🚚 🚁 Збираємо на пікап та ремонт дрона аутел

⛑ 🛡 🥾 Шоломи, форма, взуття

§ 37. Економіко-географічне районування (підручник)

РОЗДІЛ ІV. ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ УКРАЇНИ

 

ТЕМА 22. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОДІЛ УКРАЇНИ

 

§ 37. Економіко-географічне районування

1.     З курсу фізичної географії України пригадайте, що називається природним (фізико-географічним) районуванням території.

2.     Що називається національним господарським комплексом?

 

ПОНЯТТЯ ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНОГО РАЙОНУ. Територія України неоднорідна за природними умовами і ресурсами, чисельністю і складом населення, історико-географічними умовами освоєння, рівнем і структурою розвитку господарства. Все це є передумовою поділу її на економіко-географічні райони. Такі райони являють собою великі за площею, населенням та господарським потенціалом соціально-економічні комплекси, які формуються у межах кількох суміжних адміністративних областей.

Економіко-географічні райони відзначаються своєрідною спеціалізацією у загальноукраїнському поділі праці (зовнішня функція) та комплексним розвитком господарства. Спеціалізація районів формується під впливом різних чинників: природних (природні умови і ресурси), суспільних (потреби населення і господарства, кількість і якість робочої сили, економічний і фінансовий потенціал, науково-технічна база), особливостей географічного положення та історичного розвитку території. Спеціалізація району озна­чає, що він є ланкою національного комплексу України внаслідок участі населення у виробництві товарів і послуг для інших регіонів.

Комплексний розвиток господарства передбачає максимальне задово­лення потреб населення І господарства району за рахунок місцевих ресурсів. На відміну від одиниць адміністративно-територіального поділу, економіко-географічні райони не мають органів управління. Регулювання економічних і соціальних процесів на їх території відбувається на основі реалізації програм соціально-економічного розвитку.

СХЕМИ ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНОГО РАЙОНУВАННЯ УКРАЇНИ. В умовах входження України в СРСР її територія поділялась на 3 великі економічні райони, які об’єднували господарства значної кількості областей і орієнтувалися на загальнодержавний ("всесоюзний") поділ праці. Зрозуміло, таке економічне районування не прийнятне для сучасної Української держави. На практиці поки що не реалізована жодна зі схем нового районування, хоча вченими розроблено їх декілька.

Найпоширенішими є схеми, за якими пропонується виділяти або 6 райо­нів або 9 районів. Однією з головних ознак формування економічного (соціально-економічного) району є наявність великого міського центру (ядра), до якого тяжіє територія району. Такими центра­ми в Україні є міста-мільйонники (Київ, Харків, Одеса, Донецьк, Дніп­ропетровськ) та Львів. Відповідно до цього виділяють такі соціально-економічні райони:

1.     Центральний (Київська, Житомирська, Вінницька, Черкаська і Чернігівська області);

2.     Північно-Східний (Харківська, Полтавська і Сумська області);

3.     Східний (Донецька і Луганська області);

4.     Центрально-Східний (Дніпропетровська, Запорізька і Кіровоградська області);

5.     Західний (Волинська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська і Чернівецька області);

6.     Південний(Одеська, Миколаївська, Херсонська області та АР Крим).

На малюнку показано схему соціально-економічного районування, згідно з якою виділяють 9 районів (за Ф. Заставним):

1.     Столичний (Київська, Чернігівська, Житомирська області);

2.     Північно-Східний (Харківська, Полтавська, Сумська області);

3.     Донецький (Донецька, Луганська області);

4.     Придніпровський (Запорізька, Дніпропетровська області);

5.     Центральний (Кіровоградська, Черкаська області);

6.     Подільський (Вінницька, Хмельницька, Тернопільська області);

7.     Карпатський (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька області);

8.     Північно-Західний (Волинська, Рівненська області);

9.     Причорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська області, Автономна Республіка Крим).

 

Мал. Економічне районування

 

У таблиці подано основні показники цих економічних районів (площа, людність, внутрішній валовий продукт). Вона дозволяє побачити місце кожного району в Україні за даними показниками.

У наступних параграфах йтиметься про кожний з цих районів, тут наведемо лише їх найбільш загальні характерні риси. Отже, Донецький район є індустріально найпотужнішим районом України з переважним розвитком важкої промисловості; Придніпровський, Північно-Східний і Столичний — високоіндустріальні й водночас агропромислові райони з потужним науково-технічним потенціалом. Центральний, Подільський і Північно-Західний райони мають здебільшого агропромислову спеціалізацію, а для Карпатського і Причорноморського районів характерним є промислово-аграрний і туристично-рекреаційний напрями розвитку. Причорноморський район, крім цього, має найбільш розвинуте портово-морське господарство в Україні.

 

Таблиця. Основні показники економіко-географічних районів України

 

Райони

Площа території

Населення, на 1.01.2005

ВВП,

2005 р.

тис. км2

%

тис. осіб

%

млрд. грн

%

Україна

603,7

100,0

47280

100,0

244,5

100,0

Столичний (Центральнополіський)

90,7

15,1

6978

14,8

60,8

24,9

Північно-Східний

84

13,9

5664

11,9

28,2

11,5

Донецький

53,2

8,8

7112

15,0

40,2

16,4

Придніпровський

59,1

9,8

5353

11,3

31,5

12,9

Центральний (Центральноукраїнський)

45,5

7,5

2441

5,2

8,7

3,6

Подільський

60,9

10,1

4228

8,9

13,9

5,7

Карпатський

56,5

9,4

6142

13,0

22,5

9,2

Північно-Західний (Західнополіський)

40,3

6,6

2207

4,8

7,8

3,3

Причорноморський

113,4

18,8

7155

15,1

30,9

12,6

 

Соціально-економічні райони не мають органів управління, але в їх межах можуть складатися прогнози подальшого розвитку, програми науково-технічного прогресу, так звані цільові програми розвитку. Фактичне територіальне управління соціально-економічним розвитком в Україні здійснюється в межах найбільших одиниць адміністративно-територіального поділу, яких в Україні, як відомо, є 27: 24 області, Автономна Республіка Крим, міста Київ і Севастополь.

 

Запам’ятайте

Економіко-географічні райони – це великі за площею, населенням та господарським потенціалом соціально-економічні комплекси, які формуються у межах кількох суміжних адміністративних областей і мають певну спеціалізацію у загальноукраїнському поділі праці.

Існує декілька схем економіко-географічного районування України, Найбільш поширеними є дві, які передбачають поділ території країни або на 6, або 9 економіко-географічних (чи соціально-економічних) районів.

 

Запитання і завдання

1. Що є передумовою виділення економіко-географічних районів у країні?

2. Що таке економіко-географічний (соціально-економічний) район? Назвіть його основні риси.

3. Порівняйте схеми соціально-економічного районування України різних вчених. Чим вони подібні і чим відрізняються між собою?

4*. Назвіть по три найбільші і найменші економіко-географічні райони України за кожним із таких показників: а) площею території; б) кількістю населення; в) обсягом ВВП. Обчисліть середні значення цих показників для  уявного економічного району і вкажіть, які з названих районів мають показники, близькі до обчислених.