§ 22. Іспанія
1. Ситуація в країні після першої світової війни
Іспанія була однією з відсталих країн Європи. Після поразки в іспано-американській війні вона вступила в смугу гострої кризи. Колишня могутність іспанської монархії відійшла в минуле. Невирішеність земельного і національного питань цю кризу поглиблювала.
Під час Першої світової війни Іспанія залишалася нейтральною. Війна сприяла зростанню попиту на іспанські товари і, відповідно, економічному піднесенню. Але воно не було тривалим. Закінчення війни викликало економічну кризу, загострилися проблеми іспанського суспільства. Активізувалися ліві політичні сили: найбільшим впливом користувалися анархісти, які виступали за ліквідацію держави способом заколотів, страйків, терористичних актів і т. д. У 1920 р. було створено ІКП — Іспанську комуністичну партію.
Іспанські війська видуть бій з ріфами
Влітку 1921 р. в Іспанії розпочалася гостра політична криза. Вона була викликана поразкою іспанських військ у Марокко від повсталих племен (Республіка Ріф). Правлячі партії та король втратили довіру населення. У цих умовах правлячі кола не перешкодили проведенню державного перевороту, що його здійснив 13 вересня 1923 р. генерал Мігель Прімо де Рівера.
2. Диктатура Прімо де Рівери
Прімо де Рівера утворив військову директорію (хунту), яка заступила уряд, розпустив кортеси (парламент), ввів надзвичайний стан, призупинив дію конституції. Владу на місцях було передано військовим губернаторам. Диктатура оголосила своєю метою "оновлення" Іспанії. Але оновлення вилилось у фашизацію суспільства за зразком Італії. Проводилась насильна іспанізація каталонців і басків. У зовнішній політиці було взято курс на створення "Великої Іспанії".
М. Прімо де Рівера виступає на мітингу
Стабілізація економічного становища на певний час зміцнила військово-монархічний режим. У 1925 р. Прімо де Рівера замінив військове правління цивільним, але сутність режиму від цього не змінилася. Позитивним здобутком режиму стало забезпечення відносного соціального миру і стабільного становища робітників. Це було досягнуто завдяки співробітництву з профспілками. Але початок економічної кризи 1929-1933 рр. підірвав опору диктатури. Від неї відвернулася навіть армія, і 28 січня 1930 р. Прімо де Рівера подав у відставку. У країні розгорнувся масовий рух за встановлення республіки. 12 грудня 1930 р. сталася невдала спроба повалити монархію. Повсталих та організаторів було заарештовано.
3. Революція 1931 р.
12 квітня 1931 р. в Іспанії відбулися муніципальні вибори, на яких перемогли прихильники республіки. 14 квітня король Альфонс XІІІ утік із країни, і того ж дня Іспанію було проголошено республікою. Це була мирна демократична революція. Владу перейняв тимчасовий уряд на чолі з А.Саморо. Перед новим урядом постали старі проблеми: проведення аграрної реформи в країні, де поміщикам належало 67% земель; вирішення національного питання; ліквідація безробіття, що сягнуло 40% працездатного населення. На той час на території Іспанії склалися чотири нації — іспанська, каталонська, баскська, галісійська. Останні три домагались автономії. Їм належало 15,6% території країни з населенням 6 млн осіб. На порядку денному стояли й врегулювання стосунків із католицькою церквою, захист національної іспанської промисловості, проведення реформи армії, вищий офіцерський склад якої становили виключно вихідці з землевласників, а ще — низка соціальних проблем.
Король Альфонс ХІІІ
Тимчасовий уряд провів вибори до кортесів і прийняв низку законів, спрямованих на вирішення названих вище проблем.
Проголошення республіки в Іспанії
Президентом обрали А.Самору. Було прийнято нову, демократичну конституцію. Церкву відокремили від держави. Ліквідовувалися чернечі релігійні ордени. Каталонія отримала автономію. Оголошено про проведення аграрної реформи (викуп державою у поміщиків землі і розподіл її серед селян).
Але нерішучість уряду у проведенні реформ, а також наступ на права католицької церкви, яка мала традиційно сильний вплив на селян, привели до того, що на виборах 1933 р. перемогли партії правого блоку. Вони згорнули проведення реформ. Баскам було відмовлено в наданні автономії. Проти противників уряду застосовувалася військова сила.
Наприкінці 1933 р. син колишнього диктатора Хосе-Антоніо Прімо де Рівера утворив партію Іспанська фаланга (іспанські фашисти). Вона виступила за ліквідацію республіки, встановлення унітарної держави з сильною владою, за розширення прав католицької церкви.
Хосе-Антоніо Прімо де Рівера
У 1934 р. проти політики уряду розпочалися масові виступи населення. Каталонія проголосила свою незалежність, в Астурії спалахнуло збройне повстання. Через відсутність єдності лівих сил усі ці виступи було придушено.
