§ 25. Франція.
Візитна картка
Площа: 543 965 км2
Населення: 64 420 000 (2010)
Столиця: Париж
Офіційна назва: Французька республіка
Державний устрій: республіка
Законодавчій орган: Двопалатний парламент – Національні збори та Сенат
Глава держави: президент (обирається терміном на 5 років)
Адміністративний устрій: 96 департаментів
Поширені релігії: християнство (католики, протестанти), мусульманство
Член ООН, ЄС, НАТО
Державне свято: 14 липня – День узяття Бастілії (1789)
Адміністративно-територіальний поділ
ЕГП та природно-ресурсний потенціал. Франція – типова приморська країна, омивається із заходу і півночі Атлантичним океаном, з півдня – Середземним морем. Має кордони з Бельгією, Люксембургом, Німеччиною, Швейцарією, Італією, Іспанією і Андоррою. Протоками Ла-Манш і Па-де-Кале межує з Великою Британією. На півдні країни розташовано князівство Монако. Морські кордони Франції значно більші за сухопутні. Морські узбережжя Бретані мають мальовничі скелясті береги, південне узбережжя Середземного моря – довгі піщані пляжі та бухти
Природні умови на території країни досить різноманітні. Є високі гори, плоскогір’я й рівнини. Кордони з Іспанією проходять гірським масивом Піренеїв, через гірські системи Альп та Юра ідуть кордони з Італією та Швейцарією, вздовж кордонів з Німеччиною, Люксембургом та Бельгією простягнулися середньовисотні Вогези та низькі Арденни.Значних рудних родовищ альпійська система Франції немає. Проте значні висоти та велика кількість опадів зробили їх важливими джерелами води та енергії, які використано при спорудженні гідроелектростанцій. Схили долин добре заліснені, і лісове господарство грає велику роль в економіці цих районів. Основою для розвитку молочного тваринництва служать гірські луги, в долинах створилися прекрасні умови для розвитку виноградарства.
Клімат Франції визначається впливом прохолодного Атлантичного океану в північних областях і теплого Середземного моря на півдні. Севенни, невисокі гори, природно розділяють дві кліматичні зони. На півночі країни переважає м’який і вологий морський клімат з незначними коливаннями температур влітку і взимку, на півдні – клімат середземноморський з вищими середньорічними температурами й меншою кількістю опадів.
Найбільші річки Франції: Сена, Луара (найдовша), Гаронна і Рона. Система каналів сполучає між собою основні річки країни та Рейн.
Родючі ґрунти має Гароннська низовина біля підніжжя Піренєєв та ділянка на північний захід від нижньої течії Гаронни.
Лісові масиви Франції (хвойні, дубові, букові і каштанові) сильно зведені під впливом діяльності людини та займають лише чверть території країни. Серед розораних полів є лісопосадки, особливо типові для ландшафтів Нормандії та Бретані. Найхарактерніші дерева Середземноморського узбережжя: маслина та корковий дуб.
Серед несприятливих природних процесів та явищ Франції слід назвати повені, снігові лавини та бурі середини зими; засухи та лісові пожежі на півдні біля Середземного моря влітку. Проте вся територія Франції є комфортною для життя, туристсько-рекреаційної та господарської діяльності людей.
Порівняно з іншими країнами Європи Франція має достатньо багаті мінеральні ресурси, значні запаси бокситів, урану, калійних солей, залізних руд. Нестачу нафти, газу і руд кольорових металів Франція покриває за рахунок імпорту.
Населення. Франція – мононаціональна держава, кожен уродженець країни вважається французом. Французька є офіційною мовою, однак говорять в країні на баскській, каталонській, німецькій, бретонській, фламандській і корсиканській мовах та діалектах. Переважна більшість віруючих католики – 88 %, є протестанти, мусульмани, православні.
Середня щільність населення складає 110 чол. на км2. Станом на 2007 р. міське населення складає 77 % від загальної чисельності, але практично відсутні міські агломерації (характерні для більшості країн Західної Європи), окрім района Лілля, що включає промислові центри Рубе, Туркуен, Бетюн, Ланс, Дуе і Валансьєн.
