§9. Статево-віковий, расовий, етнічний, мовний, релігійний склад населення світу.
Словник термінів і понять 
Склад народонаселення – розподіл людей, що утворюють населення, за групами відповідно до значення тієї чи іншої ознаки. |
Статевий склад населення
У більшості країн світу чисельно переважають жінки. Проте, в цілому в світі на 35 млн осіб більше чоловіків. Таким чином, на чоловіків припадає 50,3 % населення світу. З усіх регіонів чисельна перевага чоловічого населення найбільше проявляється у країнах Азії, зокрема Китаї та Індії, а також в цілому ряді мусульманських країн, лідерами серед яких є ОАЕ, Кувейт, Катар. Це пов’язано з високою смертністю серед жінок, що спричинена соціальною нерівністю жінок в суспільстві, ранніми шлюбами, багатодітністю, особливостями демографічної та міграційної політики.
Для більшості розвинутих країн характерне переважання жіночого населення. Найбільша частка жінок (до 54 %) в Латвії, Естонії, Україні, Росії, Білорусі.
Віковий склад.
Тип відтворення населення визначає його віковий склад. Виділяють три вікові групи населення: діти (молодші 15 років), працездатні, або дорослі (15-65 років), і люди похилого віку (старші 65 років). В цілому для світу частка дітей становить 31 %, працездатних – 62,2 %, людей похилого віку – 6,8 %. У країнах, що розвиваються, при ІІ типі відтворення населення – розширеному, спостерігається велика частка дітей (35-40 %) і дуже мала частка людей похилого віку (5-10 %). У розвинутих країнах переважає працездатне населення (більше 60 %) і люди похилого віку (18-20 %), що пояснюється простим або навіть звуженим відтворенням населення (І тип відтворення).
Літній індус
У залежності від розподілу населення за віковими групами виділяють три типи вікової структури населення: прогресивний (частка дітей – 40 %, людей похилого віку – 10 %), стаціонарний – (частка дітей – 27 %, людей похилого віку – 23 %), регресивний – (частка дітей –20 %, людей похилого віку – 30 %).
До країн, які мають найбільшу частку дітей (до 50 %) належать африканські країни – Нігер, Уганда, ДРК, Буркіна-Фасо, Ангола, Сомалі. «Найстарішими» в світі є європейські країни: Італія, Німеччина, Греція, Бельгія, Іспанія, Швеція, в яких частка людей похилого віку перевищує 22%. У зв’язку з цим у Європі нагальною проблемою є пенсійне забезпечення, що потребує значних фінансових затрат.
Людські раси.
Усі люди земної кулі належать до одного біологічного виду Homo sapiens – людини розумної. Зовнішні (антропологічні) ознаки – колір шкіри, особливості волосяного покриву, будова лицевої частини голови (форма носа, губ, розріз очей), які передаються спадково, дозволяють поділити усе людство на окремі групи – раси. Людські раси – історично сформовані групи людей, пов’язані єдністю походження, що відбивається в загальних спадкових і фізіологічних ознаках, які варіюються у певних межах.
Прийнято виділяти чотири великі раси: негроїдну, близьку до неї австралоїдну, європеоїдну, монголоїдну. В процесі історичного розвитку постійно відбувалось змішування людських рас, тому зараз змішані й перехідні типи складають 1/3 всього населення світу.
Діти Африки
Європеоїдна раса переважає у всіх регіонах світу, за винятком Азії та Африки. В Африці найбільше негроїдів. В Азії представники монголоїдів поступаються чисельністю тільки представникам змішаних і перехідних груп. В Австралії та Океанії австралоїди на другому місті після європеоїдів.
Расові відмінності виникли в процесі розселення людського виду та його адаптації до різних природних умов. Представники різних рас є рівними, проте у світі були і є прихильники ідеї преваги однієї раси над іншою. Така ідеологія називається расизм.
Етнічний склад.
Тривалий природно-історичний розвиток суспільства призвів до формування усталених спільнот людей – етносів. Етнос – історично сформована на певній території стійка сукупність людей, яка володіє загальними рисами й стабільними особливостями культури, психологічним складом, а також усвідомленням своєї єдності та відмінності від інших подібних утворень (самосвідомістю).
