Сільське господарство - друга (після промисловості) за обсягом виробленої продукції галузь у світовій економіці. Воно відіграє вирішальну роль у забезпеченні населення продуктами харчування й сировиною окремих галузей промисловості.
Сільське господарство має всеосяжний характер. Використовуються земельні ресурси (сільськогосподарські угіддя), а також поверхневі і підземні води для штучного зрошення та водопостачання потреб тваринництва. Значний вплив на розвиток сільського господарства та його спеціалізацію мають природно-кліматичні умови (агрокліматичні ресурси), рельєф і родючість грунтів.
Результатом сільськогосподарської спеціалізації є зосередження сільськогосподарських підприємств однієї галузі на певній території. Об'єктивними передумовами її формування є сприятливі природні умови для розвитку певної галузі сільського господарства, традиційні трудові навички населення даної території, а також наявність ринків продовольства і сировини. Спеціалізація створює умови для інтенсифікації сільськогосподарського виробництва - підвищення продуктивності праці шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу.
У сільському господарстві виділяються дві основні галузі: рослинництво (землеробство) та тваринництво. Інші галузі (рибальство, бджільництво, шовківництво) відіграють значно меншу роль.
Провідною галуззю в більшості країн, що розвиваються є рослинництво. Лише в деяких з них переважає тваринництво. Так, у країнах Північної Африки і Південно-Західної Азії через бідність грунтів і посушливого клімату рослинництво майже не розвивається, а з галузей тваринництва переважають вівчарство і верблюдоводство.
У високорозвинених країнах головним є тваринництво, яке дає більшу частину продукції сільського господарства і забезпечує населення білковою їжею (м'ясо, молоко, яйця).
Карту сільського господарства доповнюють карти "Зернові культури", "Технічні культури", "Тваринництво" та карта "Біологічні ресурси", що демонструє центри походження культурних рослин.
Світове господарство
Українська