§ 26. Утворення держави в Стародавньому Китаї
1. Природні умови
На північний схід від Індії розташована країна, яку ми називаємо Китай. На заході країни лежать гори та пустелі, на півночі – степи, на півдні – гори, вкриті тропічними лісами. Зі сходу та півдня Китай омивається морями.
Західна частина країни мало придатна для хліборобства. Зима там затяжна, а літо коротке і спекотне. Опадів для зрошення теж не вистачало. Найбільш сприятливим для заселення був Східний Китай, а саме Східно-Китайська рівнина.
Там течуть дві великі річки – Хуанхе і Янцзи. Вони беруть початок у горах і впадають у море. Ці річки схожі на Тигр і Євфрат; вони дуже бурхливі, несуть багато мулу і піску, часто несподівано розливаються. Через свій колір річку Хуанхе називають Жовтою рікою. Північні вітри наносили туди зі степів жовтий пил. Він осідав на берегах річки і за тисячоліття вкрив їх товстим шаром. Під час дощів річка Хуанхе розливається. Затоплювалися цілі області, знищувалися посіви. Часто Хуанхе змінювала русло. Після спаду води жителі виявляли, що річки поблизу немає. І тоді вони змушені були переселятися слідом за нею. Стародавні китайці називали Хуанхе "блукаючою рікою", "лихом Китаю", "тією, що надриває серця", "рікою тисячі бід". Проте ґрунти в долині річки Хуанхе були дуже родючими і легко піддавалися обробітку мотикою і дерев'яним плугом. Це і притягувало сюди населення.
У річці було багато риби, а в густих лісах, які в стародавні віки вкривали більшу частину Китаю, – багато дичини. У районі річок Хуанхе і Янцзи водилися в той час слони, носороги, буйволи, тигри, олені, антилопи, леопарди, кабани, ведмеді, лисиці тощо. У горах Китаю було багато корисних копалин.
Цікаво знати
Міф про Великого Юя
Щоб покарати людей, які погрузли в гріхах, небесний правитель Хуан-ді наказав богу води Гун-гуну влаштувати страшний потоп. Були залиті усі поля з посівами, тонула худоба, тонули люди. Врятуватись можна було тільки на високих горах. Але проти бога води виступив герой (у вигляді дракона) на ім'я Юй, що мав незвичайну силу. І зібрав він військо, яке складалось з небесних богів. У жорстокій битві військо Юя перемогло військо Гун-гуна. Це дало змогу герою спокійно боротися з потопом. Юй будував дамби, перекривав старі русла річок і прокладав нові, щоб відводити надлишки води. На великій черепасі возив він чудодійну землю і створював з неї острівки суші. Бог річок Хе-бо вручив Юю камінь, на якому було накреслено план усіх річок і каналів. І тоді прийшов на допомогу Юю дракон, який своїм могутнім хвостом став проривати канали згідно плану.
Багато подвигів здійснив безстрашний герой у боротьбі зі стихією. Щоб звільнити шлях рікам, розсував гори. Часто він змушений був вступати у поєдинок зі злими духами й перевертнями. Але за допомогою добрих небесних богів Юю вдалося справитися з потопом. Всю нечисть він ув'язнив у темниці, а ріки примусив текти у Східний океан. І встановився на землі порядок. Люди змогли випасати худобу й обробляти поля.
І вирішили всі обрати Юя імператором всієї Піднебесної. Юй навчив людей будувати канали, дамби й відводити руслами воду з великих річок в океан. Після смерті Юй полинув у небо і зайняв належне місце серед богів.
2. Найдавніший Китай. Держава Шан-Інь
Перші поселення хліборобів з'явилися в долині Хуанхе в V тис. до н.е. Це значно пізніше, ніж в Єгипті та Дворіччі. Причина цього – велика кількість дощів та густі ліси, які вкривали землі Китаю у стародавні віки. Тому хлібороби не боялися посухи, не поспішали освоювати долини та приборкувати течію бурхливих річок. Перші легенди про китайських правителів, які будували канали та дамби, відносяться до 2000 року до н.е. Міста і держави в Стародавньому Китаї теж виникли порівняно пізно. У середині ІІ тис. до н.е. в середній течії Хуанхе з'явилась держава Шан (за назвою панівного племені), сусідні племена називали її Інь. Тому першу державу найчастіше називають Шан-Інь. Основним заняттям жителів Країни було хліборобство. Вони вирощували: просо, пшеницю, рис, а також городні і садові культури. Коноплі використовували на волокно й олію (замість льону). Зрошували поля за допомогою одвідних каналів від водойми або з колодязів. Населення тримало биків, овець, свиней, займалось конярством, птахівництвом. Шанці вирощували шовковицю, листям якої відгодовували шовковиків (шовковичних черв’яків). Шовкові тканини в цей час стають широко відомі.
