§ 2. Кампанії 1915—1916 рр.
1. Бойові дії у 1915 р.
У 1915 р. на Західному фронті Німеччина активних наступальних бойових дій не вела. Німецькі війська відбивали французькі одноманітні атаки в Артуа і Шампані, які коштували Франції величезних жертв. За рік Франція втратила 1 млн 292 тис. солдатів, англійці – 279 тис., німці – 612 тис. Стримуючи наступ, німці стрімкими контратаками зводили нанівець успіхи французів. Під час однієї з атак 22 квітня біля бельгійського міста Іпр німці вперше у світовій історії здійснили вдалу газову атаку (перше застосування хімічної зброї відбулось у лютому 1915 р. німцями під Варшавою, але не вдало). З 15 тис. отруєних хлором англійських вояків третина померла. Ця подія продемонструвала повну зневагу норм міжнародного права (у 1907 р. гаазька міжнародна конференція прийняла конвенцію про заборону використання хімічної зброї) та ознаменувала появу нової страхітливої зброї — хімічної. У військах було впроваджено протигази. За роки війни від хімічної зброї загинуло близько 1 млн солдат.
Газова атака
Французькі кулеметники у протигазах
Зі свого боку, англійці й французи спробували перекрити протоки Босфор і Дарданелли. Та висадка десанту у квітні 1915 р. була невдалою. Турецькі війська повністю заблокували десант союзників, який у грудні того ж року був змушений залишити свій плацдарм.
Турецькі берегові гармати у Дарданельській протоці
Тими ж квітневими днями завершилися переговори країн Антанти й Італії. За Лондонською угодою Італія вступала у війну проти Німеччини. За це їй мали відійти після війни Трієст та інші австрійські області з італійським населенням, під протекторат Італії потрапляла Албанія. Через місяць Італія вступила у війну, але вела її спроквола. Італійським військам протистояло лише 10 австрійських дивізій.
Передислокація артилерії у гірських умовах на Італійському фронті
Це було єдине полегшення для Росії, адже найбільші за масштабами бої у 1915 р. відбувалися на сході. За пропозицією німецького командувача Східного фронту генерала фон Гінденбурга проти Росії було спрямовано головний удар Німеччини. Досі російські війська проводили наступальні операції не для досягнення стратегічної вигоди, а з метою полегшення становища союзників на заході. Внаслідок постійної передислокації з’єднань і розрізнених дій бойова міць російських армій залишалася невисокою. Техніко-економічна відсталість Росії зумовила тяжке становище на фронті. Не вистачало найнеобхіднішого — зброї, боєприпасів, обмундирування, медикаментів. У Німеччині добре знали про наміри російського командування, про сильні та вразливі місця росіян. Німецькі та австрійські вивідувачі були в російських штабах, навіть у військовому міністерстві та царському оточенні. Росію вважали найслабшим членом Антанти. Німеччина намірялася змусити Росію вийти з війни.
Російські позиції на схилах Карпат (1915 р.)
Картина поразки російської армії (1915 р.)
2 травня 1915 р. після шаленої артилерійської підготовки німецькі та австрійські війська перейшли в наступ і прорвали російську оборону в районі міста Горлиця. Протягом наступних п’яти місяців вони захопили Галичину, Буковину, частину Волині, Польщу, Литву, частину Латвії та Білорусії. Наступ німецьких і австро-угорських військ зупинила непогода та паганий стан доріг. Втрати росіян були жахливими: 850 тис. убитих і поранених, 900 тис. полонених. Хоча Росія не капітулювала, німецьке командування вважало, що російська армія вже не здатна на серйозні наступальні дії. Фронт розтягнувся від Ризької затоки до кордонів Румунії. На сході теж перейшли до позиційної війни.
