🚚 🚁 Збираємо на пікап та ремонт дрона аутел

⛑ 🛡 🥾 Шоломи, форма, взуття

§ 24. Угорщина (підручник)

§ 24. Угорщина

 

1. Встановлення комуністичного режиму

            Угорщина після Першої світової війни вдруге за XX ст. понесла величезні втрати. Спроба М.Хорті політичним маневром (на зразок Румунського короля Міхая) вийти з війни не вдалось. Угорщина була окупована німецькими військами, а при владі буди поставлені угорські фашисти (селашисти). Угорщина до кінця залишалась союзницею Німеччини, а на її території велись жорстокі бої.

Наслідки Другої світової війни для Угорщини

            У грудні 1944 р. на визвольній території був утворений Угорський національний фронт незалежності, який у місті Дебрецен утворив тимчасовий уряд. Він уклав перемир‘я з країнами антигітлерівської коаліції і оголосив війну Німеччини. 4 квітня 1945 р. було завершено визволення Угорщини.

            У країні відновили діяльність і були створені різні політичні партії. Найбільш чисельною і впливовою була Партія дрібних сільських господарів (ПДСГ), яка на виборах 1945 р. набрала 57% голосів, в той час як комуністи і їх союзники 15%.

 

Заходи Тимчасового уряду

            До підписання  мирного договору в 1947 р. Угорщина знаходилась під контролем Союзної контрольної ради (СКР).

            Після відновлення повного суверенітету Угорщини, комуністи зробили спробу домогтись перемоги на виборах 1947 р. Ще у березні 1946 р. вони комуністи утворили лівий блок у складі (УКП, УСДП, Національно-селянської партії). Але на виборах у серпні 1947 р. вони набрали лише 22% голосів. Не одержавши перемогу комуністи розпочинають цілу кампанію пошуку і викриттю "реакційних змов" і "контрреволюційних заколотів".

            Такі звинувачення були висунуті проти керівників Партії дрібних сільських господарів найбільша, в тому числі і проти голови уряду Ф.Надя. Це дало можливість комуністам, які об'єдналися з соціал-демократами в Угорську партію трудящих (УПТ), прийти до влади.

            Комуністи встановили  один із найбільш жорстких комуністичних режимів.

 

Таб.: Особливості побудови соціалізму в Угорщині

 

2. Революція 1956 р.

            На початок 50-х р. угорці жили гірше ніж наприкінці 40-х рр., але країна була перетворена в індустріально-аграрну.

            Зміну в радянському керівництві, а особливо засудження "культу особи Сталіна" на XX з’їзді КПРС призвело до утворення в УПТ реформаторського крила під тиском якого відбулась часткова реабілітація репресованих. До того ж Ракоші, як вірний послідовник Сталіна, не користувався підтримкою нового радянського керівництва.

            Він, щоб уникнути значних катаклізм, призначив Головою Ради міністрів І.Надя. Той різко засудив репресії та форсовану колективізацію селян. Це спричинило протистояння двох лідерів. 9 березня 1955 р. ЦК УПТ звинуватив Надя у опортунізмі. 14 квітня Головою Ради Міністрів призначили Гегедюша. У листопаді Надя навіть збирались виключити з партії. Але 18 липня 1956 р. під тиском СРСР М.Ракоші на посаді Першого секретаря ЦК УПТ був замінений Гере, наступником якого став Я.Кадар. Нове керівництво, щоб заспокоїти громадськість, реабілітувало Ласло Райка і влаштувало національний похорон.

            У цей момент, коли в партії велась внутрішня боротьба у Будапешті 23 жовтня 1956 р. відбулась багатотисячна демонстрація на підтримку реформ у Польщі, яка переросла у загальний виступ населення проти режиму Ракоші.

