§ 32. Греція в XI–VI ст. до н.е.
Після занепаду Ахейської цивілізації та вторгнення дорійців розпочався Полісний період в історії Давньої Греції.
Греція у ХІІ - VІІІ ст. до н.е.
Після дорійської навали історія Греції мовби почалася заново. Колишні міста і царські палаци руйнувалися і заростали травою, а на їх містах з`являлися нові поселення. Згодом з окремих поселень виникали міста, які об`єднували навколо себе прилеглу сільську округу. Таким чином виникали міста-держави – поліси.
У Елладі найбільш сильними вважалися міста-держави Афіни і Спарта, найбільш багатим – Коринф, самим великим і красивим – Мілет.
Поняття і терміни
Поліс – місто-держава, община громадян, з власними органами управління, законами, армією, судом.
1. Поеми Гомера «Іліада» і «Одіссея»
Його початок, що знайшов відображення у творах легендарного давньогрецького поета Гомера, історики називають «гомерівським». Вважають, що близько 800 р. до н.е. Гомер склав дві поеми – «Іліада» та «Одіссея». В «Іліаді» (назва – від «Іліон», так греки називали Трою) розповідалося про десятирічну війну між ахейцями і троянцями. Герої поеми діють поруч з богами і міфічними істотами.
Постать
Гомер жив на межі IX-VIII ст. до н.е. Точних біографічних відомостей про нього не збереглося. За переказами, він народився на о.Хіос. Був сліпим мандрівним поетом. Йому приписують запис міфів про Троянську війну та створення поем «Іліада» і «Одіссея».
Гомер описує останні 41 день війни. Автор «Іліади» захоплено писав не лише про ахейців Ахілла і Патрокла, а й про їхніх ворогів-троянців – царя Пріама та воїна Гектора. Напівбог Ахілл після дев'яти років війни відмовився продовжувати боротьбу і передав свої обладунки найближчому другові Патроклу, який очолив ахейців і повів їх на штурм Трої.
Біля брами міста Патрокл зустрівся у двобої з троянським героєм Гектором, від руки якого і загинув. Це змусило Ахілла знову взятися за зброю. Він помстився за смерть свого друга – убив Гектора. Але сам недовго прожив після цього: отруйна стріла брата Гектора – Паріса, спрямована самим богом Аполлоном, наздогнала його. Гомер описав ці події, прославляючи не саму війну, а мужність, відвагу, силу, гідність та почуття обов'язку греків і троянців.
Продовженням оповіді про Троянську війну була «Одіссея» – опис казкових пригод царя о.Ітаки Одіссея. Десять років цей грецький герой воював з Троєю. Після взяття міста він вирішив повернутися додому, до Ітаки, але його мандрівка затяглася ще на десять років. Під час плавання він заблукав і потрапив на острів лотофагів, де, скуштувавши лотоса, втратив пам'ять і забув про батьківщину. Потім Одіссей відвідав острів циклопів. Із своїми товаришами він прийшов до печери одноокого велетня Поліфема, сина бога морів Посейдона, де і був захоплений чудовиськом. Лише завдяки кмітливості та хитрості Одіссея їм вдалося осліпити циклопа та врятуватися. Після цього Одіссей зі своїми товаришами відвідав острів бога вітрів Еола, боровся з племенем велетнів-людожерів, потрапив у володіння чаклунки Кірки, яка перетворила його супутників на свиней, побував у підземному царстві бога Аїда. Дивом стало те, що він лишився живим після зустрічі з потворами Сціллою та Харібдою. Через десять років поневірянь Одіссей під виглядом жебрака повернувся до Ітаки, де його чекала вірна дружина Пенелопа.
За казковими пригодами, описаними у поемах, ми бачимо життя, побут, вірування та ідеали давньогрецького суспільства. Тому «Іліада» та «Одіссея» є неоціненним історичним джерелом. У поемах Гомера, крім опису Троянської війни і пригод героїв, містяться цінні відомості про грецьке суспільство у початковий період панування дорійців. Тому в його творах не знайшли відображення досягнення Мінойської й Ахейської цивілізацій, немає опису величних палаців, не згадуються високоосвічені люди.
