Англійська революція середини XVII ст.
По смерті бездітної королеви Єлизавети І припинилась династія Тюдорів. Трон перейшов до шотландського дому Стюартів. Представники нової династії (Яків І та Карл І) теж намагались зміцнити абсолютну владу монарха, проте, робили це радше не в інтересах держави, а своїх особистих. Тому парламент і народ їх не підтримував. Суперечки Стюартів з парламентом зайшли так далеко, що Карл І взагалі перестав скликати парламент. Та зовнішні авантюри короля потребували кошти, збір яких міг забезпечити лише парламент, запровадивши нові податки. Але в обмін на кошти парламент висунув королю вимоги, які йшли у розріз з його абсолютистськими прагненнями. 22 серпня 1642 р. король оголосив війну парламенту. Англійці розділились на прихильників короля і парламенту. У країні почалася громадянська війна.
Попервах успіх був на боці короля. Та вже в скорому часі військо парламенту стало перемагати. Сприяла цьому армія "нового зразка", яку створив Олівер Кромвель. У вирішальній битві при Нейсбі (1645 р.) його "залізнобокі" побили армію короля.
Зрештою король попав у полон і за наполяганням Кромвеля був страчений. Англію проголосили республікою.
На чолі країни став Кромвель, якого проголосили лордом-протектором. Він турбувався про економічний розвиток країни, дбав про її домінування на морях, що призвело до війни з Голландією. Навігаційний Акт 1651 р. заклав основи морської могутності Англії на наступні 300 років. Приступив Кромвель і до колоніальних загарбань. Першими жертвами колоніальної експансії стали Шотландія та Ірландія. Тим самим він заклав основи Британської колоніальної імперії, якій згодом судилося стати найбільшою у світі.
У середині країни він встановив жорстку диктатуру засновану на пуританських засадах. Фактично він обіймав повноваження більші за короля.
Та після його смерті боротьба за владу в країні спалахнула з новою силою. У 1660 р. монархію було відновлено, Стюарти повернулись на трон (Карл ІІ, Яків ІІ). Але і вони не могли найти спільної мови з парламентом. І тоді останній запросив на англійський трон правителя Голландії Вільгельма Оранського. В результаті "славної революції" (1688р.) в Англії остаточно утвердилась парламентська монархія.
Англійська революція середини XVII ст. стала подією великої історичної ваги. Вона встановила новий економічний і суспільно-політичний порядок. В економічній сфері було знищено все те, що заважало розвитку ринкових відносин і товарного виробництва. Після революції розпочався промисловий переворот, в результаті якого Англія перетворилась в одну з найрозвинутіших країн світу. Винайдення і поширення парової машини Дж. Уаттом згодом перетворило Англію у "майстерню світу". Розвиток промисловості змінив і саму Англію. Стали швидко зростати міста, виникати копальні, заводи і фабрики. Колись відсталі центральні і північні райони країни стали новими промисловими центрами. Промислова першість дала можливість країні здобути першість у торгівлі, встановити контроль над торгівельними шляхами і основними ринками збуту.
У політичному житті утвердилась парламентська монархія, в якій влада короля обмежувалась парламентом, що представляв інтереси різних прошарків англійського суспільства.
На початку XVIIІ ст. після об'єднання з королівством Шотландія Англія перетворилась на Велику Британію. Після включення Ірландії (1801 р.) держава отримала назву Об'єднане королівство Великої Британії та Ірландії.
Українська