Тема 16. Зона степу
§ 33. Степ
1. Пригадайте, які особливості кліматичних показників у південній частині України.
2. Які ґрунти формуються під степовою рослинністю?
Географічне положення. Степ, що займає близько 40% площі України, є найбільшим зональним природним комплексом. Він простягається від південної межі лісостепу до берегів Чорного й Азовського морів, займає більшу частину Кримського півострова.
Рельєф і корисні копалини. Зона степу має рівнинний рельєф. На півдні розкинулися низовини – Причорноморська, Приазовська і Північнокримська, на півночі та сході лежать височини – відроги Подільської і Придніпровської, Приазовська і Донецька. У східній частині абсолютні висоти території сягають найбільших показників – 367 м (г. Могила Мечетна). Кургани-могили є виходами на поверхню кристалічних порід Українського щита й Донецької складчастої споруди. Для Донецького кряжу характерні гриви – вузькі видовжені підняття. На схилах височин багато ярів та балок. На півдні низовин поширені поди (або степові блюдця) – неглибокі овальні зниження з плоским дном. Унікальним явищем на Керченському півострові є грязьові вулкани, що вивергають глинисту грязь. Її виштовхує з-під землі газ метан, що скупчується і піднімається із земних надр. Його пухирі час від часу з'являються на поверхні грязьових озер. Коли розчин грязі загусне, утворюються усічені вулканічні конуси заввишки 1 – 2 м.
У степовій зоні знайдено значні поклади кам'яного вугілля (Донецький басейн), залізних, марганцевих, уранових і ртутних руд, солей. Є також природний газ, нікелеві руди. Степова зона багата на різноманітні природні будівельні матеріали (вапняк, мергель, глини), лікувальні грязі.
< --> 
Дивовижна Україна
Скіфські баби
Вершини багатьох курганів у степу вінчають кам'яні стели, які в народі називають “кам’яними бабами”. Насправді це символічні статуї закутих у броню чоловіків. Їх колись встановлювали на похованнях відважних скіфських воїнів.
Мал. Кам’яна баба в степу
Клімат і внутрішні води. Клімат зони помірно континентальний з найбільшими в Україні різницями температур між зимою і літом та найменшою кількістю опадів. Середні температури січня змінюються з півночі на південь зони від –5 до –1°С, липня – від +20 до +23°С. Сніг лежить лише в окремі роки 1 – 2 місяці, але сніговий покрив нестійкий. Часто бувають посухи, суховії, які завдають шкоди сільському господарству. Кількість опадів становить 450 – 350 мм за рік. Випаровуваність вологи суттєво перевищує кількість опадів, тому зволоження території скрізь недостатнє.
У степу негуста річкова мережа. Своїми нижніми течіями стікають до моря великі річки України – Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг, перетинає зону Сіверський Донець. Притоки Дніпра – Оріль, Самара, Інгулець, а також Інгул, Кальміус, Молочна, Берда повністю формують свій стік у межах зони. Невеликі степові річки мілководні, у верхів’ях вони часто пересихають. На півдні зони є великі зрошувальні системи, які напоюють поля водами Дніпра. У степовій зоні багато озер: у пониззі Дунаю (Ялпуг, Кагул та ін.), на узбережжях морів (Сасик-Кундук, Шагани, Алібей) та в Криму (Сасик-Сиваш). Численні озера-лимани – Дністровський, Хаджибейський, Куяльницький, Тилігульський, Молочний. У деяких озерах внаслідок великої випаровуваності або ж зв’язку з морем вода солона.
Назви розповідають
Припускають, що назви річок походять здебільшого від тюркських слів і означають: Оріль – крива (за вигини русла); Інгул – нове озеро (у середній течії річка дуже розширюється і нагадує озеро); Інгулець – маленький Інгул; Кальміус (була відома під двома назвами Калка і Міус, що згодом злилися в одну) – тонка, як волосина і покручена, як ріг; Берда – та, що має урвисті береги. Молочна (у значенні мутна) дістала назву за колір води, в якій багато мінеральних речовин.
Дивовижна
Україна
Дивовижна Оріль
Цікаві відомості про ліву притоку Дніпра Оріль є в „Описі України” Гійома де Боплана: „…в гирлі цієї ріки я бачив, як за одним разом витягли понад 2 тис. риб, з яких найменші мали одну стопу довжини”. Історик Дмитро Яворницький за багатство рибою, птаством, а берегів – лісом образно назвав її молочною рікою з медовими берегами. Орнітологи ж вважають Приорілля пташиним Ельдорадо: це домівка понад 170 видів птахів, які тисячними зграями гніздяться на берегах.