Монархи держав Четвертного союзу (Німеччини, Болгарії, Туреччини, Австро-Угорщини)
Після перемог Німеччини восени 1915 р. у війну вступила Болгарія. Утворився Четверний союз Німеччини, Австро-Угорщини, Туреччини і Болгарії. Через болгарську територію Туреччина тепер вільно могла спілкуватись із своїми союзниками. Проти невеликої сербської армії у жовтні 1915 р. рушили німецькі, австро-угорські й болгарські війська. Росія не могла надати Сербії допомогу, а французькі й англійські війська прибули запізно: сербську армію вже було розгромлено. Залишки сербської армії разом з королем здійснили важкий відступ через гори Албанії до Адріатичного моря, де булм евакуйовані англійським флотом на грецький острів Корфу. На новоутвореному Балканському фронті (1917 р.) бойових дій до середини 1918 р. майже не велось.
Сербські війська в окопах
Розправа австрійських солдат над сербами
Отже, у 1915 р. вирішальних перемог не здобула жодна з коаліцій. Проте час працював на країни Антанти, які мали більш потужний промисловий потенціал і більші людські ресурси. Вони налагодили велике військове виробництво і нарощували стратегічну перевагу. Концентрація німецьких військ на Східному фронті відкривала союзникам на заході можливість для перепочинку і перегрупування сил для здійснення вирішального удару. Напередодні кампанії 1916 р. Англія і Франція порівняно з Німеччиною мали численнішу армію, глибоко ешелоновану оборону, потужну артилерію. Війська німецьких союзників виявилися розпорошеними по різних фронтах і не горіли бажанням вести активні наступальні операції.
2. "Верденська м’ясорубка". Брусиловський прорив. Битва на річці Соммі
Німецькі командувачі вважали, що перемогу на сході забезпечено і час братися за противників на заході. 21 лютого 1916 р. німецькі війська на ділянці фронту завдовжки 40 км перейшли у наступ. Йому передувала нищівна артилерійська підготовка. Сталева злива трощила все. Небаченої сили удар спрямовувався проти фортеці Верден. Добре укріплена, вона становила осердя оборони французів. Німецьке командування вважало, що боязнь втрати цієї ключової позиції примусить французів кинути сюда всі свої сили, які німецька армія ”перемеле, як у м`ясорубці”. Але щоразу, коли німецька піхота піднімалася в атаку, вона наражалася на кинджальний вогонь. За кілька місяців кровопролитних боїв німці спромоглися заглибитись в оборону французів лише на 7 км. Прорвати фронт чи бодай заволодіти Верденом вони не зуміли.
Руїни Вердена
Французькі солдати у підземних казематах одного з фортів Вердена
Французька важка артилерія під Верденом
Сили обох сторін виснажувалися з кожним днем. У розпал битви під Верденом командування над німецькими військами було передано переможцям росіян генералу-фельдмаршалу П. фон Гінденбургу та генералу Е.Людендорфу. Нове командування визнало безперспективним подальший наступ на Верден: «Верден став відкритою раною, яка підточує наші сили…».
Генерал О.Брусилов
Франція очікувала на допомогу від Росії та Англії. Справді, 4 червня російські армії під командуванням генерала Олександра Брусилова після нетривалої але сильної артилерійської підготовки прорвали відразу у чотирьох місцях австро-німецький фронт. Успіх у наступі був досягнутий завдяки новій тактиці, росіяни наносили удар не в одному місці, як робилось раніше, а відразу у декількох, що не давало можливості противнику стягувати війська для відбиття наступу. Завдяки вдалому наступу росіяни знову зайняли більшу частину Галичини й Буковину, досягли Закарпаття. Загальні втрати австро-німецьких військ складали 1,5 млн солдат, з яких близько 400 тис. полонених. Росіяни захопили 500 гармат і вилику кількість іншого озброєння. Втрати ж росіян були втроє меншими (з них 62 тис. загиблі). Німецьке командування спішно знімало війська на заході й перекидало їх на схід. Успіх росіян підштовхнув до вступу у війну на боці Антанти 16 серпня 1916 р. Румунії. Проте, румунські війська були розгромлені, а країна була окупована ворожими військами. Росіянам довелось рятувати нового союзника, що подовжило їм фронт ще на 500 км (На сході поряд з Західним і Південно-Західним утворився ще і Румунський фронт).
