Природа (природне середовище) Києва
Ключові питання
- У якому природному середовищі знаходиться Київ?
- Як кияни використовували і використовують природні багатства?
- Як діяльність людини впливає на природне середовище?
Кожне місто неповторне. Але є багато міст, чимось невловимо схожих одне з одним. Якщо місто розташоване на відкритому місці, то воно вільно розтікається в різні боки. Вулиці в таких містах широкі й прямі, будинки зазвичай невисокі. Якщо ж місто розмістилось на островах або стиснуте горами, то й вулиці будуть вужчими, а будинки – вищими. Такі міста немов би тягнуться догори. Отже, кожне місто «вписане» в природне середовище, його зовнішній вигляд, особливості значною мірою визначаються рельєфом місцевості, у якій воно розташоване.
Словничок
Рельєф – сукупність різноманітних за формою, величиною і походженням нерівностей земної поверхні (гори, низовини, пагорби, долини тощо).
Природне середовище – сукупність природних явищ і об’єктів, які оточують людину.
Джерело 1
Карта: Рельєф території міста Києва.
Поміркуймо
- Використовуючи назву карти, визначте, яку інформацію переважно вона містить.
- Які особливості рельєфу тут виділено і чому?
- Які водні об’єкти (річки, озера, канали) є на території Києва?
- Визначте на карті лівий і правий береги Дніпра.
Поміркуймо
- Користуючись картою, визначте, з якого берега зроблені ці фото.
- Користуючись картою та фото, розкажіть про рельєф Києва.
Річки Києва
Вивчивши карту, ми побачили, що головною особливістю Києва є наявність великої річки, яка поділяє сьогоднішнє місто на дві частини – високу правобережну і низьку лівобережну.
Дніпро – одна з найбільших річок Європи. Нині Дніпро – спокійна широка річка. Проте так було не завжди. Якби киянин зі стародавнього Києва раптом потрапив у наші часи, він не впізнав би Дніпро. Річка у межах Києва стала значно ширше, змінились її русла. А найголовніше, що вразило б цього уявного стародавнього киянина – відсутність повеней. Адже раніше вони кожної весни затоплювали нижню частину міста, а інколи перетворювались на справжнє лихо. В ХХ ст. на Дніпрі було побудовано низку гребель. Водосховища, утворені при цьому, навіть стали називати морями. Водосховища приймають велику весняну воду, і таким чином повені в районі Києва перестали бути постійною загрозою місту. А це, в свою чергу, дало можливість забудовувати низовини правого та низький лівий берег Дніпра.
Проблема
Але водосховища створили і ряд проблем для міста. Вода в неглибоких рукотворних морях застоюється і це призводить до її «цвітіння» – розростання великої кількості водоростей. Великі водні масиви поблизу міста значно змінили клімат у Києві. Вологість повітря у місті тепер набагато вища, ніж була раніше і ніж має бути для нашого регіону. Це особливо відчувають на собі люди з хронічними захворюваннями.
В різні історичні періоди Дніпро називали по різному: греки називали його Борисфен, римляни – Данапріс, слов’яни – Славутою. Всі ці назви використовують і тепер. Наприклад, на Русанівці, біля Дніпра, розташовано готель «Славутич». Так само названо одну з найвідоміших в Україні марок пива. Футбольний клуб одного з міст-супутників Києва носить горду назву «Борисфен». Оскільки в давні часи саме латина (мова римлян) була мовою науки й освіти, загальновживаною стала назва «Дніпро» – пристосоване для слов’янського вуха латинське слово.
Але Київ – це не тільки Дніпро. Як і кожна велика річка, він має безліч приток. Багато з них протікають територією Києва. Точніше буде сказати, Київ зростав навколо них.
Пригадайте:
- Які річки Києва вже згадувались у цій книжці?
- Яку роль вони відігравали в історії Києва?
Джерело 2. Про долю річки Почайни.
(а) Ліна Костенко, українська поетеса.
Мені відкрилась істина печальна:
життя зникає, як ріка Почайна.
Через віки, а то й через роки,
ріка вже стане спогадом ріки.
І тільки верби знатимуть старі:
киян хрестили в ній, а не в Дніпрі.
(б) Дмитро Лавров, сучасний києвознавець.
«У великокнязівські часи гавань Почайни була переповнена кораблями.