Найвища концентрація населення – в Парижі та його передмістях. Тут зосереджено понад 1/6 населення. Сільське населення розподіляється рівномірно. Високий рівень щільності сільського населення характерний для родючих районів Північної Франції, морського узбережжя Бретані, рівнин Ельзасу, долин Рони та Сони. Крім сільського господарства, останнім часом в сільській місцевості значний розвиток отримав зелений туризм. Тривалість життя за даними на 2009 р.: чоловіків – 77,8 років, жінок – 84 роки. Природний приріст населення дуже низький, через це нестача трудових ресурсів покривається за рахунок трудової міграції, в тому числі й сезонної, пов’язаної із сільськогосподарськими роботами, особливо на півдні країни. Відбуваєтьсяі процес старіння нації.
У Франції переважають малі та середні міста, найбільшими містами є Ліон, Марсель та Лілль.
Париж, головне місто історичної області Іль-де-Франс, разом з передмістями (Версаль, Сен-Дені, Іврі, Аржантей, Булонь-Бійанкур, Дрансі) утворює міську агломерацію Великий Париж з населенням 11,4 млн чоловік.
Париж – найбільший промисловий і транспортний центр країни, тут працюють підприємства авто- і авіабудування, електротехнічного машинобудування, хімічної, харчової, поліграфічної промисловості тощо, виготовляють товари широкого вжитку: модні швейні та галантерейні вироби. З усіма районами й найбільшими портами Франції столицю сполучають 11 залізничних магістралей, діють міжнародні аеропорти: Шарль де Голль, Бурже, Орлі. 16 основних ліній має метрополітен міста, аванпортом Парижа є Гавр. Столиця опоясана швидкісною автомобільною кільцевою дорогою – бульваром Періферік, яка сполучена з радіальними автострадами та всією мережею автомобільних доріг Франції, ядром якої вона є.
Це один з найбільших в світі центрів туризму, тут розміщені ЮНЕСКО і більше 200 міжнародних організацій.
Паризький університет – Сорбонну – засновано у 1215 р., Коллеж де Франс – у 1530 р., Національну бібліотеку – у 1480 р. Париж – відомий науковий, культурний та історичній центр світу. Національний центр мистецтва і культури ім. Жоржа Помпіду з Національним музеєм сучасного мистецтва, безліч музеїв: мистецтва і культури XIX ст., Лувр, імпресіонізму, пішохідний міст Мистецтв, Національний музей природної історії, людини; театри «Гранд-опера», «Комеді Франсез», «Одеон», Національний театр Шелло, театр-кабаре «Мулен-руж» приваблюють до Парижа безліч туристів з усього світу.
Париж – туристична Мекка світу
Марсель, найбільший порт Франції на Середземному морі, біля гирла Рони, вантажообіг якого – понад 90 млн т на рік. В портовому комплексі розвинено нафтопереробку, нафтохімію, судно- й авіабудування. Місто є початковим пунктом транс’європейського нафтопроводу на Страсбур і Карлсруе (ФРН).
Засновано близько 600 р. до н.е. як грецька колонія Массалія вихідцями з аристократичної республіки Фокеї. Знайдений ними природний порт розташовувався трохи далі, ніж нинішній Старий порт.
Неподалік від міста знаходиться архіпелаг Фріуль і замок Іф – зміцнення XVI ст. з оборонним поясом на скелі, описаний в романі Олександра Дюма «Граф Монте-Крісто».
Марсель – батьківщина комічного актора Фернанделя, тут знімали знаменитий фільм Люка Бессона «Таксі». Лілль, місто сукнарів Фландрії, захоплене Людовиком XIV у 1667 р., потім у 1708 р. відвойоване голландцями та повернене до складу Франції за Утрехтським миром у 1713 р.
Місто засновано як військове укріплення французьким військовим інженером Себастьяном Вобаном у XVII ст. Свого часу укріплення називали «царицею цитаделей».
Місто є значним центром текстильної промисловості, важкого машинобудування, хімічної, харчової промисловості Франції. Метрополітен Лілля (ле Валь) – перше міське метро без машиніста.
У місті багато музеїв, найбільш знаменитим з яких є музей образотворчих мистецтв, що славиться робітами фламандських і голландських майстрів (Рубенса, Ван Дейка), іспанських (Гойя), французьких (Давид, Делакруа, Моне, Ренуар), має багаті зібрання кераміки та скульптури.
Лілль – батьківщина Шарля де Голля, тут знаходиться його будинок-музей.
