Утворена 10 січня 1939 року
Площа - 23,8 тис. кв. км, 3,9 % території України, 16 місце серед її областей
Адміністративний центр - м. Суми
Територія - 99 кв. км
Населення міста – 275,4 тис. жителів
Кількість адміністративних районів - 18
Міст - 15, у тому числі міст обласного підпорядкування - 7
Найбільші міста області: Суми, Конотоп, Шостка, Ромни, Охтирка, Глухів, Лебедин
Селищ міського типу - 20
Сільських поселень - 1 466
Кількість населення - 1 177,6 тис. жителів (на 1.08.09 р.)
Густота населення – 49,5 жителів на 1 кв. км
Міське: 789,1 тис. жителів
Сільське: 388,5 тис. жителів
Національний склад: українці – 88,8%, росіяни – 9,4%, білоруси – 0,3%
Лежить у північно-східній частині України. Поверхня області має загальний нахил на південний захід. Східна частина області – на відрогах Середньоруської височини, західна – у межах Придніпровської низовини (105-120 м). Центральна частина області являє собою акумулятивно-денудаційну рівнину, розчленовану ярами та балками. Найбільше промислове значення мають горючі корисні копалини: нафта (третина запасів України) і природний газ, торф (заплави великих річок на півночі). Є неметалеві корисні копалини: фосфорити, кам'яна та калійна солі, вапняки, мергелі, мінеральні фарби, гіпс, крейда, вогнетривкі й тугоплавкі глини, будівельні та скляні піски. Клімат помірно-континентальний з відносно холодною зимою і теплим літом. Опадів – 510-588 мм на рік, 60% їх випадає у теплий період року. Територією області протікають 165 річок довжиною понад 10 км, які належать до басейну Дніпра. Найбільші з них: Десна з Сеймом, Ворскла з Ворсклицею, Сула з притоками Ромен і Терн, Псел з Сироваткою, Хоролом. У межах області багато озер і боліт, 26 водосховищ і 1 188 ставків. Ґрунти переважно чорноземні (53%), сірі лісові, дерново-підзолисті – на півночі, у заплавах рік – лучні, лучно-болотні та болотні. 17,6% території області займають ліси, розміщені переважно на півночі. Основні породи – дуб, сосна звичайна, береза, осика, вільха та ясен. Тваринний світ налічує близько 355 видів, у тому числі: ссавців – 60, птахів – 238, риб – 40, земноводних – 10. З несприятливих природних процесів в області поширені: водна ерозія, суфозійно-просадні явища, утворення ярів і зсувів, карст (де є крейда і мергель), заболочування (у заплавах річок та днищах балок), засолення, дефляція (на піщаних річкових терасах). Головні напрями підвищення родючості ґрунтів – створення захисних лісонасаджень. В області – 181 територія та об'єкт природно-заповідного фонду, з них державного значення: філія природного заповідника, національний природний парк, 10 заказників, 3 пам'ятки природи, дендропарк, 2 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, 2 регіональні ландшафтні парки, 29 заповідних урочищ.
З кінця III тис. до н. е. на землях сучасної Сумщини жили різні племена землеробів і скотарів. Археологічні знахідки тих часів відносять до мар'янівської культури. У VIII ст. до н. е. тут жили скіфи-землероби, а у VII ст. – слов'янські племена сіверян. У IX ст. Сумщина входила до складу Київської Русі, належала до Переяславського і Чернігівського князівств, а з XII ст. – до Новгород-Сіверського. У ті часи було споруджено багато поселень і міст. Але запеклі міжусобні війни послабили князівство, що призвело до частих нападів половців (у "Слові о полку Ігоревім" описані події тих часів, коли князь Ігор Святославович зазнав поразки від кочовиків і потрапив у полон). Від монголо-татарської навали у 1239 р. постраждали древні міста краю, багато з них було знищено зовсім. Значну частину території Сумщини у XIV ст. захопили литовці. Згідно з перемир'ям 1503 р., яким закінчилась війна Москви з Литвою, майже всі чернігівські та сіверські землі відійшли до Московської держави. Протягом XVII ст. землі Сумщини були об'єктом війн між Росією та Польщею. Тут проходила межа між Українською козацькою державою та Слобожанщиною – широкою смугою земель, що їх освоювали українці. У 1658 р. на нових землях було створено Сумський та Охтирський полки, підпорядковані бєлгородському воєводі. У XVIII ст. місто Глухів було резиденцією українських гетьманів до самого скасування Гетьманщини у 1764 р. У XIX ст. землі сучасної Сумщини поділялися між Чернігівською, Полтавською, Харківською та Курською губерніями, у радянські роки – між однойменними областями. Після війни межі області набули сучасних обрисів.
Українська