Електроенергетика є частиною Паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) і відіграє важливу роль в економіці України. Складовими електроенергетики є електростанції, теплоенергоцентралі, електромережне господарство.
Левова частка електроенергії виробляється на АЕС і ТЕС (по 47% у 2006 р.). Потужностями ГЕС забезпечується виробництво менше 7% української електроенергії.
ТЕС працюють на різних видах палива (вугілля, газ, мазут тощо), тому природним є розміщення ТЕС і ТЕЦ (що є виробниками тепла) поблизу сировинних баз та споживачів. Працюючі ТЕС і ТЕЦ досить сильно забруднюють довкілля, тому концентрація їх поблизу великих міських агломерацій є серйозною проблемою. З іншого боку, віддаленість станцій від споживачів енергії породжує проблему подорожчання її за рахунок витрат на транспортування.
Розвиненою в Україні є атомна енергетика. Загальна потужність українських АЕС суттєво збільшилася після введення в експлуатацію двох нових блоків на Рівненській та Хмельницькій станціях. Галузь потребує значних коштів для реконструкції і безпечного функціонування. І хоча нормально працюючі АЕС забруднюють навколишнє середовище набагато менше, ніж ТЕС, все ж атомні станції є джерелом підвищеної небезпеки. Так, деякі держави після аварії на ЧАЕС відмовилися від атомної енергетики взагалі. Крім того, відпрацьоване паливо АЕС необхідно захоронювати в спеціальних умовах, яких в Україні немає. Тому захоронення здійснюється в Росії, за що наша держава сплачує значні кошти.
Найбільше ГЕС споруджено на Дніпрі, але енергоресурси найбільшої річки України вже повністю задіяні, тому розвиток гідроенергетики в Україні не має великого потенціалу. Крім того, спорудження ГЕС потребує зведення гребель, що утворюють водосховища, змінюють режим річок і затоплюють значні території. Нещодавно було пущено до ладу першу чергу Ташлицької гідроакумулюючої станції. Ця станція споруджена на небагатій на енергетичні ресурси річці Південний Буг, тому вона працює за циклічним графіком. В ночі, коли не працює більшість промислових споживачів електроенергії, у водосховище станції набирається вода. В час максимальних пікових навантажень на енергосистему закумульована за ніч вода скидається і крутить турбіни, виробляється електроенергія для задоволення потреб промисловості.
Усе більшого поширення в Україні набувають сонячні, вітрові, геотермальні станції, але поки що частка виробленої ними енергії є незначною.
Загалом Україна є як експортером, так й імпортером електроенергії з незначним позитивним сальдо. Карта дає можливість простежити напрямки експорту електроенергії. Найбільшими внутрішніми споживачами електроенергії є промисловість (65 %), транспорт і сільське господарство (до 10 %), будівництво. Тому, природно, що найбільші енергогенеруючі потужності зосереджені в індустріальних регіонах країни.
Значне забруднення навколишнього середовища, проблеми з транспортуванням електроенергії та нестача палива для станцій спонукають до пошуку нетрадиційних джерел виробництва енергії.