Карта "Освіта і наука" дає уявлення про витрати на освіту в державах світу (у відсотках до ВНП), а також про частку школярів і студентів у населенні окремих країн. Показовою є частина людей з вищою (університетським) освітою. У промислово розвинених країнах цей показник становить у середньому 19%, а в країнах, що розвиваються - 1%. У промислово розвинених країнах на тисячу жителів припадає в середньому 85 вчених і техніків, у Швеції - 262, а в країнах, що розвиваються тільки 9.
Високий рівень освіти населення визначає потенційні можливості країни в розвитку наукомістких виробництв, які в свою чергу визначають місце держави в міжнародному поділі праці. Так, наприклад, Бразилія за темпами зростання чисельності студентів займає одне з перших місць серед країн, що розвиваються. Науково-технічний потенціал країни постійно зростає. Зараз Бразилія експортує свої технології за кордон, надає технічні та консультативні послуги багатьом іншим країнам.
Масштаби наукових досліджень та розміщення науково-конструкторських установ впливають на територіальну структуру господарства країн та регіонів. За останні десятиліття з'явилася мережа міст, для яких наукові дослідження і конструкторські розробки є основною функцією, це так звані науково-технологічні та науково-дослідні парки, інноваційні центри, технополіси. Наукові парки - це розміщені на університетській території комплекси, що мають умови для розвитку наукових досліджень і розробок з передових технологій, об'єднують лабораторії і дослідні групи університетів і промислових компаній, що спеціалізуються в наукомістких галузях. Прикладом наукових парків є технополіс Софія у Франції, Оксфорд у Великобританії, Берклі, Окленд в США.
Технополіси в багатьох країнах стали своєрідними полюсами наукового росту, де формуються великі регіональні інноваційні комплекси, наприклад, в Японії район Цукуба, в Росії - Дубна, Силіконова долина в США, Кембриджський науковий парк, навколо якого виник самий великий у Великобританії технополіс.
Глобальні проблеми людства
Українська