Тема 17. Українські Карпати
Українські Карпати – це фізико-географічний край, який охоплює гірську частину Карпат, а також їх північно-східне й південно-західне рівнинні передгір’я. Край лежить на південному заході України і затиснутий у трикутник між державними кордонами України та умовною лінією Чернівці – Івано-Франківськ – Яворів, яка відділяє його від Східноєвропейської рівнини. Площа Українських Карпат у цих межах становить майже 40 тис. км2. Українські Карпати є складовою великої Карпатської фізико-географічної країни, що поширюється на території декількох європейських держав.
Цей край поділяється на три частини, які мають значні відмінності у природних умовах: Передкарпаття, гірські Карпати і Закарпаття.
Дивовижна Україна
Українські Карпати – частина Карпат
Українські Карпати є частиною Карпат, які простягаються через п’ять країн Європи величезною дугою завдовжки 1 500 км. Починаються вони Західними Карпатами у Словаччині і закінчуються Південними Карпатами в Румунії. Найвищою вершиною Карпат є г. Герлаховськи Штит (2 655 м). Українські Карпати – одна з найвужчих і найнижчих ділянок цього гірського ланцюга – є складовою Східних Карпат.
Мал. Українські Карпати
§ 34. Гірська споруда Українських Карпат
1. Пригадайте, яка тектонічна структура лежить в основі Українських Карпат.
2. До яких гір за віком і походженням належать Українські Карпати?
Рельєф і геологічна будова. Гірська споруда Українських Карпат простягається смугою завдовжки 280 км і завширшки 100 км. Гори є середньовисотними з пересічними висотами 1 000 – 1500 м, тільки окремі вершини здіймаються більш як на 2 000 м. За віком вони належать до молодих гір (утворені в альпійську горотворчу епоху), проте зовнішньо нагадують старі гори з пологими схилами й округлими вершинами. Це пов’язано з тим, що в їхній геологічній будові переважають осадові породи (пісковики, глини, глинисті сланці). Їх нагромадження відбувалося в морському басейні, який існував на місці гір, пошарово: шари порід почергово змінювали один одного інколи сотні разів. Так виник фліш, який у вигляді зім’ятих складок утворює схили гір, і який легко піддається руйнуванню зовнішніми силами.
Водночас широкі карпатські хребти з м’якими обрисами подекуди порізані глибокими (понад 1 000 м) поперечними долинами із стрімкими схилами. Вони утворилися внаслідок розломів під час новітніх тектонічних процесів і поглибилися річками.
Гірська споруда Українських Карпат простягається з північного заходу на південний схід кількома паралельними пасмами, розмежованими видовженими міжгірними долинами. Північно-східне пасмо називають Зовнішніми Карпатами, які підносяться над Передкарпатською височиною крутим уступом. Вони охоплюють різні гірські масиви. Горгани (з г. Сивуля, 1 818 м) – центральний найвищий масив, де поширені скелясті урвища. Бескиди і Покутсько-Буковинські Карпати нижчі і мають більш зруйновані хребти.
Мал. Національний природний парк "Сколівські Бескиди"
Мал. Скеля пісковиків у Горганах, с. Микуличин, Надвірнянський р-н
Вододільно-Верховинські Карпати є середньою віссю Українських Карпат. Хоча вони й не найвищі в гірській споруді (максимальні абсолютні висоти сягають 1 700 м), проте служать головним карпатським вододілом між басейнами річок Дністра і Тиси. Там знаходяться найважливіші перевали (Ужоцький, Яблуницький, Воловецький), через які проходять шляхи, що зв’язують Передкарпаття і Закарпаття.
Полонинсько-Чорногорські Карпати найвищі. Вони охоплюють Полонинський хребет, який порізаний долинами річок на окремі масиви-полонини (Рівна, Боржава, Красна), гірські масиви Свидовець і Чорногора та Гринявські гори. Висоти найвищих вершин сягають максимальних значень на Чорногорі, де шість з них здіймаються вище 2 000 м над рівнем моря. Там розташована і найвища точка України – г. Говерла (2 061 м). У цих горах збереглися сліди давнього гірського зледеніння – льодовикові форми рельєфу (цирки і кари).
Мал. Хребет Чорногора
На південь від Чорногори здіймається Мармароський масив – єдина частина Українських Карпат, де на поверхню виходять тверді кристалічні породи (гнейси, сланці). Масив охоплює Чивчинські і Рахівські гори. Це найдавніша (хоча й не надто висока) частина Карпат, яка зберігає риси, притаманні молодим і високим горам альпійської складчастості. Там поширені гостроверхі пікоподібні вершини, стрімкі й скелясті схили, дуже глибокі річкові долини, виразні льодовикові форми рельєфу. Недарма Рахівські гори здавна називають Гуцульськими Альпами.
З боку Закарпаття підноситься Вулканічний (Вигорлат-Гутинський) хребет. Він височить над низовиною окремими конусами згаслих вулканів, об’єднаних лавовими потоками у масиви, між якими пролягли долини стрімких закарпатських річок.
Назви розповідають
Назва Говерла у перекладі з угорської означає сніжна гора.
Рекорди України
Найвищими вершинами в Україні крім Говерли (2 061 м), є вершини у масиві Чорногора заввишки понад 2 000 м – Бребенскул (2 035 м), Піп Іван Чорногорський (2 022 м), Петрос (2 020 м), Гутин-Томнатик (2 016 м) і Ребра (2 010 м).
Клімат. Клімат Українських Карпат визначається географічним положенням гір та їх висотою над рівнем моря. У горах він холодніший і вологіший, ніж на прилеглих територіях.
