§ 36. Індія.
Візитна картка
Площа:3,3 млн км2
Населення:1 156 898 000 (2010)
Столиця:Нью-Делі
Офіційна назва:Республіка Індія
Державний устрій:парламентська федеративна республіка
Законодавчій орган:двопалатний парламент (складається з ради штатів і Народної асамблеї)
Глава держави:президент (обирається на 5 років)
Адміністративний устрій:федерація, що складається з 28 штатів і 7 союзних територій
Поширені релігії: індуїзм, мусульманство
Член ООН, Британської Співдружності
Державне свято:День незалежності (15 серпня 1947), День республіки (26 січня 1950 – День прийняття конституції)
Адміністративно-територіальний поділ
ЕГП та природно-ресурсний потенціал. Індія – держава Південної Азії, розташована головним чином в межах півострова Індостан та Індо-Гангської рівнини, включає частину Гімалаїв і Каракоруму, яка межує з Китаєм (в Гімалаях кордон не маркований), Пакистаном, Афганістаном, Непалом, Бутаном і Шрі-Ланкою та омивається водами Індійського океану.
Більшість території країни – рівнини та плоскогір’я. Плоскогір’я Декан (від 900 м до 300 м) на заході та сході переходить в гори Західні й Східні Гати, зовнішні схили яких круто обриваються до океану.
На півночі в передгірному прогині розташована алювіальна Індо-Гангська рівнина. Найвища гірська система Землі Гімалаї (г. Канченджанга, 8598, на кордоні Індії та Непалу в штаті Сіккім) і гори Каракорум з альпійським рельєфом і льодовиками обрамляють Індію на півночі.
Клімат Індії тропічний, на півночі мусонний. Велику роль для землеробства грає вологий літній мусон («харіф», 70 – 90 % опадів), зима – суха й трохи прохолодніша, а з березня по травень триває сухий і жаркий сезон («рабі»). Кількість опадів в рік варіюються від 100 на заході Індо-Гангськой рівнини до 12 000 мм в районі Черапунджі. Повітря прогрівається влітку до +26 – 320С , а взимку – до +18 – 240С. Широко використовуються для зрошування повноводні влітку річки Ганг з притоками, Інд (верхів’я), Брахмапутра (нижня течія), Нармада, Годаварі, Крішна та інші.
Захід сонця над Індом
П’ята частина території Індії покрита лісами. Природну рослинність змінено, переважають савани, ксерофітні рідколісся, місцями – листопадні ліси, на північному заході – чагарникові напівпустелі і пустелі. На навітряних схилах Західних Гат, в дельті Гангу і Брахмапутри, в передгір’ях Східних Гімалаїв – вічнозелені тропічні ліси, тераї, вище – мусонні ліси, гірські змішані та хвойні ліси, гірські луги й степи. Ґрунти країни є одними з найбільш родючих у світі.
Надра Індії багаті на мінеральну сировину: вугілля (штати Джаркханд та Західна Бенгалія), залізні (чверть світових запасів), титанові, марганцеві руди, слюда, боксити, природний газ, алмази, нафта, вапняк, хроміти, дорогоцінне та напівдорогоцінне каміння, уранові руди й торієві піски є надійною базою для розвитку атомної енергетики.
Серед природних ризиків слід зазначити ерозію 60 % сільськогосподарських угідь, засухи, повені, руйнівні мусонні дощі, землетруси в горах.
Населення. Індія – найбільш багатонаціональна країна світу. Найчисельніші народи країни – хіндустанці, телугу, маратхі, бенгальці, таміли, гуджаратці, каннара, пенджабці та ін. Індуїсти складають 80 % населення, мусульмани – близько 14 %, є християни, сикхи, буддисти. Мусульманське населення сконцентроване в штатах Джамму та Кашмір, Західній Бенгалії, західній частині Уттар-Прадеш. Християни зосереджені на північному сході країни, в Бомбеї й на Півдні; сикхи – у Пенджабі та суміжних районах, буддисти – у Джамму й Кашмірі та в районах Гімалаїв.
Загальнодержавними є мови гінді та англійська, основна мова індійських мусульман на півночі та Півдні Індії – урду.
Індія є однією з найбільш густонаселених країн світу. Середня густота населення, що складала на початку ХХ ст. близько 70 чол. на км2, на початок ХІ ст. склала 341 чол. на 1 км2. За останнє століття чисельність населення та його густота зросли майже в 4 рази. Темпи приросту населення все ще випереджають загальносвітові незважаючи на активну демографічна політику в країні. В середньому на кожну індійську жінку припадає чотири дитини. Третину населення країни складають діти. Статева структура характеризується різким переважання чоловічого населення. За чисельністю економічно активного населення країна поступається лише Китаю.
