Як часто в житті ми чуємо слово «культура». Цей вагомий термін увібрав у себе всі духовні й матеріальні надбання, створені людиною протягом усієї історії.
Самобутня національна культура українського народу є невід'ємною частиною світової культури. Своїм корінням вона сягає в сиву давнину.
Нині на державному обліку перебуває 152 тис. пам'яток культурно-історичної спадщини, з яких 56 тис. — пам'ятки історії, 7 тис. — пам'ятки монументального мистецтва, близько 15 тис. — пам'ятки містобудування та архітектури. Нерухомі святині зберігаються просто неба, а інші пам'ятки історії, матеріальної та духовної культури нації — у музеях України.
Київський Софійський собор дає нам уявлення про велич і красу архітектури Київської Русі. В усій Європі жодна споруда XI ст. не могла зрівнятися з київським собором. Завдовжки (без виступів) він 37 м, завширшки — 55 м. У давнину храм мав п'ять нефів (повздовжніх коридорів), які на східному фасаді завершувалися п'ятьма вівтарними напівкруглими виступами (апсидами), був оточений внутрішньою (двоповерховою) і зовнішньою (одноповерховою) галереями. Із західного боку височіли дві башти зі сходами, що вели на другий поверх. Вінчали собор тринадцять куполів, які поступово збільшувалися від малих по краях до найбільшого центрального. Куполи й дах були вкриті листовим свинцем.
Архітектурі органічно відповідає розпис будівлі, який мав на меті звеличити державу. Мозаїки і фрески суцільним килимом огортали стіни, склепіння і стовпи собору. Важко переоцінити художню вартість софійських фресок і мозаїк. Вони, безумовно, є пам'ятками мистецтва світового значення, що дійшли до нас у своїй первісній красі.
Фрески Софії збереглися менше, ніж мозаїки. Багаторазові реставрації завдали багатьом картинам непоправної шкоди.
Софійський собор став своєрідною школою, у якій зростали вітчизняні архітектори, майстри-будівничі, художники.
Київська Софія — справжня скарбниця давньоруської культури, невичерпне джерело знань про далеке минуле нашого народу. Нині — це всесвітньо відомий музей.
Культурною спадщиною можуть бути також парки і сади.
Ландшафтний парк — це зелений масив з природними або штучними насадженнями, сформований за певними законами паркового мистецтва і призначений в основному для масового відпочинку. Вперше такі парки почали створювати в Англії на початку XVIII ст.; у Росії вони розвиваються з 70-х років XVIII ст. Зразками таких парків в Україні є «Софіївка», «Олександрія», Алупкинський парк, Качанівка, Веселі Боковеньки, Тростянецький дендропарк.