§ 37. Повсякденне життя давніх афінян
1. Житло та одяг
Житло греків було дуже простим. Будинок складався з двох частин: чоловічої й жіночої. Через ворота входили до передпокоїв, з обох боків від яких розташовувалися господарські приміщення. Далі – головна зала чоловічої половини з колонами. Посередині в ній стояв вівтар, присвячений Зевсу. З боків до нього примикали кімнати чоловіків. Коридор напроти головного входу вів до жіночої половини. Вона також мала залу з колонами та кімнати для жінок. За нею – приміщення для рабів та слуг. Якщо будинок мав два поверхи, то на другий поверх вели східці. На другому поверсі були кімнати для гостей та рабів. Тільки верхній поверх мав вікна, а нижній освітлювався через двері. Стіни білили як ззовні, так і всередині. Підлога була земляна, глиняна, інколи кам'яна. Деякі будинки мали опалення, каналізацію. В Афінах, на відміну від країн Стародавнього Сходу, розкіш не була модною.
Грецький одяг був так само простим. Складався із сорочки (хітона) і накидки (гіматія) або плаща. Одяг виготовляли із цілого шматка лляної або вовняної тканини, пізніше – бавовняної. Чоловіки вдягали короткі або довгі хітони. Жінки носили довгі, до п'ят, легкі, прикрашені вишивкою та золотом хітони.
Цікаво знати
Грецький одяг
"Грецький одяг складався з двох основних частин: нижнього одягу, подібного до сорочки, та накидки, або плаща. Ані сорочка, ані накидка не викроювалися, а виготовлялися з цілої тканини, яка мала форму довгастого чотирикутника. Всі зміни, яких зазнавав грецький одяг, стосувалися лише його прикрас, матеріалу, розмірів, але спосіб виготовлення залишався незмінним від найдавніших часів".
"Подальші зміни цього одягу відбувалися, імовірно, таким чином: спочатку його рукави стали розрізати зверху і застібати на плечах пряжками, а потім їх зовсім прибрали".
"Чоловіки в Греції покривали собі голову тільки для захисту від дощу і сонця, наприклад, в дорозі чи в театрі під час вистав, що тривали протягом дня. Жінки носили головний убір виключно як наряд".
Грецьке взуття
"Проста підошва, підв'язана ременем, була звичайним взуттям для дому та виходу; сандалії, які також прикріплювалися до ноги ременем, були більш нарядними: їх взували, відправляючись у гості або на громадські збори".
"Черевики були двох видів: низькі, що закривали тільки ступню, і високі, які заходили за щиколотку. До того ж розряду взуття належали і крепідіс та ендромідіс. Перші були часто підбиті цвяхами. А високі чоботи, схожі на ассирійські, були переважно взуттям мисливців та мандрівників і взувалися поверх панчіх. Втім, простолюдини та пастухи також часто носили високе взуття".
2. Сім'я та виховання дітей
У Греції шлюби укладалися за розрахунком батьків. Законним вважався шлюб тільки між вільними громадянами. Очолював родину традиційно чоловік. Жінки із багатих родин майже весь час проводили у жіночій частині будинку – гінекії. Вони займалися не лише домашнім господарством, а й грою в м'яч, доглядом за зовнішністю, купанням, створенням вишуканих зачісок. У незаможних сім'ях жінки працювали нарівні з чоловіками. Вийти на вулицю жінка могла лише з дозволу чоловіка. Вона не мала впливу на громадське життя Афін, хоча в деяких полісах у жінок було більше прав. Народження дитини у грецькій родині відзначали пишним бенкетом. Якщо це був хлопчик, на дверях оселі вивішували маслинову гілку, якщо дівчинка – стрічку. На десятий день дитина отримувала ім'я. Інколи сім'ї відмовлялися від дівчаток чи дітей, що мали фізичні вади.
Греки вважали, що у людині все повинно бути прекрасним – і душа, і розум, і тіло. Тому великого значення вони надавали освіті та вихованню. Хлопчиків до семи років виховували батьки. Потім їх передавали у руки педагога – раба, який водив дітей до школи та стежив за поведінкою їх на вулиці. Школи були початкові, середні та вищі. У початковій школі учні віком 7-12 років не тільки навчалися читати, писати, рахувати, а й займалися спортом та музикою. Вранці учні пізнавали різні науки. Хлопчики напам'ять вчили поеми Гомера. О 12 годині вони робили фізичні вправи.
У середніх школах – гімназіях – перебували юнаки з 12 до 18 років. Оскільки цінувалося ораторське мистецтво, то тут вивчали граматику, риторику (мистецтво переконливо говорити), займалися гімнастикою. Хлопчаки бігали, стрибали, метали диск і спис, боролися. Усі школи були приватними, тому за навчання платили гроші. Найбільш талановиті юнаки навчалися у відомих мислителів, таких як Піфагор, Сократ, Платон, Аристотель.
Відомою була Академія Платона, заснована у 388 р. до н.е. в саду Академа. Над її входом був напис: «Нехай сюди не зайде той, хто не обізнаний з математикою». Тут вивчали математику, астрономію, основи музичного мистецтва. Академіки (учні) відточували свої знання у суперечках – диспутах. Визначалася тема, і всі по черзі висловлював свої думки. З 18 років юнаки – ефеси – проходили військову службу. У 20 років їхні імена заносили до списків громадян міста. Перед цим вони складали присягу на вірність полісу. З цього часу вони мали право брати участь у політичному житті. Лише у 30 років чоловіки здобували право обиратися на керівні посади.
Дівчаток від народження і до 15 років, коли вони мали право виходити заміж, виховувала мама вдома. Так само як і хлопчиків, їх навчали читати й писати, а ще шити, ткати, виконувати різноманітну домашню роботу. Мати передавала свої знання, щоб донька в заміжжі уміла керувати господарством.
Запитання і завдання
1. Опишіть житло давніх греків.
2. Порівняйте чоловічий і жіночий давньогрецький одяг.
3. Які предмети вивчали хлопчики в афінській школі?
4. Чим афінське виховання відрізнялося від спартанського?
Українська