Румунські війська направляються на фронт
Англійська піхота йде в атаку на р.Сомма
1 липня 1916 р. французькі та англійські війська почали наступ на річці Соммі. Шквальний артилерійський вогонь, що тривав сім днів, зруйнував німецькі дротяні загорожі, траншеї, ходи сполучення. На кожен метр фронту англо-французька артилерія вивергнула близько тонни металу. Крім піхоти, на прорив уперше було кинуто танки. 15 вересня 1916 р. 18 сталевих чудовиськ, що досягли лінії атаки, стріляючи, повільно повзли на німецькі позиції й наганяли жах. Успіх танкової атаки був вражаючим, англо-французькі вйська заглибились в оборону противника на 5 км з мінімальними втратами. Раніше такий прорив досягався ціною втрати десятків тисяч вояків. Проте німецькі війська стримали натиск, і восени активні бойові дії на річці Соммі припинилися. У грудні безрезультатно закінчилась і Верденська битва.
Перша танкова атака
Німецькі солдати оглядають підбитий англійський танк
Підсумки воєнних кампаній 1916 р. на Заході виявилися приголомшливими. Під Верденом загинуло до 1 млн німецьких і французьких солдатів та офіцерів. На річці Соммі обидві сторони втратили понад 1300 тис. вояків.
Позиції італійської піхоти в Трентіно (1916 р.)
Такі страшенні жертви так і не визначили переможця. Війна продовжувалася. Постійно вдосконалювалися смертоносна зброя і техніка. Для нищення людей використовувались артилерія, танки, військово-повітряні сили, хімічна зброя. За рівнем технічної оснащеності англо-французькі війська випереджали Німеччину. Війна виснажувала противників, вимагаючи мобілізації останніх людських, матеріальних і продовольчих ресурсів. Найбільш катастрофічне становище після битв 1916 р. склалося в Німеччини, у якої армія скоротилася на 1 млн солдат, яких не було ким замінити.
3. Війна на морі. Підводна війна
Напередодні війни Німеччина приділяла значну увагу створенню величезного надводного флоту, який би зміг завдати поразку головній морській державі Англії. Але з початком війни німецький флот не зміг протидіяти морській блокаді країн Антанти. Дії німецького флоту обмежувалися лише Балтійським морем, а австро-угорського – Адріатичним. Тільки незначні сили німецького флоту, що опинились з початком війни на просторах світового океану завдали деяких турбот союзникам. Так, у Чорному морі під турецьким прапором німецькі крейсери "Гебен" і "Бреслау" обстрілювали Одесу, Севастополь, Новоросійськ і Феодосію. В Атлантичному і Тихому океанах діяли німецькі рейдери, що прагнули порушити морські перевезення країн Антанти. Але на кінець 1914 р. після розгрому німецьку ескадру в Південній Атлантиці біля Фолклендських островів держави Троїстого союзу опинилися в остаточній морській блокаді.
Потерпаючи від морської блокади вони шукали ефективних засобів протидії. Порятунок убачався в широкому застосуванні порівняно нової зброї — підводних човнів і розгортанні підводної війни. Свою ефективність підводні човни показали вже на початку війни. Так, німецька підводна лодка «U-9» безнаказанно за одну атаку біля побережжя Нідерландів відправила на дно відразу три англійські крейсери.
Німецький підводний човен затримує торгівельне судно
У лютому 1915 р. Німеччина оголосила всі води, які омивають Великобританію, зоною бойових дій і спрямувала сюди свої підводні човни, дії яких виявилися ефективними. Так, 7 травня об’єктом атаки став англійський пасажирський лайнер "Лузітанія" з 1198 пасажирами на борту, з них 124 були американці. Загибель "Лузітанії" стала однією з найбільших морських катастроф. США виступили з рішучим протестом, бо, крім людських жертв, підводна війна завдавала збитків торгівлі з країнами Антанти. Німеччина, побоюючись конфлікту зі США, тимчасово обмежила підводну війну. Німецьке командування віддало наказ без попередження не топити пасажирські судна. На практиці командири підводних човнів цей наказ не виконували.