Із підняттям на кожні 100 м літо запізнюється на 10 днів і на 5 днів раніше закінчується. Важке холодне повітря нерідко може застоюватися у міжгірних зниженнях, тому температура повітря там буває набагато нижчою, ніж у навколишніх горах. В Українських Карпатах випадає найбільша кількість опадів в Україні. Якщо у передгір'ях вона становить не більше 800 мм за рік, то в найвищих масивах – понад 1500 мм. Найбільше опадів випадає влітку, найменше – навесні і взимку. Часто бувають грози, завірюхи, навесні сходять снігові лавини. Під впливом текучих вод утворюються селі – грязьо-кам’яні потоки, які виникають в руслах гірських річок. Вони з’являються раптово внаслідок злив або інтенсивного танення снігу і швидко рухаються, набуваючи катастрофічного характеру, спричиняючи руйнування.
Поверхневі води. У Карпатах сформувалася найбільш густа річкова мережа в Україні. Головний карпатський вододіл розділяє басейни річок різних напрямків. На північ і північний схід течуть притоки Дністра – Стрий, Свіча, Тисмениця, Бистриця, Лімниця і притоки Дунаю – Серет та Прут із Черемошем, а на південь і південний захід – притока Дунаю Тиса, в яку впадають Тересва, Теребля, Ріка та ін. Долини карпатських річок пролягли здебільшого в поздовжніх міжгірних улоговинах і поперечних розломах хребтів. Всі річки мають стрімку течію. Нерідко утворюються водоспади – окраса місцевих краєвидів. Навесні і на початку літа внаслідок танення снігу в горах і великих злив на річках бувають повені і паводки. Вони часто виходять з берегів і завдають значної шкоди населеним пунктам, дорогам, господарським об'єктам. Карпатські річки несуть велику кількість уламкового матеріалу, який відкладають у своїх пониззях. На схилах гір у долинах річок трапляються зсуви.
Мал. Водоспад Гуркало, с. Корчин, Сколівський р-н
У Карпатах чимало озер. Вони, як правило, невеликі за площею, але дуже мальовничі. Найбільшим з них є озеро Синевир, що виникло у верхів’ї р. Тереблі внаслідок завалу в горах. Воно лежить на висоті майже 990 м, має глибину 24 м. Доволі поширеними є озера льодовикового походження – найбільш високогірні в Україні: Бребенескул, Несамовите, Марічейка. Глибокі озера утворилися у бічних кратерах згаслих вулканів Вигорлат-Гутинського хребта.
Мал. Річка Черемош біля с. Мариничі, Путивльський р-н
Висотна поясність природних умов. Внаслідок значних перепадів висот у Карпатах спостерігається вертикальна зміна природних умов. За особливостями ґрунтово-рослинного покриву на передкарпатських схилах розрізняють п’ять висотних поясів: 1) передгірний пояс мішаних хвойно-широколистих лісів і лук (до висоти 600 м), де на дерново-підзолистих ґрунтах ростуть мішані ліси з дуба, граба, ялиці, які чергуються з луками, часто розораними; 2) нижній гірсько-лісовий пояс (приблизно до 1100 м), який складається з букових та мішаних ялицево-смереково-букових лісів; 3) верхній гірсько-лісовий пояс (до 1 500 м), представлений смерековими та ялицево-смерековими лісами. В обох гірських лісових поясах переважають бурі гірсько-лісові ґрунти; 4) субальпійський пояс (1500 – 1800 м), де поширені криволісся та рідколісся з низькорослих сосни, вільхи, ялівцю, а також злаково-різнотравні луки; 5) альпійський пояс (вище 1800 м) з низьких чагарників і трав’яних лук. Субальпійські й альпійські луки вкривають полонини, де поширені гірсько-лучні ґрунти. Субальпійські луки багатші за видовим складом, більш високорослі й густі. Відзначаються широким поширенням злакових рослин (куничник, тонконіг альпійський, костриця карпатська, мітлиця біла) та квітучим різнотрав’ям (дельфінія, дягель, бугила, купальниця європейська, валеріана трикрила). Великі зарості на полонинах творять чагарники: брусниця, чорниця, верес, вічнозелений рододендрон карпатський.
У тваринному світі Українських Карпат переважають лісові види – благородний олень, козуля, дикий кабан, вовк, лисиця, куниця, заєць, білка. Зрідка трапляються рись, дикий кіт. Багато птахів.
Мал. Рись
Схема висотної поясності
Дивовижна Україна
Сланке криволісся
Кожному, хто мандрував Українськими Карпатами, мабуть знайомі труднощі подолання густих заростей незвично низьких дерев, що стеляться по схилах гір біля їх вершин. Їх творять сосна і вільха, які набули сланких форм у суворих умовах гірського клімату. Місцеві мешканці називають їх відповідно “жереп” і “лелич”.
Запам’ятайте
Українські Карпати – це середньовисотні гори, що чотирма паралельними пасмами (Зовнішні Карпати, Вододільно-Верховинські Карпати і Полонинсько-Чорногорські Карпати та Вулканічні Карпати) простяглися з північного заходу на південний схід у західній частині України.
Найвищою частиною Українських Карпат є масив Чорногора, а найвищою вершиною – г. Говерла.
Внаслідок значних перепадів висот у Карпатах спостерігається висотна поясність природних умов.
Запитання і завдання.
1. На які частини поділяється фізико-географічний край Українські Карпати?
2. Назвіть основні гірські пасма Українських Карпат.
3. Чому Українські Карпати мають вигляд старих гір?
4. Де в Українських Карпатах зустрічаються краєвиди, подібні до високогірних?
5. Що вплинуло на мережу карпатських річок?
6. Як змінюється з висотою ґрунтово-рослинний покрив гір?
Українська