            Керівництво УПТ оцінило цей виступ як контрреволюційний і у Будапешті були введені війська. Це зразу загострило становище в столиці. Почались збройні сутички. (Питання, де повсталі взяли зброю залишається відкритим по теперішній день). Перші сутички відбулись біля Будинку радіо. Озброєні загони захопили кілька автобаз та підприємств, арсенал, телеграф, редакцію газети "Сабад неп" та інші. Атакували артилерійське училище, воєнні заводи, поліцейські дільниці та військкомати, тюрми, з яких було випущено 10 тис. кримінальних злочинців та 3,3 тис. політичних в‘язнів. Загалом у сутичках між повсталими і угорськими військами у 40 містах Угорщини загинуло понад 1 тис. чоловік.

            У ніч на 24 жовтня ЦК УПТ звернулась до СРСР за допомогою. Було обрано нове Політбюро УПТ. І.Надь став головою уряду. Він оголосив про встановлення військового стану і комендантської години На підприємствах почали створюватись робітничі дружини. 24 жовтня у Будапешт увійшли радянські війська і зайняли стратегічні пункти міста, але у сутички не вступали.

 

Офіційна заява ТАРС (25 жовтня 1956 р.)

            «Вчора (24 жовтня) пізно ввечері підпільні реакційні організації здійснили спробу викликати в Будапешті контрреволюційний заколот проти народної влади… Загони заколотників. Яким вдалося захопити зброю, спровокували в ряді місць кровопролиття. Сили революційного порядку почали чинити спротив заколотникам. За розпорядженням новопризначеного голови Ради Міністрів Імре Надя у місті було оголошено стан облоги. Уряд УНР звернувся до уряду СРСР із проханням про допомогу. У відповідності з цим проханням радянські збройні частини, що  находяться в Угорщині згідно Варшавському Договору, надали допомогу військам Угорської республіки у відновленні порядку в Будапешті… Сьогодні до кінця дня ворожа авантюра була ліквідована. У Будапешті відновлено порядок».

 

            25 жовтня першим секретарем ЦК УПТ було обрано Я. Кадара. До Будапешта прибула радянська делегація на чолі з А. Мікояном і М.Сусловим. Але у партії й уряді панувала розгубленість. Надь не став сильним національним лідером і не зумів опанувати ситуацією. 28 жовтня він звернувся по радіо з закликом припинити вогонь і зажадав виведення радянських військ. Після виведення радянських військ у Будапешті почалось справжнє полювання на службовців держбезпеки і партійних функціонерів. 30 жовтня було захоплено будинок будапештського міському партії, а всі його захисники були розстріляні. У таких умовах керівництво УПТ оцінила події як національна революція. Було прийнято рішення про розпуск УПТ і створення Угорської Соціально-робітничої партії і про відновлення багатопартійності. Уряд І.Надя було перетворено в коаліційний. Велике значення мала декларація Радянського уряду про те, що у відносинах з соціальними країнами мало місце порушення суверенітету цих країн.

Угорські революціонери супроводжують

співробітника секретної поліції. 1956 р.

 

            1 листопада І.Надь заявив про вихід Угорщини з ОВД і про нейтралітет країни. По всій країні руйнувались "основи соціалізму" відновлювали свою діяльність і створювались нові різні політичні партії, розпускались кооперативи, створювались незалежні профспілки і т.д.

            Такий розвиток подій занепокоїв радянське керівництво, яке розцінило це як загрозу соціалізму. Заручившись підтримкою комуністичних партій інших держав (у тому числі Югославії і КНР), радянське  керівництво вдалось до прямої агресії (операція "Вихор"). Вранці 4 листопада 12 дивізій Радянської армії з території СРСР та Румунії почала вторгнення в Угорщину. Формально такі дії пояснювались закликом революційно робітничо-селянського уряду на чолі з Я.Кадаром, який був утворений у місті Сальнок. Основні бойові дії розгорнулися у Бадапешті, де повсталі чинили опір до 10 листопада. Центром опору став район Будапешту навколо кінотеатру "Корвін".

 

Робота з документом

З маніфесту державного міністра Іштвана Бібо

            «…У становищі, що склалося, я заявляю наступне:

Угорщина не має наміру проводити антирадянської політики, навпаки, вона висловлює своє повне бажання жити у співдружності тих східноєвропейських народів, які прагнуть організувати життя у своїх країнах під знаком свободи і справедливості, у суспільстві позбавленого експлуатації.

