§ 18. Давньоєврейське царство
1. Виникнення Ізраїлю та Іудеї
Понад 3 тис. років тому в Палестину прийшли кочові племена ібрі – «зарічні люди». Так називали давніх євреїв, що належали до групи семітських народів. Вони витіснили звідти філістимлян. З часом євреїв підкорили єгиптяни й насильно переселили у свою країну, перетворивши на рабів. Там вони займалися будівництвом, ремеслом, були слугами у заможних єгиптян. У XII ст. до н.е. єгипетський фараон відпустив євреїв на батьківщину.
Вихід 600 тис. євреїв з Єгипту до Палестини, за переказом, очолив пророк Мойсей. Він був для них і вождем, і священиком, і суддею. За біблійною легендою, 40 років вів Мойсей свій народ у Палестину. За цей час змінилося три покоління – мудрий провідник чекав, доки помруть ті, хто був народжений рабом.
На межі ХІ-Х ст. до н.е. на півночі Палестини євреї утворили державу Ізраїль. За легендою, засновником і першим царем її був Саул (1020-1000 рр. до н.е.). У цей час на півдні Палестини виникла ще одна держава євреїв – Іудея.
Цікаво знати
За біблійною легендою, під час виходу євреїв з єгипетського полону сталося диво: води Червоного моря розступились, і євреї перейшли на протилежний берег. їхні переслідувачі, які за наказом фараона мали повернути їх, кинулися навздогін, але їх поглинуло море.
Печатка ізраїльського царя
2. Царство Давида і Соломона
Після кривавих братовбивчих війн Ізраїль та Іудея об'єдналися – утворилася держава, відома в історії як Давньоєврейське царство. Вважають, що правителем новоствореної держави був Давид (1000–965 рр. до н.е.). Він народився у Віфлеємі. За однією з легенд, Давид був зброєносцем у Саула, за іншою – його зятем і полководцем. Прославився перемогою над могутнім воїном філістимлян Голіафом, яка закріпила за єврейським народом землі філістимлян у Палестині. Ставши царем, розбудував місто Єрусалим і проголосив його столицею держави.
Наприкінці свого життя він писав релігійні гімни-псалми та готувався до побудови найважливішого для євреїв храму – Єрусалимського, який став символом стійкості та єдності єврейського народу. Храм було побудовано за правління царя Соломона.
Золотий світильник з Єрусалимського Храму
Правління Давидового сина – Соломона (965–928 рр. до н.е.) називають «Золотим віком» Давньоєврейської держави. Його вважали мудрим правителем. Біблійні легенди оповідають про справедливий суд Соломона. Одного разу до нього звернулися дві жінки, у яких зародилося по хлопчику. Одна з них уві сні ненароком задавила дитя і вранці замінила його на живу дитину сусідки.
Потім кожна з жінок стверджувала, що жива дитина – саме її син. Соломон наказав охоронцеві розрубати малюка і віддати по половині кожній. Одна з жінок погодилась на це, а інша вигукнула: «Краще віддайте дитину їй, тільки не вбивайте!» Саме вона і була матір'ю хлопчика.
З тих часів і пішов вислів «соломонове рішення», що означає мудре вирішення.
Соломон розширив територію держави, захопивши сусідні землі, та поділив країну на 12 частин, кожна з яких протягом місяця утримувала царя і його найближче оточення. Цар збільшив податки та запровадив обов'язкові чотиримісячні роботи на будівництві, яке розгорнулося в країні.
Навколо Єрусалима, Меґіддо та інших міст були споруджені могутні захисні мури. У столиці збудували величний царський палац і храм богу Яхве. За правління Соломона Єрусалим став політичною та релігійною столицею євреїв. За його наказом було побудовано торговельний флот, кораблі якого зазвичай плавали разом з фінікійцями. За царювання Соломона зріс міжнародний авторитет його держави.
Особлива роль у Давньоєврейському царстві відводилася пророкам. Євреї часто потерпали від нападів ворогів, їхні землі захоплювали сильніші сусіди. У такі моменти дуже цінною була порада мудрої та досвідченої людини. Жили пророки, переважно вихідці з низів суспільства, при царському дворі та храмах. Вони виконували роль ясновидців і проповідників, пропагували покірність цареві, але іноді були активними учасниками двірцевих інтриг. Вважається, що одним з перших пророків був Мойсей, який вивів євреїв з Єгипту.
Пророки написали перші п'ять книг Біблії. В іудаїзмі вони мають назву «Тора». Історія зберегла згадку про те, що в XI ст. до н.е. пророк Самуїл благословив на царювання Саула. У середині IX ст. до н.е. пророк Ілія перешкодив об'єднанню євреїв, фінікійців та сирійців в одну державу, бо таке об'єднання могло б призвести до зникнення єврейської релігії та культури і злиття із цими народами. У VI ст. до н.е. пророк Ієремія закликав євреїв, що вже не мали власної держави, підкоритися волі вавилонян, щоб зберегти свої звичаї та традиції. Саме завдяки пророкам та їх діяльності єврейський народ, який протягом багатьох століть. зазнавав переслідувань з боку володарів Єгипту та держав Дворіччя, не був знищений.
3. Давньоєврейська держава під іноземним пануванням
Після смерті царя Соломона Давньоєврейська держава розпалася. У 722 р. до н.е. цар Саргон II установив владу Ассирії над землями євреїв і змусив їх платити данину. Тоді ж було спалено 46 іудейських міст, а тисячі євреїв забрано в полон. Дивом можна вважати врятування Єрусалима. Місто не впало під ударами ворогів лише тому, що в таборі ассирійців почалась епідемія чуми.
На початку VI ст. до н.е. місто Єрусалим підкорив володар Нововавилонського царства Навуходоносор II, який забрав євреїв у «вавилонський полон». Після завоювання Вавилона персами останні дозволили євреям повернутися на свої землі. Але землі євреїв, що так і не об'єднались у єдину державу, пізніше, у 332 р. до н.е., захопив Александр Македонський. Згодом вони увійшли до складу Єгипетської держави. У 63 р. до н.е. землі євреїв стали римською провінцією. Давня держава євреїв припинила існування.
Запитання і завдання
1. Яку роль в історії давніх євреїв, за легендою, відіграв Мойсей?
2. Чим уславилися царі Давид і Соломон?
3. Якою була роль пророків в історії Давньоєврейської держави?
4. Як ви гадаєте, чому єврейському народові вдалося зберегти власні релігію й культуру під владою завойовників?
5. Яких правителів Ізраїльсько-іудейського царства ви знаєте? Чим вони прославились?
Українська