Індія має чисельну діаспору (Філіппіни, Малайзія, М’янма, Сінгапур, ПАР, Суринам, Тринідад і Тобаго, Фіджі та ін.).
Тривалість життя населення зросла з 32 до 70 років для чоловіків та 72 років для жінок. Ще в ІІ ст. до н.е. столиця Імперії Маурїв місто Паталіпутра (сучасна Патна) було містом-мільйонером. Сьогодні це найменш урбанізована країна світу. 71 % населення Індії живе в селах і лише 29 % – жителі міст. Не дивлячись на це в Індії 23 міста-мільйонера, найбільші з них: Мумбаї (Бомбей), Колката (Калькутта), Делі, Ченнаї (Мадрас), Бангалор, Гайдарабад Ахмадабад, Пуна, Канпур, Нагпур, Джайпур, Лакхнау, Бхілаї.
Тадж-Махал. Індія
Делі, столиця Індії (офіційною столицею вважається Нью-Делі) великий транспортний вузол, один з провідних промислових центрів Індії.
Приблизно у XIII-XII ст. до н.е. місто було відоме під назвою Індрапрастха. Сьогодні тут налічується понад тисяча історичних і архітектурних пам’яток. Біломармуровий павільйон Діван-і-Кхаса (Зал приватних аудієнцій) підтримується 32 колонами, прикрашеними найтоншим різьбленням та інкрустованими самоцвітами. Тут стояв вивезений в 1739 персидським Надір-Шахом трон, прикрашений діамантом «Кохінор».
В місті працюють підприємства легкої, хіміко-фармацевтичної, скляної, керамічної, харчової, будівельної, поліграфічної, машинобудівної, металургійної промисловості, розвинуто традиційне художнє ремісниче виробництво.
Крім чотирьох університетів тут є Академія музики й танцю, Академія витончених мистецтв, Бібліотека та планетарій ім. Дж. Неру, бібліотека ім. Ганді меморіальні музеї Махатми Ганді, Дж. Неру, Індіри Ганді тощо.
Мумбаї, місто, найбільший порт Індії на Аравійському узбережжі (вантажообіг близько 30 млн т). Найважливіший торговельний, промисловий і фінансовий центр Індії, значний вузол міжнародних шляхів сполучення. В місті понад 800 машинобудівних, металообробних, нафтохімічних, хімічних підприємств, АЕС «Тарапур», штаб-квартири провідних національних монополій («Тата», «Бірла» тощо), резервний банк Індії, головні установи більшості індійських банків і кредитно-фінансових організацій.
Був заснований як торговельна факторія та англійський військовий форт у 1672 р. Інтенсивному розвитку і зростанню міста сприяло вигідне економіко-географічне розташування. Провідний навчальний і науковий центр: є університет, Технологічний інститут, Центр ядерних досліджень, Інститут фундаментальних досліджень ім. Тата й ін. Тут розташовано найбільший центр індійської кіноіндустрії «Болівуд».
Колката, місто в Індії, в дельті Гангу, ядро агломерації Велика Калькутта, що складається з декількох десятків міст, які злилися один з одним (Хаура, Бехала, Бхатпара, Гарден-Річ, Камархаті, Баранагар). Один з найбільших економічних центрів країни, транспортний вузол. Найбільший після Мумбая морський порт (вантажообіг понад 10 млн т на рік), є міжнародний аеропорт. Розвинено машинобудування, електротехнічну, хімічну, поліграфічну, джутову, бавовняну, харчову промисловість, працює метрополітен.
Найважливіший культурний центр Індії. У XIX ст. – центр так званого «бенгальського ренесансу», видатну роль в розквіті якого зіграв Рабіндранат Тагор. Тут засновано найбільшу в Індії Національну бібліотеку (1836), найбільший в Індії Індійський музей (1814), старіший в Індії університет (1857), Ботанічний сад (1786, на березі р. Хуглі, близько 40 тис. видів рослин).
Поселення на воді. Індія
Сучасна Індія має три головні соціальні проблеми: Перша – проблема бідності: За ВВП на душу населення країна посідає місце, яке відповідає місцю відсталих країн Тропічної Африки, частина населення, що живе на 1 $ в день (офіційно прийнята в світі межа бідності) складає 50 % населення, понад 7 % населення – волоцюги, тільки 30 % населення мають сучасні санітарні умови життя, 35 % мають можливість купувати ліки. Низький рівень санітарних умов призвів до того, що країна посідає перше місце в світі за кількістю ВІЛ інфікованих. Але разом з тим понад 200 млн чол. живуть на рівні середнього американця, невипадково Індію називають «другим споживчім ринком світу».
