Агрокліматичні ресурси – це співвідношення тепла, вологи, світла, яке необхідне для вирощування сільськогосподарських культур. Вони визначаються географічним положенням території в межах кліматичних поясів і природних зон. Характеризують агрокліматичні ресурси три показники.
Сума активних температур повітря (сума середньодобових температур, вищих за 10°С), за яких рослини розвиваються найшвидше.
Тривалість періоду з активними температурами (період вегетації), впродовж якого температури сприятливі для росту рослин. Розрізняють короткий, середньотривалий і тривалий періоди вегетації;
Забезпеченість рослин вологою (визначається за коефіцієнтом зволоження).
Коефіцієнт зволоження – визначається співвідношенням тепла і вологи на певній території і розраховується як відношення кількості опадів до випаровуваності за рік. Чим вища температура повітря, тим більша випаровуваність і, відповідно, менший коефіцієнт зволоження. Чим менший коефіцієнт зволоження, тим сухіший клімат.
Тепло і опади на земній кулі розподіляються відповідно до широтної зональності та висотної поясності. Тому за забезпеченістю агрокліматичними ресурсами на Землі виділяють агрокліматичні пояси, підпояси і зони зволоження, які мають широтне поширення на рівнинній території, а в горах змінюються з висотою. По кожному агрокліматичному поясу і підпоясу наводяться приклади типових сільськогосподарських культур із уточненням тривалості їх вегетаційного періоду. Доповненням до карти Агрокліматичні ресурси є карта Типи зими, яка допоможе при характеристиці передумов розвитку і спеціалізації сільського господарства країн світу.
Залежно від географічного положення країни мають різноманітні агрокліматичні ресурси. Ці ресурси невичерпні, але якість їх може змінюватись зі зміною клімату та під впливом господарської діяльності людини.
ВЗАЄМОДІЯ СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ
Українська