§ 35. Китай.
Візитна картка
Площа:9,6 млн. км2
Населення:1 338 613 000 (2010)
Столиця:Пекін
Офіційна назва:Китайська Народна Республіка
Державний устрій:народна республіка
Законодавчій орган:Всекитайські збори народних представників
Глава держави:голова (обирається Всекитайськими зборами народних представників на 5-річний термін)
Адміністративний устрій: 23 провінції, 5 автономних районів (в т.ч. Гонконг – Сянган і Макао – Аоминь) і чотири міста центрального підпорядкування – Пекін, Шанхай, Тяньцзінь і Чунцин
Поширені релігії:конфуціанство, буддизм, даосизм
Член ООН
Державне свято:Національне свято – 1 жовтня (День проголошення КНР)
Адміністративно-територіальний поділ
ЕГП та природно-ресурсний потенціал. Китай – держава в Центральній і Східній Азії, що межує з Монголією, Росією, Північною Кореєю, В’єтнамом, Лаосом, Мьянмою, Індією, Бутаном, Непалом, Казахстаном, Киргизією, Узбекистаном, Афганістаном.
Рельєф країни достатньо різноманітний. Західна частина розташована в межах Центральної Азії. На південному заході – найвище на земній кулі нагір’я Тибету (є поєднанням піднятих до 4000 – 4500 м рівнин і хребтів заввишки 5000 – 6000 м). Нагір’я обрамляється високими гірськими системами: на півдні й заході – Гімалаї та Каракорум, на півночі та сході – Куньлунь, Наньшань і Сіто-Тибетскі гори. На півночі та північному заході країни розташовані великі пустельні рівнини: Таримська, Джунгарська, Алашань, Гобі, Такла-Макан. Східна частина Китаю розміщена в межах Східної Азії, де гори не перевищують 3000 м. На північному сході – підняття Великого та Малого Хінгану і північна частина Маньчжуро-Корейских гір, які розділені низовинами Саньцзян і Сунляо. Південніше – сильно еродоване Лесове плато і плато Ордос, гори Циньлін, Сичуаньськая улоговина, Юньнань-Гуйчжоуське нагір’я та гори Наньлін. Уздовж Жовтого та Східнокитайського морів тягнеться Велика Китайська рівнина.
У західній частині Китаю клімат різко континентальний, помірний, на нагір’ї Тибету – холодний, у східній частині Китаю – мусонний, на північ від гір Циньлін – помірний, між горами Циньлін і Наньлін – субтропічний, в південних провінціях країни – тропічний. Кількість опадів коливається від 50 мм (пустеля Гобі) до 2500 мм (східне узбережжя країни) на рік, сніговий покрив не повсюдний, що допускає цілорічний випас худоби. Восени бувають тайфуни. На півдні країни кліматичні умови допускають вирощування двох урожаїв на рік. Західні райони лежать в області внутрішнього стоку, на сході існує розгалужена мережа річок: Янцзи, Хуанхе, Сицзян з притоками, що мають мусонний режим з літніми паводками та використовуються для іригації й судноплавства.
Рівнини східної частини Китаю в основному оброблені. Лише 10 % території країни розорано, при цьому Китай посідає четверте місце у світі за площею ріллі, але на душу населення цей показник найгірший у світі – 0,07 га. У горах є змішані та хвойні ліси помірного поясу на півночі, широколистяні субтропічні та багатоярусні тропічні – на півдні.
Надра країни мають значні запаси мінерально-сировинних ресурсів: кам’яне вугілля (третина світових запасів), залізняк, нафта, природний газ, ртуть, олово, вольфрам (половина світових запасів), сурма (перше місце в світі за запасами), марганець, молібден, ванадій, рідкоземельні метали (перше місце в світі за запасами), магнетит, алюміній, цинк, уран, алмази, дорогоцінне та напівдорогоцінне каміння. Значний потенціал термальних і мінеральних вод.
<strong>Населення – основний економічний ресурс країни. Китай – найбільш багатонаселена країна світу, займає перше місце за чисельністю трудових ресурсів. Темпи приросту населення знизилися в порівнянні з кінцем 60-тих років ХХ ст., коли спостерігався його пік. Зараз показники нижче за середньосвітові, такої ситуації вдалося досягти через активну демографічну політику, направлену на зниження народжуваності. Зниження чисельності населення в країні демографи передбачають починаючи з 30-х років нашого століття.
Більше 80 % населення зосереджено в східних регіонах, тут же сконцентровані основні виробничі потужності. Для Китаю завжди була характерна зовнішня міграція, чисельність китайської діаспори («хуацяо») за різними підрахунками коливається від 30 до 50 млн чол.
