Києво-Печерська Успенська лавра — стародавній монастир, який є найбільшою православною святинею у Східній Європі. Водночас це видатний архітектурний ансамбль, на території якого у кількох музеях зберігаються безцінні культурні скарби. У наш час тут співіснують історико-архітектурний заповідник і монастир. Лавру внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Історія монастиря почалася в середині ХІ ст., коли у печерах на схилах Дніпра оселилося кілька відлюдників і виникла громада ченців, яку очолили преподобні Антоній і Феодосій. Незабаром монастирські споруди постали на земній поверхні, а печери стали місцем поховання та усамітненої молитви. Дуже швидко обитель стала найбільшою та найавторитетнішою на Русі. Вже на початку ХІІ ст. монастир мав три мурованих храми. Проте сучасне обличчя Лаври сформувалося у XVII—XVIII ст., коли в архітектурі панував стиль бароко.
Лавра ділиться на Верхню і Нижню, а остання, у свою чергу, складається з Ближніх печер, Дальніх печер та Гостинного двору.
Верхня Лавра обіймає виступ Печерського плато. Потрапити на її територію, обнесену фортечним муром, можна через три брами — Святу, Економічну і Південну. Перші дві з них прикрашено надбрамними церквами — Троїцькою і Всіх Святих. Головними спорудами Верхньої Лаври є Успенський собор та Велика дзвіниця. Навколо них стоять трапезна, палати митрополита, келії та господарські споруди. У більшості з них тепер розташовано музеї та виставки, найвідомішим з яких є Музей історичних коштовностей.
Південна брама сполучає Верхню Лавру з Нижньою. Остання відома в першу чергу двома підземними лабіринтами — Ближніми та Дальніми печерами (або печерою св. Антонія та печерою св. Феодосія). Тут поховано праведників (переважно печерських ченців), чиї мощі (останки) Православна церква вважає чудодійними і яким вклоняються численні прочани. Навколо входів до кожної з печер у XVII—XVIII ст. сформувалися мальовничі ансамблі, що складаються з церков, дзвіниць та келій.
Печерська лавра
Українська