Мал. Сіверський Донець
Ґрунтово-рослинний покрив і ландшафти. Колись степи являли різнотравне зелене море, яким перекочувалися сріблясті хвилі ковили. Лише блакитні стрічки річок, їхні долини з непролазними верболозами і очеретами, балки та скіфські могили урізноманітнювали степовий ландшафт. Безмежним трав’яним роздоллям бродили численні стада турів, тарпанів, сайгаків. Нині ж, всі степові ділянки, де може пройти трактор, розорані, а природна рослинність змінена на сільськогосподарські культури.
За відмінностями природних умов у степовій зоні розрізняють три підзони – північно-, середньо- і південностепову, які змінюють одна одну широтними смугами. Північностепова підзона займає більшу частину зони. Там сформувалися чорноземи звичайні. У різнотравному степу рослини цвітуть у різний час, тому він виглядає по-різному кожної пори року. Навесні спершу зацвітають тюльпани, шафран, гіацинти, пізніше – горицвіт жовтий, степові півники і фіалки, згодом – ковила, півонія тонколиста, шавлія, вика, лабазник, катран, волошки, льон австрійський. З середини літа степ вигоряє, але восени, завдяки дощам, зеленіє від мохів ще раз, а взимку перепочиває.
У середньостеповій підзоні поширені менш родючі чорноземи південні. На них сформувалися типчаково-ковилові степи, які за видовим складом значно бідніші за різнотравні. Там ростуть ковила, типчак, гвоздика, деревій, шавлія. Однак рослинний покрив розріджений.
Південностепова підзона, яка охоплює Причорномор’я, Приазов’я і Кримську рівнину, отримує найбільше сонячної радіації, проте має значний дефіцит вологи. Там утворилися каштанові ґрунти, які нерідко чергуються з солонцями і солончаками. У полиновому степу росте сухостепова і пустельна рослинність: полин, типчак, житняк, нехворощ чорна, хрінниця жовта. Рослини утворюють окремі острівці, що чергуються з голими піскуватими місцями. У Присивашші степ набуває зелено-сірого відтінку і нагадує пустелю.
Степова зона відрізняється від лісостепу відсутністю лісів на вододілах. Невеликі за площею ліси з дуба і береста (байраки) ростуть лише у балках. На їх схилах утворюють зарості терен, шипшина, мигдаль степовий, степова вишня. У долинах річок поширені левади з вербою, в’язом і трав’яною рослинністю. Вдовж доріг та полів насаджено захисні лісосмуги.
Основне багатство степової зони – ґрунти. Саме завдяки їх високій родючості степ є основним сільськогосподарським районом України. Там вирощують високі врожаї зернових (пшениці, кукурудзи, рису, проса), технічних (соняшнику, льону-кудрявця, тютюну), ефіроолійних, овочевих (помідори, перець) та баштанних (кавуни, дині) культур.
Тваринний світ зони бідніший за видовим складом, ніж у лісостепу. У степу багато гризунів – ховрахів, хом’яків, бабаків, тушканчиків, мишей, кротів. Численні й різноманітні птахи – журавлі, орли, сови, стрепети, перепілки.
Мал. Ховрах європейський
Мал. Тушканчик великий
Мал. Гадюка степова
Мал. Орел степовий
Дивовижна Україна
Ліс посеред степу
У ХІХ ст. у зв’язку з надмірним розорюванням степів загострилася проблема водної ерозії, суховіїв і пилових бур. Для захисту полів тоді було започатковано лісорозведення. Чудові зелені оази посеред степу залишили відомі вчені Г. Висоцький та В. Докучаєв, лісівники В. Графф, В. Скаржинський. Справжній ліс-парк створив на своєму хуторі Надія, що поблизу Кіровограда, видатний письменник Іван Карпенко-Карий.
Природокористування та охорона природи. Степова зона належить до територій, які з давніх часів заселяли різні народи, проте вони тривалий час були малолюдними і майже не охоплені господарською діяльністю людини. Територія степу постійно перебувала під набігами азійських орд гунів, печенігів, хозарів, половців, татар, турків, які впливали на освоєння цих земель. Кочівники займалися переважно полюванням, випасанням худоби та рибальством. Аж до XVII ст. через малолюдність і небезпеку, яка чигала з півдня, степ називали Диким полем. Із створенням Запорізької Січі його освоїли українські козаки, які і завзято боролися з поневолювачами і господарювали на землях-вольностях.
