РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ, АРХІТЕКТУРИ, ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА В УКРАЇНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVI – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

ЗАСАДНИЧІ ТЕЗИ

• Полемічна література - дзеркало духовного життя та ідейних шукань українських просвітителів наприкінці XVI – першої половини XVII ст.

ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ

ОСОБИСТІСТЬ

Про Івана Вишенського залишилось надзвичайно мало відомостей. Відомо, що народився він у містечку Судовій Вишні на Львівщині, на що й вказує придбане ним прізвище. Ім'я Іван - теж набуток пізніших літ: так звали Вишенського в чернецтві. Не менше таємниць і навколо освіти письменника. Взявшись за перо, він доклав зусиль, аби розкритикувати тогочасне європейське шкільне й університетське навчання, віднісши їх разом з іншими завоюваннями цивілізації до "латинських прелестей". Тим часом дослідники певні, що сам Вишенський пройшов латинський вишкіл, навчаючись, можливо, в єзуїтському колегіумі. Вчені не відкидають також зв’язків Вишенського із реформаційними течіями. Щоправда, про тривалість і характер тих зв’язків нічого не відомо. Ймовірно, вони визначались пошуками істини, яка не давала спокою пристрасній душі Вишенського. Втім, пов'язавши себе з православ’ям, Іван не уникав суперечностей. І не лише ідея унії не давала йому спокою: терзали стосунки із львівськими братчиками, з якими спочатку був у мирі, а згодом - сперечався; не прижився надовго і в Острозі під опікою князя Костянтина. Зрештою, він дедалі більше схилявся до усамітненого життя. У 80-х роках переселився на Афон (півострів в Егейському морі, де віддавна розташовувався авторитетний православний монастир). З Афону надсилав на Батьківщину особливі листи - послання, написані на зразок послань апостола Павла. Протягом 1604-1606 рр. жив в Україні, проте повернувся знову на Афон, де й помер.

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ, РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ

На XVI – XVII ст. випав розквіт українського епосу, дум, балад, історичних пісень, якими український народ відгукувався на нові умови свого історичного розвитку.

Творцями й виконавцями дум та історичних пісень були кобзарі, бандуристи, лірники.

Під впливом ідей гуманізму і Реформації українське письменство XVI – XVII ст. дедалі ширше використовувало мистецькі засоби фольклору. Водночас книжні традиції проникали в усну народну творчість. Такий взаємовплив пожвавив розвиток української літератури, збагатив її новими жанрами й формами, сприяв розвитку літературних родів, зокрема драми й лірики.

Іншою важливою особливістю розвитку української літератури була поява латино- і польськомовних творів, у яких найбільше втілилися ідеї західноєвропейського мистецтва. Так, латиномовна та польськомовна українська поезія була здебільшого світською за змістом і ґрунтувалася на мистецьких законах європейського Відродження. Серед діячів літератури тієї доби найвідоміші Севастян Кленович (бл. 1550-1602) - український латиномовний поет та Станіслав Оріховський-Роксолан (1513-1566) - оратор, письменник, публіцист.

Полемічна література

Численні публіцистичні твори, що стосувалися церковно-релігійного життя, зокрема проблеми унії православної і католицької церков. Полемічні трактати писали як прихильники, так і противники унії - тобто представники різних таборів, що брали участь у суспільній полеміці. Українські православні письменники-полемісти пристрасно обстоювали права рідної церкви, протидіяли насадженню католицизму й уніатства. Найвидатнішими полемістами були Іван Вишенський, Герасим Смотрицький, Мелетій Смотрицький, Стефан Зизаній, Іпатій Потій, Йов Борецький.

Літописи

Помітне місце в українському літописанні тих часів належало Густинському літопису, створеному у першій чверті XVII ст.

Драматична література й театр

У XVI – першій половині XVII ст. почала формуватися українська драматургія.

Щоправда, значних драматичних творів ще не було, хоча згадки про перші вистави датовано кінцем XVI ст. На початку XVII ст. набула поширення так звана шкільна драма.

У першій половині XVII ст. розвинувся український мандрівний ляльковий театр - вертеп.