Не змирившись із поразкою, ліві у січні 1936 р. утворили Народний фронт, який виступив із широкою програмою реформ. Передбачались амністія всім політв’язням, відновлення демократичних прав і свобод, надання автономії Каталонії, підвищення заробітної плати, зниження податків, проведення аграрної реформи. Програму було підтримано на виборах у лютому 1936 р. Народний фронт прийшов до влади.
Спираючись на армію, праві сили почали готувати заколот. На чолі змовників стояли Хосе-Антоніо Прімо де Рівера, генерал Санхурно, який безпосередньо готував заколот, і генерал Франко.
4. Громадянська війна 1936–1939 рр.
Заколот почався 17 липня 1936 р. в Іспанському Марокко. Наступного дня він поширився на інші райони Іспанії. На бік заколотників перейшло 80% складу іспанської армії (з 20 тис. офіцерів на боці республіки залишилось лише 500), але авіація і флот залишилися вірними республіці. У країні почалася громадянська війна. У заколотників відразу виникли проблеми: Х-А.Прімо де Ріверу було заарештовано і страчено, Санхурно загинув в авіаційній катастрофі, Франко з марокканськими військами був блокований республіканським флотом у Марокко. Заколотові загрожувала поразка, але на допомогу франкістам прийшли Італія та Німеччина, які на літаках перекинули марокканську армію в Іспанію та надали заколотникам зброю. Згодом 200 тис. італійських і німецьких військ узяли участь у війні на боці франкістів.
Приберемо Іспанію! Франкістський агітаційний плакат
Франко, який у вересні 1936 р. очолив заколотників, проголосив мету заколоту: створити «тоталітарну державу, соціальний мир і загальне процвітання».
Генерали Франко і Мола – керівники заколоту
Початок заколоту відразу поставив перед республіканським урядом завдання організувати опір франкістам. Складність полягала в тому, що іспанська промисловість не виробляла багатьох видів військової техніки і спорядження. Не вистачало підготовлених військових кадрів. На звернення до урядів Англії, Франції та США з проханням продати зброю республіканці отримали відмову. Уряди цих держав посилалися на міжнародне право, яке забороняло втручання у внутрішні справи інших держав. Уряди західних країн враховували і свій досвід у Росії, де їхні збройна інтервенція та підтримка антибільшовицьких сил мали зворотний результат.
Бійці однієї з інтербригад
Між 27 країнами було підписано угоду про невтручання в іспанські справи. Але Італія та Німеччина не збиралися цього виконувати і активно постачали зброю франкістам. У жовтні 1936 р. СРСР заявив, що не буде дотримуватись угоди, надішле військових радників республіканцям, постачатиме їм зброю. На захист республіки до Іспанії приїхало за різними оцінками від 35 до 42 тис. осіб, які прагнули боротися проти фашизму. З них було утворено інтернаціональні бригади.
Таблиця: Постачання військової техніки до Іспанії (1936-1939 рр.)
СРСР Німеччина Італія
Літаки 648 593 656
Танки/бронемашини 347/120 250 950
Гармати 1186 700 1930
Кулемети 20486 31000 3436
Рушниці 497813 157306 240747
Міномети 340 6174 1426
Патрони (млн.шт.) 826 250 324
Снаряди (млн.шт) 3,4 1,1 7,7
У вересні 1936 р. було сформовано новий республіканський уряд на чолі з Ларго Кабальєро, який провів низку реформ. На контрольованій ним території було ліквідоване поміщицьке землеволодіння, землю передано селянам, націоналізовано велику промисловість. Інші підприємства були передані в управління профспілкам. Каталонці та баски отримали автономію. Але політичний режим поступово еволюціонував у бік відходу від демократії, захист якої був головною метою війни. Це частково обумовлювалося воєнним часом; головною причиною стало зростання впливу комуністів, які спиралися на підтримку СРСР. Іспанські комуністи, які копіювали дії комуністів у СРСР, почали боротьбу проти троцькістів, котрі мали значний вплив у Каталонії, та анархістів. У країні встановився терор каральних органів. В Іспанії навіть було зроблено спробу провести за радянським прикладом показовий судовий процес над троцькістами, які начебто підтримували зв’язки з фашистами. Отже, іспанська демократія припинила існування раніше, ніж загинула Іспанська республіка.
Франкісти на бойових позиціях
У 1936-1937 рр. основні бойові дії точилися навколо Мадрида, але всі наступи франкістів було відбито. Не допомогла їм і "п’ята колона" (таємні прихильники заколотників) в самій столиці. Після невдалої спроби франкістів захопити Мадрид Німеччина та Італія відкрито почали інтервенцію, ввівши в країну свої війська (німецький легіон «Кондор», італійський Експедиційний корпус, португальські війська тощо, загалом близько 200 тис.). Спроба італійського корпусу завдати удару з північного заходу по військах республіканців, які обороняли Мадрид, виявилася невдалою. Під містечком Гвадалахара у березні 1937 р. італійський корпус було розгромлено.