Пасажирський лайнер „Лузітанія”
У травні-червні 1916 р. між англійським і німецьким флотами тривала найбільша в історії морська битва. У ній з обох сторін узяли участь основні сили флоту. Німецьке командування вирішило прорвати морську блокаду і розгромити англійський флот. Зіткнення сталося в Північному морі біля берегів Ютландії (Данія). Німецька ескадра спробувала розсікти британський флот, щоб розбити його по частинах, але сама мало не опинилася відрізаною від своїх же баз. Німецький флот поспішно залишив бій. Під час бою анлійці втратили 14 кораблів. Німці – 11. Повернувшись до баз, німецький флот більше у відкритому морі не з’являвся. Морську блокаду країн Антанти прорвати не вдалося.
Вихід аглійського флоту у відкрите море
У Німеччині знов активізувалися прихильники необмеженої підводної війни. "Ми будемо топити навіть тріску, якщо вона попливе в Англію", — підтримав їх кайзер Вільгельм ІІ. Країни Антанти потерпали від німецьких підводних човнів (на дно було відправлено більше 2000 суден), хоча ті нерідко гинули й самі. На виклик Німеччини країни Антанти відповіли розгортанням суднобудування, розробленням ефективних засобів боротьби проти підводних човнів. Агресивність Німеччини обурювала світову громадськість. Загибель американських суден, а особливо американських громадян все більш настроювало громадськість країни проти Німеччини. Стало зрозумілим, що підводні човни неспроможні вирішити долю війни, яка набула затяжного характеру.
4. Виснаження воюючих країн
Затягування війни дало зрозуміти, що перемога визначається не стільки фронтом, скільки тилом. Командування воюючих країн розраховувало на короткочасність воєнних дій. Великих запасів спорядження та боєприпасів не було зроблено, і вже 1915 р. всі зіткнулися з труднощами постачання армії. Найбільший дифіцит озброєння, через слабість її економіки, відчувала Росія. Щоб розширити масштаби воєнного виробництва, почалася перебудова економіки. В усіх країнах вона насамперед означала введення жорстокого державного регулювання. Держава визначала обсяги необхідного виробництва, розміщувала замовлення, забезпечувала сировиною та робочою силою. Вводилася трудова повинність, яка давала можливість зменшити дефіцит робочих рук, що був викликаний призовом майже всіх дорослих чоловіків до армії. Оскільки воєнне виробництво зростало за рахунок мирного, виник дефіцит споживчих товарів, який примусив вводити регулювання цін, нормування споживання. Мобілізація шкодила сільському господарству. В усіх воюючих країнах, крім Англії, виробництво продовольчих товарів скоротилося, а це призвело до введення карткової системи розподілу продуктів харчування. У Німеччині, яка традиційно ввозила продовольчі товари, через блокаду склалося дуже скрутне становище. Уряд там був змушений заборонити відгодівлю худоби зерном і картоплею, вводилися різноманітні замінювачі продуктів — ерзаци. Система державного контролю над виробництвом і споживанням у найбільш жорсткому вигляду набула в Німеччині, яка потерпала від обмеженості ресурсів.
