Європа - це перший регіон, що розглядається у регіональній частини курсу. Вивчення регіонів базується на матеріалі загального огляду світу. Характеризуючи населення, природно-ресурсний потенціал чи галузі господарства будь-якого регіону світу бажано додатково використовувати відповідні карти світу і коментарі до них.
Політична карта Європи зазнала значних змін у 90-тих роках ХХ ст. і продовжує змінюватися. Події останніх років не тільки змінили обличчя континенту, але й істотно вплинули на весь світ.
1989-1990 рр..
Відбулися антитоталітарні революції і демократичні перетворення в Болгарії, НДР, Румунії, Чехословаччини, Польщі, Угорщини. Припинили своє існування військова організація Варшавський договір і Рада Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), які були основними чинниками інтеграції в Центральній Європі часів соціалізму.
1991
Об'єднання ФРН та НДР в єдину державу. Розпад СРСР і виникнення на пострадянському просторі нового політичного утворення - Співдружності незалежних держав (СНД), до якого увійшли всі країни-республіки колишнього СРСР крім Естонії, Латвії, Литви та Грузії. Остання приєдналася до СНД у 1994 році. Розпад Югославії та утворення на її території нових суверенних держав.
1993
Поділ Чехословаччини на дві незалежні держави - Чехію і Словаччину. Перетворення Європейського економічного співтовариства в Європейський Союз. Посилення інтеграційних процесів в Європі з метою створення економічного, політичного об'єднання в межах єдиного європейського простору.
1995
Приєднання до ЄС Австрії, Швеції та Фінляндії.
1999
Перша хвиля розширення НАТО: новими членами стали Польща, Чехія, Угорщина.
2002
Введення в готівковий обіг євро.
2004
Чергова хвиля розширення НАТО (сім нових членів) та ЄС (десять нових членів).
У 2006 р. на карті Європи з'явилася нова держава - Чорногорія.
Європа була і залишається одним з провідних економічних і політичних центрів світу. Сумарний ВВП європейського регіону становить майже 30% світового. Територіальна структура господарства Європи склалася в основному в минулі століття. Найбільший розвиток одержали райони, що тяжіють до центральної осі розвитку, що тягнеться від промислових районів Британії, через долину Рейну до центральної Італії. До центральної осі розвитку відносяться промислові райони восьми європейських країн: столичні райони Великого Лондона і Великого Парижа, Рурський район (Рейнсько-Рурський агломерація), промисловий трикутник Мілан - Турин - Генуя в Італії, промислово-міська агломерація Рандстад в Нідерландах і т.п. .
Провідними у господарстві європейського регіону є галузі авангардної трійки, які забезпечують технічний і технологічний прогрес.
У регіоні існують значні внутрішні відмінності, з урахуванням яких Європу розділяють на субрегіону: Західний, Центральний і Східний.
У Західноєвропейський субрегіон входять 25 країн, які з територіальної приналежності поділяють на три групи:
Північна Європа (Ісландія, Норвегія, Фінляндія, Швеція, Данія);
Середня Європа (Ірландія, Великобританія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Німеччина, Австрія, Швейцарія, Ліхтенштейн);
Південна Європа (Іспанія, Португалія, Італія, Греція, Андорра, Сан-Маріно, Монако, Ватикан, Гібралтар, Мальта).
Країни Центральної Європи утворюють суцільний територіальний масив в центрі Європи між Західною Європою і європейською частиною Росії, яку відносять до Східної Європи. Це країни перехідної економіки: Україна, Польща, Латвія, Литва, Естонія, Білорусія, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдавія, Словенія, Хорватія, Македонія, Боснія і Герцеговина, Сербія, Чорногорія та Албанія.
Країни Європи
Українська