§13.Географія світових природних ресурсів: мінеральних, земельних, лісових, водних, рекреаційних.
Мінеральні ресурси.
Для економки будь-якої держави на нинішньому етапі розвитку виробництва особливе значення мають мінеральні ресурси. Мінеральні ресурси — природні речовини мінерального походження, що використовують у господарстві як сировину чи джерело енергії. Вони є основою матеріального виробництва і використовуються в усіх його галузях.
Мінеральні ресурси
Оцінити запаси мінеральних ресурсів досить важко, тому що неможливо визначити їх величину в земній корі. В залежності від ступеня вивченості ресурсу розрізняють запаси від прогнозованих до розвіданих. Оцінка запасів мінеральних ресурсів може змінюватись з часом. Завдяки науково-технічному прогресу стають доступними для експлуатації все нові й нові родовища.
Мінеральні ресурси (паливні, металічні, технічні, будівельні матеріали), оскільки з них добувають сировину для різних промислових виробництв, часто називають корисними копалинами
У земній корі налічують понад 200 видів мінеральних ресурсів, з них добувають понад 160. Щорічно із земних надр видобувають понад 120 млрд т різноманітної сировини й палива. Сучасне розміщення корисних копалин світу — це результат тривалого й складного процесу геологічного розвитку Землі. Воно тісно пов’язане з геологічною й тектонічною будовою. Природні скупчення корисних копалин називають родовищами, а скупчення родовищ — басейнами корисних копалин.
Мінеральні ресурси у залежності від сфери їх використання поділяють на: паливно-енергетичні (вугілля, нафта, природний газ, уран, торій, горючі сланці тощо); рудні (руди чорних, легуючих і тугоплавких; кольорових, благородних металів); нерудні: а) металургійні (флюси, вогнетриви); б) гірничо-хімічні (апатити, нефеліни, кам’яна, калійна солі, сірка, сірчистий колчедан, барій, фосфорити); в) технічні (алмаз, гіпс, природний камінь).
Нафтопереробний завод у США
Паливно-енергетичні ресурси світу досить значні, але вони відносяться до вичерпних і невідновних. В їхній структурі переважає вугілля (кам’яне та буре) – 75 %. Його ресурси зосереджені у 3 тис. басейнів в 75 країнах світу переважно Північної півкулі. 2/3 світових запасів вугілля припадає на долю чотирьох країн: США, Росії, Індії, Китаю. Найпотужніші в світі кам’яновугільні басейни – Тунгуський, Ленський, Кузнецький, Рурський та Аппалачський. ? світових запасів бурого вугілля припадає на США та Росію. Найбільші басейни – Ленський, Кансько-Ачинський, Кельнський.
Нафта й газ, завдяки схожому геологічному походженню у більшості випадків залягають разом. Сьогодні у світі розвідано понад 600 нафтогазоносних басейнів. Понад ? світових запасів нафти зосереджена у Саудівській Аравії. Майже ? запасів газу припадає на Росію та країни Ближнього та Середнього Сходу.
Запасами основного ядерного палива для атомних електростанцій – урану – виділяються США, Канада, Казахстан, Південна Африка, Австралія.
Паливні та геотермальні ресурси
В Новій Зеландії досить висока частка геотермальної енергії в загальному енергетичному балансі
Рудні (металічні) ресурси за їх вмістом в земній корі поділяють на дві категорії – поширені (вміст понад 0,1 %) і рідкісні.
За використанням руди поділяють на руди:
До першої групи, що є сировиною для чорної металургії, належать залізні, марганцеві, хромові та нікелеві руди. Найбільшу забезпеченість ними мають Південна Африка, Австралія, Бразилія та Казахстан. За запасами руд кольорових металів: мідних, алюмінієвих, поліметалічних, олов’яних виділяються Австралія, Китай, Росія. Благородні метали – золото, срібло, платина – зосереджені в небагатьох країнах. Провідну роль серед них відіграють США, Канада, Південна Африка, Росія, Австралія.