Нині на місці золочених луків, де колись звивалась 8-кілометрова Почайна, розкинувся гігантський житловий масив. Часом люди і не здогадуються, що ходять по власній давній історії, і гадки не мають про драму доленосної річки.»
(в) Іван Фундуклей, києвознавець, ХІХ ст.
«Ще у ХУІІІ ст. Почайна являла собою доволі глибоку річку, яка протікала біля самого Подолу. Від Дніпра відділялась вона вузькою піщаною косою, яка під час розливів Дніпра цілком покривалась ним».
(г) Максим Берлінський, києвознавець, кінець ХVІІІ - початок ХІХ ст.
«Казенні баржі з різноманітними військовими припасами задля тиховоддя заводили у верх Почайни і причалювали до дерев’яних зрубів. …Для скорочення шляху було прокопано за міський кошт від Дніпрового повороту по піщаному ґрунту судноплавний канал і таким чином Дніпро не тільки поглинув Почайну, змивши острів, що утворився, а й значну частину Подолу знищив».
Поміркуймо
- Чому саме доля Почайни вразила поетесу?
- Що і коли сталось з цією річкою?
- Хто винен у цьому?
- Як ви вважаєте, доля Почайни виняткова, чи типова для інших малих річок Києва?
Дізнайтеся
- Про долю інших малих річок Києва.
- Про київські озера.
- Про рукотворну «річку», зображену на фото.
Вам допоможуть список літератури та електронних джерел:
1. Нариси з історії Києва.
2. Київ. Енциклопедичний довідник.
3. Сайти:
- Интересный Киев
- Екологічний атлас Києва
- Ваш Киев. Старый Киев
Київські гори
- Згадайте легенду про заснування Києва. Де саме облаштувалися брати?
- Зверніться знову до Джерела 1. Що ви можете сказати про правий берег Дніпра?
Джерело 3
(а) І.Нечуй-Левицький, письменник. З повісті «Ніч на Дніпрі».
«Лівий берег Дніпра, рівний, плисковатий, суспіль зарослий густими лозами та верболозом, зеленів, неначе засіяний житом; а далі синіли густі бори, неначе море, закутане в синю та сизу імлу. На південь сизіли гори, а на горах було видно Київ… Сонце вдарило з-за лісу червоним промінням на київські гори.»
(б) І. Сюндюков,«День», Рим: дотик до вічності. 6 червня 2003 р.
Рим за багатьма параметрами можна порівняти з Києвом. Місто стоїть на семи пагорбах (римляни усі сім знають на ім’я; найвідоміші – Ватиканський, Палатинський, Авентинський...). А ось які конкретно назви мають київські пагорби? …
Поміркуймо
- Що об’єднує ці два уривка? Про що вони?
- Як називають автори те, про що вони пишуть?
- А ви можете дати відповідь на питання, поставлене Ігорем Сюндюковим?
Цікаво, що в багатьох народів збереглись перекази про заснування міст саме на холмах, горах (як Єрусалим). І дуже часто саме на семи – крім Риму це, наприклад, Москва. І це не випадково. Сім завжди вважалось особливим, священним числом. І перекази про заснування міста на горах, та ще й на семи мали підкреслити особливу значущість, святість такого міста.
Київські
гори… Так зазвичай називають височини правого берега Дніпра. Правду кажучи, це
скоріше пагорби. Найвищі з них мають висоту менш ніж
«У Києві є такі вулиці, що доки піднімешся лише на середину їх, зупиняється серце», – писав знаменитий російський письменник М.Лєсков, який багато років жив у нашому місті.
Завдання
- Знайдіть на карті Києва вулиці, назви яких містять слова «спуск», «узвіз», «тік».
Джерело 4
Протасів яр ( місцевість між Байковою та Батиєвою горами)
Реп’яхів яр. Фото початку ХХ ст.
Поміркуймо
- Що можна сказати про цю місцевість? Опишіть її.
- Що означає слово «яр»? Доберіть синоніми.
- Чи багато таких місцевостей у Києві?
Протасів яр, Бабин яр, Кмитів яр, Смородинський яр, урочища Гончарі та Кожум’яки – все це назви історичних місцевостей у Києві. Колись і там, де нині Хрещатик, був яр. Він так і називався – Хрещатий. Яр, урочище, балка – це западини між горами. Їх багато в Києві – близько 50 тільки великих. Більшість з них засипані й забудовані. Якщо ви, скажімо, вийдете на Хрещатик, то він не сприймається як яр. Проте, з Хрещатика праворуч або ліворуч будь-якою вулицею можна тільки піднятись.