            Перед лицем всього світу я відкидаю наклепницькі звинувачення у тому, що славна угорська революція заплямувала себе фашистськими чи антисемітськими виступами. У боротьбі прийняв участь незалежно від класових чи релігійних відмінностей весь угорський народ. Зворушливою і славною була гуманна, мудра поведінка повсталого народу. Готового до проведення справедливого розмежування і повсталого лише проти влади іноземних гнобителів і своїх угорських каральних загонів. Уряд зумів би у найкоротший строк справитися як з деякими вуличними розправами, так і з виступами ультраконсервативних сил, які не проявили збройного насилля. Твердження про те, що з цією метою довелося ввести на територію країни величезну іноземну армію – несерйозно і цинічно. Як раз навпаки: присутність цієї армії стало найважливішим джерелом занепокоєння і безпорядків.

            Я закликаю угорський народ не вважати верховною владою у країні окупаційну армію або нею створений маріонетковий уряд і виступити проти них, використовуючи всі можливі засоби пасивного опору, за виключенням тих, що зачіпали б постачання і комунальні служби Будапешта. Віддати наказ про збройний опір я не маю права, бо включився в роботу уряду лише за день до цього. І не маю інформації про воєнне становище в країні, а тому б було безвідповідально з мого боку розпоряджатися дорогою кров`ю угорської молоді. Угорський народ і до цього поплатився немалою кров`ю щоб показати всьому світу свою відданість свободі і справедливості. Тепер настала черга великих держав світу показати силу принципів Статуту ООН, силу волелюбності народів світу. Я прошу мудрого і сміливого рішення великих держав і ООН і інтересах моєї пригнобленої нації…

Угорщина! Бережи тебе Господь!»

 

            І.Надь знайшов притулок у Югославському посольстві. Згодом був вивезений у Румунію. Де був виданий Угорщині, потім засуджений і страчений. Після збройного придушення виступи не припинились. Майже до кінця року в країні відбувались страйки демонстрації проти нового уряду на чолі з Я.Кадаром, на що той відповів репресіями. 28601 чоловік було заарештовано: 500 з них було страчено, 5913 було ув'язнено.

            Під час подій у вуличних боях загинуло 2973 чол. Значні втрати понесли і радянські війська: 720 вбитих, 1540 поранених, 51 пропали безвісті. Нове керівництво, яке було нав'язане угорцям силою, не користувалось ніяким авторитетом. Але Я.Кадару крок за кроком вдалось завоювати авторитет і відновити громадянський мир. Критиці було піддано Ракоші, реабілітовані жертви його репресій, ліквідовані негативні явища у проведенні кооперації та індустріалізації. Репресії про учасників подій 1956 р. були припинені.

 

3. «Вітрина» соціалізму. Кадарівський соціалізм

            У другій половині 50-60-х роках Угорщині була проведена одна з найбільш ґрунтовних економічних реформ, яка дала простір для розвитку приватної ініціативи й кооператорів. Завдяки реформам життєвий рівень угорців невпинно зростав майже до кінця 70-х р. Найбільш успішно розвивалось сільське господарство, що перетворило Угорщину в одного з найбільших експортерів сільськогосподарської продукції в Європі.

            Незважаючи на непослідовність реформ, у період неосталінізму в Угорщині існував найбільш ліберальний політичний режим з усіх країн Східної Європи.

Реформи Я.Кадара (60-80-ті роки)

            На початку 80-х р. Угорщина опинилась перед лицем економічних труднощів, уповільнився темпи розвитку країни. Зовнішня заборгованість виросла до 11-12 млрд $. В умовах, коли у СРСР розпочалася перебудова, в УСРП починає домінувати реформаторське крило, яке покладало надії на першого секретаря будапештського міському УСРП ініціативного К.Гроса. Літом 1987 р. він очолив уряд і проголосив програму продовження реформ.