2. Давньогрецьке суспільство
Дорійські племена, які підкорили Грецію, жили невеликими родовими общинами. Керував життям общини обраний її членами правитель – басилевс. Об'єднання кількох родів називалося фратрія. Інколи багато дорійських родів об'єднувалися у філи. З поем Гомера видно, що на цей час виникла заможна верхівка роду – аристократія, яка володіла багатьма землями, що передавалися у спадок. Поступово філи об'єднувалися, і ці об'єднання були основою для виникнення згодом невеликих міст-держав – полісів.
Центрами полісів були відроджені дорійцями міста, навколо яких розташовувалися невеликі поселення із сільськогосподарськими угіддями.
У містах-державах на періоди воєнної небезпеки або економічної скрути з-поміж найвпливовіших громадян обирали правителя з особливими повноваженнями. Він мав право одноособово вирішувати всі питання, що стосувалися життя міста. Таких правителів називали тиранами.
А оскільки міць тогочасного суспільства трималася на праці общинників, то тирани намагалися поліпшити їхнє життя, сприяючи розвитку землеробства, ремесел, торгівлі.
У відповідь вони мали підтримку найбідніших жителів. Спираючись на них, тирани втримували владу протягом тривалішого часу, ніж цього вимагало становище в полісі. Аристократія, яка втрачала свій вплив на життя полісу, намагалася відсторонити тиранів від правління. Внаслідок цього загострювалася боротьба за владу.
Багатство роду визначалося кількістю худоби в господарстві. Ремесло ще не відігравало важливої ролі в житті греків, проте, як і мікенські таблички, поеми Гомера згадують багато ремісничих професій: ковалів, столярів, каменярів, мулярів, кораблебудівників.
Основу суспільства в гомерівський період становили общинники, їхнім основним заняттям було землеробство. Вони вирощували сільськогосподарську продукцію на маленьких земельних наділах, що були в їхній власності, а також працювали на багатіїв за мізерну плату.
Усі види господарської діяльності – землеробство, ремесла, торгівлю – держава обкладала величезними податками. За словами героя гомерівської поеми Ахілла, життя общинників було не набагато краще, ніж смерть і пекельні муки. А гірше, ніж селяни-общинники, жили раби. їх використовували для тяжкої праці в домашньому господарстві або вони пасли худобу, працювали на полях. Гомер оповідав, що дома в Одіссея було 50 рабинь. Рабами ставали переважно військовополонені, а також селяни-боржники.
Побут басилевсів, за описами Гомера, був дуже простим. Басилевси, хоча й мали рабів, самі орали землю. а їхні дружини пряли, прали білизну поряд із слугами й рабами. Правителі самі виготовляли предмети побуту і зброю.
3. Військова організація
Відмінності в становищі рядових общинників і басилевсів та аристократів чітко простежувалися у військовій організації Давньої Греції. Басилевси й аристократи воювали на бойових колісницях. їх підтримували у бою легкоозброєні піхотинці, якими зазвичай були прості общинники. Зброєю піхотинців були переважно списи з бронзовим або залізним вістрям. Опис їх часто трапляється в «Іліаді». Списи слугували як для метання, так і для ураження супротивника на близькій відстані. Гомер писав, що Ахілл убив Гектора саме за допомогою цієї зброї, а довжина списа Гектора сягала 5,5 м.
Грізною зброєю були мечі, загострені з обох боків. Воїни того часу мали щити двох видів: один високий, який повністю закривав воїна, другий меншого розміру, круглий. Щити робили із шкіри биків і зміцнювали бронзовими пластинами.
4. Велика грецька колонізація
Із завойовниками-дорійцями пов'язаний не лише занепад грецьких міст. З їхнім приходом поширюється застосування заліза у виготовленні зброї та знарядь праці.
