§ 14. Географічна карта
Поняття про географічну карту. Як відомо, карта виникла ще до нашої ери. З тих пір географія на ній закріплює нагромаджені відомості. Інформація на карті “записана” по-особливому. Картографічна мова – це мова різних за формою, розміром і кольором позначень-символів. Вона дає змогу передати географічні факти, описи, закономірності коротко, графічним способом. Але це не заважає карті бути зручною для відкриттів – для розуміння розміщення об’єктів у просторі. Так карти “розказують” про будову земної кори, поширення тварин, розміщення промисловості. Тому їх називають другою мовою географії. Мову карти розуміють без перекладу люди, що розмовляють різними мовами. Будь-яке географічне дослідження місцевості починається з ретельного вивчення її за картами. Ось чому географу необхідно їх добре розуміти. Так само важливо навчитися читати карту і кожній освіченій людині, щоб вміти користуватися нею для своїх потреб.
На відміну від аерофотознімка і плану, на карті показують великі частини Землі або всю її поверхню. Щоб на аркуші паперу помістити зображення таких великих територій, доводиться давати його в сильно зменшеному вигляді. Тому масштаби карт, порівняно з планами, значно дрібніші (в 1 см – десятки і сотні кілометрів). Через це на карті неможливо дати такі подробиці й деталі, як на плані. При сильному зменшені вони просто пропадають, зникають. Отже, відмінності карти і плану витікають із величини зображуваної поверхні.
Суттєві відмінності є й між картою та глобусом. Якщо глобус дає об’ємне зображення Землі, то карта – пласке. Недоліком глобуса є те, що на ньому видно тільки ту частину, яка повернута до спостерігача. Карта ж показує всю поверхню Землі одночасно. Карта докладніша за глобус. На ній можна відтворити окремі великі ділянки земної поверхні (наприклад, материк або океан, країни або навіть її частину). Отже, географічна карта – зменшене й узагальнене зображення земної поверхні на площині, складене в певному масштабі за допомогою умовних знаків. І план місцевості, і географічна карта, і глобус – моделі земної поверхні.
Цікава
географія
Карта – знаряддя вивчення Землі
Від карти всяке географічне дослідження починається і до карти повертається, з карти починається і картою закінчується. Карта є найголовнішим знаряддям для географа. За її допомогою він готує дослідження. На неї потім наносить свої результати, що в свою чергу будуть слугувати для подальшого руху вперед. Карта – це те дивовижне знаряддя вивчення земної кулі, яке може дати людині дар передбачення.
Юлій Шокальський, географ, картограф, океанограф.
Спотворення на карті. Якщо спробувати розгорнути глобус на площині, то зображення поверхні в одних місцях зімнеться в складки, а в інших – розірветься. Так само неможливо зобразити кулясту поверхню Землі на карті без спотворень. На картах спотворюються довжини ліній, площі і форми об’єктів (материків, океанів, морів, островів тощо). Спотворення об’єктів на карті легко помітити, якщо порівняти їх із зображенням на глобусі. Так, на карті світу острів Гренландія за площею майже такий самий, як Австралія. Насправді ж, і це видно на глобусі, Гренландія менша за Австралію в 3,5 рази.
Найменші спотворення на картах світу будуть поблизу екватора. У напрямку до полюсів вони зростають. Спотворення тим сильніші, чим більша поверхня Землі показана на карті і чим дрібніший її масштаб. Спотворення є на всіх картах, тому дуже точні вимірювання за ними, як за планами місцевості, здійснювати не можна.
Мал. Поверхня глобуса, розрізана на смуги
Мал. Карта світу, отримана з розрізаного на смуги глобуса
Легенда карти. Як без знання букв не можна прочитати книжку, так без знання умовних знаків не можна “прочитати”, зрозуміти зображення на карті. Карта завжди потребує розшифрування позначень, що використані на ній. Пояснення умовних знаків виноситься на поля карти і називається легендою. Легенда полегшує читання змісту карти. Для показу об’єктів на карті існують різні способи картографічного зображення. Умовні знаки при цьому різняться за формою, розміром, кольором. Вони можуть бути виражені в масштабі, а можуть бути і позамасштабними.
Спосіб значків – позначення об’єктів і явищ певними значками, які вказують їх місце розташування. Значки не виражені в масштабі карти. Наприклад, значками позначають розміщення корисних копалин.
Спосіб ареалів показує зони поширення тих чи інших об’єктів. Для цього на карті позначають контур зони поширення і зафарбовують його кольором. Так показують поширення видів тварин, сільськогосподарських рослин, людських рас тощо.
Лінійні знаки передають на карті об’єкти у вигляді ліній: річки, кордони, дороги. Їх довжина подається в масштабі, а ширина – поза масштабом.
Знаки руху використовують для показу переміщень різних явищ: морських течій, вітрів, транспортних перевезень (їх показують стрілками).
Ізолінії – лінії рівних значень якого-небудь показника– зображають на картах рельєф (горизонталі), температуру повітря (ізотерми), кількість опадів, атмосферний тиск тощо.