АРХІТЕКТУРА ТА МІСТОБУДУВАННЯ

• Старі міста, відбудовуючись, набували інших архітектурних рис. Невпізнанно змінилися, зокрема, Львів, Дрогобич, Острог.
• Виникало багато нових міст. Серед них - Жовква, Броди, Станіслав (тепер Івано-Франківськ), Бережани, Тернопіль, що закладались як фортеці-резиденції магнатів.
• Сприятливішими для появи нових міст були західноукраїнські землі, більш віддалені від кочового Степу.
• На Київщині, Брацлавщині, Волині, які за тих часів потерпали від татарських та ногайських нападів, міста здебільшого зникали із заселенням давніх городищ, коли для будівництва міських укріплень використовувалися вали і рештки оборонних споруд минулих часів.
• Містобудування XVI - першої половини XVII ст. зазнало відчутного впливу європейського Відродження. Особливо яскраво ренесансні риси втілено в західноукраїнських містах. Адже проекти забудови міст подекуди замовлялися архітекторами-європейцями. Деякі з архітекторів, чужинці за походженням, знайшли в Україні другу батьківщину і втілювали тут свої творчі задуми, поєднуючи набуті в Європі знання з місцевими традиціями.
• Провідне місце в архітектурі Відродження належить світським будівлям - ратушам, замкам-палацам, житлам міщан. Унікальним зразком ренесансного будівництва став ансамбль львівських споруд: будівлі на площі Ринок - будинок Корнякта, Чорна кам’яниця, пам'ятки, пов’язані з львівським Успенським братством - Успенська церква, каплиця Трьох святителів, вежа Корнякта. Авторами цих проектів були Павло Римлянин, Войтех Капінос, Амброджо Прихильний, Петро Барбон та ін.

Оборонні споруди

• Міські укріплення часто будували з дерева. Дерев'яна фортеця була неодмінною ознакою міста на землях Подніпров`я та Лівобережжя, де не існувало інших будівельних матеріалів. Дерев'яні захисні споруди мав, зокрема, тогочасний Київ.
• В оборонній архітектурі застосовувалися й нові способи будівництва. Їхнє утвердження було пов’язане з появою нових видів вогнепальної зброї. По-іншому зводили захисні мури: вони стали нижчими, проте значно ширшими.
• У XVI ст. внаслідок будівельних робіт нових обрисів набув славнозвісний Луцький замок.

• Було перебудовано й замок в Острозі.
• Протягом XVI - початку XVII ст. перебудовувалась і Камянець-Подільська фортеця. Її обклали каменем, звели нові вежі.
• Слави нездоланних фортець у XVII ст. зажили замки-бастіони у Бродах та Бережанах. Фортеця Броди, споруджена в 1630-1635 рр., була потужним укріпленням, що мало вигляд п'ятикутного замку з п’ятьма бастіонами, який із західного боку поєднувався із міським укріпленням з десятьма бастіонами.
• Будівництво замку в Бережанах було значно тривалішим. Розпочалося воно ще 1535 р. і здійснювалося за давньою (баштовою) системою. Згодом власники фортеці вирішили надати їй сучаснішого вигляду. Саме тому вежі-бастіони, споруджені в середині XVII ст., поєднувалися в ній з високими товстими мурами, характерними для давніших часів. Двох`ярусні галереї, мереживні навершя, тонке різьблення наближають замок до ренесансних палаців.
• Замки у Збаражі, Золочеві й Підгір’ях поєднують риси оборонної архітектури з палацовою.
• Потреби оборони враховувалися також під час будівництва культових споруд. Великі монастирі подекуди набували вигляду справжніх фортець, захищених міцними мурами і вежами-бастіонами.
• Такими, зокрема, є Троїцький монастир у межиріччі під Острогом, Успенський Почаївський монастир.

• ← КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVI - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст. РОЗВИТОК ОСВІТИ ТА НАУКИ
• ПЕРЕДУМОВИ Й ПОЧАТОК НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПРОТИ ПОЛЬСЬКОГО ПАНУВАННЯ →