§ 26. Италия
Візитна картка
Площа: 301 337 км2
Населення: 58 126 000 (2010)
Столиця: Рим
Офіційна назва: Італійська республіка
Державний устрій: унітарна республіка
Законодавчій орган: двопалатний парламент (палата депутатів і сенат)
Глава держави: президент
Адміністративний устрій: 20 областей, які складаються з 103 провінцій
Поширені релігії: християнство (католики)
Член ООН (1957), НАТО (1949), ЄС
Державне свято: День проголошення Республіки (перша неділя червня)
Адміністративно-територіальний поділ
ЕГП та природно-ресурсний потенціал. Італія – типова півострівна середземноморська країна, що омивається водами Адріатичного, Іонічного, Середземного, Тірренського та Лігурійського морів і має понад 80 % морських кордонів. На півночі має кордони з Францією, Швейцарією, Австрією та Словенією. В межах Італії існують два анклави: Ватикан (резиденція Папи Римського) та Сан-Марино.
80 % територій Італії займають гори, передгір’я та горби: Альпи з вищою точкою Монблан 4807 м і Апенніни з висотами до 2914 м. Південні схили Альп круто обриваються до родючої Паданської рівнини. На півдні країни є діючі та згаслі вулкани: Етна, Везувій, Стромболі, бувають землетруси.
Клімат Італії середземноморський. З 600–1000 мм річних опадів половина припадає на весну й літо з сильними літніми зливами, що супроводжуються грозами та градом, навесні та літом бувають повені. В Альпах клімат змінюється з висотою від помірно теплого до холодного, сніг тримається декілька місяців, на вершинах лежить постійно. Ці умови сприяють розвитку гірських курортів та гірськолижного туризму. Над півостровом понад 250 днів на рік – ясне безхмарне небо. На півдні Апеннінського півострова і на островах літо сухе та жарке, зима м’яка, тепла, відчувається вплив сироко – сухого й жаркого вітру з Сахари, що приносить з собою червонуватий пил і підвищення температури до +33–350C. П’яту частину території займають ліси, представлені середземноморськими чагарниками, ділянками коркового та залізного дуба, каштановими та буковими лісами, гаями піній і алеппської сосни.
Серед родовищ корисних копалин слід відзначити нафту о. Сицилія, природний газ, свинець, цинк, ртуть, сірку, пірити, калійні солі, граніти та мармур.
Населення. Італійці складають 94 % населення країни, із представників інших національностей – значна чисельність німців, французів, греків, словенців, євреїв, які живуть в основному в прикордонних районах. У сучасній Італії проживає велика кількість біженців, головним чином, арабів і албанців. Італійська діаспора налічує близько 20 млн італійців (США і країни Західної Європи).
Католики складають 90 % населення, інша частина сповідує протестантство, мусульманство, юдаїзм. Офіційна мова – італійська.
Міське населення становить до 70 %. Щільність населення – 193 чол. на км2. Тривалість життя складає 77 років для чоловіків, 80 – для жінок. Спостерігається значний відплив трудових ресурсів у країни Західної Європи, внутрішня міграція з районів сільськогосподарського півдня до промислової півночі, в країну спрямовано великий потік трудової міграції з країн Північної Африки та Східної Європи. Значні витрати ВВП країни ідуть на освіту, практично в кожному великому місті є університет. Найбільші міста Італії: Рим, Мілан, Неаполь, Турін, Палермо, Генуя.
Рим, столиця Італії, великиий транспортний вузол: міжнародні аеропорти Леонардо да Вінчи ди Фьюмічино та Чампіно, працює метрополітен. Важливий фінансовий і промисловий центр країни з розвиненим машинобудуванням, хімічною, фармацевтичною, поліграфічною, меблевою, легкою та харчовою промисловістю, художніми ремеслами, кінопромисловістю. Один з найбільших в світі центрів туризму.
За переказами, заснований на семи горбах братами Ромулом і Ремом у 753 р. до н.э. Археологічні дані свідчать про поселення часів бронзового століття (1500 до н.е.). Тут збереглися середньовічні квартали (Трастевере), палаци та церкви епохи Відродження й пізніших часів.
Сьогодні «Вічне місто» є основним культурним і науковим центром країни. Тут працюють понад 20 інститутів і академій, зайнятих вивченням проблем образотворчого мистецтва, театру, музики, кіно; астрономічна обсерваторія, Національна рада наукових досліджень, Національний ядерний центр (Римський клуб – відомий у всьому світі науково-дослідний центр, що об’єднуює найбільших учених світу), понад 25 бібліотек, оперний театр, театр Елізео, консерваторія, заснована у 1570 р. тощо. Шедеври італійського живопису та скульптури зібрані у Ватиканських музеях, галереї Боргезе, Капітолійському музеї. Найвідомішим є Національний римський музей, розташований в термах Діоклетіана (306 р.).
