Рекреаційні (з латини – відновлення) ресурси – це природні та антропогенні об’єкти і явища, які можна використовувати для відпочинку, туризму та лікування.
Рекреаційні ресурси поділяють на: природно-рекреаційні та культурно-історичні.
Природно-рекреаційні ресурси:
- гірські ландшафти придатні для відпочинку, оздоровлення і гірськолижного туризму;
- морські узбережжя, береги річок та озер, придатні для приморського та пляжного відпочинку;
- території з комфортним кліматом (острови теплих морів і океанів), лісами, мінеральними джерелами, лікувальними грязями, національні парки, заповідники чи неосвоєні екзотичні території.
До культурно-історичних відносять культурні об’єкти, пам’ятки історії та архітектури, релігійно-культові комплекси, історичні центри тощо.
Всі об’єкти рекреації – чи то архітектурний пам’ятник, чи мальовничий ландшафт, чи природний заповідник – постійно зазнають впливу руйнівних чинників: забруднення, ерозії, вологості, безвідповідальних дій людини, зростаючої урбанізації, масового туризму. Щоб зберегти для майбутніх поколінь культурні та природні надбання людства, ЮНЕСКО прийнято в 1972 р. Конвенцію про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини. В рамках Конвенції було створено комітет, який затвердив Список об’єктів всесвітньої спадщини, що постійно поповнюється. Внесення об’єкту до Списку привертає увагу урядових та громадських організацій країни до проблем збереження національного надбання.
В Україні до Списку об’єктів всесвітньої спадщини занесено Києво-Печерську лавру, собор Святої Софії, історичний центр м. Львова та Дунайський біосферний заповідник.
Наявність і використання рекреаційних ресурсів відіграють важливу роль в економічному розвитку багатьох країн. Так, зокрема, країни Європи мають унікальне поєднання природно-рекреаційних та культурно-історичних ресурсів, що разом з розвинутою транспортною інфраструктурою та чудовим сервісом приваблюють сюди найбільшу кількість міжнародних туристів щороку. Значні рекреаційні ресурси є в Азії, але політична нестабільність у багатьох регіонах цієї частини світу заважає їх повноцінному використанню. Великі можливості в розвитку пізнавального та спортивного туризму мають країни Африки, але через низький економічний розвиток (у першу чергу через недостатньо розвинутий транспорт і сферу послуг) використовуються вони дуже слабо.
Швидкими темпами розвивається океанічний туризм. Простори океанів і морів створюють чудові умови для круїзного туризму. Подорожі на комфортабельних морських лайнерах дають можливість заможним туристам ознайомитись з екзотичними країнами, відвідавши найвіддаленіші куточки планети.
ВЗАЄМОДІЯ СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ
Українська