За даними ЮНЕСКО, на Земній кулі проживає понад 4 тис. різних етносів чисельністю від кількох десятків до сотень мільйонів осіб. З них тільки 800 досягли стадії нації. Нація – соціоцивілізаційне утворення, що має економічну, політичну, історичну, соціальну та інші сторони свого функціонування, що у своєрідності свого взаємозв’язку утворюють неповторний спосіб буття народу або народів як культуру. Націй чисельністю понад 10 млн. осіб у світі лише 67, серед них найчисельніші: китайці, хіндустанці, американці, росіяни, японці. Водночас понад 3 тис. етносів ще не досягли вищої стадії розвитку, переважна більшість з них малочисельна.
Словник термінів і понять
Меншина етнічна – спільнота людей, яка у порівнянні з місцевим етносом становить меншу кількість. Розрізняють національні меншини (мають свою національну державу за межами держави проживання), регіональні меншини (завжди проживали на території іншої національної держави, ніколи не мали власної держави), мігрантські меншини (проживають на території держави тимчасово), колонізовані меншини (нащадки давнього населення завойованих і заселених колоністами територій). |
Ескімоска Канади
Етноси не існують в часі безперервно, вони виникають, розвиваються, занепадають і зникають. Кожний етнос тісно пов'язаний з природними умовами території його формування й проживання. До оформлення у людську спільність – націю будь-який людський колектив проходить інтеграційний процес у декілька етапів: рід – плем’я – народність – нація. Племена виникли на перших етапах розвитку людства. Головна відмінна риса племені в тому, що всі його члени – родичі. На сьогодні племена збереглись переважно у важкодоступних районах країн, що розвиваються, в Азії, Африці, Латинській Америці; а також релікти корінного населення в деяких розвинутих країнах (індійці США, аборигени Австралії). Народністю на сьогодні називають етноси, що знаходяться на стадії формування у країнах, які розвиваються. Нації виникли у Середньовіччі в епоху формування централізованих держав і сьогодні є домінуючою формою етносу. Для формування нації необхідно мати державність, економічну спільність, державну мову і національну свідомість.
Поняття «народ» вживається для означення громадян однієї країни незалежно від їх етнічного походження. Таким чином, від назви держави походить самоназва усього населення, що має громадянство. Отже, поняття «народ» не варто ототожнювати з поняттям «нація», що є найвищим типом етнічних спільнот.
У більшості випадків на території будь-якої держави проживають представники різних етнічних груп. Усі держави прийнято за ознакою етнонаціонального складу поділяти на моноетнічні (однонаціональні) та поліетнічні (багатонаціональні).
Моноетнічні держави, в їх основі лежить етнічна територія одного етносу за незначної частки (до 20 %) етнічних меншин і малих корінних народів (Ісландія, Ірландія, Норвегія, Португалія, Швеція, Угорщина, Білорусь, Молдова, Румунія, Словаччина, Туреччина, Україна, Фінляндія, Франція та ін.).
Поліетнічні держави – з наявністю двох і більше ареалів корінних етносів із кількісним переважанням одного з них (Велика Британія, Іспанія, Китай, Росія та ін.); за відсутності домінуючого переважання одного з них (Афганістан, Індія, Індонезія, Нігерія) або колонізаційного типу із расово змішаним населенням та аборигенами (Болівія, Венесуела, Еквадор, Колумбія, Мексика, Австралія, Аргентина, Канада, Нова Зеландія, США та ін.).
У світі існують народи, що не мають своєї державності, а також народи, територія проживання яких розділена між декількома державами. Прикладом таких народів можуть бути курди, осетини.
Народи
Мови народів світу.
Головною ідентифікуючою ознакою етносу є мова. Вчені вважають, що в світі існує понад 2 тис. мов, тобто в 2 рази менше, ніж народів, тому, що не всі народи мають «свої» мови. У залежності від схожості мов окремих народів їх об’єднують у групи та сім’ї.
Найбільш багаточисельна та широко розповсюджена мовна сім’я – індоєвропейська (понад 2,5 млрд осіб). Народи, що входять до неї, складають більшість населення Європи, Північної й Латинської Америки, Австралії та Океанії. Найбільш багаточисельними групами в її складі є індоарійська, романська, германська, слов’янська.