            У травні 1988 р. реформатори домоглись скликання партійної конференції, на якій було ухвалено курс на проведення економічних реформ і на вдосконалення політичної системи. Для реалізації курсу були проведені кадрові зміни в керівництві.

            К.Грос, за згодою Москви, зайняв посаду генерального секретаря, а Я.Кадар перемістився на почесну посаду голови партії. Також в керівництво партії без згоди Москви були введені декілька молодих ініціативних діячів серед них був і молодий економіст М.Немет, який був автором реформ.

            Але продуктивної роботи в уряді не вийшло. Все активніше ставала демократична опозиція, яка не дозволяла управляти по старому. У таких умовах Пожгаі запропонував кардинально змінити політичну систему і ввести багатопартійну систему, але цьому противився Грос, що привело до падіння його авторитету.

            Літом і восени в парламенті Угорщини відбулись важливі зміни: від своїх депутатських міст під тиском громадськості вимушені були відмовитись деякі партійні діячі і консервативні депутати.

            Парламент прийняв ряд демократичних законів: про свободу мітингів і зборів, організацій і об'єднань; про пресу; про страйки. Також були прийняті рішення про запровадження посади президента і створення конституційного суду. Новим прем‘єр-міністром став Немет. Реформаторська діяльність привела і до активізації політичного життя в країні. Почали виникати різні "неформальні" організації і рухи. На 1988 р. їх нараховувалось понад 40, а на кінець 1989 р. було зареєстровано 50 політичних партій і 140 різних союзів, рухів, організацій. Важливим кроком до відродження багатопартійного стало прийняття закону про партії.

            Найбільш впливовими серед опозиційних партій були: Союз вільних демократів (СМД), соціально-демократична партія Угорщини (СДПУ), незалежна партії дрібних господарів (НПДГ) і т.д.

            Багатопартійність стала реальністю, але УСРП відмовилась визнавати нові реалії і тоді прем'єр-міністр Немет оголошує про свій вихід з УСРП і про проведення самостійної політики до нових парламентських виборів. Також у країні шириться рух за перегляд оцінок подій 1956 р.

            Зрештою УСРП змушена була піти на переговори з опозицією і 18 квітня була підписана  угода про умови переходу до багатопартійності. Лише СВД і СМД відмовились підписати цей документ, заявивши, що вони не бажають  себе компрометувати союзом з комуністами.

            Літом 1989 р. Парламент перестав бути однопартійним. Місця, що звільнилися, зайняли депутати від опозиції. Важливою подією стала переоцінка подій 1956 р., які стали називатися, "народне повстання, направлене на повалення сталінізму", «революція 1956 р.» і перепоховання праху Імре Надя на площі героїв у центрі Будапешту.

            Також уряд Немета зробив рішучий поворот у бік лібералізації стосунків із Заходом. На кордоні з Австрією були демонтована прикордонна загорожа був дозволений вільний в'їзд і виїзд із країни. Через відкриті кордони в Австрію хлинув потік "туристів" з НДР, які прагнули залишити свою соціалістичну батьківщину.

            23 жовтня 1989 р. УНР була перейменована в Угорську Республіку.

Демократичні процеси привели до кризи і розпаду УСРП. На XIV з'їзді УСРП, який переходив у жовтні 1989 р. вона була перейменована у УСП (Угорська Соціалістична Партія), але частина ортодоксальних діячів на початку 1990 р. відродили УСРП.

            Весною 1990 р. в Угорщині відбулись демократичні вибори в Парламент, на яких більшість набрали опозиційні партії 89%, а УСП - 11%. Новий уряд очолив історик Йожеф Анталл, а президентом став письменник лідер СВД Арпад Генц.

            Уряд Й.Анталла продовжив економічні перетворення, розпочаті соціалістами на розвиток ринкових відносин. Також почали сплачувати компенсації тим у кого була конфіскована власність у період 1948-1952 р. Також Угорщина вийшла з РЕВ і ОВД. У 1991 р. з її території були виведенні радянські війська.