Мілан, місто на півночі Італії, на Паданській рівнині, важливий економічний і культурний центр країни, лідер хімічної (виробництво пластика) й текстильної промисловості, машинобудування (автомобілі, верстати, електротехніка), металургії, нафтопереробки, легкої, харчової, поліграфічної, скляної, фармацевтичної промисловості. Великий банківський центр Італії, центр індустрії моди, один з найбільш значних центрів продажу шовку. Правління італійських компаній Феррарі, Фіат, Епсон та інших, а також найбільша італійська біржа знаходяться в Мілані.
Місто (Медіоланум, від його місцерозташування: «медіо» – посередині, «плано» – рівнина) засновано в кінці V або на початку IV ст. до н.е. кельтськими племенами (інсубрами). Розташування міста сприяло його розвитку, оскільки через нього проходили дороги на північ. Мілан знаменитий музеями, картинними галереями, театрами, пам’ятниками архітектури, навчальними закладами. Тут працює відомий на увесь світ театр «Ла Скала».
Генуя, північноіталійське місто, на березі Генуезької затоки Лігурійського моря. В давнину – поселення лігурів, завойоване у III ст. до н.е. римлянами, Генуя була одним з найважливіших торговельних портів Римської держави.
Місто витягнулося більш ніж на 30 км уздовж вузької прибережної смуги Італійської Рів’єри та поглинуло найближчі до неї невеликі міста (на заході – Корнільяно-Лігуре, Сампьєрдарена, Пельї, Вольтрі, Сестре-Поненте, в гірських долинах – Больцането, Рівароло, Понтедечімо) й разом з ними утворює великий урбанізований район Велика Генуя. Один з найбільших портів Середземного моря (імпорт нафти, вугілля, металобрухту, бавовни, лісу, зерна; експорт готової промислової продукції).
У важкій промисловості панують монополії «Фінсидер», «Фінмеканіка», «Ансальдо». Є судноверфі, виробляють літаки, авіаційні та суднові мотори, турбіни, казани, локомотиви, трактори, електроустаткування, розвинуті військова промисловість, точна механіка, металургія (другий по потужності в Італії комбінат «Корнільяно»), нафтопереробка, хімічна, легка, текстильна, харчова промисловість, працюють декілька ТЕЦ.
Економіка. Зайнятість трудових ресурсів у сферах економіки розподіляється таким чином: сільське господарство – 4,2 %, промисловість – 30,7 %, сфера послуг – 65,1 %.
Італія поділяється на індустріальну північ і сільськогосподарський південь з високим рівнем безробіття. На північному заході країни, в зоні «промислового трикутника» Мілан–Турін–Генуя зосереджено 80 % промислового виробництва країни. Інноваційній центр «Новус Ортус», який спрямовано на підйом економічного розвитку півдня Італії, є найбільшим в країні технопарком. Він розташований на півдні країни поруч з містом Барі.
Італійська економіка виробляє високоякісні товари широкого вжитку, головним чином малими та середнього розміру підприємствами. Італія також має значну тіньову економіку, що за деякими оцінками дає до 15 % ВВП країни. Офіційні боргові залишки країни на 100 % перевищують ВВП.
ВВП на душу населення становить 31 000$. ВВП країни складається таким чином: 2 % дає сільське господарство: 26,7 % – промисловість, 71,3 % – сфера послуг. Італія за рівнем економічного розвитку посідає 6-е місце в світі. Наприкінці 1990-х років процеси європейської інтеграції, введення в обіг євро викликали пожвавлення економіки країни, стимулювали подальший розвиток малого та середнього бізнесу.
На о. Сицилія, Паданській рівнині та континентальному шельфі Адріатичного моря добувають нафту й природний газ, на Сардінії та в Тоскані – буре й кам’яне вугілля, поліметалічні руди, пірити, на Сицилії – сірку й калійні солі, в Тоскані – мармур і граніт. Незважаючи на наявність власних енергоносіїв, Італія залежить від їх імпорту на 80 %.
Промисловість. Провідні галузі промисловості Італії – машинобудування та металообробка, хімічна й нафтохімічна, харчова й легка. За виробництвом сталі та прокату (Корнільяно, Пьомбіно, Баньолі й Таранто) країна займає друге місце в Західній Європі після Німеччини. На імпортних нафті й газі (Генуя, Неаполь, Венеція, о. Сардинія) базується потужна нафтопереробна промисловість Автомобілебудування дає 1,3 млн легкових автомобілів (національна компанія «Фіат» з центром в Туріні), в тому числі гоночні машини (фірми «Феррарі»), мльйон мотоциклів. Майже всі заводи розташовані на півночі країни.
У Монфальконі, Трієсті, Венеції, Генуї, Спеції, Неаполі розвинено суднобудування. Значного розвитку досягли електротехнічна й електронна промисловість. Італія – один з найбільших в світі виробників і експортерів холодильників і пральних машин (Мілан, Рим, Неаполь). Розвинуто виробництво персональних комп’ютерів, оргтехніки (фірма «Оліветті»). Основний район хімічної промисловості – Мілан (автомобільні шини фірми «Піреллі»). Хімічна промисловість виготовляє фармацевтичні товари: мастила, пластмаси, синтетичний каучук, хімічні волокна тощо. Значна частина нафтохімічних комбінатів розташована в районах морських портів: Бріндізі, Джела, Неаполь, Кальярі та інших.