Кольори також є властивістю умовних знаків. Деякі об’єкти можна показати пошаровим розфарбуванням. Цим способом на картах разом із горизонталями показують рельєф. На картах. На відміну від планів місцевості, горизонталі проведені не через кілька метрів, а через сотні метрів і через різні проміжки висоти (на карті півкуль – 0, 200 м, 500 м, 2000 м, 3000 м, 5000 м). Для більшої наочності ділянки між горизонталями зафарбовуються різними кольорами: ділянки з абсолютними висотами від 0 до 200 м – зеленим кольором, від 200 до 500 м – жовтим, понад 500 м – відтінками коричневого. А відтінками блакитного кольору показано океани, моря, озера. Чим темніше забарвлення, тим глибші моря і океани. Кольори, що використані на карті для позначення рельєфу, пояснює шкала висот і глибин. Вона є на всіх фізичних картах і дає змогу легко визначити, де знаходяться високі ділянки суходолу, а де – низькі, де – глибокі ділянки моря і океану, а де – мілкі. Найбільші висоти і глибини на карті позначають цифрами в метрах.
а) значки
б) лінійні (джерело)
в) якісний фон (ґрунти)
г) ізолінії
д) ареали
є) знаки руху (стрілки)
Мал. Картографічні знаки
Види карт за масштабом. На всіх географічних картах, як і на планах та глобусах, указано масштаб. У залежності від масштабу розрізняють три групи карт:
1) великомасштабні – від 1 : 10 000 до 1: 200 000;
2) середньомасштабні – від 1: 200 000 до 1 : 1 000 000;
3) дрібномасштабні – від 1 : 1 000 000 і дрібніше.
Більш дрібномасштабною буде та карта, в якої зменшення розмірів на карті порівняно з місцевістю більше. Великомасштабні загальногеографічні карти називають топографічними. Вони показують відносно невеликі ділянки поверхні і з однаковою детальністю відображають основні об’єкти (рельєф, води, рослинність, населені пункти, господарські об’єкти, шляхи, кордони). На них спотворення зовсім незначні.
На картах поверхня зображується в дуже зменшеному вигляді. Всі подробиці, які є в дійсності, показати на ній неможливо. Тому показують тільки найголовніші об’єкти, тобто зображення узагальнюють. Чим дрібніший масштаб карти, тим зображення більш узагальнене.
Цікава географія
Масштаб і докладність зображення
Зображення 1 км2 місцевості в масштабі 1: 1 000 займає 1 м2 карти, в масштабі 1: 10 000 – 1 дм2, у масштабі 1: 100 000 – 1 см2, у масштабі 1 : 1 000 000 – 1 мм2. Зрозуміло, що якщо в масштабі 1 : 1 000 невелика ділянка місцевості може бути зображена з усіма подробицями, то в масштабі 1 : 1 000 000 вона буде виглядати майже крапкою.
Карта – величезний винахід людства. Карти – важливе джерело географічних знань. Вміння працювати з ними, дає змогу вивчати світ: природу, населення і господарство різних територій. Крім пізнавального, карти мають й велике практичне значення. За картами встановлюють найбільш зручні місця для будівництва міст, каналів, електростанцій, проведення трубопроводів, залізниць, автошляхів. Геологи намічають за ними райони пошуків корисних копалин. Без карт не змогли б плавати кораблі і літати літаки, маршрути яких спочатку креслять на картах. Вони потрібні для орієнтування на місцевості, в туристських походах і експедиціях. Кожні три години створюються карти погоди, які допомагають її завбачувати. Є медичні карти, де показано райони поширення певних хвороб. Що більше вчені вивчають карти, то більше дивуються розмаїттю сфер їх застосування – від щонайбуденніших клопотів до наукових передбачень.
Цікава
географія
Про значення карт колись і тепер
Відомо, що карти давнього Китаю були знаряддям владарювання. За ними велася архівна справа, дипломатична і військова документація, будувалася податкова система. Їхня ритуальна роль підтверджується тим, що вони прикрашають гробниці правителів. Працю картографа прирівнювали до праці краснописця, художника чи вченого. Нині за стародавніми картами історики вивчають, де жили різні народи в минулому, де проходили кордони держав і пролягали торгові шляхи. Так вони дізнаються, які зміни відбулися в природі і в суспільстві.
Запитання і завдання
1. Які спільні й відмінні риси мають план місцевості й географічна карта?
2. У чому переваги карти порівняно з глобусом? У чому недоліки?
Чому під час зображення земної поверхні на карті виникають спотворення?
3. Якими способами на картах показують різні об’єкти і явища?
4. За картою півкуль визначте абсолютну висоту Амазонської низовини, Тибету, півострова Лабрадор.
5. За картою півкуль визначте максимальні глибини Північного та Японського морів
6. За фізичною картою України визначте, яку абсолютну висоту має обласний центр вашої області.
7. Знайдіть на карті України Чорне і Азовське моря. Яке з них глибше?
8. Як змінилася б абсолютна висота г. Говерли, якби рівень води в Балтійському морі підвищився на 10 м?
9. Які бувають карти за масштабом?
10. Яке значення мають географічні карти для життя і господарської діяльності людини?
11. За картою України визначте відстань від вашого обласного центру до Києва.
12. Визначте масштаб карт, на яких відстань між населеними пунктами у 10 км дорівнює: а) 1 см; б) 5 см; в) 10 см.
Українська