Запропонуйте батькам.
- Ознайомтеся з картою-схемою Києва. Знайдіть на ній назви вулиць по обидва боки Хрещатика.
- Здійсніть прогулянку цими вулицями. Прослідкуйте, куди вони ведуть. Які особливості ви помітили?
«Дорогими для мене стали схили Дніпра» – співається в неофіційному гімні Києва. Існує безліч захоплених описів цих знаменитих Дніпрових схилів або Дніпрових круч. Кручі ці не що інше, як схили вже відомих нам Київських гір. Справді, важко знайти щось красивіше для киянина.
Довідка:
Пісня «Як тебе не любити, Києве мій» – слова Д.Луценка, музика І.Шамо.
Джерело 5
(а) 
(б) У 1761 р. в Києві було засновано «Особливу контору для складання пропозицій стосовно найбільш надійного закріплення нетвердого берега Дніпра, безперестанно розмиваного знизу плином Дніпра і зверху струмками талої та дощової води, що стікають з гір».
Поміркуймо
- Опишіть, що ви бачите на фото джерела 5(а). Де могли бути зроблені фото?
- Яке явище на них відображено? Чому воно виникає?
- Які б пропозиції ви надали установі, яка опікується питаннями надійного закріплення нетвердого берега Дніпра (джерело 5(б))?
Здвиж-земля – така назва трапляється ще у старовинних літописах. «Чому сповзають схили», «Київ сповзає…», «Старезний Київ починає потроху сповзати…» – це лише деякі заголовки сучасних київських газет. З цим явищем киянам завжди доводилось боротись. У першу чергу – деревонасадженням на схилах. Коріння дерев, переплітаючись, укріплює схили. Будували спеціальні протизсувні споруди, робили дренажні колодязі (для відводу води), забивали в схили палі. Починаючи зі згаданої в джерелі 5(б) контори, в Києві існували й існують спеціальні установи, які цим займаються.
Але з часом проблема тільки загострюється.
Проблема
«Монстр на вул. Грушевського»
Поміркуймо:
- Чому цей будинок прозвали «монстром»?
- До яких наслідків може призвести будівництво подібних споруд на дніпрових схилах?
Розпитай дорослих
- про історію цього будівництва і боротьбу з ним.
Зелений Київ
Джерело 6
(а) З «Повісті минулих літ».
«І був довкола города ліс і бір великий, і ловили вони [тут] звірину».
(б) З опису Києва П.Алеппського, сирійського мандрівника ,середина ХІІ ст.
«Потім ми прибули до великого міста… з величезною кількістю садів… При кожному будинку, як при палацах, є великий сад, де є всі плодові дерева, які тільки тут ростуть. Багато в них горіхів і винограду. На впорядкованих грядках з огірками сіють крокуси, руту і гвоздику… біля дороги до Видубицького монастиря всі кручі поросли дикими фруктовими деревами…»
(в) З опису Києва М.Булгакова, російського письменника, початок ХХ ст.
«І було садів у місті так багато, як ні в жодному місті світу. Вони розкинулися всюди величезними плямами, з алеями, каштанами, ярами, кленами й липами. Сади розкинулися на чудових горах, що нависали над Дніпром…»
Поміркуємо:
- що спільного і що відмінного в цих описах міста різних часів?
- які слова використовують автори для опису київської рослинності? Поясніть їх.
- що таке сад для П.Алеппського і М.Булгакова? Які рослини вони згадують?
Київ – зелене місто. У Києві дерева, квіти й кущі є невід’ємною частиною вулиць, а не зосереджені тільки в парках і скверах. Збереглося багато й природної, не впорядкованої людьми, рослинності. До міста з усіх боків підступають ліси.
Київ виник серед лісів. Той самий Хрещатик, про який ми вже згадували, був вкритий за князівських часів диким лісом. Його називали Перевісищем, бо тут встановлювались перевіси – зроблені з сіток пастки для диких тварин. Розширяючись, місто поглинало ліси і яри. Але часто місто «обтікало» великі ділянки лісу і вони опинялись в оточенні міських кварталів. Тому в Києві є …справжні ліси: Голосіївський ліс, Пуща-Водиця, Сирецький гай, Кирилівський гай. Багато таких ділянок на лівому березі – парк «Партизанської слави», парк «Перемога», Биківнянський ліс та інші. Часто такі лісові масиви не дуже великі і навіть не мають назви. А є ще й дніпровські острови з майже незайманою природою. Такі місця називають парками, але вони зберігають свій природний вигляд і тільки по краях прокладено алеї, встановлено сидіння, павільйони, атракціони та інше. Саме такі парки є ознакою Києва. Навряд чи ви зустрінете щось подібне у великій кількості в інших містах.