Італія – один з найбільших в світі виробників бавовняних і вовняних тканин, взуття, високоякісного готового одягу й трикотажу, меблів, ювелірних виробів, художнього скла і фаянсу. Текстильна промисловість базується переважно на півночі країни (Пьємонт, Венеція, Тоскана). За випуском взуття Італія посідає 2-е місце в світі після Китаю.
Харчова промисловість спеціалізується на виробництві макаронів, сиру, цукру-піску, оливкової олії, консервованих овочів і фруктів, соків, виноградних вин, тютюнових виробів. Італія випускає щороку понад 70 млн декалітрів вина (125 л у перерахунку на душу населення).
У сфері послуг Італії переважає туризм, який є найважливішим джерелом доходів. Італію щорічно відвідують понад 50 млн туристів. Рим, Флоренція, Венеція, Мілан є місцями справжнього паломництва туристів.
В центрі Венеції
Розвивається «шопінговий туризм». Він залучає оптових торговців продукцією, що виробляють на малих і середніх підприємствах, а також індивідуальних споживачів італійського взуття й одягу. Італія – батьківщина банків, в 67 % її населених пунктів є банківські установи.
Сільське господарство. Уряд країни робить чимало зусиль, аби підвищити рівень розвитку сільськогосподарського півдня країни. Характерними рисами цього регіону є високий рівень безробіття, низькі доходи населення та значний його відплив у країни ЄС. В Італії налічується понад 3 млн ферм, більшість з яких невеликі. Рівень механізації сільськогосподарських робіт значно поступається відповідному рівневі інших країн Західної та Центральної Європи.
У сільському господарстві використовується 38 % територій країни, пасовища займають 15 %. Провідна галузь господарства – рослинництво, воно дає 60 % сільськогосподарської продукції. Основні сільськогосподарські культури – пшениця, кукурудза, рис (найбільший виробник і практично єдиний експортер в Західній Європі), цукрові буряки, оливки. Італія входить до першої п’ятірки найбільших світових виробників плодів (на приальпійських пагорбах вирощують яблука, персики, волоські горіхи), ягід, цитрусових, винограду, овочів і баштанних.
Поряд із Францією країна є одним .із світових лідерів зі збору винограду (90 % його іде на виробництво вина) і виробництва виноградних вин (області Калабрія, Апулія, Сіцілія). За збором оливок і цитрусових в Західній Європі Італія поступається лише Іспанії.
Тваринництво розвинено на всій території, на півночі – в межах гірських, на півдні та в центрі – на природних пасовищах. Розводять велику рогату худобу, овець, свиней, свійську птицю.
Транспорт. В Італії добре розвинено всі види транспорту. Морські порти, за виключенням Генуї, Венеції, Трієста і Неаполя, – невеликі (Аугуста, Барі, Бріндізі, Спеція, Ліворно, Мілаццо, Порто-Фоксі, Порто-Торрес, Салерно, Таранто, Трієст). Довжина залізниць – 19,5 тис. км. Існує густа мережа внутрішніх і міжнародних авіаліній. Загальна довжина трубопроводів перевищує 20 тис. км.
Внутрішні перевезення пасажирів та вантажів виконує добре розгалужена мережа автошляхів загальною довжиною понад 300 тис. км (друге місце в Європі після Німеччини). На півночі в Альпах є тоннелі. В країні налічується 32 млн користувачів Internet.
Економічна карта
Зовнішньоекономічні зв’язки. В експорті переважає продукція трудомістких галузей і товарів споживчого призначення. Країна експортує технічну продукцію, офісну техніку, тканини й одяг, машини, сталевий прокат і труби, засоби пересування, транспортне устаткування, продукцію хімічної промисловості, продовольство, напої, тютюн, кольорові метали, нафтопродукти. Італія є одним з найбільших постачальників на світовий ринок побутової техніки – телевізорів, холодильників (входить до першої десятки країн-виробників), пральних, посудомийних, мікрохвильових, швейних машин.
Найбільшими експортними партнерами є країни Євросоюзу: Німеччина, Франція, Іспанія, Велика Британія та США. В імпорті головне місце посідає нафта та енергоресурси. Імпортують також технічну продукцію, хімікати, транспортне устаткування, енергетичну продукцію, мінерали і кольорові метали, тканини, одяг; продовольство, напої, тютюн (з Німеччини, Франції, Китаю, Нідерландів, Бельгії, Іспанії).
Значні доходи країна має від іноземних туристів, яких приваблюють зимові види спорту, гірськолижні курорти, безліч історичних пам’яток, середземноморські пляжі.
Пізанська вежа. Італія
Словник термінів і понять 
Анклав(лат. inclavo – замикаю на ключ), територія або частина території однієї держави, що оточена з усіх боків територією іншої держави. Якщо анклав має вихід до моря, його називають напіванклавом. |
Українська