В Україні, як і в більшій частині Європи, мешкали представники різних народів та релігій. Майже три чверті всього населення становили українці, значно переважаючи інші групи у восьми з дев’яти губерній Наддніпрянської України. Але поряд з ними проживало чимало росіян, поляків, євреїв, німців та представників інших народів.
Неукраїнське населення було розподілене нерівномірно. Загалом, міста, що в Наддніпрянській Україні ХІХ ст. швидко зростали, були осередками неукраїнської культури. Така ж ситуація була і на західноукраїнських землях.
Національний склад міського населення Наддніпрянщини на 1897 р.
Національність |
Кількість |
Відсоток |
Росіяни |
1050000 |
34 |
Українці |
937000 |
30,3 |
Євреї |
830000 |
27 |
Інші |
268000 |
8,6 |
Всього |
3085000 |
99,9 |
Населення найбільших міст Наддніпрянщини
Міста |
1860 р. |
1897 р. |
1914 р. |
Одеса |
113000 |
404000 |
669000 |
Київ |
65000 |
248000 |
626000 |
Харків |
50000 |
174000 |
245000 |
Катеринослав |
19000 |
121000 |
220000 |
Миколаїв |
32000 |
92000 |
104000 |
Незалежно від чисельності та географії проживання, деякі з цих народів вели осібний спосіб життя з власними законами, школами, звичаями та культурою, яка іноді помітно відрізнялася і була цілком чужою сусідам-українцям. Одначе ці народи мешкали в Наддніпрянщині поряд з українцями, вважали її своєю батьківщиною і становили єдину спільність.
Росіяни і поляки, хоча і були меншістю, в Україні, належали до провідних прошарків у політичному і соціально-економічному житті. Євреї, німці, татари та інші народи, як правило вели відокремлене економічне і культурне життя. Для євреїв була визначена „межа осілості”, на схід від якої їм заборонялося оселятися.