Румунська селянка
До індоарійської групи відносяться мови хінді, урду, бенгальська, пенджабська, до романської – італійська, іспанська, французька, до германської – німецька, шведська, англійська, до слов’янської – російська, українська, польська. До китайсько-тибетської (сино-тибетської) мовної сім’ї відносяться китайська, тибетська, бірманська, а до нігеро-кордофанської - переважна частина мов зони Сахелі (йоруба, народи банту). Мови афроазійської (семіто-хамітської) сім’ї поширені на Близькому Сході (іврит, арабська), австронезійської (індонезійці, філіппінці, малагасійці) – в Південно-Східній Азії, дравідійської (таміли, талугу) – на півдні Індії.
Найбільше людей в світі розмовляє китайською мовою – понад 1 млрд 200 тис. осіб, друге місце належить англійській мові – 500 млн осіб. Завдяки тому, що Велика Британія у свій час створила найпотужнішу колоніальну імперію, ця мова має статус офіційної у 76 країнах світу. На третьому місці хінді з урду – 440 млн осіб. Хінді – офіційна мова Індії, урду (та ж хінді, але з арабською писемністю) – Пакистану. Іспанською розмовляють у 21 країні світу. П’яте та шосте місця поділяють російська й арабська мови – по 250 млн осіб: арабська мова є офіційною у 25 країнах світу. До мов, на яких розмовляють понад 100 млн осіб, також відносяться бенгальська, португальська, японська, німецька, французька, пенджабська.
Пагода. Мандалай, М'янма
Релігійний склад.
Релігія – складова духовного життя людини. Головна функція релігії – здійснення зв’язку людини з Вищим, постійним – Богом. Цей зв'язок здійснюється за допомогою церкви, що є складним соціальним інститутом і що впливає на всі сторони буття людини. Релігії об’єднують людей на ґрунті спільних вірувань, обрядів, мети життя. Це стародавня система соціального захисту, спрямована на оберігання й виховання дітей до їхнього дорослішання. У стародавні часи вона створювала основу для культури, пов’язуючи воєдино символи, легенди, заборони, рекомендації. У багатьох релігіях важливе місце відведено питанням, пов’язаним з організацією побуту, харчування, контролювання статевих стосунків, оскільки від цих сторін життя людини залежить виживання. Релігія визначає моральні норми, кодекс поведінки в різних ситуаціях, що приносить людині почуття впевненості. Релігійний світогляд відбивається на багатьох складових матеріальної культури, а також на економіці та політиці.
Однак релігії можуть не тільки об’єднувати людей, а й розділяти їх, бути причинами кровопролитних конфліктів, як це відбувається в Північній Ірландії, Боснії, на Кіпрі, Близькому Сході, в індійських штатах Кашмір і Пенджаб, на Кавказі.
Усі релігії тією чи іншою мірою модернізуються й реформуються, одні зникають, інші з’являються. Кожна з них по-своєму пояснює, в чому полягає сенс життя, пропонує зробити вибір, який, проте, має зробити кожна людина самостійно.
Релігії
Залежно від поширення у світі та ролі всі релігії поділяють на світові та національні (етнічні). Значна частина населення світу зберегла свої давні родоплемінні вірування, до яких відносяться тотемізм, магія, анімізм, шаманізм. Племінні культи збереглись у Центральній Америці, Амазонії, Африці, серед народів півночі й аборигенів Австралії.
Сьогодні існує три основні релігії, які прийнято називати світовими: буддизм, іслам, християнство. Вони поширені в усьому світі й мають численних вірних.
Єрусалим – місто трьох релігій
Християнство –– найпоширеніша зі світових релігій, яку сповідує майже 2 млрд людей, включає три основні напрямки: православ’я, католицизм, протестантизм. Воно виникло в І ст. і на сьогодні має найбільший вплив у країнах Європи, Америки, Австралії.
У 1054 р. відбувся поділ християнської церкви на католицьку та православну.
Православ’я.
Склалося на території Візантії після поділу Римської імперії. Єдиного духовного центру не має. Існує 15 автокефальних, православних церков. Має широку систему свят і обрядів, що певним чином відрізняються від духовної практики західного християнства.
Православ’я поширене в Росії, Східній та Південно-Східній Європі (Україна, Білорусь, Сербія, Болгарія, Македонія, Румунія, Молдова, Греція), у Грузії. Досить значні громади православних вірних існують у Південній та Північній Америці, у деяких країнах Західної Європи.
Позолочені бані Києво-Печерської лаври
Католицизм.