Друга проблема – безробіття. Особливо великі показники безробітних в сільському господарстві – до 30 %.
Третя проблема – неписьменність. Близько третини населення країни не вміють читати та писати, серед жінок цей показник досягає 50 %. Поряд з цим науковий потенціал країни перевищує більшість розвинутиих європейських країн. У ВНЗ навчається понад 5,5 млн чол. 2/3 бідняків планети проживає в Індії, хоча рівень життя населення поступово підвищується, а доля бідняків убуває. Терпимість, відсутність класової ненависті та пошана до багатства, властива індуїзму і буддизму, оберігають Індію від соціальних конфліктів і потрясінь.
Економічна карта
Економіка. Індія – один з економічних гігантів світу, що розвивається. ВВП на душу населення складає близько 450 $. Але якщо цей показник розрахувати за паритетом купівельної спроможності (ПКС), то він збільшується аж до 3 000$. В структурі ВВП сільське господарство складає 17,2 %, промисловість – 29,1 %, сфера послуг – 53,7 %.
75 промислових груп, що належать до найбільших монополій країни, створено і працюють за сімейним принципом. Найбільшими є «Тата» (важка, хімічна, радіоелектронна, харчова промисловість), «Бірла» (понад 50 галузей, серед яких основними є електротехнічна та легка промисловість, кольорова металургія, автомобілебудування, торгівля), «Далмія», «Моді», «Кірлоскар», «Бангур», «Нагертул». Окрім великого приватного капіталу дуже значною є частка дрібного кустарного виробництва, що працює здебільшого за середньовічними технологіями, широко використовуючи ручну працю.
На індійському базарі
До державного сектора економіки Індії належать підприємства військово-промислового, паливно-енергетичного, металургійного комплексу, атомної енергетики, залізничного та морського транспорту, авіації, зв’язку. Приватний сектор переважає у машинобудуванні, сільському господарстві, легкій, харчовій і медичній промисловості, будівництві, торгівлі, автомобільному транспорті.
У 60-х роках XX ст. Індія пережила «зелену революцію»: завдяки поширенню гібридних сортів пшениці, рису та інших культур були вирішені не лише проблеми забезпечення продовольством свого населення, але і питання експорту продовольчого зерна. Пізніше, у 70 – 80-х роках відбулася так звана «біла революція», в результаті якої було вирішено питання самозабезпеченості молочними продуктами. За результатами революцій країна позбавилася проблеми голоду.
Промисловість. Індія володіє значними мінеральними та енергетичними ресурсами, тому видобувна промисловість відіграє традиційно велику роль в загальній структурі промисловості країни і дає понад 16 % її експорту. На долю галузі припадає 9 % світового видобутку залізної руди, майже третина якої іде на експорт, близько 15 % – марганцевих руд, 60 % видобутку слюди.
Більшість підприємств важкої промисловості Індії після отримання незалежності були націоналізовані або створювалося вже самою державою. Вони сконцентровані на сході країни, де родовища коксівного вугілля поєднуються з родовищами залізняку. У раніше відсталих глибинних районах створено нові промислові центри Бхілаї, Бокаро (в яких у 50-х роках минулого століття за сприяння СРСР побудовано металургійні гіганти), Роуркела (сталеплавильний комбінат, побудований за сприяння Німеччини), Дургапур (металургійний комбінат, побудований за сприяння Великої Британії, важке машинобудування). За виробництвом готової продукції галузі країна входить до десятки світових лідерів.
Кольорова металургія (виробництво алюмінію) країни тяжіє до джерел сировини (Корба), електроенергії (Кота), імпортного глинозему (Ратнагірі). Розвиток галузі гальмує недостатня енергетична база країни.
Металургійна база Індії лежить в основі розвитку потужного машинобудування: друге місце після США за виробництвом продукції електроніки, інформаційних технологій, програмного забезпечення та їх експортом, «Силіконові долини» Індії знаходяться в штаті Махараштра та Карнатака; важке та енергетичне машинобудування (Західна Бенгалія, Джаркханд, Уттар-Придеш) забезпечують власні потреби і дають експортну продукцію; здійснюється власна програма космічних досліджень (космічний центр в Бангалорі, космодром на о. Шріхарікота в Бенгальській затоці).