Залізорудний кар‘єр. Белу-Оризонті, Бразилія
Нерудні мінеральні ресурси мають різне походження та використання. Найбільшими запасами калійних солей – сировини для виробництва кислот, мінеральних добрив – виділяються Канада, США, Росія, Німеччина. За запасами самородної сірки провідні позиції займають США та Мексика, значні запаси також є у Польщі, України, Росії. Фосфорити розміщені у США, Марокко, Алжирі, Тунісі, апатити – в Росії, Китаї.
З багаточисельних видів технічної сировини найбільше значення завдяки специфічним фізичним властивостям мають ресурси алмазів, азбесту, графіту. Основна частина алмазів зосереджена в трьох районах: в Південній Африці (Південна Африка, Ботсвана, Намібія), в Австралії та Росії (Якутія). Запасами азбесту вирізняються Росія (Урал), Південна Африка, Зімбабве й Канада. Родовища графіту розміщені в Росії, Китаї, Індії, Швеції, Мексиці.
Забезпеченість регіонів запасами тих чи інших видів мінеральних ресурсів відіграла велику роль у формуванні й розміщенні багатьох галузей світового господарства. Використання мінеральної сировини, рівень її залучення у виробництво, ступінь технологічної та екологічної обробки є одним з показників розвитку економіки країни. Економічно розвинуті країни, як правило, виступають споживачем мінеральних ресурсів, а країни, що розвиваються, їх виробниками та експортерами.
Земельні ресурси. Одним з найважливіших багатств будь-якої країни є її земельні ресурси. Земельні ресурси — частина земної поверхні, що придатна для життя та господарської діяльності людини. Територію теж можна вважати своєрідним ресурсом. Вона слугує просторовою основою для розміщення всіх галузей господарства, основним засобом виробництва в сільському та лісовому господарстві. Територія вже стає своєрідним дефіцитом, особливо в невеликих за площею, проте з багаточисельним населенням, країнах (Японія, Нідерланди, Данія).
Земельні ресурси
Словник термінів і понять 
Рекультивація – повне чи часткове відновлення ландшафту, порушеного господарською діяльністю людини. |
Світовий земельний фонд становить 13,4 млрд га (площа суходолу без Антарктиди та Гренландії) або 26,3 % загальної площі земної кулі.
З них припадає на
Сахара займає значні території Алжиру та Лівії
Якщо весь земельний фонд (13 400 млн га) прийняти за 100 %, то найбільша частка (25 %) припадатиме на Азію, а найменша (6 %) — на Австралію та Океанію. Найбільша частка пасовищ припадає на Африку (24 %). Орні землі (11 % земельного фонду) дають 88 % продуктів харчування. Пасовища та луки, що займають 26 % земельного фонду, дають ще 10 % продуктів.
Країни та регіони неоднаково забезпечені земельними ресурсами, особливо це стосується сільськогосподарських земель. На Євразію припадає 59 % світової ріллі, на Північну та Центральну Америку — 15 %, на Африку — 15 %, на Південну Америку — 8 %, на Австралію — 3 %. Більша частина (80 %) світової ріллі розміщена в посушливій зоні. Найбільша частка пасовищ — у країнах Африки (24 %) та Азії (18 %).
Світовий показник забезпеченості сільськогосподарськими землями на душу населення становить – 0,23 га. В різних країнах цей показник суттєво відрізняється. d Австралії він становить – 2,45 га, Канаді — 1,48 га, Росії — 0,9 га. У Китаї, Бангладеш та Бельгії на кожного мешканця припадає 0,07 га, у Єгипті — 0,05 га, у Японії — 0,03 га.
Нераціональне використання земельних ресурсів не раз призводило до екологічних криз, навіть до загибелі цивілізацій. Освоєння Великих рівнин США, цілинних земель Казахстану спричинило видування та змивання водою величезної кількості мінеральних частинок, які без впливу людини залишалися нерухомими тисячі років. На великих територіях степу та прерій вирували пилові бурі, жовті густі тумани з пилу переносилися на сотні кілометрів від місця катастрофи.