Доля міського населення складає лише 43 %. Основна релігія Китаю – конфуціанство, крім того розповсюджені також даосизм, буддизм, іслам і християнство.
Гірський монастир. Тибет, Китай
93 % населення – китайці (хань), що населяють основним чином східну частину країни; інші – чжуани, уйгури, тибетці, маньчжури, монголи, хуей, мяо та ін. (близько 50 народів, які належать до різних мовних сімей та груп). Офіційна мова країни – китайська (7 основних діалектних груп). Внаслідок політики обмеження народжуваності переважає чоловіче населення.
Середня тривалість життя чоловіків – 73, жінок – 72 роки.
Найбільші міста: Шанхай, Пекін, Тяньцзінь, Шеньян, Чунцин, Ухань, Гуанчжоу, Харбін, Ченду, Цзибо, Сиань, Нанкин, Тайюань, Чанчунь, Далянь. Порти: Далянь, Фучжоу, Гуанчжоу, Хайкоу, Ляньюньган, Нанкин, Наньтун, Нінбо, Циндао, Циньхуандоа, Шанхай, Тяньцзінь, Гонконг (Сянган), Ханьгу, Яньтай, Шаньтоу, Сяминь.
Великий китайський мур має довжину з відгалуженнями понад 6 000 км та вік понад два тисячоліття
<strong>Пекін, столиця Китаю, великий транспортний вузол з міжнародним аеропортом Шоуду. Пекін – одне з прадавніх китайських міст, внутрішня частина якого включає комплекс Імператорського міста, ядро якого – Заборонене місто з комплексом Імператорського палацу (І половина XV ст., нині Музей Гугун).
У Пекіні та передмістях розвинена металургія, нафтохімія, машинобудування, текстильна, хімічна, військова, радіоелектронна, поліграфічна, харчова промисловість, виробництво будматеріалів, художні ремесла. В місті працює метрополітен, академія наук, університет, театри, музеї історії Китаю, художня галерея, меморіальні музеї. Столицею КНР місто стало 1 жовтня 1949 р.
Тяньцзінь, місто на північному сході Китаю, порт на річці Хайхе, біля Жовтого моря, один з головних економічних центрів Китаю. Транспортний вузол з міжнародним аеропортом і метрополітеном, розвиненою металургійною, машинобудівною (радіоелектроніка, приладобудування), текстильною, харчовою, легкою, гумовою, паперовою, хімічною промисловістю. Тут виробляють велосипеди, годинники, швейні машини, килими.
Місто було засноване за наказом імператора Юнле в 1404 р. як велика фортифікаційна споруда. Серед пам’яток будинок-музей Пу І – останнього імператора династії Цин (1644-1911) та ін.
Гуанчжоу, місто-порт (вантажообіг понад 15 млн т на рік) в дельті р. Чжуцзян, в 110 км від узбережжя Південно-Китайського моря, найважливіший економічний центр Південного Китаю, один з найбільших транспортних вузлів і промислових центрів з міжнародним аеропортом.
В місті є підприємства текстильної (джутова, бавовняна, шовкова), харчової (цукрова, плодоконсервна), хімічної, гумової, шкіряно-взуттєвої, целюлозно-паперової, поліграфічної, будівельної (цементна, цегляна, черепична) промисловості, широко представлене машинобудування (важке верстатобудування, суднобудування, устаткування для текстильної та харчової промисловості), металургія. Збереглися традиційні художні ремесла (розписна емаль, лакові вироби, різьблення на слоновій кістці, віяла, парасольки). В околицях Гуанчжоу поширено тропічне землеробство (садівництво й городництво), рибальство та штучне розведення риби.
Гуанчжоу виник близько III ст. до н.е. В середні віки – великий торговельний порт, тут починалася морська Шовкова дорога. Туристів приваблюють численні архітектурні пам’ятки,Є серед яких найбільший християнський храм Китаю, багато парків.
Економічна карта
Економіка. Китай є одночасно і космічною, і ядерною державою. За виробництвом ВВП Китай поділяє перше-друге місце в світі (разом із США). Економіка зберігає свою багатоукладність. Ринкова економіка в Китаї будується під керівництвом Комуністичної партії (КПК) на основі п’ятирічних планів. Економічні реформи почалися з аграрного сектору, де селянам було надано можливість довгостроково орендувати землю та обладнання. За умов високих темпів економічного зростання економіка має екстенсивний характер. ВВП на душу населення у 2004 р. досяг 1280 $. Доля іноземних інвестицій в економіку країни дуже висока, майже 80 % всіх іноземних інвесторів в етнічні китайці («хуацяо»), що проживають за кордоном. Китай упевнено посідає друге місце після США за обсягами залучених іноземних інвестицій. Однією з характерних рис економічних реформ Китаю є їхній еволюційний характер та відсутність елементів «шокової терапії».
