В Україні, як і в більшій частині Європи, мешкали представники різних народів та релігій. Майже три чверті всього населення становили українці, значно переважаючи інші групи у восьми з дев’яти губерній Наддніпрянської України. Але поряд з ними проживало чимало росіян, поляків, євреїв, німців та представників інших народів.
Неукраїнське населення було розподілене нерівномірно. Загалом, міста, що в Наддніпрянській Україні ХІХ ст. швидко зростали, були осередками неукраїнської культури. Така ж ситуація була і на західноукраїнських землях.
Національний склад міського населення Наддніпрянщини на 1897 р.
|  
 Національність  |  
 
 Кількість  |  
 
 Відсоток  |  
|  
 Росіяни  |  
 
 1050000  |  
 
 34  |  
|  
 Українці  |  
 
 937000  |  
 
 30,3  |  
|  
 Євреї  |  
 
 830000  |  
 
 27  |  
|  
 Інші  |  
 
 268000  |  
 
 8,6  |  
|  
 Всього  |  
 
 3085000  |  
 
 99,9  |  
Населення найбільших міст Наддніпрянщини
|  
 Міста  |  
 
 1860 р.  |  
 
 1897 р.  |  
 
 1914 р.  |  
|  
 Одеса  |  
 
 113000  |  
 
 404000  |  
 
 669000  |  
|  
 Київ  |  
 
 65000  |  
 
 248000  |  
 
 626000  |  
|  
 Харків  |  
 
 50000  |  
 
 174000  |  
 
 245000  |  
|  
 Катеринослав  |  
 
 19000  |  
 
 121000  |  
 
 220000  |  
|  
 Миколаїв  |  
 
 32000  |  
 
 92000  |  
 
 104000  |  
Незалежно від чисельності та географії проживання, деякі з цих народів вели осібний спосіб життя з власними законами, школами, звичаями та культурою, яка іноді помітно відрізнялася і була цілком чужою сусідам-українцям. Одначе ці народи мешкали в Наддніпрянщині поряд з українцями, вважали її своєю батьківщиною і становили єдину спільність.
Росіяни і поляки, хоча і були меншістю, в Україні, належали до провідних прошарків у політичному і соціально-економічному житті. Євреї, німці, татари та інші народи, як правило вели відокремлене економічне і культурне життя. Для євреїв була визначена „межа осілості”, на схід від якої їм заборонялося оселятися.