Економіка. Франція – економічно розвинена країна світу, високорозвинена ядерна та космічна держава. За загальним обсягом економіки країна посідає провідні місця в Євросоюзі, по ВВП на душу населення входить в першу світову двадцятку ($27 600). Традиційна особливість французької економічної політики – наявність державної форми власності або великої її частки у складі великих компаній, банків, страхового бізнесу, у сфері авіації, телезв’язку, у машинобудуванні, нафтогазовій промисловості («Тоталь»). Існує планування, що носить не нормативний, а індикативний характер. Протягом 2007-2008 рр. уряд держави здійснював декілька важливих реформ у сфері трудового законодавства, зокрема з питань робочого тижня. Міра соціального захисту населення одна з найвищих у світі. Приблизно 30 % ВВП витрачається на соціальні потреби.
Велику частку в економіці Франції має іноземний капітал. Його доля у промисловості складає майже 40 %, у сфері нерухомості – близько 27 %, торгівлі – 20 %, сфері послуг – 9 %. На підприємствах з іноземним капіталом зайнято понад 20 % трудових ресурсів країни. Особливо велика частка іноземного капіталу, понад 50 %, у сфері інформатики та інших галузях передових технологій.
За секторами господарства ВВП Франції має такий склад: сільське господарство – 2,2 %, промисловість – 20,3 %, сфера послуг – 77,4 %.
Економічна карта
Промисловість. Промислове виробництво забезпечує понад 30 % робочих місць, 40 % інвестицій, 80 % експорту. Значні запаси власної мінеральної сировини створюють базу для роботи гірничодобувної та розвитку важкої промисловості.
За рівнем розвитку кольорової металургії країна посідає лідируючі місця в світових рейтингах, за виплавкою сталі знаходиться на 3-у місці в Західній Європі. Франція входить до складу Середземноморської бокситової провінції (разом з Грецією, Італією та Угорщиною). Чорна металургія Франції все більше тяжіє до припортових зон, наприклад, у Дюнкерку металургійний завод працює на американському вугіллі та залізній руді з Африки та Венесуели.
Машинобудуванню Франції притаманні велика різноманітність. Основними галузями машинобудування (2,6 % світового виробництва) є авіакосмічна, автомобільна, верстатобудівна, суднобудівна, радіоелектронна, електротехнічна, електронна. Франція грає провідну роль в Європейській космічній агенції, експортує космічні (Париж, Тулуза, Бурже, Бордо) й атомні технології (Париж, Гренобль), посідає 3-е місце в світі за випуском автомобілів (Париж, Леон, Сошо, Ле-Ман, Рен, Дуе). Їх спектр включає легкові, вантажні машини, автобуси, мотоцикли (державна компанія «Рено», приватна компанія «Пежо») тощо. За виробництвом верстатів Франція входить до складу світових лідерів. В суднобудуванні (Дюнкерк, Нант) спеціалізується на виробництві суден для перевезення зріджених газів і хімікатів. За обсягами виробництва телевізорів та холодильного обладнання входить в десятку світових лідерів.
За обсягами виробництва хімічної продукції входить до складу світових лідерів (посідає 4-е місце в світовому експорті), основні райони розвитку хімічної промисловості: Паризький, Рейнсько-Альпійський та Північний. Тут зосереджено виробництво синтетичних смол, пластмас, каучука, фармацевтичних виробів. Газ, що видобувається в надрах країни, є сировиною для отримання сірки.
Франція є чималим виробником целюлози та паперу, поліграфічна продукція країни відома за її межами. Високо розвинена в країні харчова (на 2-у місці в світі за об’ємом експорту після США) промисловість. Відносно незначну роль в загальному обсязі економіки, але престижу для країни грає виробництво та продаж предметів розкоші, світовим лідером є концерн «Луї Вюїттон-Мое-Хеннессі».
Франція – одна з найбільш передових країн в області розвитку атомної енергетики: понад 75 % енергії виробляють на АЕС. Франція продовжує будувати нові АЕС та посідає друге після США місце в світі за видобутком електроенергії на станціях цього типу. Крім того, розвиваються нетрадиційні типи енергетики, зокрема вітрові та припливні станції (перша у світі побудована в Бретані). Потужності ГЕС зосереджено в Альпах.
Останнім часом все більше уваги приділяється поєднанню науки й безпосереднього виробництва. Технополіс міста Тулуза є центром наукомістких галузей виробництва, зокрема авіакосмічних. У Франції налічується понад 40 технопарків. Найбільший з них – Іль-де-Франс під Парижем. Він спеціалізується на впровадженні новітніх технологій в електроніці, фармакології тощо.