Найбільш інтенсивне освоєння степу відбулося в XIX – XX ст. Суцільне розорювання цілинних земель (орні землі становлять майже 90 %) призвело до знищення природної степової рослинності та збіднення тваринного світу. Цьому сприяв і розвиток гірничодобувної промисловості, забруднення території відходами підприємств вугільної, металургійної, хімічної галузей, ТЕС. Тому в степу майже не залишилося ділянок з природною рослинністю. Тепер лише заповідники можуть дати уявлення про біорозмаїття, що панувало там колись.
Український степовий природний заповідник охоплює 4 відділення, що відображають різні види степів: від лучних до різнотравно-типчаково-ковилових. Тільки у Хомутовському степу можна побачити 12 видів ковили. Кам’яні могили, що височать серед неозорої рівнини, історики вважають місцем захоронення скіфських царів. Там охороняють червонокнижних косариків та орхідей. Крейдова флора – унікальна ділянка, де ростуть сосна крейдяна, дзвінець крейдяний, ранник крейдяний та інші крейдолюбні рослини.
Луганський природний заповідник – це пам’ятник різнотравно-типчаково-ковиловим степам, які нині збереглися у вигляді маленьких латок у трьох відділеннях – Стрільцівському степу, Провальському степу та Станично-Луганському. Там перебувають під захистом також бабак європейський та інші види тварин. У біосферному заповіднику „Асканія-Нова” охороняється єдина в Європі ділянка типчаково-ковилового степу, де росте понад 400 видів рослин, серед яких більш як 40 видів – ендеміки. Там також здійснюється акліматизація тварин з різних регіонів світу – зубрів, благородних оленів, коней Пржевальського, антилоп, страусів, зебр, куланів, муфлонів. Дунайський біосферний заповідник, де охороняються водно-болотні угіддя дельти Дунаю, – це справжній пташиний рай: там мешкає половина всіх видів птахів України. У Дніпровсько-Орільському природному заповіднику охороняються дніпрові плавні, заплавні озера та луки, водні види рослин і тварин.
Азово-Сиваський національний парк створено з метою вивчення і хорони приморських природних комплексів Північного Приазов’я. У національному парку „Святі гори”, що в середній течії Сіверського Дінця, охороняються крейдяні останці-скелі із білої крейди і крейдоподібного мергелю та бори із реліктової сосни крейдяної.
Рекорди
України
Найстарішим заповідником в Україні є “Асканія-Нова”, заснований у 1889 р. бароном Ф. Фальц-Фейном.
Дивовижна Україна
Дунайські джунглі
У дельті Дунаю очерет заввишки в два людських зрости, а під його пологом осока і рогіз, утворюють справжні нетрі, непрохідні для людини. Ці найбільші у Європі очеретяні зарості є вузловою станцією пташиних і рибних шляхів. Там відпочивають перелітні птахи – гуси, качки, лебеді, казарки, кулики, літують чаплі, баклани, рожеві пелікани. Через протоки дельти йдуть до місць нересту прохідні риби – осетер та лосось.
Мал. Біосферний заповідник "Асканія Нова",
смт Асканія Нова
Запам’ятайте
Степова природна зона, яка є найбільшим в Україні зональним ПТК (40% території), має рівнинний рельєф, помірно континентальний клімат, що вирізняється найбільшою в Україні континентальністю та найменшою кількістю опадів, родючі чорноземні і каштанові ґрунти.
Трав’яниста степова рослинність степу збереглася лише в заповідниках та на невеличких нерозораних ділянках.
ё 
Запитання і завдання
1. Розкрийте взаємозв'язки клімату, ґрунтів, рослинності і тваринного світу на прикладі степової зони.
2. Поясніть, чому степова зона є найменш залісненою.
3. Які природно-заповідні території є у степовій зоні?
4. Які несприятливі природні процеси спостерігаються у степах України?
Практична робота 6
1. Нанесіть на контурну карту межі природних зон України.
2. За тематичними картами атласу дайте порівняльну характеристику природних умов зон мішаних і широколистих лісів, лісостепу і степу.
3. Поясніть, як під впливом діяльності людини змінилася природа кожної зони.
Українська