Звичка киян до зелені навколо виявилась такою сильною, що і прокладаючи нові кам’яні вулиці, вони обсаджували їх деревами. У нових міських кварталах облаштовували нові парки й сквери. Вони, на відміну від старих, були регулярними, тобто розведеними по заздалегідь складеному плану.
Джерело 7
З Постанови Київської міської Думи «Про насадження дерев» (1896 р)
«Засадити вулиці: Хрещатик, Олександрівську і Велику Васильківську – в’язами шароподібної форми; Старе місто і Безаківську – каштанами; Липки – липами; «Нову забудову» – кленами; Поділ і Пласку ділянку – татарськими кленами; Лук’янівку – в’язами звичайними».
Поміркуємо:
- Чому Міська дума переймається озелененням міста?
- Чим пояснити, що на різних вулицях пропонується висаджувати різні види дерев?
- Які дерева ростуть у парках, на вулицях міста нині?
Київська легенда
Символ Києва – каштан чи тополя.
«Знову цвітуть каштани…» так починається одна з найвідоміших пісень присвячених нашому місту, – «Київський вальс»
Каштан давно вже став одним з зелених символів Києва. Хто не милувався навесні свічками каштанового цвіту, не збирав восени із величезним задоволенням блискучі немов би лаковані плоди. Стилізований лист каштана навіть був деякий час основним елементом герба Києва.
Але насправді київським деревом каштан став порівняно недавно – на межі 19-20 ст. За міською легендою, каштанами було засаджено Бульварне шосе (нині Бульвар Шевченка). Але це категорично не сподобалось цареві Миколі І, який опікувався Київським університетом, що розташований на бульварі. На думку царя, з каштанами бульвар виглядав занадто затишним, неофіційним. Київський генерал-губернатор Бібіков наказав за одну ніч викопати каштани й замінити їх пірамідальними тополями (на бульварі й сьогодні за традицією саджають саме їх). Але викинуті деревця позбирали кияни. Через кілька років це невибагливе дерево росло вже в багатьох київських садах. Ним обсаджували нові вулиці, саджали його в парках і скверах – дуже швидко воно стало таким звичним, що, здавалось, росло в місті завжди.
Завдання
- Доберіть підписи до фотографій з переліку назв (підказка), що поданий далі. Обґрунтуйте їх.
- Які типи зелених насаджень, згадані вище, представлені на цих фото?
|
1 |
|
|
|
|
5
6
7
Підказка
Бульвар Шевченка,
Маріїнський парк,
Пуща-Водиця,
Сад в Лаврі,
Центральний ботанічний сад,
Голосіївський ліс,
Голосіївський парк
Працюємо з картою
- назвіть цю карту
- складіть її легенду
- про що може розповісти ця карта
Кияни люблять своє місто, бережуть його парки і сквери. Здавалося б, хто не погодиться з цим твердженням? Але не все так просто.
Джерело 8
(а) Депутат Київської міської думи Ф.Ясногурський, початок ХХ ст.
«Нинішнє міське управління охоплене якоюсь манією знищення насаджень… Тільки вороги здатні творити таку підлість.»
(б) Лідер громадської організації «Голос громади Києва» В.Іванченко, початок ХХІ ст.
«Програмою розвитку зеленої
зони Києва», що її ухвалила міськрада, планується зменшити територію парків і скверів
Києва на
Поміркуємо:
- На яку проблему вказує джерело 8 (а) та 8 (б)?
- Чому ця проблема існувала і на початку ХХ ст. й існує нині?
- Як ви вважаєте, що потрібно робити? Хто має стати на захист?
- Чи робиться щось? Що вам про це відомо?
Джерело 9
Поміркуємо:
- Яку проблему намагаються вирішувати організатори подібних акцій?
- Чому ця проблема існує?
- Запропонуйте інші шляхи її розв’язання.
Завдання
- Запропонуйте підпис до фото.
- Проведіть конкурс плакатів «Збережемо природу Києва»
Українська