На базі портів Марсель і Фос сформувалися найбільші у Франції ППК. Разом вони мають вантажообіг 100 млн т на рік, а спеціалізуються на припортовій чорній металургії та нафтопереробці.
Франція була і залишається важливим виробником тканин в Європі (Лілль, Кабре, Арментьєр).
Сільське господарство є найбільш опікуваною державою галуззю, хоча основа його – приватне землеволодіння. Вирішальну долю продукції дають великі господарства з наділами понад 100 га, але чисельно переважають дрібні та середні. За обсягом виробленої сільськогосподарської продукції Франція посідає 1-е місце в Західній Європі та 3-є в світі після США й Канади. Це найбільший європейський виробник пшениці, вершкового масла, яловичини, сирів (більше 400 сортів), ковбас, кондитерських виробів, вин, шампанського, коньяків.
Виноградна ферма у Франції
Більше половини продукції дає тваринництво. Французькі фермери є головними противниками процесів упровадження генетично зміненої продукції в Європі, оскільки французька продукція традиційно високо цінується через свою високу якість. Тваринництво займається розведенням великої рогатої худоби молочного та м’ясного напрямів, свиней, овець, свійської птиці.
Природні ресурси риби і морепродуктів виснажені, але в багатьох водоймищах риб розводять штучно. У Біскайській затоці ведеться промисел сардин, камбали і оселедців, омарів, креветок і молюсків (устриць та мідій).
Продукція рослинництва дає третину від загальної вартості продукції сільського господарства. Вирощують зернові культури, майже половина яких щорічно йде на експорт: пшениця (басейни Луари та Сени), кукурудза (басейн Гаронни), рис (район Середземномор’я), цукрові буряки (Франція є крупним виробником та експортером бурякового цукру), картопля, овочі, винний виноград, фрукти (переважають яблука), цитрусові.
Транспорт Франція має найрозвиненішу в Європі мережу залізниць (загальною довжиною 29 370 км) та автомобільних доріг. Більшість міст зв’язані мережею високошвидкісних магістралей, гілку швидкісної магістралі прокладено в тунелі під протокою Ла-Манш. Практично в кожному місті та містечку є аеропорт. У перевезенні внутрішніх вантажів і пасажирів вирішальну роль відіграє автомобільний транспорт, який має найбільш розгалужену систему загальною довжиною понад 950 тис. км. Трубопроводи перевозять нафту та очищену продукцію, їх довжина сягає майже 8 тис. км
Франція – велика морська держава. ЇЇ флот складається з нафто- та хімічних танкерів, контейнеровозів, пасажирських суден тощо. Найбільші морські порти: Марсель, Гавр, Дюнкерк, Кале, Булонь. Річковий транспорт забезпечує близько 6 % перевезень вантажів.
Зовнішньоекономічні зв’язки. Франція є одною з найбільш відвідуваних країн світу та обслуговує до 75 млн зарубіжних туристів за рік.
В долі експорту Франції збільшується частка послуг, у тому числі банківсько-фінансових. Переважають економічні зв’язки з розвинутими країнами та країнами ЄС. Основними статтями експорту країни є машини й транспортне устаткування, авіаційне обладнання та транспортні засоби, пластмаси, хімікалії, фармацевтична продукція, залізо і сталь, напої, продукція харчової промисловості, нові технології тощо. Основними торговельними партнерами є Німеччина, Іспанія, Італія, Велика Британія, Бельгія, США, Нідерланди.
Імпортує Франція машини й устаткування, транспортні засоби, сиру нафту, пластмаси, хімікати, сировину й напівфабрикати, продовольство (чай, кава, какао, тропічні фрукти) основним чином з Німеччини, Бельгії, Італії, Іспанії, Нідерландів, Великої Британії, США, Китаю.
Словник термінів і понять 
Авантпорт, зовнішня частина порту, призначена для стоянки суден, що чекають підходу до причалів для навантаження й розвантаження. Крім того, аванпортом називають порт, розташований в гирлі судноплавної річки, нижче за інший (основний) порт, а також водний простір перед суднопропускними спорудженнями водосховища. Сорбонна, богословський колеж і гуртожиток для його студентів і викладачів, які були засновані у 1257 р. в Латинському кварталі Парижа духівником короля Людовика IX Сорбоном. З 1554 р. колеж став теологічним факультетом Паризького університету. З XVII ст. назва поширюється на весь Паризький університет. Теологічний же факультет було закрито під час Великої Французької революції у 1792 р. |
Українська