Вдосконалення сільськогосподарських знарядь сприяло зростанню продуктивності праці селянина, він уже здатний був обробити більшого розміру земельну ділянку. Дуже швидко не залишилося вільних земель для розширення сільськогосподарських угідь. Збільшення виробництва продуктів харчування сприяло стрімкому зростанню чисельності населення. Виникла проблема перенаселення.
Так само стрімко розвивалися ремесла. Давньогрецькі майстри потребували все більше сировини й ринків збуту.
Успішний розвиток господарського життя поглибив поділ суспільства на багатих і бідних. До влади прийшли аристократи. Загострилася боротьба аристократів за владу в полісах, а також боротьба між багатими і бідними. Переможені в цій боротьбі змушені були залишати батьківщину і шукати кращої долі на чужині.
Перенаселення країни, відсутність вільних земель, придатних для землеробства, пошук нових джерел сировини, передусім металів, потрібних ремісникам, загострення боротьби між багатими і бідними – все це стало причинами переселення греків на нові землі.
Процес освоєння греками нових земель, який тривав протягом VIII-VI ст. до н.е., дістав назву «Велика грецька колонізація».
Поняття і терміни
Колонізація – переселення на нові землі та їх господарське освоєння.
Micmo-метрополія – місто, яке є засновником нового поселення – колонії.
Греки заснували велику кількість колоній: Неаполь у Південній Італії й Сиракузи на о.Сицилія; Массалію у Франції; Візантій, Синопу у Малій Азії; Херсонес, Тіру, Ольвію в Північному Причорномор'ї (Україна). Міста, які були засновниками колоній, називалися метрополіями.
Грецькі та Фінікійські колонії ХІ - VІ ст. до н.е.
5. Античні міста-держави Північного Причорномор`я та Криму
Колонізація Північного Причорномор’я була складовою так званої Великої Грецької Колонізації VIII-VI до н.е. Основною причиною, що штовхала греків у далекі краї, стала нестача землі у Греції, а відтак, продуктів харчування.
Першими грецькими поселеннями в Причорномор’ї (VIІ ст. до н.е.) були: Істрія (у Придунав’ї) і Борисфеніда (на острові Березань). У VІ ст. до н.е. у пониззі Південного Бугу виникло місто Ольвія. На узбережжі Керченської протоки були засновані міста Пантікапей (що стало столицею Боспорського царства), Гермонасса, Німфей, Мірмекій, Фанагорія. На початку V ст. до н.е. на території Західного Криму з’явилось античне місто Херсонес. Одним із останніх в ІІІ ст. до н.е. тут виникло місто Калос-Лімен. Розміри міст не перевищували 50-60 га.
Кожне місто мало сільську округу (хору), яка забезпечувала його мешканців необхідними продуктами харчування. Вироблене продавали в місті. Серед жителів хори було багато вихідців з навколишніх племен.
Усі причорноморські міста-поліси, крім монархічного Боспору, були демократичними або аристократичними республіками, де раби, жінки та іноземці не мали прав громадянства. Найвищим органом законодавчої влади були народні збори. Виконавча влада перебувала в руках колегій і чиновників. Окремо існувала судова влада.
У політичному розвитку античних міст-держав розрізняють два етапи: на першому (VІІ - І ст. до н.е.) вони були незалежними утвореннями, на другому (середина І ст. до н.е. - 70-ті рр. ІV ст. н.е.) перебували у залежності від Риму.
Грецькі колоністи займалися переважно хліборобством й виноградарством. Значну роль відігравали тваринництво та рибний промисел. Високого рівня досягло ремесло. Найпоширенішими з ремесел були керамічне, склоробне, ювелірне, ткацтво, металообробка, вичинка шкіри. Вишукані ювелірні вироби виготовлялися зокрема на замовлення заможних скіфів. Значна кількість цих виробів знайдена у скіфських царських курганах. Найбільш масовим було керамічне виробництво, яке забезпечувало населення необхідним посудом. Важливу роль відігравала торгівля. Головними експортними товарами були зерно, яке закуповували купці у греків-колоністів та сусідніх племен, а також худоба і раби. У торгівлі з Великою Скіфією провідну роль відігравала Ольвія, яку називали “торжищем Борисфенітів”. Місцевому населенню Північного Причорномор`я греки продавали передусім ремісничі вироби, зброю, вино. Торгівля велась з місцевими племенами переважно обміном. У містах-державах для потреб торгівлі карбували власну монету.