Жінки і підлітки на заводі з виробництва снарядів
Відтак життя більшості населення воюючих країн кардинально змінювалося. Його рівень усюди знизився. У Німеччині до 1917 р. наповнення продуктових карток навіть не задовольняло фізіологічних потреб — почався голод (зима 1916/1917 рр.), жертвами якого стало близько півміліона чоловік. Труднощі війни — довгий робочий день, кепське харчування призвели до великої смертності серед цивільного населення. Разом із бойовими втратами це спричинилося до значного скорочення чисельності населення Австро-Угорщини, Німеччини та Франції. Тяжка повсякденна праця, перебування в чергах, голод і холод стали долею мільйонів людей. У прифронтовій смузі постійними небезпечними супутниками життя цивільного населення стали артилерійські обстріли з далекобійних гармат. Почалося використання авіації для бомбардування цивільних об’єктів у тилу. Під час бойових дій цивільне населення потрапляло під окупацію армій противника. Окупаційна влада з місцевим населенням зазвичай не маніжилася: реквізиції, контрибуції стали звичним явищем. Особливо жорстоким був окупаційний режим німецьких військ. Особливе обурення у світі викликало вивезення на німецькі підприємства 60 тис. більгійських робітників (Це був ще один прецедент породжений Першою світовою війною. Під час Другої світової війни це стало звичайним явищем). Мирне населення прагнуло уникнути окупації, з’явилися біженці.
Агітаційна листівка, яка показує звірства німецьких солдатів у Бельгії
Черги за хлібом у Петрограді
Усі ці проблеми більшістю населення сприймались як необхідність страждати в ім’я інтересів своєї держави. Та терпіння народів було не безмежне.
5. Антивоєнні виступи
Хвиля патріотизму створила сприятливі умови для проведення мобілізації та початку перебудови тилу. Коли ця хвиля вщухла, її почали нагнітати штучно, для чого створювалися спеціальні пропагандистські установи. Вони випускали брошури, листівки, що прославляли доблесть військ і пробуджували ненависть до ворога. Кожна зі сторін при цьому намагалася довести, що саме вона найцивілізованіша, що їй доводиться вести боротьбу проти "гунів" і "дикунів".
Англійський агітаційний плакат
Американський агітаційний плакат
Та вже 1916 р. дедалі більше людей у воюючих країнах почали усвідомлювати, що ніякі цілі не можуть виправдати тих жертв, що їх забрала війна, і бажали лише одного — якнайшвидшого її завершення. Виразником цих настроїв стало зростання страйкової боротьби. Справжньою сенсацією виявилася першотравнева демонстрація в Німеччині під гаслами "Кінець війні", "Геть уряд!". В Австро-Угорщині на знак протесту проти війни соціал-демократ Фрідріх Адлер застрелив 21 жовтня 1916 р. голову Ради міністрів графа Штюргка.
Барикади в Дубліні
Арешт ірландського повстанця
Доказом того, що патріотичні гасла втратили свій запал, було повстання 1916 р. в Ірландії. Вона мала отримати статус домініону в 1914 р., але цьому завадила війна. Це підштовхнуло радикальну частину діячів національно-визвольного руху до збройного виступу. У ніч на 24 квітня 1916 р. 1200 повсталих захопили важливі пункти в Дубліні та проголосили незалежність Ірландії. Протягом тижня 20-тисячна англійська армія придушила повстання. П’ятьох його керівників було страчено.
Зрушення в суспільній свідомості позначились і на тактиці соціал-демократичних партій. Позиція лівого крила соціал-демократії, які таврували війну як імперіалістичну, загарбницьку і закликали перетворити її в громадянську проти експлуататорів, спершу не користувалася підтримкою. Але з кожним роком число її прихильників зростало.
Ще більше зміцніла позиція соціал-демократів центру. Вони виступили за укладення демократичного миру без анексій і контрибуцій. Їхня позиція збігалася з позицією пацифістів, які виступали взагалі проти розв’язання конфліктів збройними засобами.
Документи, матеріали
З листа генерала Якушкевича воєнному міністру Сухомлинову від 6 грудня 1914 р.
"Знаю, що завдаю Вам турбот і тривог своїми закликами, але що робити? Адже волосся стає дибки від думки, що через нестачу патронів і гвинтівок доведеться підкоритися Вільгельмові… Що менше патронів, то більші втрати… Якби відразу влити тисяч 150-250 т, то можна було б в 1-1,5 тижня відкинути ворога і відразу виграти становище…"
Питання до документа
1. До яких наслідків призвела нестача зброї та боєприпасів на Східному фронті?