Проблема нестачі земель в Індії стоїть дуже гостро
На сьогодні майже не залишилося земель, які ще можна освоювати. Водночас із сільськогосподарського використання щороку вилучається, за різними даними, 6-7 млн га сільськогосподарських земель через заболочування, засолення, опустелювання, вітрову ерозію. Щоб призупинити цей процес, варто проводити комплекс заходів з охорони земель.
Водні ресурси.
Вода — одна з найпоширеніших та особливих речовин у природі. Вважають, що у воді зародилось життя на нашій планеті. Водні ресурси — поверхневі та підземні води, що використовуються чи можуть бути використанні в господарській діяльності.
Водні ресурси
Водні ресурси поділяють на прісні води суходолу, які включають поверхневі води (річки, озера, льодовики, штучні водойми, болота) йі підземні води; води морів та океанів.
На води Світового океану припадає 71 % площі земної кулі. Із 31,4 млрд км3 об’єму води гідросфери близько 96,5 % припадає на океан, 1,7 % — на підземні води, 1,7 % — на льодовики, менше ніж 0,01 % –– на поверхневі води (річки, озера, болота).
Використання води айсбергів – один із способів зменшення водного дефіциту
Насамперед, затребуваною є прісна вода. Головним джерелом прісної води для промисловості, сільського господарства, побутових потреб були й залишаються річкові води. Розподілені вони нерівномірно. Найбільші ресурси повного річкового стоку зосереджені в Азії та Латинській Америці, а найменш забезпеченою цим ресурсом є Австралія.
Один із численних каналів Амстердама
На екваторі та в північному помірному поясі розташовані країни з найбільшими ресурсами повного річкового стоку. На душу населення тут припадає 25 тис. м3 води на рік. За цим показником виділяють такі країни, як Конго (320 тис. м3), Ліберія (75 тис. м3), Канада (98 тис. м3), Венесуела (60 тис. м3), Бразилія (43 тис. м3), Норвегія (90 тис. м3), Росія (30 тис. м3).
У посушливих районах, які займають близько 30 % території Землі, дефіцит води відчувається особливо гостро. Тут розташовані найменш водозабезпечені країни: Південна Африка, Саудівська Аравія, Єгипет, Індія, Китай.
Своєрідними коморами прісної води є озера й водосховища. Так, в російському озері Байкал мститься 26 % світових запасів прісних вод, а африканське озеро Вікторія, що є найбільшим за площею у світі, містить стільки ж прісної води, скільки містять усі водосховища Індії.
Основну частину (69 %) світових водних ресурсів людство використовує у сільському господарстві для зрошення земель. Водні ресурси використовуються в промисловості у якості розчинників хімічних реагентів та технічної води для охолодження, а також для виробництва електроенергії.
Ніаґарський водоспад. Повільне руйнування уступу може призвести до з‘єднання озер Онтаріо та Ері
Гідроенергетичні ресурси – запаси енергії річок і водойм, що лежать вище рівня моря. Половина цих запасів припадає на Китай, США, Росію, ДРК, Канаду, Бразилію. Використовується для будівництва ГЕС. Максимально гідроенергоресурси використовуються в Європі (Норвегія, Швеція, Швейцарія) та в Північній Америці (Канада).
Швейцарія
Лісові ресурси.
Лісові ресурси – деревні, технічні, харчові, кормові, лікарські та інші ресурси, а також корисні природні властивості лісу (захисні, водоохоронні, оздоровчі).
Біологічні ресурси
Ліси — «легені» нашої планети. Вони відіграють важливу кліматотвірну, водоохоронну, ґрунтозахисну, протиерозійну та рекреаційну роль. Лісові ресурси належать до вичерпних, проте відновлюваних ресурсів. Ліси є джерелом деревини, яку використовують у будівництві та меблевій промисловості. Ліс також дає сировину для виробництва живиці, корку, сировини для штучних волокон. У лісі зосереджені мисливсько-промислові угіддя, кормові (горіхи, ягоди, гриби) ресурси.