 

Хронологія ліквідації комуністичного режиму в Угорщині

 

4. Угорщина на сучасному етапі

            Після політичної трансформації та соціально-економічних перетворень на зламі 80-90-х років зусилля уряду Й.Антала були спрямовані на розвиток демократичних процесів, перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки та входження країни до НАТО та ЄС.

            З 1991 р. в Угорщині розпочалась масова приватизація, яка поступово охоплювала малі, середні і великі підприємства. В результаті на середину 90-х років більшість товарів у країні вироблялося у приватному секторі. Угорська продукція стала конкурентоздатною. 70% експорту країни йде до країн ЄС. Важливим у політиці уряду було залучення іноземних інвестицій і обслуговування значного зовнішнього боргу (21 млрд. дол.). На цьому напрямку уряд Антала теж домігся значних успіхів. Угорщина поглинула більшу частку іноземних інвестицій, що були вкладені в економіки країн Східної Європи. Також Угорщині вдалось стабілізувати становище з зовнішнім боргом. Проте успіхи мали і деякі негативні прояви: зберігалось значне безробіття, реальні результати реформ, інвестиції відчували лише мешканці Будапешта, в той час як провінція знаходилась у хронічній кризі. Складними залишались відносини у сільському господарстві. Відбулось значне соціальне розшарування.

            Такими наслідками реформ вміло скористалися ліві партії, які на парламентських виборах 1994 р. здобули перемогу. Ліві також сформували уряд, який очолив Дьола Горн. Новий уряд фактично продовжив попередній курс, зробивши акцент на соціальних програмах. Також він зосередив свою увагу на гармонізації законодавства Угорщини і законодавством країн ЄС. Почалось здійснення програм по розвитку провінції. Продовження реформаторської діяльності забезпечило Угорщині у 1996-1999 рр. стабільне 5% зростання на рік. Важливим успіхом Угорщини став вступ країни до НАТО (1999 р.).

            У 1998 р. відбулись чергові парламентські вибори. Новим прем`єр-міністром став Віктор Орбан, який продовжив політику своїх попередників. На президентських виборах 2000 р. перемогу здобув Ференц Мадл. У 2004 р. Угорщина стала членом ЄС.

 

Підсумки

            Після диктатури Хорті, нацистської окупації і салашистського режиму Угорщина отримала шанс стати на шлях демократичного розвитку. Але опинившись у радянській сфері впливу Угорщина стала на шлях побудови соціалізму за сталінським зразком. Режим Ракоші був найбільш жорстоким і кривавим серед комуністичних режимів Східної Європи. Смерть Сталіна і критика його культу особи дала поштовх до революційного повалення режиму. Проте революція 1956 р. не відкрила шлях до демократичного розвитку, бо була перервана радянською інтервенцією. Встановлений режим Я.Кадара виявився найбільш ліберальним серед країн Східної Європи, а реформи перетворили Угорщину на «вітрину» соціалізму. Демократичні перетворення у східній Європі і розпад СРСР призвели до падіння режиму Я.Кадара.

            Угорщина була єдиною країною Східної Європи, в якій перехід від тоталітаризму до демократії і ринкової економіки відбувся без значних потрясінь. На теперішній час Угорщина це країна, з найкращою динамікою розвитку серед країн Європи, член НАТО і ЄС.

 

Запитання і завдання:

1.    Які були наслідки Другої світової війни для Угорщини?

2.    Визначте особливості побудови соціалізму в Угорщині у 40-50-ті роки ХХ ст.

3.    З`ясуйте причини і привід до революції 1956 р. в Угорщині.

4.    Як можна оцінити дії СРСР?

5.    Складіть структурно-логічну схему «Угорська революція 1956 р.».

6.    Чому угорська революція 1956 р. зазнала поразки?

7.    Охарактеризуйте розвиток Угорщини у 60-80-х роки ХХ ст. Які підсумки перебування при владі Я.Кадара?

8.    Як відбувся перехід від тоталітаризму до демократії в Угорщині?

9.    Які кроки  здійснили уряди Угорщини на шляху до інтеграції в Європейський Союз?

 

 

• ← § 23. Чехословаччина. Чеська і Словацька республіки
• § 25. Румунія →