Для обробітку землі та збирання врожаю використовували різноманітні знаряддя і праці: дерев'яну соху, дерев'яні і бронзові мотики, борони, серпи, дерев'яні ціпки для молотьби. Для розчищення ділянки від чагарнику і дерев під ріллю застосовували бронзові ножі та сокири. Рік шанці поділяли на чотири сезони: весна зображувалася паростком; літо – просом, яке заколосилося; осінь – пшеницею; зима – зібраним і вивішеним колоссям. Високого розвитку досягло ремесло. У руїнах столиці археологи відшукали залишки майстерні, в якій виготовляли бронзові вироби.
Бронзова фігура доби династії Шан-Інь
Високого рівня досягла кераміка. Вже був відомий гончарний круг. Будинки і навіть палаци будували з дерева. Грошей тоді не існувало, тому торгівля була обмінною. Мірилом цінності були особливі черепашки – каурі, зерно, шкіра тощо.
На чолі держави стояв верховний правитель – ван. Він керував військовими походами, будівництвом каналів та дамб, робив жертвоприношення (був головним жерцем). На початку польових робіт він виходив у поле з золотою мотикою і проорював першу борозну. Потім звертався до Неба з проханням дарувати сприятливий для врожаю сезон. Ван мусив рахуватися з думкою народних зборів та ради старійшин.
Царство Шан-Інь було неміцним. Підкорені племена часто повставали, кочівники робили спустошливі набіги. Наприкінці ІІ тис. до н.е. держава Шан-Інь прийшла в занепад, і близько 1000 року до н.е. її завоювали західні кочівники – чжоу.
3. Царство Чжоу
Чжоу були скотарями та хліборобами і вели напівкочовий спосіб життя (подібно до аріїв). Захопивши землі Шан, вони заснували свою державу – Чжоу.
Спочатку життя людей у царстві Чжоу мало відрізнялося від їх життя в період Шан-Інь. Поступово освоювались нові землі, будувались міста. У VI-V ст. до н.е. китайці навчилися добувати й обробляти залізо. Завдяки використанню залізних знарядь праці стало можливим освоєння нових, далеких від річок земель. Було вирубано і спалено під ріллю густі ліси, що вкривали долини річок Янцзи. Населення осушувало місцеві болота. Цей наступ на природу привів до небажаних наслідків. Винищення лісів потягло за собою посилення руйнівної сили бурхливих річкових потоків. Хуанхе перетворилася у справжнє лихо для китайських хліборобів. Китайцям довелося споруджувати дамби, які захищали рівнини від повеней, викопувати канали для зрошення полів.
Завдяки залізним знаряддям оранка стає глибшою, поліпшується техніка обробітку полів. У цей період починається застосовування добрив. Вища врожайність полів привела до загального процвітання країни. Високого розвитку набувають садівництво, городництво. У містах і степових районах країни успішно розвивається скотарство.
Дальшого розвитку набуває ремесло, особливо виготовлення шовкових тканин і виробів, у цей період пожвавішала торгівля. У VI ст. до н.е. з'явилися вже металеві гроші.
4. Період розпаду країни (Чжан Го)
Правителі областей з часом дедалі більше перетворювались із царських намісників на самостійних царьків. Деякі з них стали могутнішими, ніж цар, який насправді розпоряджався лише на невеликій території навколо столиці. Згодом держава розпалася на декілька царств, які воювали між собою.
IV і III ст. до н.е. називають в історії Китаю часом "Воюючих царств" (Чжан Го). Війни були такими тривалими і кровопролитними, що, як зазначають документи, в них гинули цілі армії та безліч мирного населення. За панування в країні боролися головним чином правителі семи найбільших областей.
Китайська монета доби «Воюючих царств»
У IV ст. до н.е. в царстві Цінь були проведені важливі реформи. Проведені вони були за порадою ціньського сановника Шан Яна. Проведення реформ дало змогу зібрати великі кошти, які допомогли провести ряд змін в армії. Вони споряджалися залізною зброєю (раніше була бронзова). Замість бойових колісниць вводилась більш рухлива і швидка наймана кіннота, користуватися якою навчилися у сусідів-степовиків. В армії була введена більш сувора дисципліна. Завдяки реформам Шан Яна армія царства Цінь стала сильнішою за армії інших китайських царств.
У IV ст. до н.е. царство Цінь стає найсильнішим серед усіх інших великих царств. Протягом цілого століття царі Цінь вели запеклу боротьбу панування в усьому Китаї.
Запитання і завдання
1. Порівняйте природні умови Стародавнього Китаю, Єгипту і Південного Дворіччя. Що в них спільного, а що відмінного?
2. Яку річку китайці називали "блукаючою рікою", "лихом Китаю", "тією, що надриває серця", "рікою тисячі бід"?
3. Чому першу китайську державу називають Шан-Інь?
4. У чому полягала особливість розвитку господарства Шан-Інь?
5. Охарактеризуйте період розвитку Китаю за часів царства Чжоу?
6. Чому у IV і III ст. до н.е. Китай поринув у період "Воюючих царств" (Чжан Го)?
Українська