишневецьким і слугувала військовою базою козацтва на пониззі Дніпра.
Звідси протягом 1556 р. було організовано численні походи запорожців у володіння кримського хана й на турецькі фортеці. Одначе восени 1557 р. запорозьку фортецю зруйнували кримські татари.
Від 60-х рр. XVI ст. по 1593 р. Запорозька Січ розташовувалася на острові Томаківка, у 1593-1638 рр. - на острові Базавлук, у 1638-1652 рр. - на Микитиному Розі, у 1652-1709 рр. - на річці Чортомлик, у 1709-1711 і 1730-1734 рр. - на річці Кам'янка, у 1711-1728 рр. - в Олешках, у 1734-1775 рр. - на річці Підпільна (Нова Січ).

УТВОРЕННЯ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ - ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ

Протягом XVI – XVIII ст. Запорозька Січ мала ознаки держави: вона контролювала величезну територію степової України, мала свій уряд, військово-адміністративний устрій, власний суд, самостійні дипломатичні відносини з іншими країнами.
Запорозька Січ відрізнялася від більшості тогочасних феодальних держав. Замість феодального примусу, який ґрунтувався на закріпаченні й примусовій праці, у ній утвердилися принципи найманої праці. За внутрішнім устроєм козацька держава була своєрідним військовим товариством.
Територія козацької держави називалася Землями Війська Запорозького або Вольностями Війська Запорозького й простягалася від Південного Бугу на заході до Кальміусу в Надазов`ї на сході. На півночі її межа пролягала по річках Орелі (на Лівобережжі) та верхів'ях Інгулу й Інгульця (На Правобережжі).

Влада в козацькій державі

Уся повнота влади в козацькій державі належала Січовій (Військовій) Раді, яка обирала козацьку військову старшину.

СІЧОВА ВІЙСЬКОВА СТАРШИНА
Відала всіма військовими, адміністративними, судовими і навіть духовними справами Війська Запорозького Низового


*Кошовий отаман*	*суддя*	*писар*	*осавул*

Кошовому отаману належала вища військово-адміністративна та судова влада на Січі.

Військовий суддя - друга після кошового особа у владній ієрархії Січі.

Військовий писар відав усім діловодством.

Осавул слідкував за порядком у Січі.

КОЗАЦЬКА СИМВОЛІКА

Герб Війська Запорозького - постать козака, озброєного мушкетом і шаблею, - виник у другій половині XVI ст. Законної сили він набрав за короля Стефана Баторія 1578 р. Але й попередні козацькі формування, напевно, мали власну символіку. Щоправда, відомості про неї до нашого часу не дійшли. Згаданий герб уперше зображено на печатці Війська Запорозького 1595 р., за гетьманування Григорія Лободи. Упродовж усього існування козацтва цей головний символ залишався незмінним. Він зображався на головних печатках Війська Запорозького та Гетьманщини, на прапорах, портретах, іконах, у рукописах і друкованих виданнях.