В структурі ПЕБ Індії значну роль відіграє так звана «дерев’яна енергетика», яка дає майже п’яту частину енергії, що виробляється в країні, майже 90 % деревини, що тут заготовлюється, це за умов незначної загальної лісистості країни. Зведення лісів має катастрофічні масштаби, але уряд не може відмовитися від використання дров, адже вони – єдине джерело енергії мешканців сіл та міської бідноти. Вугілля –основа енергетики Індії (країні належить понад 7 % світового видобутку вугілля). Потреба в нафті покривається власним видобутком лише наполовину, дещо краща ситуація з газом та ураном. На півночі, північному заході розвинена гідроенергетика. Пріоритетний розвиток має атомна енергетика, найбільший центр розвитку якої знаходиться поблизу Мумбаї, але значна частка досліджень цієї галузі носить військовий характер. Розвиток галузі значно відстає від сучасних потреб економіки: входячи в десятку країн-лідерів галузі за середніми душовими показниками, країна відстає від середньосвітових показників майже в п’ять разів.
Серед галузей переробної промисловості історично розвинена текстильна, яка забезпечує третину експорту країни. Індія посідає перше місце в світі за розвитком джутової промисловості та друге (після Китаю) – бавовняної. Штати Махараштра, Гуджарат, Тамілнад є основними у виробництві бавовняних тканин (Мумбаї, Ахмадабад, Ченнаї). Карнатака – найбільший постачальник шовку. Джутова промисловість зосереджена в Західній Бенгалії, Уттар-Прадеш. Джамму і Кашмір всесвітньо відомі за виробами з вовни (кашеміру).
Індія посідає перше місце у світі за виробництвом ювелірних виробів із золота та срібла, а також з ограновування алмазів, прикраси та дорогоцінне каміння складають майже 15 % експорту країни.
Із галузей хімічної промисловості найбільшого розвитку дістало виробництво пестицидів, мінеральних добрив та медичних препаратів. Індія є значним виробником конкурентоздатних в порівнянні із західною продукцією, але значно дешевших лікарських і фармацевтичних препаратів. Галузь має виражену експортну спрямованість, виробництво лікарських препаратів засноване на принципах традиційної медицини. Стримуючим фактором для галузі є недостатня сировинна база.
Усесвітньо відомі індійські натуральні шовки, кашмірські шалі, різьблення по дереву, вироби з пап’є-маше, шафран, хутра, ювелірні вироби, які створюються кустарними та сучасними підприємствами.
Кожен індійський штат, багато міст і окремі місцевості славляться своїми ремісничими виробами. Наприклад, в найбільшому штаті Уттар-Прадеш місто Варанасі (Бенарес) відоме виробами шовкоткацтва, виробами з бронзи, Мірзапур – килимами, Мурадабад – металевими виробами, Алігарх – виробництвом замків і залізних скринь; Фірозабад – скляних браслетів, дешевих прикрас, Майсур – виробами їз слонової кістки та сандалового дерева тощо. Значна частина підприємств з переробки джуту зосереджена в районі Хуглісайд, на півночі від Калкати. Підприємства з переробки сільськогосподарської продукції (очищення бавовни, переробка арахісу, цукрової тростини, заморожування та в’ялення продуктів) і виробництва мінеральних добрив розташовуються поблизу від місць виробництва та видобутку сировини. Виробництво споживчих товарів зосереджено у великих містах Індії. Уряди штатів сприяють розвитку галузей промисловості, для цього створюються промислові парки, що характеризуються зниженими податками та низькими цінами на землю.
Формування висококваліфікованих кадрів є основним завданням країни, тому значна увага приділяється розвитку науки та вищих навчальних закладів. В країні налічується понад 170 університетів і 7000 коледжів. За кількістю фахівців з вищою освітою Індія посідає одне з провідних місць у світі, друге за кількістю професійних програмістів і третє – за чисельністю кваліфікованого науково-технічного персоналу. Розвиток сфери послуг – головне джерело економічного зростання країни, яка може стати головним експортером послуг програмного забезпечення та працівників цієї галузі.
Сільське господарство. Обробляється 145 млн га (понад 2/5 території), під посівами – близько 180 млн га (з них понад 35 млн га засівається двічі на рік). 3/5 сільгоспугідь зрошується. Основні продовольчі культури Індії – зернові:рис та пшениця (за їхнім збором Індія посідає друге місце після Китаю), а також просяні: джовар і баджра (перше місце в світі). Пенджаб та Хар’яна – основні пшеничні штати, Західна Бенгалія, Орісса, Тамілнад, Джаркханд та Біхар – основні рисові штати країни.