Ліси займають близько 25 % поверхні планети. Це становить 41 млн км2 суходолу. Запаси деревини — 330 млрд м3 . Ця цифра постійно змінюється: ліс росте, його вирубують. На жаль, темпи вирубування перевищують темпи відновлення.
Умовно усі ліси планети поділяють на два пояси: північний, що включає ліси помірного, субтропічного поясів, та південний, що охоплює території екваторіального, субекваторіального та тропічного поясів.
Половина лісових масивів припадає на північний лісовий пояс. Це в основному хвойні ліси. Значна частка цих лісів припадає на Росію, Канаду, США. Серед країн північного лісового поясу варто виділити Фінляндію, Швецію, де частка території, вкритої лісом становить 60 %.
Осінній ліс. Канада
Ліси південного лісового поясу представлені в основному широколистяними породами. У межах цього поясу особливо виділяють Латинську Америку як за показниками лісистості, так і за показниками запасів деревини. Лідером визнано Бразилію. Вона займає третє місце у світі (після Росії та Канади) за площею, вкритою лісами. Значною лісистістю відзначаються такі невеликі за площею країни, як Суринам (96,2 %), Беліз (92,1 %), Гаяна (83,8 %). На Африканському континенті великі запаси деревини сконцентровані в його центральній частині. Тут виділяють такі лісисті країни, як Демократична Республіка Конго, Камерун, Конго, Екваторіальна Гвінея. Максимальними показниками лісистості відзначаються й острівні країни Океанії (Фіджі, Соломонові Острови, Папуа-Нова Гвінея).
Країни, що мають значні запаси лісових ресурсів, є основними постачальниками лісу на світовий ринок. Тому в цих країнах простежується тенденція до скорочення лісових масивів. Основна вирубка відбувається в країнах, що розвиваються, тропічної частини Америки й Азії. В цих країнах практично не ведуться роботи щодо лісовідтворення. Небезпечним стало вирубування лісів у гірських районах. Це призводить до гірського опустелення. В розвинутих країнах Північної півкулі – Фінляндії, Швеції, Канаді – лісовідновлення перевищує вирубку.
За 20 років світ утратив майже 200 млн га лісових масивів. Це стільки ж, скільки становить площа США на схід від Міссісіпі. Разом зі знищенням лісів утрачаються унікальні ландшафти, зникають тисячі видів рослин і тварин. Надзвичайно катастрофічні наслідки зведення лісів в Амазонії та Індонезії.
Природно-рекреаційні ресурси.
Природно-рекреаційні ресурси
— природні умови, об’єкти, явища, що можна використати для відпочинку та відновлення здоров’я.
Зона відпочинку на берегу гірського озера. Канада
Оцінюють ці ресурси з медико-біологічних позицій, в яких чільне місце належить клімату й погоді. Особливо важливими є показники стійкості погоди, температури та вологості повітря, що створюють ефект комфорту для людини. Крім того, до уваги беруть психолого-естетичну оцінку впливу різних природних ландшафтів. Найбільший позитивний ефект дає поєднання води й суходолу (пляжі, узбережжя морів, річок, озер), середній ефект дає галявина та ліс, слабий ефект – пагорби та рівнини.
Морське узбережжя на півдні Італії
Відповідно, найоптимальніший оздоровчий ефект на людину здійснює поєднання теплих морських вод, гірського пейзажу в умовах стійкого теплого клімату. Середземномор’я, Прибалтика, півострів Флорида, Гавайські, Багамські, Канарські острови, східне узбережжя Австралії завдяки своїм природним умовам стали світовими курортами.
На одному з островів Океанії
До природних рекреаційних ресурсів належать також виходи мінеральних джерел та лікувальних грязей. Важливу роль для відпочинку людей мають зелені паркові зони навколо міст, національні парки.
Українська