Католицька церква відрізняється від православної тонкощами віровчення, богослужіння, обрядами. Більшого, ніж у православ’ї, набув поширення культ Діви Марії. Католицизм поширений у Західній Європі (Франція, Італія, Іспанія), у Східній Європі (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, країни Балтії), Латинській Америці, Африці.
Для церковної організації католицизму характерні сувора централізація, наявність усесвітнього центру (Папський Престол – Ватикан), єдиного глави (Папа Римський). Важливі позиції посідає чернецтво, організоване в ордени, які провадять місіонерську діяльність.
Статуя Христа в Перу
Протестантизм.
У ХVІ ст. в католицькій церкві відбувся розкол, що призвів до утворення нової протестантської церкви. Протестанти відстоювали пряме спілкування з Богом без священиків, спрощували до мінімуму обряди. Нова релігія добре вписувалася в нові ринкові (капіталістичні) відносини. Протестантизм широко поширений у Північній Європі, Німеччині, Північній Америці. Найбільше протестантів у США (70 млн осіб), Великій Британії, Австралії. Протестанство становить велику кількість самостійних церков і напрямів.
Буддизм.
У світі налічують близько 400 млн людей, що сповідують буддизм. Історія буддизму бере початок у Північній Індії VI?V ст. до н. е. Ця релігія поширена в Китаї, Японії, Непалі, Монголії, Південно-Східній Азії, Росії (Калмикія, Бурятія, Тува). В останні роки буддизм став популярним в країнах Європи, США, Канаді.
Іслам.
Іслам, або мусульманство, виник у VІІ ст. серед арабів — корінних мешканців Аравії. Іслам не знає поділу на світське й духовне. Уряди мусульманських держав у своїй діяльності керуються шаріатом – зводом законів мусульманського права. В ісламі існує декілька течій, що часто ворогують між собою: шиїзм, сунізм, ваххабізм, суфізм та ін.
Іслам поширений на Близькому Сході, у Південно-Східній Азії, Росії (Північний Кавказ, Поволжя), Україні (Крим), Північній Африці. Найбільше прихильників ісламу мешкає в Індонезії, Пакистані, Індії. Багато мусульман-іммігрантів живе у Франції, Великій Британії. Іслам сповідують у Південно-Східній Європі на території колишньої Османської імперії.
Мечеть на сході Туреччини
Якщо донедавна світовими називали тільки 3 релігії (християнство, іслам, буддизм), то сьогодні у науковій літературі вже називають світовими 12 найбільш поширених у світі релігій: християнство, іслам, бахаїзм, буддизм, індуїзм, джайнізм, сикхізм, зороастризм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм, іудаїзм. Ці релігії акумулюють більше ніж 95% всі віруючих в світі і близько 80% населення світу.
Палац Потала в столиці Тибету м. Лхаса – колишня резиденція далай-лами
Національна релігія — релігія, яку сповідує один народ. До національних релігій відносять: юдаїзм, індуїзм, даосизм, конфуціанство, синтоїзм.Юдаїзм (іудаїзм) – одна з найперших монотеїстичних релігій, що виникла в І тис. н. е. в Палестині. Поширений юдаїзм серед євреїв Ізраїлю, США, Росії, України, Аргентини та багатьох інших країн. Священним місцем для юдеїв став Єрусалим, куди прочани їдуть, щоб помолитися біля Стіни плачу –– решток стародавнього храму.
Стіна Плачу в Єрусалимі
Індуїзм — національна релігія мешканців Індії, Непалу, Бангладеш. Він виник з давніх релігій у 2 500?1 500 рр. до н. е. Течіями індуїзму є вішнуїзм, шиваїзм, шактизм.
Релігійний обряд на р.Ґанґ. Індія
Даосизм - виник як учення й набув поширення в Китаї та В’єтнамі.
Конфуціанство - помітно вплинуло на традиції, релігійне й повсякденне життя Китаю, поширене у В’єтнамі, Кореї. Ґрунтується на вченні Конфуція та покликане утвердити гармонію між небом, землею і людиною.
Синтоїзм - національна релігія Японії, уперше згадана в VII ст., у перекладі з японської означає «шлях, що милий камі». Камі — це священні сили, які є всюди у Всесвіті. У синтоїзмі простежують дві течії — храмовий та сектантський синтоїзм.
Українська