Велике значення мають технічні культури. За валовим збором арахісу, джуту (Західна Бенгалія) та сезаму країна посідає перше, цукрової тростини (долина Гангу та штат Тамілнад) – друге, тютюну (Гуджарат, Махараштра) та бавовнику – третє місце в світі. В країні вирощується кілька сортів нюхального, курильного, цигаркового тютюну, за збором яких лідером є південні та західні райони країни (Андхра-Прадеш, Гуджарат). Серед тонізуючих значне місце належить чаю (перше місце в світі, Ассам, Західна Бенгалія, передгір’я Східних Гімалаїв) та каві (Керала).
У південній частині Індії вирощують рицину, каучуконоси, кокосову пальму, прянощі (перець, імбир, кардамон, гвоздику та ін.). Індія є лідером у вирощуванні окремих тропічних плодів: манго, бананів тощо. Окрім того країна є найбільшим всесвітнім виробником законного опіуму для фармацевтичної торгівлі.
Численне поголів’я великої рогатої худоби (п’ята частина світового поголів’я), в тому числі й поголів’я буйволів, які використовуються головним чином як тяглова сила. Розводять також кіз, овець, свиней, верблюдів, свійську птицю. Країна не тільки посідає перше місце за поголів’ям великої рогатої худоби, а й за виробництвом молока та тваринного масла. «Молочними» штатами є Пенджаб та Хар’яна. За останні роки в країні відбувся підйом у рибній галузі (восьме місце в світі). Сільське господарство зазнає великої шкоди через посухи та повені.
Транспорт. В країні отримали розвиток усі види транспорту. Довжина залізниць складає понад 60 тис., автошляхів – понад 2 млн км (друге місце в світі). Залізничний транспорт є лідером за вантажообігом (четверте місце в світі). Ускладнює його роботу те, що в країні різна ширина залізничних колій. Понад 50 % автошляхів не мають твердого покриття, рівень автомобілізації в країні вкрай низький (1 автомобіль на 250 мешканців). Крім того існує немеханізований транспорт: велорікші, вю’чний транспорт.
Морський транспорт забезпечує 90 % зовнішніх перевезень, але 11 міжнародних морських портів країни загалом мають вантажообіг менший за один європейський Роттердам. Флот Індії входить до 20 найбільших у світі.
Аеропорти розташовані в Делі, Мумбаї, Колкаті, Ченнаї та інших великих містах. Трубопроводи транспортують зріджений газ, нафту, очищену продукцію. Користувачів Internet в країні лише понад 5 млн.
Зовнішньоекономічні зв’язки. Експорт країни є надзвичайно різноманітним. Індія – значний постачальник на світовий ринок шкір і шкіряних виробів, взуття, за експортом марганцевої руди та слюди Індія посідає одне з перших місць в світі, експортує продукти нафтопереробки, хімікати, шкіряні вироби, рис, пшеницю, насіння олійних культур, вату, джут, чай, каву, прянощі, цукрову тростину й цукор, молочну продукцію, тканини, продукти харчування, сталь, транспортне устаткування, цемент, гірничохімічну сировину, машини, програмне забезпечення. Високу частку в експорті зберігає і така традиційна галузь як ограновування діамантів та інших коштовних каменів. Найбільші партнери – США, Китай, ОАЕ, Велика Британія.
Імпортує енергоносії, сиру нафту й нафтопродукти, машини, обладнання, добрива, хімічні продукти, золото, срібло, необроблене каміння (особливо алмази). Основні постачальники: Китай, США, Німеччина, Сінгапур. Значну частину сировини для текстильної промисловості країна завозить з Єгипту та Судану (бавовну), Бангладеш (джут), Австралії (вовна). В країні сформувалося сім зон вільної торгівлі.
Словник термінів і понять 
Тераї, смуга заболочених підгірних рівнин Гімалаїв, на північному сході Індо-Гангської рівнини, в Індії та Непалі смугою в 30-50 км. На висоті до 900 м, вкрита вологими тропічними лісами (джунглями: бамбук, магнолії, орхідеї, ліани тощо). На значних просторах поверхня покрита мулом, заросла високими травами. Їхнє утворення пов'язане з надлишковим зволоженням, ґрунтовими водами в умовах слабкого дренажу підгірних рівнин. В Індії тераї частково осушені й розорані (вирощують рис та інші сільськогосподарські культури). Економічно активне населення, частина населення, що зайняте суспільно-корисною діяльністю, яка приносить дохід. Безробітних за статистикою ООН також включено до складу економічно-активного населення. Доля економічно активного населення складає в середньому понад 45 % в економічно розвинених країнах і до 42 % в тих, що розвиваються. |
Українська