2. Чим було зумовлене таке становище з боєприпасами на Східному фронті?
Зі спогадів Людендорфа про наступ німецько-австрійських військ на Східному фронті 1915 р.
"Генерал фон Макензен був призначений командувачем нової 11-ї армії, яка складалася головно з військ, перекинутих із заходу. На початку травня він мав завдати флангового удару в Західній Галичині та розгромити росіян, які, незважаючи на втрати, вели наступ у Карпатах...
Ранком 2 травня (1915 р.) війська генерала фон Макензена блискуче виконали старанно підготовлену атаку і прорвали російський фронт на середньому Дунайці...
Проте союзники могли розвивати свій успіх загалом тільки фронтально, хоча вони і намагалися здійснювати місцеві оточення, в основному західного флангу російських військ, які відходили з Карпат. Спроба оточення їх правим крилом австро-угорських армій у Буковині успіху не мала...
Фронтальне витіснення росіян із Галичини, хоч би яким відчутним для них воно було, не мало вирішального значення для війни. Вони з боєм відходили настільки, наскільки тилові сполучення дозволяли нам просуватися. Росіяни ще не билися на власній землі та до неї ще могли віддати значну територію. До того ж, під час цих фронтальних боїв наші втрати були неабиякими...
Згідно з указівками верховного командування було розпочато підготовку в широких розмірах переправи через Нарев. Для цього не тільки 12 армія, а й праве крило 8 армії були згруповані...
13 липня обидві армії розпочали атаку...
15 липня після жорстокого бою штурмом було здобуто одну з сильних тилових позицій і 17 захоплено Нарев.
23 липня взято штурмом Пултуськ і Рожани, 4 серпня — Остроленку... Інші частини пішли на Сроцьк і Зегрже, щоб, захопивши наявні там укріплення, обложити Ново-Георгієвськ із північного сходу. Росіяни всюди чинили завзятий опір і зазнавали тяжких утрат...
У Польщі, у вигині Вісли, також почали діяти 9-а армія та армійська група генерала фон Войрша...
Операції союзних армій у Польщі, на схід од Вісли, привели, як я того й чекав, до фронтального переслідування росіян із неперервними боями. Щоправда, робилися спроби оточити росіян, але вони були завжди марними. Хоча російській армії і не дали змоги затриматись, але відійти їй пощастило. Росіяни часто вдавалися до жорстоких контратак великими силами, а численні ділянки заболочених рік і струмків давали їм можливість знову укріпитись та успішно чинити дальший опір. Неперервний рух протягом кількох тижнів кепськими шляхами і здебільшого за несприятливої погоди вимагав од наших військ великого напруження. Одяг і взуття обдерлися, постачання продовольством ставало утрудненим, будівель для розміщення військ на ночівлю було дуже мало...
Велике напруження вересневих днів знову дало нам лише тактичний успіх. Доводилося виходити з винятково тяжких криз..."
Запитання до документа
1. Що спонукало Німеччину завдати основного удару в 1915 р. проти Росії?
2. Чому Людендорф наступ німецько-австрійських військ весною 1915 р. оцінив як тактичний успіх?
3. Які причини зумовили припинення німецького наступу восени 1915 р.?
Газета "Русский инвалид" про бої під Верденом
"З описів боїв під Верденом у стислих офіційних повідомленнях і в статтях воєнних кореспондентів можна зрозуміти, що німці, як і раніш, атакували щільними масами, які скошувалися французькою артилерією і нараз замінювалися новими лавами щільних ланцюгів (за деякими відомостями, навіть колон); ця німецька тактика відомого дрангу (нещадного натиску за будь-яку ціну) вже зовсім не відповідає станові запасу людей Німеччини і є актом відчаю...