За планами КПУ до 2010 р. країна повинна наздогнати США по сукупному ВВП, але ряд експертів вважає цю цифру завищеною, адже в даний час за деякими оцінками економіка КНР складає 45 % потенціалу економіки США.
Аби сприяти структурним змінам Китай розвиває власну систему освіти, сприяє навчанню студентів за кордоном.ю особливо в США і Японії, заохочує імпорт тих технологій, які дозволяють розвивати прогресивні сектори економіки (виробництво програмного забезпечення, нових матеріалів, телекомунікаційну індустрію, біотехнології, охорона здоров’я). У районі Хайдіан (на північ від Пекіна) створено китайську Силіконову долину. Інтенсифікація виробництва приносить і побічні результати: рівень безробіття досягає 20 %. У країні негласно заохочується еміграція.
В структурі ВВП сільське господарство складає – 10,6 % вартості, промисловість – 49,2 %, сфера послуг – 40,2 %. Зайнятість населення характеризується такими показниками: в сільському господарстві зайнято 43 %, в промисловості – 25 %, у сфері послуг – 32 % трудових ресурсів.
Показники динаміки змін структури ВВП свідчать про те, що значення сільського господарства в країні поступово зменшується, промисловість та сфера послуг зростають все більшими темпами.
Промисловість. Країна посідає перше місце в світі за обсягом видобутку вугілля: провінція Шансі (родовище Датун), Хейбей (Кайлуань), Ляонін (Фушунь, Фусинь), п'яте за обсягами видобутку нафти: провінція Хейлунцзян (родовище Дацин дає третину китайської нафти), перспективними є також шельф Бохайваньської та Ляодунської заток Жовтого моря. Підприємства нафтопереробки тяжіють до центрів вжитку готової продукції або великих морських і річкових портів (Шанхай, Тяньцзінь, Нанкін). На базі родовищ кам’яного вугілля Китаю (Шаньсі, Фусінь, Фушунь), як і інших вуглевидобувних районів світу (Росія, США, Казахстан) поширення та достатньо високий рівень розвитку отримав вуглеенергохімічний цикл. Він включає в себе видобуток, збагачення та коксування вугілля, виробництво аміаку та азотних добрив, одержання бензолу, нафталіну та інших продуктів органічного синтезу.
Найбільший в країні залізорудний басейн (Аньшань) знаходиться у провінції Ляолін. Китай – найбільший експортер вольфрамових руд.
За виробництвом електроенергії Китай поступається лише США. Велика частина енергії виробляється на ТЕС, 3/4 яких працюють на вугіллі. Збільшується значення в енергетичному балансі ГЕС. Планується введення в експлуатацію найбільшої в світі ГЕС «Гечжоуба» потужністю 17 700 Мвт. Розвивається атомна електроенергетика.
Країна займає перше місце в світі з виплавки чавуну і стал, заводи з їхнього виробництва тяжіють до районів видобутку коксівного вугілля і залізняку (Аньшань, Фушунь, Баотоу, Ухань, Шеньян). Застаріле устаткування та ручна праця призводять до того, що значна частка сталі має низьку якість, тому Китай імпортує готовий прокат і сталь. Гігантський комбінат, який виробляє високоякісну сталь, споруджено в Баошані. Комбінат орієнтується на імпортну сировину.
Центри виробництва кольорових металів зосереджено на півдні та південному сході країни (у провінції Юньнань – мідь і олово, у провінції Хунань – олово, алюміній, свинець, цинк).
Важке машинобудування Шеньяна й Харбіну є старішими галузями машинобудування, що базуються на потужній сировинній базі. В результаті економічних реформ, які проводяться в країні, провідними галузями поступово стали електроніка, станко- і суднобудування.
Сучасний Китай входить до першої п'ятірки країн-виробників радіоприймачів, годинників, фотоапаратів, кольорових телевізорів, побутових холодильників, швейних машин, велосипедів, морських суден.
Перше місце посідає Китай і з виробництва мінеральних добрив (Чунцин, Шанхай), але більшість їх має низьку якість, тому сільське господарство країни залежить від імпортної продукції. Хімічні підприємства країни тяжіють до центрів нафтопереробки та великих портів.
Найбільш конкурентоздатною продукцією є взуття та одяг. Текстильна індустрія КНР – перша в світі, тому експортна продукція галузі представлена в більшості країн світу. Текстильні підприємства спеціалізуються на виготовленні одягу із синтетичних тканин. Підприємства цієї галузі розсіяні по всій країні, але найбільш великі знаходяться в Шанхаї, Гуанчжоу та Харбіні. Китайська експортна продукція, що поставляється до Північної Америки, Японії, країн Західної Європи, має високі стандарти якості. Виробничі потужності розташовані в приморських провінціях країни, де зосереджено чисельні філії зарубіжних корпорацій. У північних і внутрішніх районах базуються численні кустарні підприємства, що випускають контрафактну продукцію провідних брендів світу низької якості та ціни, призначену для ринків Росії, країн СНД і Східної Європи.