Смерть під час атаки республіканців
Після цієї поразки франкісти зосередили основні зусилля в Каталонії, намагаючись скористатися конфліктом між троцькістами і комуністами. 3-6 травня 1937 р. троцькісти‚ підтримані Ларго Кабальєро, здійснили в Барселоні збройний виступ, протестуючи проти політики комуністів. У квітні 1938 р. армія франкістів відрізала Каталонію від решти території республіки. Спроба армії республіканців розірвати блокаду наступом у липні 1938 р. успіху не мала. На початку 1939 р. Каталонію було захоплено. Територія, контрольована республіканцями, виявилась ізольованою від Франції.
Республіканці переходять французький кордон
Ф.Франко після перемоги нагороджує своїх прихильників
27 лютого 1939 р. Англія і Франція розірвали дипломатичні відносини з республіканським урядом і визнали уряд Франко. Опинившись у міжнародній ізоляції (СРСР майже припинив постачання зброї, 1938 р. з Іспанії було виведено інтернаціональні бригади), 6 березня 1939 р. командувач оборони Мадрида полковник Касадо здійснив переворот, повалив республіканський уряд і вступив у переговори з Франко. Спробу комуністів підняти повстання було придушено. На територію, контрольовану республіканцями, вступили франкістські війська. В Іспанії було встановлено диктатуру генерала Франко (березень 1939 р. — листопад 1975 р.). Франкісти вдалися до репресій проти своїх противників. З 1939 р. до 1944 р. надзвичайні трибунали винесли смертні вироки 200 тис. осіб, 270 тис. були ув`язнені, 300 тис. змушені були залишити батьківщину.
Жертви війни
Війна дорого обійшлась іспанцям: загинули 1 млн осіб, 500 тис. залишили країну. Вона лежала в руїнах. Народний фронт в Іспанії був формою боротьби проти фашизму, але не став його альтернативою.
Документи, матеріали
Вимоги мітингу, організованого Народним фронтом 29 лютого 1936 р.
1. Відновлення на роботі всіх робітників і службовців, звільнених за участь у страйках або політичних рухах починаючи з 1934 р., і відшкодування завданих їм збитків.
2. Поширення амністії на тих політичних в’язнів, яких було засуджено як кримінальних злочинців.
3. Притягнення до відповідальності винних у самоуправстві під час придушення повстання 1934 р.; покарання всіх представників військових і цивільних властей, винних у жорстокій поведінці з політичними в’язнями.
4. Звільнення з армії офіцерів — ворогів республіканського режиму.
5. Розроблення програми громадських робіт із метою боротьби проти безробіття.
6. Розпуск і роззброєння фашистських банд, які є небезпечними для демократичного розвитку країни.
Запитання до документа
1. Вирізніть соціально-економічні та політичні вимоги учасників мітингу.
2. Які вимоги мітингу збігалися з положеннями програми Народного фронту у Франції?
Головний військовий радник Генерального військового комісаріату республіканської армії І.М.Нестеренко про стратегію Ф.Франко
"В еволюції стратегії Франко можна вирізнити три етапи. Перший — коли операції планувались як колоніальні каральні експедиції. Другий — коли після провалу цих операцій почалася позиційна війна на підступах до Мадрида. І, нарешті, третій, коли перейшли до маневреної війни, що завершилася весною 1938 р. проривом у напрямі Вінареса. У Каталонській битві 1938-1939 рр. франкісти здобули перемогу, маючи значну кількість військової техніки …"
Запитання до документа
1. Вкажіть хронологічні рамки кожного періоду, визначеного військовим радником.
2. Чим можна пояснити таку еволюцію стратегії Франко у громадянській війні?
Запитання і завдання
1. Як вплинула Перша світова війна на розвиток Іспанії?
2. Дайте характеристику диктатурі М.Прімо де Рівери.
3. Коли і як було повалено монархію в Іспанії?
4. Охарактеризуйте політику уряду А.Саморо.
5. Що зумовило створення Народного фронту? Дайте оцінку його програмі.
6. З’ясуйте причини громадянської війни в Іспанії.
7. Як розвивалися події на фронтах громадянської війни?
8. Яку позицію займали великі держави щодо громадянської війни?
9. Назвіть основні причини поразки республіканців у громадянській війні.
Запам’ятайте дати:
19231930 рр. Військово-монархічна диктатура М.Прімо де Рівери.
12 квітня 1931 р. Перемога республіканців на муніципальних виборах.
1936 р. Прихід до влади Народного фронту.
Липень 1936 р. березень 1939 р. Громадянська війна в Іспанії.
19391975 рр. Диктатура генерала Франко в Іспанії.
Українська