Під час першого натиску німців французькі батареї, які добре пристрілялися до ділянок місцевості, що лежала попереду, обстрілювали густі наступаючі лави ворога і змітали їх убивчим вогнем. Коли, завдяки повторним атакам нових ворожих мас, частина німців просунулась дуже близько до першої лінії французів, вночі французьким військам наказано було відійти на другу лінію окопів, і зранку французькі батареї знову стали косити німців, які наступали на новій ділянці, і так далі, поки французи не дійшли до головної оборонної лінії Во-Дуомон — висота Пуавр; тут вони контратаками в штики зупинили противника, причому частина німців була оточена у зруйнованому форті Дуомон, а на висоті Пуавр німці засіли на північних схилах...".
Запитання до документа
1. Як можна пояснити використання німецьким командуванням такої згубної тактики?
2. Яке значення мали бої під Верденом для подальшого перебігу війни?
Англійський історик Б.Такман про політику Німеччини на окупованих територіях.
"Як тільки німецькі війська входили в місто, його стіни починали біліти заздалегіть надрукованими оголошеннями… покарання для цивільних осіб, що стріляють в солдат, смерть. «Будь хто, якщо підійде блище ніж на 200 метрів до аероплана чи повітряної кулі, буде розстріляний на місті». Власники будинків, в яких найдуть сховану зброю, будуть розстріляні. Всі, хто переховує у себе… солдат, будуть відправлені на постійні каторжні роботи в Німеччину. Села, в яких відбудуться «ворожі» акти, будуть спалені. Якщо «ворожі акти стануться на дорозі між двома селами, до мешканців обох сіл будуть застосовані тіж самі заходи».
Запитання до документа
1. З якою метою проводилась така окупаційна політика?
2. Який характер новисила Перша світова війна? Як це відображає документ?
Результати «підводної війни» з книги А.Шталя «Розвиток методів операцій підводних човнів у війні 1914-1918 рр. на основних морських театрах»
«У роки Першої світової війни у Німеччині було побудовано 344 підводних човнів, з яких 178 було втрачено… Субмарини потопили 5861 судно (не врахова судна тоннажом менше 100 тон.). Найбільші втрата суден була у 1917 р. – 2734. Крім тога німецькими субмаринами було потоплено 10 лінейних кораблів, 20 крейсерів, 31 ескадрений міноносець, 3 канонерські лодки, 6 мінних загороджувачів, 3 монітора, 10 підводних човнів. 22 допоміжних крейсери, 34 тральщика і сторожовика, 16 суден-ловушок, 1 база підводних човнів. Всього 156 коарблів і суден. …на одну загиблу підводну лодку приходилось 33.8 знищених кораблів».
Запитання до документа
1. Про що свідчать наведені статестичні дані?
2. Чому Німеччині не вдалось перемогти у «підводній війні»?
Запитання і завдання
1. Як розвивались події на Східному фронті в 1915 р.? Чим була зумовлена поразка російських військ?
2. Охарактеризуйте битви під Верденом і на Соммі 1916 р. Яке вони мали значення для подальшого перебігу війни?
3. Що дозволило російським військам під командуванням генерала Брусилова здійснити успішну операцію проти австро-німецьких військ?
4. Розкрийте взаємозв’язок між перебігом воєнних дій на різних фронтах у 1915-1916 рр.
5. Які зміни сталися в техніці й тактиці бойових дій під час війни?
6. Що спонукало Румунію до вступу у війну на боці Антанти?
7. Як розгорталися події на морському театрі бойових дій? Охарактеризуйте Ютландський бій.
8. Зробіть підсумок: Бойові дії в 1915-1916 рр.
Запам’ятайте дати:
Квітень-грудень 1915 р. – Дарданельська операція військ Антанти.
22 квітня 1915 р. Перше вдале застосування хімічної зброї під містом Іпр.
Травень 1915 р. – початок німецько-австрійського наступу на Східному фронті.
Осінь 1915 р. – поразка Сербії.
Лютий-грудень 1916 р. Битва під Верденом.
Травень-червень 1916 р. Ютландський морський бій.
Літо 1916 р. Брусиловський прорив.
Червень-листопад 1916 р. Битва на річці Соммі.
Українська