Легка промисловість країни орієнтується на дешеві трудові ресурси, тому розміщена у великих містах Шанхай, Тяньцзінь, Циндао та Пекін. Місто Усі є найбільшім центром шовкової промисловості.
Сільське господарство. В сільському господарстві країни переважає рослинництво. Половина ріллі – зрошувальні землі. Основна продукція сільського господарства: рис, пшениця, картопля, чай (батьківшина – провінція Юньнань, друге місце в світі за виробництвом після Індії), просо, ячмінь, яблука, батат, олійні культури (соя, арахіс), бавовна, тютюн, джут, цукрова тростина, цукрові буряки тощо. Розвинено овочівництво (вирощують понад сто видів овочів), плодівництво, виноградарство. Провінцію Сичуань називають Садом Азії. Країну можна умовно поділити на «Жовтий Китай» – північно-східна територія країни, де переважають посіви пшениці, кукурудзи та сорго і «Зелений Китай» – південні та південно-східні провінції, в яких домінує рис. Тут збирають по два, три врожаї на рік.
В Китаї зосереджено 40% світового поголів’я свиней, розводять велику рогату худобу (130 млн голів), країна посідає перше місце за виробництвом та експортом натурального шовку.
На заході країни розводять овець та кіз. П’ята частина світового вилову риби приходиться на Китай (третину її складає річкова риба, в тому числі короп, якого розводять в рисових чеках).
Китай посідає перше місце в світі за валовим збором рису, пшениці, картоплі, овочів, бавовни, тютюну, поголів’ю свиней, овець та виробництву м’яса.
Територіально виділяють чотири сільськогосподарські зони: північного богарного землеробства й тваринництва; південна рисово-субтропічна зона; північно-західна зона пасовищного скотарства й оазисного землеробства та високогірна зона Тибету і Цінхаю.
Як в Тибеті завдяки витривалості і невибагливості користується особливою популярністю
З середини 1980-х років було досягнуто забезпечення населення продовольством. Сьогодні фрукти, риба, морепродукти експортуються (основний ринок збуту продовольства – країни СНД, особливо Далекий Схід Росії, забезпечений китайським продовольством на 44 %). Крім того, провідним сільськогосподарським продуктом експорту є бавовна.
Транспорт. В країні розвинені всі види транспорту, але домінуючим є залізничний (третє місце в світі за довжиною транспортної мережі). Найгустіша транспортна мережа склалася на Великій Китайській рівнині. Морський транспорт має найбільше значення у зовнішньоторговельних операціях. Головні морські порти: Шанхай, Циньхуандао, Далянь, Циндао, Сянган, Тяньцзінь, Хуанпу. За вантажообігом річкового транспорту країна поступається лише США. Бурного розвитку набуває авіаційний транспорт. За обсягами авіаперевезень країна посідає п’яте місце в світі (головні аеропорти – Сянган і Пекін). Трубопроводи транспортують газ, нафту, очищену продукцію. Гірше за все забезпечені транспортними шляхами центральні та гірські райони. Сьогодні в країні налічується близько 253 млн користувачів Internet.
Зовнішньоекономічні зв’язки. Країна перетворюється на важливий фінансовий центр Азії та посідає друге після Японії місце за обсягами золотовалютних резервів (290 млрд $, з урахуванням Тайваню – 450 млрд $). Найбільші фондові біржі працюють в Шанхаї та Сянгані.
Неонова реклама на вулицях Сянґана
Для зовнішньої торгівлі Китаю є характерним стійкий профіцит. В експортній продукції переважає машинобудування, у тому числі устаткування для обробки даних і побутова техніка та продукція легкої промисловості: одяг, тканини, а також залізо і сталь, оптичне та медичне устаткування, хімічна продукція. Основними партнерами Китаю є США, Гонконг, Японія, Південна Корея, Німеччина.
Імпортуються нафта й мінеральні палива, оптичне та медичне устаткування, металеві руди, пластмаси, продукція органічної хімії, машини та обладнання з Японії, Південної Кореї, Тайваню, США, Німеччини.
Характерна риса сучасної китайської економіки – її залежність від зовнішнього ринку. За темпами зростання експорту – імпорту Китай є одним з лідерів в міжнародній торгівлі. Для країни характерні значні територіальні відмінності. Найбільшим рівнем розвитку відрізняються приморські східні провінції, що створюють так званий «Зовнішній Китай»
Українська