Грецький торговий корабель
У зовнішній політиці поліси спочатку орієнтувались на Грецію. У ІІ-І ст. до н.е. Ольвія потрапила у залежність до Кримської Скіфії. На межі ІІ-І ст. до н.е. Причорноморська Україна була втягнута в орбіту боротьби між найсильнішими державами – Римом і Понтом. Цар Понту Мітрідат VI Євпатор підкорив Боспорське царство, завдав поразки Кримській Скіфії і поширив владу на все Причорномор’я, включаючи Ольвію. Зазнавши врешті поразки від римлян, Мітрідат заподіяв собі смерть у Пантікапеї (нинішня Керч), а римські війська оволоділи його царством. Політика грецьких міст переорієнтовується на Рим. В свою чергу, для Риму грецькі держави були своєрідним бар’єром перед натиском кочівників та інших варварських племен. Рим допомагав Херсонесу в його сутичках зі скіфами, в грецьких містах розміщуються римські гарнізони. У середині ІІ-ІІІ ст. до н.е. Тіра, Ольвія, Херсонес включаються до складу римської провінції Мезії. В політичну залежність від Риму потрапляє й Боспор.
Побут і культура причорноморських грецьких держав мали багато спільного зі способом життя і культурою античного світу. Жителі міст вважали себе греками, тому офіційною мовою була грецька. Фізичне та інтелектуальне виховання молоді здійснювалося в навчальних закладах-гімназіях. Населення міст суціль було письменним. У суспільному й культурному житті важливе місце посідав театр. Дуже популярним був спорт. В містах працювали вчені-філософи та історики. У V ст. до н.е. Ольвію відвідав “батько історії” Геродот, який залишив найдавніший опис України-Скіфії.
Основу релігійних вірувань колоністів становило багатобожжя. Особливо популярним з богів був Аполлон – заступник колоністів. Поряд з культами божеств існували культи героїв: Ахілла й Геракла. Відправленням культів керували жерці. Деякого поширення набули також скіфські і сарматські культи родючості, а в римські часи – культи римських імператорів.
Наприкінці І ст. н.е. грецькі міста держави стали одним із шляхів поширення на українські землі перших паростків християнства.
У мистецтві переважали еллінські художні традиції, хоча значно поширились варварські елементи. Художники малювали релігійні й міфологічні сюжети, створювали портрети. Інтер’єри будинків, гробниці розписували фресками. Підлогу багатьох будинків вимощували мозаїкою. Красиво розмальовували вази. Міста прикрашали статуї.
Культуру грецьких міст-держав Північного Причорномор`я дослідники визначають як чорноморський варіант античної культури.
Смертельного удару грецьким містам-державам завдала варварська навала, яка двома хвилями (у ІІІ ст. – готи, у ІV ст. – гуни). У ІІІ ст. під тиском готів загинула Ольвія та інші міста, а в ІV ст. навала гунів знищила Боспорське царство. Вціліли лише Херсонес і Пантікапей, які з часом потрапили під владу Візантійської імперії.
Грецькі міста-держави були осередками античної цивілізації у Північному Причорномор`ї. Вони мали значний вплив на розвиток місцевого населення цього регіону українських земель. Завдяки грецьким поселенцям місцева людність отримала можливість прилучитися до передових для свого часу надбань античної цивілізації.
Запитання і завдання
1. Коли розпочався Полісний період в історії Греції? Чому він дістав таку назву?
2. Які були причини та напрямки грецької колонізації?
3. Розкажіть про участь грецьких героїв у Троянській війні.
4. Пригадайте з курсу «Зарубіжна література» легенду про Ахілла і поясніть походження вислову «ахіллесова п'ята».
5. Чому «Іліада» і «Одіссея» є цінними історичними джерелами?
Українська